ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 лютого 2022 року
м. Київ
справа №817/986/18
адміністративне провадження № К/9901/69106/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Шишова О.О.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенко М.М.
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про скасування податкового повідомлення-рішення, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2018, прийняту у складі колегії суддів: Коваля Р.Й. (головуючий), Гуляка В.В., Ільчишин Н.В.
І. Суть спору
1. У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі - ГУ ДФС у Рівненській області), у якому просила суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.06.2016 за № 207231-13, яким їй визначено податкове зобов`язання за платежем: "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості".
2. Обґрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1 зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є безпідставним та протиправним, так як при визначені суми податкового зобов`язання відповідач неправомірно застосував ставку податку на нерухоме майно, встановлену рішенням Дубровицької міської ради від 04.02.2016 № 82.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Судами попередніх інстанцій установлено, що відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно СТА від 16.12.2014 та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності станом на 16.12.2014 ОСОБА_1 належить на праві власності, приміщення, кафе, що розміщене за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 619,1 кв. м (а.с. 16).
4. У червні 2017 року ГУ ДФС у Рівненській області на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54, підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України (із змінами та доповненнями; далі - ПК України) прийняло податкове повідомлення-рішення від 23.06.2017 за № 207231-13, яким визначило позивачу грошове зобов`язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки", на загальну суму 17 062,40 грн за 2016 рік.
5. Не погоджуючись з податковим повідомленням- від 23.06.2016 за № 207231-13 позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
6. Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 14.05.2018 позов задовольнив повністю.
7. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення за № 207231-13 від 23.06.2017, діяв не на підставі законів України, а також без урахування усіх обставин, які мають значення для правильного визначення позивачці податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як власнику об`єкта нежитлової нерухомості.
8. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 21.11.2018 рішення суду першої інстанції скасував, у задоволенні позову відмовив.
9. Ухвалюючи таке рішення суд апеляційної інстанції виходив із того, що пунктом 4 розділу 2 "Прикінцеві Положення" Закону України від 24.12.2015 № 909-VIII установлено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", а тому одаткове повідомлення-рішення від 23.06.2016 за № 207231-13, прийняте із застосуванням ставки, встановленої рішенням Дубровицької міської ради Рівненської області № 82 від 04.02.2018, є правомірним і не підлягає скасуванню.
IV. Касаційне оскарження
10. У касаційні скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом першої апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а також невірної правової оцінки обставин у справі, просить скасувати його рішення та залишити в силі рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 14.05.2018.
11. Відповідач своїм правом на подання заперечень на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає перегляду судового рішення.
V. Оцінка Верховного Суду
12. Відповідно до обставин справи між сторонами виник спір щодо правомірності винесення контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 23.06.2016 за № 207231-13, яким позивачу визначено податкове зобов`язання за платежем: "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості".
13. 01.01.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 № 71-VIII (далі - Закон № 71-VIII), яким, зокрема, викладено в новій редакції статтю 266 ПК України та введено новий податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
14. Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
15. Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 цієї статті об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
16. Базою оподаткування, у відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 цієї статті, є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
17. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
18. Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 цього Кодексу встановлено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
19. Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України).
20. Відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України, сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
21. Відповідно до пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
22. За приписами підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
23. Тобто, за умовами дії підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що рішення місцевої ради щодо встановлення місцевого податку не може набрати чинності в тому самому бюджетному періоді, в якому воно прийняте, а отже і зобов`язання щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, виникають у платників податків лише після 01 січня 2017 року.
24. Так, Законом України від 24.12.2015 № 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" (далі - Закон № 909-VIII) внесено зміни до статті 266 ПК, які набрали чинності з 1 січня 2016 року.
25. Пунктом 4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону № 909-VIII визначено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
26. Пунктом 7 розділу ІІ "Прикінцеві положення" наведеного Закону рекомендовано органам місцевого самоврядування у місячний строк з дня набрання чинності цим Законом переглянути прийняті на 2016 рік рішення щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених статтею 10 Податкового кодексу України.
27. На виконання вказаних норм про перегляд в місячний термін прийнятих на 2016 рік рішень щодо встановлення місцевих податків і зборів, Дубровицькою міською радою Рівненської області прийнято рішення №82 від 04.02.2016 "Про внесення змін до рішення міської ради від 27.01.2015 №947 "Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки"". Цим рішенням ставку податку на об`єкти нежитлової нерухомості - кафе на території міської ради встановлено в розмірі 2 % мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01. 2016, за 1 кв. м. площі об`єкта (а.с. 17).
28. За таких обставин та правового регулювання суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про дотримання порядку застосування рішень органів місцевого самоврядування, якими встановлені місцеві податки і збори.
29. Крім того, пунктом 4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону № 909-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році", що набрав чинності 01 січня 2016 року, визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
30. У 2016 році зупинено дію підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, що свідчить про відсутність обмеження для органів місцевого самоврядування щодо строків прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
31. У разі прийняття органом місцевого самоврядування рішення про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік, таке має братись до уваги контролюючим органом при здійсненні розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік.
32. Отже, Податковим кодексом України встановлений обов`язок громадянина сплатити податок за 2016 рік незалежно від термінів прийняття рішення органу місцевого самоврядування про встановлення відповідних податків і зборів.
33. До подібних висновків Верховний Суд дійшов, зокрема, у постанові від 06.11.2018 у справі 808/144/18.
34. Крім того, позивачем заявлено клопотання про передачу справи №817/986/18 на розгляд Палати Верховного Суду.
35. У задоволенні заявленого клопотання необхідно відмовити, оскільки Верховним Судом неодноразово надавалася оцінка правовідносинам, подібним до тих, які склалися у межах розгляду цієї справи, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі суддів палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів у від 15.05.2019 (справа №825/1496/17).
36. Ураховуючи викладені положення податкового законодавства, вбачається, що податковий орган при визначенні позивачу податкового зобов`язання діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України, що свідчить про те, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для нарахування позивачу, як власнику нерухомого майна, що є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, грошового зобов`язання за 2016 рік.
37. Отже, судом апеляційної інстанції з дотриманням норм процесуального кодексу встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені відповідачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків цього суду.
38. Ураховуючи приписи пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 460-ІХ, а також те, що касаційні скарги на судові рішення в цій справі були подані до набрання чинності цим Законом і рогляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає їх у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України (у редакції, чинній до 08.02.2020).
39. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.