ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 140/1032/21
провадження № К/9901/36768/21, № К/9901/43099/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Уханенка С. А.,
розглянув у попередньому судовому засіданні справу
за позовом ОСОБА_1 до Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора, Волинської обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Офіс Генерального прокурора про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді, провадження у якій відкрито
за касаційними скаргами Волинської обласної прокуратури і Офісу Генерального прокурора на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року (суддя Плахтій Н. Б.) і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року (судді Хобор Р. Б., Кухтей Р. В., Сеник Р. П.),
в с т а н о в и в:
1. У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора, Волинської обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Офіс Генерального прокурора, у якому, з урахуванням заяви від 14 квітня 2021 року, просив:
- визнати протиправним і скасувати рішення Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора від 12 січня 2021 року № 158 "Про неуспішне проходження прокурором атестації";
- визнати протиправним і скасувати наказ керівника Волинської обласної прокуратури від 26 березня 2021 року № 227к "Про звільнення ОСОБА_1";
- визнати заступника керівника Луцької місцевої прокуратури Кузьміча Р. В. таким, що успішно пройшов атестацію за результатами проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності і виконання практичного завдання для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурора;
- негайно поновити ОСОБА_1 в Луцькій окружній прокуратурі Волинської області на посаді, рівнозначній посаді заступника керівника Луцької місцевої прокуратури з 17 липня 2021 року.
2. Звернення з цими позовними вимогами обґрунтовано головним чином відсутністю підстав для звільнення з мотивів реорганізації/ліквідації прокуратури, а також незгодою з висновками кадрової комісії за наслідками співбесіди.
3. Суди попередніх інстанцій встановили такі обставини.
ОСОБА_1 з 10 серпня 1998 року по 07 липня 2012 року працював в органах прокуратури Волинської області, з 03 жовтня 2012 року по 30 травня 2013 року - у прокуратурі Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, з 31 травня 2013 року - в органах прокуратури Волинської області, зокрема з 04 червня 2020 року - на посаді заступника керівника Луцької місцевої прокуратури.
На виконання вимог Закону України від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон № 113-IX) позивач у жовтні 2019 року подав до Генеральному прокурору заяву про його переведення на посаду прокурора в окружну прокуратуру і про намір пройти атестацію.
Позивач успішно пройшов перші два етапи атестації, набравши відповідно 97 і 109 балів, відтак був допущений до проходження співбесіди.
Перед співбесідою, яка вперше відбулася 17 грудня 2020 року, позивач, виконав практичне завдання. Крім того, на пропозицію Четвертої кадрової комісії ОСОБА_1 заповнив так званий "опитувальник" і надав письмові пояснення щодо запитань членів Четвертої кадрової комісії (далі також - Кадрова комісія), а саме: 1) щодо обставин, за яких ОСОБА_2 надав у 2017 році право користування автомобілем марки Volkswagen Passat; 2) щодо набуття права користування автомобіля марки Kia Sportage і власника цього автомобіля; 3) щодо обставин, за яких ОСОБА_3 надав право користування автомобілем марки BMW X5.
За наслідками обговорення Четверта кадрова комісія дійшла висновку про необхідність продовження співбесіди з позивачем і визначила для цього дату 12 січня 2021 року.
Перед проходженням співбесіди позивач надав на пропозицію Четвертої кадрової комісії письмові пояснення щодо питань, які виникли у її членів, а саме: 1) щодо обставин звільнення з органів прокуратури за згодою сторін 04 грудня 2012 року; 2) щодо проведення слідчих дій, службових перевірок та/або інших заходів, пов`язаних з кримінальним провадженням за фактом підбурювання ОСОБА_4 шляхом умовлянь та примусу до давання хабаря службовій особі, яка займає відповідальне становище; 3) щодо джерел походження грошових коштів, за рахунок яких мати позивача набула право власності на об`єкт нерухомого майна - житловий будинок загальною площею 314,0 кв. м, розташований на АДРЕСА_1 ; 4) щодо проживання позивача у зазначеному будинку.
12 січня 2021 року Четверта кадрова комісія продовжила співбесіду з позивачем, за наслідками якої висловила пропозицію ухвалити рішення про успішне проходження ним атестації. Результати голосування за це рішення таке: "за" - 3, "проти" - 3. Тож у підсумку Комісія ухвалила рішення про неуспішне проходження прокурором ОСОБА_1 атестації.
Позивач 20 січня 2020 року подав Четвертій кадровій комісії заяву щодо надання можливості повторно пройти співбесіду через незадовільний стан здоров`я. Цю заяву розглянуто на засіданні 21 січня 2020 року, відтак прохання позивача було відхилене з огляду на те, що під час співбесіди заяви про погіршення стану здоров`я позивач ОСОБА_5 комісії не подавав, про неможливість проведення співбесіди теж не повідомляв.
Отож 12 січня 2021 року Четверта кадрова комісія прийняла рішення № 158 "Про неуспішне проходження прокурором атестації", відповідно до якого заступник керівника Луцької місцевої прокуратури ОСОБА_1 пройшов атестацію неуспішно.
Суди попередніх інстанцій зазначили, що це рішення основується на:
1) сумнівах членів Кадрової комісії щодо правомірності дій ОСОБА_1 на посаді слідчого з ОВС прокуратури Волинської області під час допиту свідка ОСОБА_6 11 квітня 2012 року в рамках кримінальної справи № 37-016-04 за фактом перевищення службових повноважень працівниками правоохоронних органів і побиття ОСОБА_7 ;
2) непідтвердженні джерел походження коштів на побудову житлового будинку загальною площею 314,0 кв. м, розташованого в с. Боратин Луцького району Волинської області, та недекларування земельної ділянки, на якій він розташований.
Щодо першої обставини, то в рішенні Четверта кадрова комісія зазначила, що з грудня 2011 року по 07 липня 2012 року ОСОБА_1 працював на посаді слідчого з ОВС прокуратури Волинської області. В цей період йому передали для проведення досудового слідства кримінальну справу № 37-016-04 за фактом перевищення службових повноважень працівниками правоохоронних органів щодо побиття ОСОБА_7 11 квітня 2020 року ОСОБА_1 додатково допитав ОСОБА_8, повідомивши, що здобув докази його причетності до спричинення особі тілесних ушкоджень працівниками Камінь-Каширського райвідділу міліції у 2004 році, хоча допитував його як свідка, не змінюючи при цьому його процесуального статусу.
Кадрова комісія з`ясувала, що ОСОБА_1 справді допитував ОСОБА_8 як свідка. Позивач не заперечував, що на час отримання цих показань вже існували відомості про те, що ОСОБА_8 може бути підозрюваним або обвинуваченим. Незважаючи на те, що в такому випадку ОСОБА_8 мав би право на мовчання та свободу від самовикриття, ОСОБА_1 усе ж допитав його як свідка. Між тим, як зауважила Четверта кадрова комісія, Європейський суд з прав людини констатував порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при винесенні рішень національними судами, які брали до уваги первинні визнавальні показання заявника як свідка та використовували ці показання для його засудження.
На думку членів Четвертої кадрової комісії, використання як доказів показань свідка, який у подальшому набув статусу обвинуваченого чи підозрюваного, є порушенням права на мовчання і права не свідчити проти себе, внаслідок чого такі докази мають бути визнані судом недопустимими.
Крім того, Четверта кадрова комісія зазначила, що зі слів ОСОБА_8, допитаного Луцьким міськрайонним судом Волинської області в судовому засіданні у кримінальній справі № 0308/14172/12, на початку квітня 2012 року до нього зателефонував слідчий ОСОБА_1 та повідомив про відновлення слідства у кримінальній справі щодо побиття ОСОБА_7, яка була порушена сім років тому, у якій він був підозрюваним. Будучи в кабінеті слідчого ОСОБА_1 в приміщенні прокуратури Волинської області, останній сказав, що для позитивного вирішення цього питання потрібно звернутися до родича ОСОБА_1 - ОСОБА_4 . Пізніше він зустрівся з останнім в м. Луцьку і той повідомив, що потрібно передати новому прокурору Волинської області 10000 доларів США, щоб його більше не викликали у цій кримінальній справі.
Четверта кадрова комісія дійшла висновку, що ОСОБА_1, нехтуючи нормами кримінального процесуального законодавства, свідомо у протиправний спосіб намагався використати як доказ показання свідка ОСОБА_8, який повинен був набути статусу обвинуваченого чи підозрюваного, чим створив ситуацію, за якої на працівника прокуратури впала підозра у вчиненні протиправних дій. Вказані дії ОСОБА_1, з погляду Четвертої кадрової комісії, вказують на його професійну некомпетентність і є такими, що не спростовують наявні сумніви щодо невідповідності вимогам професійної етики та підривають авторитет органів прокуратури.
Четверта кадрова комісія встановила також, що заступник керівника Луцької місцевої прокуратури ОСОБА_1 з 2011 року користується триповерховим житловим будинком площею 314,0 кв. м, що розташований на АДРЕСА_1 . Цей будинок належить на праві власності матері позивача - ОСОБА_9, з 25 листопада 2011 року, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно.
У своїх поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що зазначений будинок будувався власними силами, за рахунок коштів усієї сім`ї з 2007 по 2011 роки. На підтвердження джерел походження коштів на побудову вказаного будинку позивач надавав комісії інформацію щодо отриманих батьками доходів, реалізацію ними у 2008 році будинку з господарськими спорудами та землею в с. Боровне Камінь-Каширського району, де вони раніше проживали, інформацію про доходи сестри та її чоловіка, які допомагали коштами та будівельними матеріалами батькам.
На думку Кадрової комісії, під час атестування позивач не зміг належним чином пояснити джерела походження коштів на побудову згаданого дубинку. Витрати на його будівництво не відповідають офіційним доходам ОСОБА_1, отриманими під час роботи в органах прокуратури, а також доходам його близьких осіб, зокрема матері. З`ясовано також, що ОСОБА_1, не маючи власного житла з 2011 року, користується цим будинком і з 2007 року - земельною ділянкою у цьому ж населеному пункті, проте зазначеного майна немає в декларації прокурора за 2014 рік. Понад те, земельної ділянки немає й у декларації позивача за 2015 та 2016 роки, що, з погляду Четвертої кадрової комісії, теж є очевидним порушенням законодавства.
На підставі рішення Четвертої кадрової комісії від 12 січня 2021 року № 158 прокуратура Волинської області видала наказ від 26 березня 2021 року № 227к "Про звільнення ОСОБА_1", яким звільнила позивача з посади заступника керівника Луцької місцевої прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1697-VII) з 16 липня 2021 року.
Не погоджуючись із правомірністю зазначених рішень, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій
4. Волинський окружний адміністративний суд рішенням від 17 травня 2021 року позов задовольнив частково; визнав протиправним і скасував рішення Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) Офісу Генерального прокурора від 12 січня 2021 року № 158 "Про неуспішне проходження прокурором атестації"; визнав протиправним і скасував наказ Волинської обласної прокуратури від 26 березня 2021 року № 227к "Про звільнення ОСОБА_1"; у задоволенні решти позовних вимог - відмовив.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 14 вересня 2021 року залишив рішення суду першої інстанції без змін.
5. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, серед іншого, про те, що кадрова комісія не може надавати юридичну оцінку діям слідчого в межах кримінального провадження, а тим більше вказувати на недопустимість доказів (у рамках кримінального провадження).
З цього приводу у судових рішеннях зазначено також про те, що в матеріалах, які досліджувала Четверта кадрова комісія під час атестування позивача, не було матеріалів кримінальної справи № 37-016-04, зокрема протоколу допиту свідка ОСОБА_8 від 11 квітня 2012 року, на яких частково основується оспорене рішення від 12 січня 2021 року. Окрім того, як зазначили суди попередніх інстанцій, Четверта кадрова комісія не вимагала від позивача пояснити обставини допиту свідка в межах кримінальної справи № 37-016-04 (адже "опитувальник" стосувався іншого); не зрозумілим, з погляду цих судів, є також те, на підставі яких доказів Четверта кадрова комісія дійшла висновку про порушення позивачем вимог кримінального процесуального законодавства та протиправне використання показань свідка, який мав би набути статусу обвинуваченого чи підозрюваного. Суд першої інстанції у цьому зв`язку додав, що відповідно до дослідженого в судовому засіданні відеозапису проведеної співбесіди члени Кадрової комісії взагалі не запитували позивача щодо обставин допиту свідка ОСОБА_8 .
Тимчасом питання членів Четвертої кадрової комісії стосувалися кримінальної справи № 181-0093, порушеної 27 червня 2012 року 2012 року стосовно ОСОБА_4, в рамках якої позивач був допитаний як свідок, а в будинку, де він проживав, проводився обшук. Досудовим слідством у тій справі встановлено, що ОСОБА_4 з метою заволодіння шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_8 вимагав від останнього передати 5000 доларів США для, нібито, подальшої передачі цих грошей як хабаря слідчому прокуратури ОСОБА_1 .
Суди попередніх інстанцій з`ясували також, що згідно з постановою слідчого з ОВС відділу з розслідування злочинів щодо корупційних діянь прокуратури Львівської області від 15 серпня 2012 року, у порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_1 за статтями 364, 366, 368 Кримінального кодексу України відмовлено у зв`язку з відсутністю в його діях ознак цих злочинів. У цій постанові зазначено про проведений позивачем 11 квітня 2012 року допит свідка і саме викладені в цій постанові обставини, на думку судів попередніх інстанцій, дали підстави членам Кадрової комісії засумніватися у відповідності позивача вимогам професійної етики і компетентності та доброчесності.
З уваги на з`ясовані обставини суди попередніх інстанцій зазначили, що посилання у спірному рішенні Четвертої кадрової комісії на протокол допиту свідка ОСОБА_8 як на свідчення непрофесійних дій/рішень позивача, так само як і правове оцінювання цього документа, виходять за межі дискреційних повноважень цього органу. Водночас, поза увагою останнього залишилися інші обставини, які, навпаки, доводять відсутність в діях позивача ознак протиправності, але які, втім, не взято до уваги під час ухвалення спірного рішення.
Стосовно житлового будинку суди попередніх інстанцій зауважили, що в письмових поясненнях ОСОБА_1 зазначив, що його мати з 1973 по 2008 року працювала вчителем у школі, а з 2005 року була на пенсії, однак продовжувала працювати до 2020 року. За час роботи у школі (з 1999 року по 2008 рік) отримала 94611,22 грн, а з 2005 року по 2020 рік отримала пенсії на суму 244400 грн. Додав також, що до будівництва будинку долучився і його батько, який починаючи з 1971 року до квітня 2017 року працював на різних роботах і посадах. З 1999 року по 2017 рік отримав дохід в сумі 232337 грн, а також пенсії в сумі 101899,64 грн. Крім того, позивач зазначив, що до будівництва будинку долучився також і він, його сестра та чоловік сестри, який володіє двома підприємствами, з оборотом в десятки мільйонів гривень.
Суди попередніх інстанцій зауважили, що Четверта кадрова комісії вибірково підійшла до аналізу отриманих пояснень в цій частині, зваживши лише на доходи матері за період з 1998 року по 2020 рік в сумі 74279 грн, що говорить про необ`єктивність і помилковість її висновків.
У цьому зв`язку суди попередніх інстанцій звернули увагу також на те, що повноваження контролювати і перевіряти декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, незалежно від посади, яку займає така особа, віднесені до виключної компетенції Національного агентства з питань запобігання корупції, які цей орган реалізовує відповідно до Закону України "Про запобігання корупції".
У підсумку суди попередніх інстанцій виснували, що спірне рішення Четвертої кадрової комісії є невмотивованим і не відповідає критеріям обґрунтованості та безсторонності. Такого самого висновку суди дійшли і щодо оспореного наказу, який виданий на підставі зазначеного рішення.
Щодо позовних вимог про визнання позивача таким, що успішно пройшов атестацію суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, зауважив, що вирішення питання щодо успішного чи неуспішного проходження прокурором належить до виключної компетенції кадрових комісій і суд не може перебирати на себе ці повноваження. Вимога позивача про поновлення його на посаді, на думку судів попередніх інстанцій, теж не може бути задоволена, позаяк на час розгляду справи в суді позивач не є звільненим, адже датою звільнення у спірному наказі, з уваги на перебування позивача у щорічній відпустці, визначено 16 липня 2021 року.
Касаційне оскарження
6. У касаційній скарзі Волинська обласна прокуратура просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.
Касаційну скаргу її автор подав з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Верховний Суд ухвалою від 21 жовтня 2021 року відкрив провадження за цією скаргою в межах підстав і відповідних їм доводів, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначивши про можливість касаційного перегляду судових рішень в цій справі на предмет їх відповідності висновкам, викладених у постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 200/13482/19-а.
Скаржник, обґрунтовуючи свою позицію, зазначив про те, що рішення Кадрової комісії за наслідками атестації є підставою для звільнення прокурора з органів прокуратури.
Оспорене в цій справі рішення Четвертої кадрової комісії про невідповідність прокурора критеріям професійної етики і доброчесності, з погляду відповідача, є обґрунтованим, водночас адміністративний суд не може втручатися у дискреційні повноваження кадрової комісії і переоцінювати обставини, які лягли в основу цього рішення, перебираючи таким чином непритаманні суду функції.
Відзиву на цю касаційну скаргу не надійшло.
7. Офіс Генерального прокурора у касаційній скарзі теж просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в цій справі в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 і ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Цю касаційну скаргу подано з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
З погляду відповідача, суд апеляційної інстанції, ухваливши оспорену постанову, не зважив на висновки Верховного Суду щодо застосування положень пункту 12, пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-IX, пункту 9 частини першої статті 51 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1697-VII), викладених у постановах Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справах № 160/6204/20, № 200/5038/20-а та від 24 вересня 2021 року у справах № 160/6596/20, № 280/4314/20, від 29 вересня 2021 року у справах № 240/7852/20, № 440/2682/20.
Скаржник зазначив також, що наразі немає правового висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 15 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-IX у контексті повноважень кадрової комісії отримувати інформацію про прокурора та юридичної сутності цієї інформації як джерела, що не має преюдиційного значення для кадрової комісії.
Як можна зрозуміти доводи скаржника, атестування прокурора і завдання кадрової комісії у цьому зв`язку мають інакше завдання, аніж, приміром, довести факт правопорушення. Атестування охоплює також морально-етичний аспект поведінки прокурора, причому не тільки у професійній діяльності, але й поза нею. Завданням кадрової комісії є оцінити сукупність зібраної інформації щодо особи прокурора через призму відповідності критеріям доброчесності й професійної етики і компетентності. Водночас, за текстом касаційної скарги, презумпція невинуватості у цій процедурі не діє, а виникнення у членів кадрової комісії обґрунтованого сумніву є достатньо для ухвалення рішення про невідповідність прокурора критеріям атестування. Кадрова комісія є колегіальним органом, процес обговорення є закритим, тож дізнатися про мотиви голосування, перевірити повноту перевірки/оцінювання видається неможливим.
Скаржник наголосив, що Кадрова комісія діяла на підставі закону і переслідувала легітимну мету, задля якої запроваджено атестування прокурорів (згідно із Законом № 113-ІХ). Вважає, що оспорене в цій справі рішення Четвертої кадрової комісії правомірне, водночас суди попередніх інстанцій не можуть втручатися у дискреційні повноваження цього органу.
Ухвалою від 20 грудня 2021 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження з наведених підстав.
Відзиву на цю касаційну скаргу теж не надійшло.
Релевантні джерела права
8. Відповідно до статті 4 Закону № 1697-VII організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
9. Законом № 113-IX ["Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури"] (діє з 25 вересня 2019 року; тут і далі - в редакції, яка діяла на час виникнення спірних відносин) запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку із чим до Закону № 1697-VII були внесені зміни.
Статтею 14 Закону № 1697-VII, у зв`язку із внесенням до неї змін Законом № 113-ІХ, передбачено скорочення кількості прокурорів органів прокуратури. Зокрема, змінами, унесеними законодавцем, установлено, що загальна чисельність прокурорів органів прокуратури становить не більше 10 000 осіб. Приведення у відповідність із вимогами статті 14 Закону України "Про прокуратуру" кількісного складу органів прокуратури здійснюється, крім іншого, шляхом проведення атестації на виконання вимог Закону № 113-ІХ.
У тексті Закону № 1697-VII слова "Генеральна прокуратура України", "регіональні прокуратури", "місцеві прокуратури" замінено відповідно словами "Офіс Генерального прокурора", "обласні прокуратури", "окружні прокуратури".
10. Згідно з пунктами 6, 7 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру". Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
11. Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором (пункт 9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ).
12. Пунктом 10 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ установлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
13. Згідно з пунктом 11 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
14. За пунктом 14 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.
15. Відповідно до пункту 15 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX для проведення співбесіди кадрові комісії вправі отримувати в усіх органах прокуратури, у Раді прокурорів України, секретаріаті Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, Національному агентстві з питань запобігання корупції, інших органах державної влади будь-яку необхідну для цілей атестації інформацію про прокурора, в тому числі інформацію про:
1) кількість дисциплінарних проваджень щодо прокурора у Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії прокурорів та їх результати;
2) кількість скарг, які надходили на дії прокурора до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та Ради прокурорів України, з коротким описом суті скарг;
3) дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності: а) відповідність витрат і майна прокурора та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам, у тому числі копії відповідних декларацій, поданих прокурором відповідно до законодавства у сфері запобігання корупції; б) інші дані щодо відповідності прокурора вимогам законодавства у сфері запобігання корупції; в) дані щодо відповідності поведінки прокурора вимогам професійної етики; г) матеріали таємної перевірки доброчесності прокурора;
4) зайняття прокурором адміністративних посад в органах прокуратури з копіями відповідних рішень.
Фізичні та юридичні особи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування мають право подавати до відповідної кадрової комісії відомості, які можуть свідчити про невідповідність прокурора критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності. Для цього графік проведення співбесід із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, його посади, заздалегідь оприлюднюється на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора.
16. Відповідно до пункту 16 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX за результатами складення прокурором іспиту відповідна кадрова комісія ухвалює рішення щодо допуску прокурора до проведення співбесіди. Якщо прокурор за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, встановлений згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, це є підставою для недопущення прокурора до етапу співбесіди і ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.
17. Згідно з пунктом 17 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX кадрові комісії за результатами атестації прокурора ухвалюють одне із таких рішень: рішення про успішне проходження прокурором атестації або рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
18. Згідно з пунктом 18 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX у разі успішного проходження атестації прокурор за умови наявності вакансії та за його згодою може бути переведений Генеральним прокурором на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора, а керівником обласної прокуратури - на посаду прокурора у відповідній обласній прокуратурі та в окружній прокуратурі, яка розташована у межах адміністративно-територіальної одиниці, що підпадає під територіальну юрисдикцію відповідної обласної прокуратури. При цьому переведення прокурора може бути здійснено в орган прокуратури, що є рівнозначним, вищим або нижчим щодо органу прокуратури, в якому він обіймав посаду прокурора на день набрання чинності цим Законом, з урахуванням вимог щодо стажу роботи в галузі права, визначених у статті 27 Закону України "Про прокуратуру". При переведенні на посаду прокурора окружної прокуратури вимоги щодо стажу, передбачені частиною першою статті 27 Закону України "Про прокуратуру", не поширюються на прокурорів військових прокуратур, які успішно пройшли атестацію.
У разі успішного проходження атестації прокурорами та слідчими військових прокуратур, які є військовослужбовцями, питання про їх звільнення з військової служби вирішується відповідно до Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та інших нормативно-правових актів України, якими встановлено порядок проходження громадянами України військової служби, з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом.
19. За пунктом 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX, прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав:
1) неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію;
2) рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури;
3) в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах відсутні вакантні посади, на які може бути здійснено переведення прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, який успішно пройшов атестацію;
4) ненадання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури, у разі успішного проходження ним атестації, згоди протягом трьох робочих днів на переведення на запропоновану йому посаду в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі.
Перебування прокурора на лікарняному через тимчасову непрацездатність, у відпустці чи у відрядженні до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі не є перешкодою для його звільнення з посади прокурора відповідно до цього пункту.
Указані в цьому пункті прокурори можуть бути звільнені з посади прокурора також і на інших підставах, передбачених Законом України "Про прокуратуру".
Кадрові комісії за результатами атестації подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію.
20. За текстом пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
21. Згідно з визначенням, що міститься в пункті 1 розділу І Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221 (далі - Порядок № 221), атестація прокурорів - це встановлена розділом II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX і цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.
22. Відповідно до пунктів 5, 6 розділу І Порядку № 221 предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора (у тому числі загальних здібностей та навичок); 2) професійної етики та доброчесності прокурора.
Атестація включає такі етапи:
1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;
2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки;
3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
23. За пунктом 8 розділу І Порядку № 221 за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень: 1) рішення про успішне проходження прокурором атестації; 2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації (пункт 9 Порядку № 221).
24. Відповідно до пункту 1 розділу IV Порядку № 221 у разі набрання прокурором за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки кількості балів, яка дорівнює або є більшою, ніж прохідний бал, прокурор допускається до співбесіди.
Кадрова комісія формує графік проведення співбесід з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Графік проведення співбесід оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за 5 календарних днів до проведення співбесіди. У графіку зазначаються: прізвище, ім`я, по батькові прокурора, номер службового посвідчення, інформація про дату, час та місце проведення співбесіди. Прокурор вважається повідомленим про дату, час та місце проведення співбесіди з моменту оприлюднення графіка проведення співбесід на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора).
До початку співбесіди прокурор виконує практичне завдання з метою встановлення комісією його рівня володіння практичними уміннями та навичками (пункт 2 розділу IV Порядку № 221).
25. За пунктами 12, 13 розділу IV Порядку № 221 співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження членами комісії матеріалів атестації щодо дотримання прокурором правил професійної етики та доброчесності, а також рівня професійної компетентності прокурора, зокрема, з огляду на результати виконаного ним практичного завдання.
Співбесіда прокурора складається з таких етапів:
1) дослідження членами комісії матеріалів атестації;
2) послідовне обговорення з прокурором матеріалів атестації, у тому числі у формі запитань та відповідей, а також обговорення питання виконаного ним практичного завдання;
Співбесіда проходить у формі засідання комісії.
26. Відповідно до пунктів 14-16 розділу IV Порядку № 221 члени комісії мають право ставити запитання прокурору, з яким проводять співбесіду, щодо його професійної компетентності, професійної етики та доброчесності.
Після завершення обговорення з прокурором матеріалів атестації та виконаного ним практичного завдання члени комісії без присутності прокурора, з яким проводиться співбесіда, обговорюють її результати, висловлюють пропозиції щодо рішення комісії, а також проводять відкрите голосування щодо рішення комісії стосовно прокурора, який проходить атестацію. Результати голосування вказуються у протоколі засідання.
Залежно від результатів голосування комісія ухвалює рішення про успішне проходження прокурором атестації або про неуспішне проходження прокурором атестації.
27. Відповідно до пункту 12 Порядку роботи кадрових комісій, затвердженого наказом Генеральної прокуратури 17 жовтня 2019 року № 233 (далі - Порядок № 233) рішення комісії, крім зазначених в абзаці другому цього пункту, в тому числі процедурні, обговорюється її членами і ухвалюються шляхом відкритого голосування більшістю голосів присутніх на засіданні членів комісії. Член комісії вправі голосувати "за" чи "проти" рішення комісії. У разі рівного розподілу голосів, приймається рішення, за яке проголосував голова комісії.
Рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди ухвалюється шляхом відкритого голосування більшістю від загальної кількості членів комісії. Якщо рішення про успішне проходження прокурором атестації за результатами співбесіди не набрало чотирьох голосів, комісією ухвалюється рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Рішення про неуспішне проходження атестації повинно бути мотивованим із зазначенням обставин, що вплинули на його прийняття.