ПОСТАНОВА
Іменем України
03 лютого 2022 року
м.Київ
справа №686/787/21
адміністративне провадження №К/9901/38299/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів: Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції в Хмельницькій області про визнання недійсним та скасування результату тестування на алкоголь на приладі алкотест 6810 "Драгер", провадження в якій відкрите
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 липня 2021 року, постановлену суддею Стефанишин С.Л. та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року, ухвалену у складі головуючого судді Смілянця Е.С., суддів Курка О.П., Сапальової Т.В.
У С Т А Н О В И В :
І. Рух справи
1. У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з позовом до Головного управління національної поліції в Хмельницькій області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати результат тестування на алкоголь від 07 травня 2016 року на приладі алкотест 6810 "Драгер", номер тесту 1458.
2. Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 липня 2021 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.
3. Зі змісту вказаної ухвали убачається, що суд першої інстанції дійшов висновку, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства та керуючись приписами пункту 1 частини першої статті 170 КАС України, якими передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства відмовив у відкритті провадження у справі.
4. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року, ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 08 липня 2021 року залишено без змін.
5. Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної підтримав висновок суду першої інстанції, що позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
6. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
7. На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає про помилковість висновку судів попередніх інстанцій, що цей спір має вирішуватись судом, який розглядає адміністративну справу про адміністративне правопорушення у порядку визначеному КУпАП.
8. Підставою відкриття касаційного провадження стала необхідність перевірки правильності застосування cудами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права зокрема, застосування приписів пункту 1 частини першої статті 170 КАС України.
ІІІ. Джерела права й акти їхнього застосування. Позиція Верховного Суду
9. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України Суд зазначає таке.
10. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
11. У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
12. Згідно з частиною третьою статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
13. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
14. За змістом частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
15. За приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
16. Вичерпний перелік публічно-правових справ, на які не поширюється юрисдикція адміністративних судів, визначено в частині другій статті 19 КАС України, а саме справи: 1) що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України; 2) що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства; 3) про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом; 4) щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) громадського об`єднання, саморегулівної організації віднесені до його (її) внутрішньої діяльності або виключної компетенції, крім справ у спорах, визначених пунктами 9, 10 частини першої цієї статті.
17. Отже, КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.
18. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
19. Водночас вказані приписи також підлягають застосуванню у разі якщо заявлені позовні вимоги взагалі не підлягають судовому розгляду.
20. Питання тлумачення поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства неодноразово було предметом розгляду Великою Палатою Верховного Суду, якою було викладено висновок, що поняття спору, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, слід тлумачити в контексті частини третьої статті 124 Конституції України в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підпадають під юрисдикцію саме адміністративних судів і які взагалі не підлягають судовому розгляду.
21. Таку правову позицію Великої Палати Верховного Суду викладено, зокрема в постановах від 22 березня 2018 року у справі №9901/135/18, від 10 травня 2018 року у справі №800/227/17, від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18, від 16 січня 2020 року у справі №9901/342/19, від 05 листопада 2020 року у справі №9901/147/20, від 18 листопада 2021 року у справі № 9901/302/21.
22. Під час визначення предметної юрисдикції справ необхідно виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
23. Визначальним для розуміння спору як адміністративно-правового є не тільки участь суб`єкта владних повноважень, але й характер відповідного спору та його наслідки для суб`єкта спірних правовідносин. Спір набуває ознак публічно-правового за умов здійснення органом публічної влади та /або їх посадовими особами у цих відносинах владних управлінських функцій.
24. Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність суб`єкта владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.
25. Право на звернення до суду не є абсолютним, а здійснюється на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур, та осіб, котрі вправі ініціювати їх вирішення. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу та самі по собі не є порушенням прав на справедливий судовий розгляд та ефективний засіб юридичного захисту, гарантованих ст. 6, 13 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод (далі - Конвенція).
26. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою.
Відтак з метою належного звернення за судовим захистом особа на момент звернення до суду повинна обґрунтувати існування його порушеного права або законного інтересу.
27. Як свідчать матеріали справи, предметом спору у цій справі є результат тестування на алкоголь від 07 травня 2016 року на приладі алкотест 6810 "Драгер".
28. Проте, Суд зазначає, що сам по собі результат тестування на алкоголь чи процедура його проведення, про скасування якого заявлені позовні вимоги, не породжує для позивача будь-яких прав чи обов`язків.
29. Як убачається з позовної заяви тестування позивача на алкоголь було проведене під час виконання ним службових обов`язків (перебування у наряді) під час перевірки несення служби добовими нарядами підрозділів поліції Хмельницького гарнізону.
30. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VII.
31. Відповідно до частини другої ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію" підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
32. Частиною першою статті 5 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV, який розповсюджував свої дію на спірні правовідносини на момент їх виникнення (далі - Дисциплінарний статут), передбачено, що за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
33. Згідно з частиною першою, шостою ст. 14 Дисциплінарного статуту з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ.
34. Так, в матеріалах справи міститься копія постанови Верховного Суду від 24 вересня 2020 року у справі №822/1584/16 предметом розгляду у якій були зокрема накази головного управління Національної поліції в Хмельницькій області №462 від 11.05.2016 та №210 від 15.07.2016 в частині звільнення позивача зі служби в поліції за результатами службового розслідування проведеного у зв`язку з виявленим під час перевірки фактом перебування в добовому наряді старшого інспектора-чергового Хмельницького РВП майора поліції ОСОБА_1 в стані алкогольного сп`яніння.
35. Таким чином, факт перебування в добовому наряді позивача в стані алкогольного сп`яніння в підтвердження чого слугував, зокрема спірний у цій справі результат тестування позивача на алкоголь, став підставою для призначення службового розслідування за результатами проведення якого на позивача було накладене дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення, правом на оскарження якого скористався позивач і під час розгляду справи була здійснена перевірка правомірності доказів та відповідності встановлених службовим розслідуванням обставин.
36. Враховуючи наведене, оскаржуваний у цій справі результат тестування на алкоголь від 07 травня 2016 року на приладі алкотест 6810 "Драгер", номер тесту 1458 є доказом вчинення дисциплінарного проступку, а тому ні результат тестування, ні процедура його проведення, не створює для позивача жодних наслідків, і не породжує права на захист, тобто права на звернення до суду з окремими вимогами про визнання його протиправним та скасування.
37. Отже, з огляду на викладене Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, який підтримав суд апеляційної інстанції, щодо відмови у відкритті провадження у справі, однак вказує на помилковість визначених судами підстав такої відмови та неправильне визначення правової природи спірних відносин, у зв`язку з чим мотивувальні частини оскаржуваних судових рішень підлягають викладенню в редакції цієї постанови.
38. Відповідно до приписів частин першої, четвертої статті 351 КАС України, Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
39. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.
40. Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд