ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 лютого 2022 року
м. Київ
справа № 320/6751/18
адміністративне провадження № К/9901/4053/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Рибачука А.І.,
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 320/6751/18 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватне підприємство "Макарів-Агробуд", про визнання протиправним та скасування наказу,
провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Приватного підприємства "Макарів-Агробуд"
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.01.2020, ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Бараненка І.І., суддів: Бабенка К.А., Чаку Є.В.,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 17.12.2018 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнень, просив: визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 05.01.2018 № 47/5 "Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень" у частині скасування рішення від 02.08.2017 № 36441053; зобов`язати Міністерство юстиції України поновити реєстраційну дію від 02.08.2017 № 36441053.
2. Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 06.11.2019 закрив провадження у справі, а ухвалою від 15.11.2019 задовольнив заяву Приватного підприємства "Макарів-Агробуд" (далі - ПП "Макарів-Агробуд") про стягнення на його користь з позивача 19 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. Постановою від 27.01.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд скасував ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15.11.2019, у задоволенні заяви третьої особи про стягнення судових витрат відмовив.
4. 07.02.2020 ПП "Макарів-Агробуд" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції від 15.11.2019.
5. Верховний Суд ухвалою від 20.02.2020 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
6. 06.03.2020 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ОСОБА_1 просить залишити останню без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Суди встановили, що між ОСОБА_1 та ПП "Макарів-Агробуд" укладено договір оренди землі № 249-Н, запис про державну реєстрацію якого внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 15.09.2015 за № 24433015.
28.12.2017 ПП "Макарів-Агробуд" звернулось до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України зі скаргою на вчинені реєстраційні дії щодо припинення 105 договорів оренди землі, зокрема і укладеного з ОСОБА_1 .
Наказом Міністерства юстиції України від 05.01.2018 № 47/5 задоволено скаргу ПП "Макарів-Агробуд", скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Вважаючи наказ Міністерства юстиції України від 05.01.2018 № 47/5 незаконним та необґрунтованим, позивач звернувся з цим позовом до суду.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції послався на те, що позовні вимоги про скасування наказу Міністерства юстиції України спрямовані на відновлення майнових прав, що вказує на наявність спору про право, який не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
9. Стягуючи з ОСОБА_1 на користь ПП "Макарів-Агробуд" 19 500, 00 грн судових витрат, суд першої інстанції виходив із того, що заявлений розмір витрат є співмірним зі складністю справи, обсягом наданих послуг та витраченим на ці послуги часом.
10. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про стягнення судових витрат, апеляційний суд послався на те, що судові витрати, понесені заявником відшкодовуються у тому ж порядку, у якому відшкодовувались би судові витрати відповідача, тобто відповідно до частини десятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України); необхідною умовою для застосування положень частини десятої статті 139 КАС України у разі закриття провадження у справі є доведення факту вчинення позивачем необґрунтованих дій; третя особа не довела, а суд першої інстанції не встановив факту вчинення позивачем дій, які можна визнати необґрунтованими в розумінні статті 139 КАС України.