ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Київ
01 лютого 2022 року
справа № 160/7426/21
адміністративне провадження № К/990/328/22
Верховний Суд у складі суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: суддя-доповідач - Ханової Р. Ф., суддів - Гончарової І. А., Олендера І. Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року (судді - Чабаненко С.В., Чумака С.Ю., Юрко І.В.) у справі № 160/7426/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРЕСТИЖ ПОЛІМЕР" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРЕСТИЖ ПОЛІМЕР" (далі - Товариство, позивач) звернулось з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, відповідач), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 19 листопада 2020 року № 0026510704 (сума грошового зобов`язання 582418,00 гривень та штрафна (фінансова) санкція у розмірі 145604,50 гривень) та від 19 листопада 2020 року № 0026500704 (сума завищеного від`ємного значення ПДВ у розмірі 193206,00 гривень).
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 вересня 2021 року (повний текст рішення виготовлено 7 вересня 2021 року) адміністративний позов задоволено.
30 вересня 2021 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області подало на це рішення апеляційну скаргу, яка ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2021 року була залишена без руху як така, що подана з порушенням вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з відсутністю документу про сплату судового збору.
23 жовтня 2021 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області надало до суду клопотання про усунення недоліків, в якому просили відстрочити сплату судового збору.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2021 року відмовлено Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області у відстрочені сплати судового збору та повернуто касаційну скаргу.
4 листопада 2021 року податковий орган повторно звернувся до Третього апеляційного адміністративного суду із касаційною скаргою, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження та надав документ про сплату судового збору.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 9 листопада 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та податковому органу встановлено строк для усунення недоліків, шляхом надання до суду клопотання про поновлення строку на звернення з апеляційною скаргою.
23 листопада 2021 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області надали до суду клопотання про усунення недоліків в якому просили поновити строк на апеляційне оскарження.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 вересня 2021 року з тих підстав, що відповідач пропустив встановлений законом строк на подання апеляційної скарги, а наведені ним у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження підстави (відсутність належного фінансування витрат на сплату судового збору) визнані судом апеляційної інстанції неповажними.
4 січня 2022 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Доводи, наведені в касаційній скарзі, про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права обґрунтовані тим, що апеляційним судом не надано належної правової оцінки обставинам, зазначеним відповідачем як причина пропуску строку на подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції та як підстава для поновлення цього строку, оскільки, відповідно до платіжного доручення про сплату судового збору, податковим органом було сплачено судовий збір 26 жовтня 2021 року, в межах строку, наданого судом відповідно до ухвали Третього апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2021 року.
Відзив на касаційну скаргу податкового органу суду не надано.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з частиною другою статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України).
Пунктом 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Згідно з частиною першою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.
Як свідчать матеріали адміністративної справи, вперше відповідач подав апеляційну скаргу на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 вересня 2021 року у межах строку, встановленого статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2021 року апеляційну скаргу податкового органу залишено без руху як таку, що не відповідала вимогам пункту 1 частини п`ятої статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (до апеляційної скарги не було додано документ про сплату судового збору); відповідачу запропоновано усунути недолік апеляційної скарги, надавши суду апеляційної інстанції документ про сплату судового збору в розмірі 20723,58 гривень протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Вказану ухвалу суду Головне управління ДПС у Дніпропетровській області отримало 18 жовтня 2021 року. Таким чином, строк для усунення недоліків апеляційної скарги, встановлений судом спливав 28 жовтня 2021 року.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду 29 жовтня 2021 року апеляційну скаргу повернуто у зв`язку з тим, що недолік апеляційної скарги відповідач не усунув.
4 листопада 2021 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області повторно звернулося з апеляційною скаргою на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 7 вересня 2021 року, заявивши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтувавши його посиланням на триваючу фінансову неспроможність сплатити судовий збір в розмірі 20723,58 гривень через обмежене бюджетне фінансування такого роду витрат. Відповідач зауважив, що 26 жовтня 2021 року ним було сплачено судовий збір у сумі 20723,58 гривень, що підтверджується платіжним дорученням №4178.
Доводи податкового органу, що строк на подання апеляційної скарги був пропущений ним з поважних причин, суд апеляційної інстанції згідно з ухвалою від 9 листопада 2021 року відхилив, відмовив у поновленні строку і залишив апеляційну скаргу без руху на підставі частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши строк на усунення недоліків, шляхом надання до суду обґрунтованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
23 листопада 2021 року до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання відповідача про поновлення строку для подання апеляційної скарги, вмотивоване, наряду з посиланням на обставини щодо фінансової неспроможності сплатити судовий збір, доводами, що ним були вжиті всі можливі заходи щодо сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Зокрема податковий орган наголошував на тому, що 26 жовтня 2021 року, в межах строку наданого ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 7 жовтня 2021 для усунення недоліків, податковий орган сплатив судовий збір, однак фактично отримав платіжне доручення лише 29 жовтня 2021 року, в день винесення Третім апеляційним адміністративним судом ухвали про повернення касаційної скарги. Також, скаржник зазначив, що одразу, після отримання вказаної ухвали, в найкоротший строк, 4 листопада 2021 року, ним було повторно подано касаційну скаргу.
Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2021 року зазначені відповідачем підстави для поновлення строку визнані неповажними, відмовлено в задоволенні заяви відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження та у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою.
Як вже зазначалося, Кодекс адміністративного судочинства України не встановлює переліку підстав для поновлення процесуального строку. Підставами для поновлення процесуального строку можуть бути поважні причини, з яких цей строк був пропущений. У свою чергу, питання щодо поважності причини пропуску процесуального строку є питанням факту, а не питанням права. Зазвичай, обставини, які стосуються фінансування суб`єкта владних повноважень, як і інші обставини, що стосуються його організаційної діяльності, не є поважними причинами, на які суб`єкт владних повноважень може посилатися як на підставу поновлення пропущеного ним процесуального строку. Разом з тим, закон не виключає можливості поновлення суб`єкту владних повноважень процесуального строку, в тому числі строку на апеляційне оскарження судового рішення, пропущеного через фінансову неспроможність сплатити судовий збір. Виключність таких випадків може бути обумовлена, зокрема розміром судового збору, який згідно із законом підлягає сплаті за подання апеляційної скарги, оскільки це може впливати на тривалість процедури сплати судового збору державним казначейством.
Відповідно до положень частини другої статті 298, частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення апеляційної скарги не позбавляє права повторного звернення з такою скаргою в порядку, встановленому законом. При цьому право суб`єкта владних повноважень повторного звернення з апеляційною скаргою має темпоральні межі, встановлені нормою частини другої статті 299 зазначеного Кодексу: один рік з дня складення повного тексту судового рішення (крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки).
При вирішенні питання щодо поновлення відповідачу строку на подання апеляційної скарги апеляційний суд не повинен був залишити поза увагою, що відповідач, звертаючись повторно з апеляційною скаргою в найкоротший термін, а саме через 5 днів після винесення ухвали про повернення касаційної скарги, надав платіжне доручення від 26 жовтня 2021 року №4178 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 20724,00 гривень, що свідчить про вжиття відповідачем заходів щодо повторного подання належним чином оформленої апеляційної скарги і що відповідач мав виправдані очікування, що його апеляційна скарга буде прийнята до розгляду.
Втім, суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження, вищезазначені обставини не врахував.
У справі "Іліан проти Туреччини" Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.
Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.
Колегія суддів зазначає, що сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку. Утім, при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду.
За таких обставин, реалізація проголошеного частиною восьмою статті 169 КАС України права на повторне звернення з апеляційною скаргою могла бути вчинена у найкоротший термін, з моменту отримання ухвали про повернення апеляційної скарги.
Обставини справи свідчать про вжиття скаржником невідкладних заходів щодо повторного подання належним чином оформленої апеляційної скарги.
На думку Верховного Суду, у цьому випадку скаржник не допустив необ`єктивного зволікання з поданням апеляційної скарги.
Таким чином, колегія суддів знаходить помилковим висновок апеляційного суду про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, з огляду на те, що відповідач довів, що не зловживав своїм процесуальним правом та не допустив необ`єктивного зволікання з поданням апеляційної скарги, а сплатив судовий збір в установленому законом розмірі та у термін, наданий ухвалою суду для усунення недоліків, а тому використав своє право на повторне звернення до суду з апеляційною скаргою.
З врахуванням наведених вище обставин суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження у справі, чим обмежив право відповідача на апеляційне оскарження судового рішення.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи відповідно до пункту 6 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства. Одночасно забезпечення апеляційного перегляду справи є гарантією від можливої судової помилки, а відтак і гарантією правопорядку.
Встановивши конституційність обов`язку платити встановлені законом податки, законодавець підкреслив не тільки фіскальну функцію податків, але й їх значення для виконання державою завдань, спрямованих на забезпечення потреб суспільства, його розвитку. Апеляційний перегляд цієї справи, враховуючи наведені обставини щодо звернення відповідача з апеляційною скаргою, відповідність апеляційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, відповідає балансу приватного і публічного інтересу.
Відповідно до частини першої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -