ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2022 року
м. Київ
справа №200/10827/21
провадження № К/9901/44747/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Уханенка С. А.
розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Першого апеляційного адміністративного суд, прийняту 03 листопада 2021 року, у складі колегії суддів: головуючого судді - Казначеєва Е. Г., суддів: Компанієць І. Д., Геращенка І. В.,
І. Суть спору
1. У серпні 2021 року ОСОБА_1 (далі по тексту також - позивач) звернувся до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в якому просив:
1.1. визнати протиправною та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №65939850 від 06 серпня 2021 року, винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою Аллою Миколаївною;
1.2. стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 судові витрати;
1.3. встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.
2. Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що 01 липня 2021 року державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №65939850 з примусового виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду по справі №200/11109/20-а в частині зобов`язання Міністерства юстиції України повторно розглянути запит ОСОБА_1 про надання публічної інформації від 14 вересня 2020 року, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 14 вересня 2020 року за № ПІ-Т-3232, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.
В подальшому головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою Аллою Миколаївною, прийнято рішення про закінчення виконавчого провадження ВП № 65939850 у відповідності до положень пункту 9 частини першої статті 39, статті 40 Закону України "Про виконавче провадження" на підставі лише повідомлення боржника про повне фактичне виконання рішення шляхом надіслання на електронну пошту позивача відповіді від 19 березня 2021 року №12060/2457-22-21/33.3.
Позивач вважає, до державний виконавець не вжила вичерпних заходів передбачених статтями 18, 63 Закону України "Про виконавче провадження" та передчасно винесла постанову про закінчення виконавчого провадження, яка і є предметом оскарження.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. 14 вересня 2020 року позивачем на офіційну електронну адресу Міністерства юстиції України callcentre@minjust.gov.ua направлено письмовий запит на отримання публічної інформації, у якому просив надати письмове обґрунтування створення Офісу протидії рейдерству (на правах Департаменту).
3.1. Вказаний запит позивача, був зареєстрований у Міністерстві юстиції України 14 вересня 2020 року за №ПІ-Т-3232.
4. 21 вересня 2020 року на електронну пошту позивача ІНФОРМАЦІЯ_1 від Міністерства юстиції України надійшов лист-відповідь "Про розгляд запиту" № 41846/ПІ-Т-3232/19.1.2 від 21 вересня 2020 року, який був підписаний заступником Міністра юстиції України з питань державної реєстрації Оніщук Ольгою Миколаївною о 11 год. 21 хв. 21 вересня 2020 року, із застосуванням кваліфікованого електронного підпису з кваліфікованою електронною позначкою часу та СЖ-коду, у якому позивачу повідомлялось, що відповідно до підпункту 13 пункту 12 Положення про Міністерство юстиції України, Міністр затверджує положення про самостійні структурні підрозділи апарату Мін`юсту, наказом Мін`юсту від 31 серпня 2020 рок № 2958/5 затверджено Положення про Офіс протидії рейдерству Міністерства юстиції України, цитувався зміст пункту 1 розділу 2 "Основні завдання" Положення про Офіс протидії рейдерству Міністерства юстиції України, а також повідомлялось, що листи Міністерства не встановлюють норм права, а мають інформаційний характер. Будь-які документи, разом із відповіддю, позивачу не надсилались.
5. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року по справі 200/11109/20-а задоволено частково позов позивача до Міністерства юстиції України в особі заступника Міністра юстиції України з питань державної реєстрації Оніщук Ольги Миколаївни про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, а саме суд:
- визнав протиправними дії Міністерства юстиції України в особі заступника Міністра юстиції України з питань державної реєстрації Оніщук Ольги Миколаївни, що виявилися у відмові надати позивачу публічну інформацію щодо обґрунтування створення Офісу протидії рейдерству (на правах Департаменту), відповідно до його запиту на отримання публічної інформації від 14 вересня 2020 року, зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 14 вересня 2020 року за №ПІ-Т-3232;
- зобов`язав Міністерство юстиції України повторно розглянути запит позивача про надання публічної інформації від 14 вересня 2020 року, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 14 вересня 2020 року за №ПІ-Т-3232, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.
5.1. У вказаному рішенні суд зазначив, що як вбачається зі змісту листа Міністерства юстиції України від 14 вересня 2020 року позивачу повідомлено, що відповідно до підпункту 13 пункту 12 Положення про Міністерство юстиції України, Міністр затверджує положення про самостійні структурні підрозділи апарату Мін`юсту. Наказом Мін`юсту від 31 серпня 2020 року № 2958/5 затверджено Положення про Офіс протидії рейдерству Міністерства юстиції України, цитувався зміст пункту 1 розділу 2 "Основні завдання" Положення про Офіс протидії рейдерству Міністерства юстиції України, а також повідомлялось, що листи Міністерства не встановлюють норм права, а мають інформаційний характер. Водночас, вказаний лист взагалі не містить жодного обґрунтування підстави для відмови у наданні запитуваної інформації позивачу, передбаченої положеннями Закону України "Про доступ до публічної інформації". Відповідачем при наданні відповіді позивачу від 21 вересня 2020 року не враховано вимоги статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації", оскільки у наданій ним відмові у задоволенні запиту на інформацію не зазначено мотивованої підстави для такої відмови та не роз`яснено порядку оскарження відмови. Таким чином, Міністерством юстиції України не було здійснено належного розгляду запиту позивача про надання інформації від 14 вересня 2020 року по суті.
5.2. На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року по справі 200/11109/20-а судом 11 червня 2021 року оформлено та видано виконавчий лист.
6. 01 липня 2021 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою Аллою Миколаївною винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №65939850 за виконавчим листом №200/11109/20-а щодо зобов`язання Міністерства юстиції України повторно розглянути запит позивача про надання публічної інформації від 14 вересня 2020 року, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 14 вересня 2020 року за №ПІ-Т-3232, з урахуванням правової оцінки наданої судом у рішенні.
7. Листом від 16 липня 2021 року № 35224/33.3/32-21 боржник повідомив відділ про повне фактичне виконання рішення до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, на підтвердження чого надано копію листа від 19 березня 2021 року № 12060/2457-22-21/33.3, яким повторно розглянуто запит позивача на отримання публічної інформації від 14 вересня 2020 року № ПІ-Т-3232. До листа додано скріншот відправлення відповіді заявнику засобами електронного зв`язку.
8. Відповідно до листа Міністерства юстиції України від 19 березня 2021 року №12060/2457-22-21/33.3 (надісланого на електронну адресу позивача) повідомлено позивача, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року по справі 200/11109/20-а Міністерство юстиції України повторно розглянуло запит на отримання публічної інформації від 14 вересня 2020 року щодо надання інформації про створення Офісу протидії рейдерству (на правах Департаменту). В зазначеному листі повідомлялося позивачу, що відповідно до підпункту 13 пункту 12 Положення про Міністерство юстиції України, Міністр затверджує положення про самостійні структурні підрозділи апарату Мін`юсту, наказом Мін`юсту від 31 серпня 2020 року № 2958/5 затверджено Положення про Офіс протидії рейдерству Міністерства юстиції України, цитувався зміст пункту 1 розділу 2 "Основні завдання" Положення про Офіс протидії рейдерству Міністерства юстиції України, а також повідомлялось, що листи Міністерства не встановлюють норм права, а мають інформаційний характер. Будь-які документи, разом із відповіддю, позивачу не надсилались.
9. 06 серпня 2021 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою Аллою Миколаївною на підставі інформації викладеної в листі 16 липня 2021 року № 35224/33.3/32-21 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
10. Донецький окружний адміністративний суд рішенням від 7 вересня 2021 року у задоволенні позову відмовив в повному обсязі.
11. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що як вбачається із відповіді на запит, що надана на виконання судового рішення, в ній міститься інформація про підставу створення, акт, який унормовує діяльність Офісу, а також перелік завдань Офісу.
Із рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року у справі № 200/11109/20 неможливо достеменно встановити, яка саме інформація має бути вказана у відповіді на запит.
За таких обставин, державний виконавець не міг дійти висновку про неналежне виконання рішення суду. Відповідно, він обґрунтовано вирішив закрити виконавче провадження у зв`язку з його виконанням.
Позивач не зазначає у позові яка конкретно інформація мала б бути вказана у відповіді, а тому цей позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.
12. Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 3 листопада 2021 року скасував рішення Донецького окружного адміністративного суду від 7 вересня 2021 року та ухвалив нове, яким позов задовольнив.
12.1. Визнав протиправною та скасував постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №65939850 від 06 серпня 2021 року, винесену головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою Аллою Миколаївною.
12.2. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
13. Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що лист від 19 березня 2021 року № 12060/2457-22-21/33.3 не містить інформації щодо обґрунтування створення Офісу протидії рейдерству (на правах Департаменту), а його зміст є аналогічним відповіді від 21 вересня 2020 року № 41846/ПІ-Т-3232/19.1.2, яка була предметом судового розгляду у справі № 200/11109/20-а, в межах якої була визнана судом фактичною відмовою у наданні позивачу запитуваної інформації.
Судь дійшов висновку, що Міністерством юстиції України фактично заяву позивача не розглянуто та питання які в ньому наведені не вирішені.
Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначив, що надана на виконання рішення суду відповідь не може вважатися фактичним виконанням в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом.
Отже, оскаржувана постанова про закінчення виконавчого провадження ВП №65939850 від 06 серпня 2021 року, винесена головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашовою Аллою Миколаївною підлягає скасуванню.
ІV. Провадження в суді касаційної інстанції
14. Не погоджуючись з рішенням суд апеляційної інстанції, представник відповідача подав касаційну скаргу з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
14.1. Так, автор скарги посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень статті 63 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ "Про виконавче провадження" у взаємозв`язку з приписами статей 3, 4, 18 цього Закону.
14.2. Просить скасувати постанову апеляційного суду, та прийняти нове рішення яким у задоволенні позову відмовити повністю.
15. Верховний Суд ухвалою від 21 грудня 2021 року відкрив касаційне провадження за скаргою Міністерства юстиції України на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
16. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
17. Згідно зі статтею 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
18. Частиною першою статті 341 КАС України обумовлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
19. Згідно частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
20. Частинами першою та другою статті 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
21. Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII).
22. Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
23. Частина перша статті 5 зазначеного Закону передбачає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
24. За правилами частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
25. За статтею 2 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
26. Відповідно до п. 1 розділу IX "Виконання рішень немайнового характеру" Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 р. за № 489/20802, виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється в порядку, визначеному статтею 63 Закону № 1404-VIII.
27. Частиною першою статті 13 Закону № 1404-VIII встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
28. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
29. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (пункт 1 частини третьої, частина четверта статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").
30. Відповідно до частини першої статті 63 Закону № 1404-VIII, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
30.1. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону № 1404-VIII.
31. Приписи пункту 9 частини першої, частини другої, частини третьої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" обумовлюють, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
32. Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.
33.1. Виконавчий документ надсилається разом із постановою про закінчення виконавчого провадження до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
34. Отже, розглядаючи адміністративний позов про законність дій державного виконавця органу виконавчої служби, суд має враховувати, що Законом України "Про виконавче провадження" на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов`язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.