ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 160/9236/20
адміністративне провадження № К/9901/11563/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Чепурнова Д.В., Іванова С.М., Сафронової С.В. у справі №160/9236/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень, -
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Омега" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень задоволено.
Дніпропетровська митниця Держмитслужби, не погоджуючись із указаним рішенням суду першої інстанції звернулася до суду з апеляційною скаргою.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2021 року апеляційну скаргу було залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам КАС України та запропоновано скаржнику у строк 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали надати до суду апеляційної інстанції документ, який підтверджує факт сплати судового збору у визначеному законодавством України розмірі.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року у задоволенні клопотання Дніпровської митниці Держмитслужби про продовження строку на усунення недоліку апеляційної скарги відмовлено. Апеляційну скаргу Дніпровської митниці Держмитслужби повернуто у відповідності до положень ст. 169 КАС України, оскільки недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі суду від 14 січня 2021 року, у встановлений судом строк скаржником усунуто не було.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Дніпровською митницею Держмитслужби було подано касаційну скаргу на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року, в якій скаржник просить її скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції на новий апеляційний розгляд.
Доводи касаційної скарги відповідача ґрунтуються на тому, що судом апеляційної інстанції застосовано норму права без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у справах № К/9901/30593/19, К/9901/36086/18, К/9901/45245/19 щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Таким чином, підставою для подання касаційної скарги є пункт З частини 4 статті 328 КАС України.
Позивач правом подачі відзиву на касаційну скаргу відповідача не скористався, що не є перешкодою для розгляду касаційної скарги.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
У відповідності до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини 3 статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Як убачається з матеріалів справи, залишаючи апеляційну скаргу без руху суд апеляційної інстанції указав, що при поданні до адміністративного суду позову, який містить шість вимог немайнового характеру, сплаті підлягав судовий збір у розмірі 12612,00 грн, тому за подачу апеляційної скарги сплаті підлягає судовий збір у розмірі 18918,00 грн. Однак, за подачу апеляційної скарги скаржником було сплачено 3153,00 грн.
Повертаючи апеляційну скаргу суд апеляційної інстанції виходив з того, що на підтвердження сплати судового збору скаржником не надано суду документ, який підтверджує сплату судового збору у визначеному законом розмірі - 15765,00 грн. При цьому, судом установлено, що вказаний спір є немайновим.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції та вважає за доцільне зазначити про таке.
Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року №3674-VI (далі - Закон №3674-VI).
Матеріалами справи встановлено, що предметом позову у справі, що розглядається є визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби: UA110130/2020/000027/1 від 20.02.2020; UA110130/2020/000032/1 від 05.03.2020; UA110130/2020/000044/1 від 19.03.2020; UA110130/2020/000054/1 від 07.04.2020; UA110130/2020/000060/1 від 21.04.2020; UA110130/2020/000067/1 від 27.04.2020.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду 16 березня 2020 року у справі №1.380.2019.001962 (адміністративне провадження №К/9901/30593/19) висловив правову позицію, згідно з якою при оскарженні рішення про коригування митної вартості товарів, ціною позову в розумінні підпункту 1 п. З ч.2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" є різниця митних платежів, що підлягали сплаті з урахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом в оскаржуваному рішенні.
Як зазначив Верховний Суд, оскільки безпосереднім наслідком винесення рішення про коригування митної вартості є зміна складу майна позивача, вимоги про скасування такого рішення суб`єкта владних повноважень є майновими.
Аналогічна позиція викладена вже була викладена в ухвалі Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 826/13892/16, від 25.01.2019 у справі № 826/1497/16, від 26.03.2019 №820/11160/15.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку, що вказаний спір є немайновим.
Так, відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано юридичною особою підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 2 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до адміністративного суду апеляційної інстанції скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
З урахуванням зазначеного та враховуючи висновки Верховного Суду, при визначенні суми судового збору за подання апеляційної скарги апеляційний суд мав виходити з різниці митних платежів, що підлягали сплаті з урахуванням митної вартості, розрахованої декларантом, та митної вартості, розрахованої митним органом у даній справі за всіма рішеннями рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці Держмитслужби, що є предметом спору.
Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов передчасних висновків про наявність правових підстав для повернення апеляційної скарги з огляду на сплату відповідачем судового збору не у розмірі, встановленому Законом України "Про судовий збір".
Таким чином, доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції допустив застосування норм процесуального права, без урахування висновку Верховного Суду, що призвело до постановлення судом незаконного судового рішення, підтвердились.
З огляду на зазначене, постановлена у справі ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2021 року підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до апеляційного суду.
Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд,