ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 440/7563/20
адміністративне провадження № К/9901/15591/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Меламеда Вадима Борисовича на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 21.01.2021 (суддя Головко А.Б.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2021 (колегія суддів: Спаскін О.А, Любчич Л.В., П`янова Я.В.) у справі №440/7563/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ
17 грудня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій щодо невиплати недоотриманої пенсії з 07.10.2009 по 04.02.2019 протиправними та зобов`язання виплатити недоотриману пенсію за період із 07.10.2009 по 04.02.2019, відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.01.2021, залишеною без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2021, закрито провадження в адміністративній справі.
Закриваючи провадження по справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, позивач заявляє позовні вимоги між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, яким уже надано правову оцінку в судому рішенні, яке набрало законної сили.
Не погоджуючись з судовими рішеннями представник позивача подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить їх скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що підстави позову у справі № 440/3548/19 та у справі № 440/7563/20 не є тотожними, посилаючись на зміну судової практики. Вказує що в рішенні у справі № 440/3548/19 судом чітко не зазначено, з якої дати поновити позивачу пенсію, а лише зобов`язано повторно розглянути заяву з урахуванням висновків суду. Водночас вважає висновки суду у рішенні неоднозначними та такими, що допускають множинне тлумачення щодо дати поновлення пенсії.
Ухвалою Верховного Суду від 27.05.2021 відкрито касаційне провадження.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 238 КАСУ суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Закриття провадження у справі у цьому разі можлива за умови, що рішення, яке набрало законної сили, ухвалено за результатами розгляду тотожного позову тому, що поданий до суду, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів.
Підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутися до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, стосовно яких він просить ухвалити судове рішення.
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 05.12.2019 по справі № 826/3678/16.
Згідно з позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.04.2018 по справі № 11-257заі18 тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду в тотожній справі, що набрало законної сили, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.
Позови вважаються тотожними лише тоді, коли в них співпадають сторони, предмет і підстави, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. У випадку зміни хоча б одного з цих елементів позови вважаються не тотожними і суддя не вправі відмовити у відкритті провадження у справі.
Тобто, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України є одночасна сукупність наступних умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність постанови чи ухвали, якими завершено розгляд справи; набрання судовим рішенням в іншій справі законної сили.
Судами встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.10.2019 у справі № 440/3548/19 позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Кременчуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (Крюківський відділ) від 28.02.2019 №9 про відмову громадянці ОСОБА_1 в поновленні виплати раніше призначеної пенсії в Україні. Визнано протиправним та скасовано рішення Кременчуцького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (Крюківський відділ) від 25.03.2019 №12 про відмову громадянці ОСОБА_1 в поновленні виплати раніше призначеної пенсії в Україні. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії, що надійшла до пенсійного органу 05.02.2019 з урахуванням висновків суду. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Однією з позовних вимог в справі № 440/3548/19 було зобов`язання ГУ ПФУ в Полтавській області провести поновлення виплати пенсії з 07.10.2009 відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з проведенням індексації і компенсації втрати частини доходів.
Суд у цьому рішенні зазначив, що зважаючи на невжиття позивачем до 05.02.2019 жодних активних дій щодо звернення до органу ПФУ з метою поновлення виплати їй пенсії, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов`язання ГУ ПФУ в Полтавській області провести поновлення виплати пенсії позивачці з 07.10.2009 відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з проведенням індексації і компенсації втрати частини доходів.
Відтак в задоволенні позовних вимог щодо поновлення та виплати пенсії з 07.10.2009 відмовлено.
Зазначене рішення суду набрало законної сили 08.01.2020.
В подальшому 27.03.2020 адвокат Меламед Вадим Борисович, діючи в інтересах позивача ОСОБА_1, звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 1 з 07.10.2009 та зобов`язати відповідача поновити виплати пенсії позивачу з 07.10.2009 відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з проведенням індексації і компенсації втрати частини доходів.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.04.2020 у справі № 440/1700/20, яка залишена без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2020, відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1
17.12.2020 позивач звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій щодо невиплати недоотриманої пенсії з 07.10.2009 по 04.02.2019 протиправними та зобов`язання виплатити недоотриману пенсію за період із 07.10.2009 по 04.02.2019, відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Отже, підстави, предмет позову та сторони у справі № 440/3548/19 та у справі № 440/7563/20 співпадають.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позовні вимоги у цій справі вже були вирішені у справі № 440/3548/19, щодо чого є судове рішення з того самого спору і між тими самими сторонами, яке набрало законної сили, а тому суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України.
Крім того, представник позивача у касаційній скарзі не заперечує, що заявлені позовні вимоги вже були предметом розгляду у справі № 440/3548/19, однак з посиланням на нову судову практику Верховного Суду у спірних правовідносинах, вважає, що спір між сторонами стосовно права позивача на пенсію за період з 07 жовтня 2009 року по 04 лютого 2019 року залишився не вирішеним, у зв`язку чим подано цей позов.
Разом з тим, слід зазначити, що зміна судової практики не є підставою для розгляду позовних вимог, яким вже надана оцінка у судовому порядку.
Також колегія суддів не приймає доводи касаційної скарги, що в рішенні у справі № 440/3548/19 судом не вказано чітко, з якої дати поновити позивачу пенсію, а лише зобов`язано повторно розглянути заяву з урахування висновків суду, оскільки в цьому випадку позивач може скористатися заходами в рамках судового контролю за виконанням рішення або звернутись із заявою про роз`яснення судового рішення.
Вказані доводи не змінюють того факту, що позовні вимоги за період із 07.10.2009 по 04.02.2019 були предметом судового розгляду та наявне судове рішення, яке набрало законної сили.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії", зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (Pйrez de Rada Cavanilles v. Spain, заява № 28090/95).
У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини "Осман проти Сполученого королівства" та пункті 54 рішення "Круз проти Польщі" зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO № 23452/94; KREUZ v. POLAND № 28249/95).
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення судів у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами процесуального права, в них повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,