ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 січня 2022 року
м. Київ
справа № 160/8406/20
адміністративне провадження № К/9901/15833/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача: Мартинюк Н.М.,
суддів: Загороднюка А.Г., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №160/8406/20
за позовом ОСОБА_1
до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк",
про визнання протиправною і скасування постанови,
за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни
на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2021 року (головуючий суддя: Прокопчук Т.С., судді: Круговий О.О., Шлай А.В.),
УСТАНОВИВ:
І. Історія справи
У липні 2020 року ОСОБА_1 пред`явила позов до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольги Леонідівни, у якому просила суд:
- визнати протиправною і скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження №6198066 від 5 травня 2020 року.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 покликалася на те, що вона не була зареєстрована і не проживала у місті Києві та не мала майна на його території. На основі цього позивачка стверджувала, що приватний виконавець не мав права приймати до виконання виконавчий документ, тому оскаржувану постанову вважала протиправною.
11 серпня 2020 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалив рішення про задоволення позову.
Не погодившись з цим рішенням, 9 листопада 2020 року приватний виконавець подала на нього апеляційну скаргу.
21 грудня 2020 року Шостий апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу про залишення без руху апеляційної скарги приватного виконавця у зв`язку з пропуском строку на апеляційне оскарження та невідповідністю скарги вимогам статті 296 КАС України.
8 лютого 2021 року Шостий апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу про продовження скаржниці строку на усунення недоліків апеляційної скарги.
На виконання цих ухвал скаржниця подала до апеляційного суду клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження і виправлену апеляційну скаргу.
В обґрунтування цього клопотання скаржниця зазначила, що копію рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року вона отримала 2 листопада 2020 року й апеляційну скаргу подала у межах десяти днів з часу отримання копії судового рішення. На основі цього скаржниця вважала, що в силу приписів статті 295 КАС України вона має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
22 березня 2021 року Третій апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу, якою визнав неповажними наведені скаржницею підстави для поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2020 року та відмовив у відкритті апеляційного провадження на основі пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України.
Апеляційний суд виходив з того, що для цієї категорії справ у частині шостій статті 287 КАС України строк для подачі апеляційної скарги відраховується з дня проголошення судового рішення. На основі цього суд відхилив доводи скаржниці про можливість застосування частини другої статті 295 КАС України у частині обчислення спірного строку з дня вручення їй копії рішення місцевого суду.
Водночас апеляційний суд зауважив, що суд першої інстанції ухвалив рішення 11 серпня 2020 року в порядку письмового провадження, а тому в силу частини шостої статті 287 КАС України останнім днем для подання апеляційної скарги було 21 серпня 2020 року включно. Суд наголосив на тому, що апеляційну скаргу відповідачка здала на пошту 9 листопада 2020 року, тобто з майже чотирьохмісячним пропуском відповідного строку.
Разом з цим, суд відхилив доводи скаржниці про її захворювання на коронавірус 5 вересня 2020 року, вказавши, що скарга мала бути подана задовго до цього.
Також суд зазначив, що у разі подання апеляційної скарги через чотири місяці з дня ухвалення судового рішення скаржник повинен навести чіткі й обґрунтовані поважні причини пропуску ним строку на апеляційне оскарження, які б виправдовували втручання у принцип res judicata.
Зрештою апеляційний суд констатував відсутність доказів, які б підтверджували неможливість подання апеляційної скарги до 21 серпня 2020 року.
Не погоджуючись з указаною ухвалою апеляційного суду, приватний виконавець оскаржила її в касаційному порядку.
У касаційній скарзі просить скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2021 року, а справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржниця покликається на неправильне застосування апеляційним судом норм процесуального права.
Стверджує, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового й надмірно формального висновку про те, що початок відліку строку на апеляційне оскарження розпочався з дня проголошення судового рішення. Вважає, що цей строк слід обчислювати з дня вручення їй копії рішення місцевого суду.
Інші учасники справи відзивів на касаційну скаргу не подали, копії ухвали про відкриття касаційного провадження отримали 22 червня 2021 року.
ІІ. Мотиви Верховного Суду
Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить із такого.
Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 295 КАС України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:
1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;
2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
За правилом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Частиною другою цієї ж статті обумовлено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначені статтею 287 КАС України.
Згідно з частиною шостою статті 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Водночас за правилами, встановленими статтею 271 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення.
Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
Ця справа є справою з приводу рішення приватного виконавця.
11 серпня 2020 року суд першої інстанції розглянув справу й ухвалив рішення без участі сторін.
Як стверджує скаржниця, копія цього рішення була вручена їй 2 листопада 2020 року.
9 листопада 2020 року скаржниця подала апеляційну скаргу.
Третій апеляційний адміністративний суд в ухвалі від 22 березня 2021 року виходив з того, що апелянтка пропустила установлений статтею 287 КАС України десятиденний строк на апеляційне оскарження, а зазначені нею причини пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними.
Верховний Суду зауважує, що стаття 287 КАС України є спеціальною нормою процесуального закону, яка визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, та частина шоста якої встановлює спеціальний у відношенні до статті 295 КАС України строк на апеляційне оскарження (протягом десяти днів) і порядок обчислення цього строку (з дня проголошення судового рішення).
Водночас статтею 287 КАС України не обмежено повноваження суду апеляційної інстанції щодо поновлення строку на апеляційне оскарження в порядку частини третьої статті 295 цього Кодексу. Також на відміну від правил, установлених статтею 270 КАС України, передбачений статтею 287 цього Кодексу строк на апеляційне оскарження не є преклюзивним.
Отже, причини пропуску строку на апеляційне оскарження у справах цієї категорії підлягають оцінці на предмет їхньої поважності в загальному порядку, передбаченому КАС України, і суд апеляційної інстанції не обмежений у повноваженні щодо поновлення цього строку за наявності відповідних підстав.
У справах цієї категорії, які є терміновими, у розумінні КАС України, надзвичайно важливим, в аспекті реалізації учасником справи права на апеляційне оскарження, є дотримання судом першої інстанції порядку проголошення та вручення (надсилання) копій судових рішень, визначеного частиною другою статті 271 КАС України. Недотримання судом першої інстанції цього порядку може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження з урахуванням інших фактичних обставин.
Інше тлумачення зазначених норм процесуального права нівелює доцільність застосування частини третьої статті 298 КАС України з метою належної оцінки причин пропуску строку на апеляційне оскарження у відповідних категоріях справ, а також створює передумови для безпідставного обмеження права особи на апеляційне оскарження, що є неприпустимим.
Аналогічний висновок щодо застосування означеної норми процесуального права неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема, у постановах Верховного Суду, зокрема від 17 квітня 2019 року у справі №212/2354/18, від 19 червня 2019 року у справі №175/4952/18, від 2 жовтня 2019 року у справі №404/7875/18, від 4 березня 2021 року у справі №199/7454/17(6а/199/13/18), від 15 червня 2021 року у справі №160/13864/20, від 24 червня 2021 року у справі №380/7669/20, від 8 вересня 2021 року у справі №640/18091/20, від 29 жовтня 2021 року у справі №280/5014/20, від 23 грудня 2021 року у справі №640/26945/20.
Подібний висновок щодо порядку обчислення строку на апеляційне оскарження також викладений у постанові Верховного Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року у справі №461/5908/18.
Колегія суддів зауважує, що матеріали справи містять лист Дніпропетровського окружного адміністративного суду про направлення у серпні 2020 року сторонам копій оскаржуваного судового рішення, проте матеріали справи не містять доказів вручення їм цих копій.
Водночас скаржниця стверджує, що копію оскаржуваного судового рішення отримала 2 листопада 2020 року, проте цих доказів матеріали справи також не містять.
Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції мав перевірити дотримання судом першої інстанції порядку надсилання учасникам справи копій судового рішення, встановити дату отримання скаржницею копії судового рішення і надати оцінку своєчасності подання нею апеляційної скарги після цієї дати.
Проте суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доводам відповідачки щодо невчасного вручення їй рішення суду першої інстанції, що призвело до передчасних висновків суду про відсутність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Тому Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, внаслідок чого постановив незаконну ухвалу, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.
Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу належить задовольнити, а оскаржувану ухвалу слід скасувати з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд