ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 540/4238/20
адміністративне провадження № К/9901/12269/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Меламеда Вадима Борисовича на ухвалу Херсонського окружного адміністративного суду від 24.12.2020 (суддя Гомельчук С.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2021 (колегія суддів: Домусчі С.Д., Семенюк Г.В., Шляхтицький О.І.) у справі №540/4238/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправними рішень, відшкодування моральної шкоди,
УСТАНОВИВ
В грудні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, щодо непризначення пенсії позивачу;
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні виплати пенсії позивачу, викладене в рішенні відповідача №212850004754 від 04.06.2020 та №3156-2898/Л-02/8-2100/20 від 21.08.2020 та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 15 серпня 2018 року (з дати першого звернення за призначенням пенсії) у розмірі відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та здійснювати виплату пенсії на вказаний ним банківський рахунок з врахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів;
- стягнути з відповідача коштів в сумі 100,000 гривень на відшкодування моральної шкоди, заподіяної його противоправними рішеннями, дією та бездіяльністю, в результаті яких Відповідач відмовив у призначенні пенсії позивачу.
Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 24.12.2020, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.03.2021, відмовлено у відкритті провадженні у справі.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, позивач заявляє позовні вимоги між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, яким уже надано правову оцінку в судому рішенні, яке набрало законної сили. Крім того, обраний позивачем спосіб захисту - подання позову про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов`язати призначити та виплачувати позивачу пенсію, по суті є способом виконання рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 01.08.2019 року у справі №540/1258/19, що набрало законної сили.
Не погоджуючись з судовими рішеннями представник позивача подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить їх скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що в цій справі інший предмет спору, що виключає відмову у відкритті провадження. Звертає увагу на прийняття відповідачем нового рішення про відмову у призначенні пенсії, яке і є предметом оскарження у даній справі.
Ухвалою Верховного Суду від 24.05.2021 відкрито касаційне провадження.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження у адміністративній справі, якщо у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є такі, що набрали законної сили: постанова суду; ухвала суду про закриття провадження в адміністративній справі.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.
Позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються не тотожними і суддя не вправі відмовити у відкритті провадження у справі.
Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05 грудня 2019 року у справі № 826/3678/16.
Судами встановлено, що рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 01.08.2019 у справі №540/1258/19, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2020, визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ПФУ в Херсонській області від 22.08.2018 №19 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 ; зобов`язано Головне управління ПФУ в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.08.2018 про призначення пенсії, з перевіркою наявності у ОСОБА_1 права на її призначення та виплату, з прийняттям за результатами розгляду відповідного рішення з урахуванням висновків суду.
В справі № 540/1258/19 предметом позову було рішення ГУПФУ в Херсонській області від 22.08.2018 №19, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії з посиланням на порушення порядку звернення з відповідною заявою, встановленого Порядком, затвердженим ПППФУ від 25.11.2005 №22-1, яке полягало у наступному: документ, що посвідчує особу позивача не відповідає наведеному Порядку, так як не надано паспорту громадянина України; надані копії документів, необхідних для призначення пенсії, не завірені належним чином; не надано документів уповноваженого органу Російської Федерації на підтвердження того, що позивачу не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території АРК та м. Севастополя.
В подальшому рішенням від 04.06.2020 №212850004754 ГУПФУ в Херсонській області відмовлено у призначенні пенсії позивачу з підстав ненадання оригіналу трудової книжки або належним чином завірені копії трудової книжки, заяви про виплату пенсії на банківський рахунок за стандартом IBAN.
Відтак вказана відмова є предметом позову у справі № 540/4238/20.
Незважаючи на прийняття суб`єктом владних повноважень в межах цієї справи рішення на виконання судового рішення у справі № 540/1258/19, Верховний Суд зазначає, що підстави відмов у призначенні пенсії, які оскаржує позивач, є різними, що виключає тотожність позовів.
Вказаний висновок відповідає позиції Верховного Суду в постанові від 29.09.2021 у справі № 540/2548/20.
Так, при розгляді зазначеної справи, суди на підставі наявних доказів повинні встановити, чи прийнята відмова відповідачем в порядку та спосіб та за наявності підстав, визначених чинним законодавством.
За наведеного правового регулювання Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, залишеної в силі судом апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Згідно частини 1 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Отже, касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,