ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 821/1914/17
адміністративне провадження № К/9901/58304/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Хохуляка В.В.,
суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колосс" до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкової вимоги, рішення про опис майна у податкову заставу, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 02.02.2018 (суддя - Хом`якова В.В.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2018 (головуючий суддя - Крусян А.В., судді: Градовський Ю.М., Лук`янчук О.В.) у справі №821/1914/17.
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Колосс" (далі - ТОВ "Колосс") звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило суд визнати нечинними та скасувати податкову вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - ГУ ДФС у Херсонській області) № 9346-17 від 16.11.2017 щодо сплати узгодженого податкового зобов`язання на суму 152797,23 грн., рішення про опис майна у податкову заставу від 16.11.2017 № 9346-17, а також зобов`язати ГУ ДФС у Херсонській області відобразити в інтегрованій картці платника ТОВ "Колосс" всі переплати нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 02.02.2018, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2018, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкову вимогу ГУ ДФС у Херсонській області від 16.11.2017 № 9346-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 16.11.2017 № 9346-17. В решті позову відмовлено.
Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДФС у Херсонській області оскаржило їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 02.02.2018, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2018 в частині задоволення позову та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.
В обґрунтування своїх доводів ГУ ДФС у Херсонській області зазначає про обґрунтованість прийняття оскаржуваної вимоги у зв`язку з наявністю податкового боргу. Також вказує, що платежі із різним кодом бюджетної класифікації є різними платежами, тому зарахування переплати з одного платежу в погашення податкового боргу по іншому платежу відбувається на підставі заяви платника податку.
Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ТОВ "Колосс" відповідно до свідоцтва №200097207 НБ №055479 з 10.09.2010 зареєстровано як суб`єкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість. З 01.01.2012 зареєстрований в якості платника фіксованого сільськогосподарського податку.
ГУ ДФС у Херсонській області складено податкову вимогу №9346-17 від 16.11.2017, відповідно до якої станом на 15.11.2017 сума податкового боргу ТОВ "Колосс" становить 152797,23 грн., у тому числі податок на додану вартість (код класифікації доходів бюджету 14010100) - 149431,50 грн., пеня по податку на додану вартість с/г підприємств (код класифікації доходів бюджету (14011001) - 3365,73 грн.
Також відповідачем 16.11.2017 прийнято рішення № 9346-17 про опис майна ТОВ "Колосс" у податкову заставу.
Згідно з підпунктом 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
У відповідності до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Як з`ясовано судами, контролюючим органом не заперечувався факт переплати, проте вказував, що переплата обліковується в ІКП позивача по КБК 14010160 станом на 31.12.2015 та була перенесена до ІПК по КБК 14010160 у 2016 році. Проте, податковий борг обліковується за позивачем по КБК 14010100 та КБК 14011001, таким чином переплата по КБК 14010160 не може "автоматично" зараховуватись у погашення податкового боргу по КБК 14010100 та КБК 14011001, оскільки 14010160 є спеціальним рахунком, що залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства згідно статтею 209 Податкового кодексу України; 14010100 податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів, робіт, послуг; 14011001 ПДВ сільгосппідприємства за операціями із зерновими та технічними культурами.
Отже, за доводами контролюючого органу, у платника рахувалася переплата на основному рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ, з якого неможливо здійснити перерахування коштів на спеціальний рахунок суб`єкта спеціального режиму оподаткування-поточний рахунок сільськогосподарського підприємства, яке не обрало спеціальний режим оподаткування та погасити наявний борг.
Відповідно до приписів статті 87 Податкового кодексу джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Джерелом самостійної сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість є суми коштів, що обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, та джерела, зазначені в абзаці першому цього пункту.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" запроваджено систему електронного адміністрування ПДВ з 1 січня до 1 липня 2015 року (або до дати, визначеної в окремому рішенні Верховної Ради України про скорочення терміну перехідного періоду відповідно до пункту 7 Прикінцевих положень Закону 71) - у тестовому режимі; з 1 липня 2015 року - на постійній основі.
Відповідно до пункту 200-1.1 статті 200-1 Податкового кодексу система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 ПК України. Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абз.2 пункту 201-1-2 статті 201-1 Податкового кодексу для відкриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника.
Відповідно до Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569, суб`єкти спеціального режиму оподаткування та платники - сільськогосподарські підприємства, які відповідають вимогам пункту 209.18 статті 209 Податкового кодексу України, ведуть окремий податковий облік операцій: із сільськогосподарськими товарами/послугами, крім зернових і технічних культур та продукції тваринництва, визначених у пункті 209.19 статті 209 Кодексу; із зерновими та технічними культурами, визначеними у пункті 209.19 статті 209 Кодексу; з продукцією тваринництва, визначеною у пункті 209.19 статті 209 Кодексу.
Підпунктом 209.2.2. пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України зазначено, що кошти, зараховані на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, зазначені у підпункті 209.2.1 пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу, автоматично протягом наступного операційного дня за днем, в якому кошти надійшли на такі рахунки, перераховуються органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у таких розмірах:
а) з рахунків, зазначених у підпункті "а" підпункту 209.2.1 пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України: 50 відсотків - на рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість;
б) з рахунків, зазначених у підпункті "б" підпункту 209.2.1 пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України: 85 відсотків - на рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість.
Відповідно до підпункту 209.2.3 пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України для перерахування до державного бюджету коштів, зарахованих на рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість з рахунків платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, зазначених у підпункті 209.2.1 пункту 209.2 цієї статті, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету, зазначена у податковій декларації, в якій відображаються результати діяльності в межах спеціального режиму оподаткування за звітний (податковий) період. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.
Підпунктом 209.2.4 пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України передбачено, що сільськогосподарські підприємства суб`єкти спеціального режиму оподаткування у строки, встановлені цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, повинні забезпечити перерахування на їхні рахунки у системі електронного адміністрування податку, зазначені у підпункті 209.2.1 пункту 209.2 цієї статті, коштів у розмірі, достатньому для перерахування до державного бюджету та на спеціальний рахунок, на підставі поданої податкової декларації, в якій відображаються результати діяльності в межах спеціального режиму оподаткування протягом звітного (податкового) періоду.
У ході розгляду справи, судами встановлено, що у січні 2016 року у позивача була наявна переплата з податку на додану вартість у достатньому розмірі для зарахування надміру сплачених платежів в рахунок сплати податкових зобов`язань зі сплати платежу з податку на додану вартість, що залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства.
Таким чином, підстав для винесення податкової вимоги, та похідного від неї рішення про опис майна у податкову заставу у відповідача не було.
Крім того з`ясовано, що згідно з наданим ГУ ДФС в Херсонській області зворотнім боком облікової картки платника податків по КБК 14010160 за 2017 рік у ТОВ "Колосс" наявна переплата станом на 31.12.2016 у сумі 1515747,57 грн.
Отже, рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позову є правильними та підлягають залишенню без змін.
В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.
З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -