ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2022 року
м. Київ
справа № 400/770/19
адміністративне провадження № К/9901/35287/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Бевзенка В.М., Єзерова А.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2019 (головуючий суддя: Димерлій О.О., Коваль М.П., Єщенко О.В.) у справі №400/770/19 за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Миколаївській області про визнання протиправними дій,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У березні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивачка) звернулася з позовом до Миколаївського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Миколаївській області (далі - відповідач), в якому просила:
визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 допомоги по вагітності та пологах згідно із листком непрацездатності серії АДЖ №114404 з підстав, зазначених в листі від 10.10.2018 №06-03-1959 про розгляд звернення;
зобов`язати відповідача повторно розглянути питання щодо виплати ОСОБА_1 допомоги по вагітності та пологах, згідно із листком непрацездатності серії АДЖ №114404.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 позов задоволено.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21.11.2019 скасовано рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.04.2019 і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивачка подала касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржуване судове рішення, а справу направити до Миколаївського окружного адміністративного суду на новий розгляд.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 27.12.2019 відкрито касаційне провадження у справі.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26.01.2021 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачка у період з 16.05.2018 по 11.12.2018 була зареєстрована як фізична особа-підприємець.
01.10.2018 позивачка подала до Миколаївського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Миколаївській області заяву-розрахунок з документами для виплати допомоги по вагітності та пологах згідно із листком непрацездатності серії АДЖ №114404, виданим на ім`я ОСОБА_1 за період з 15.08.2018 р. по 18.12.2018 у сумі 229 788,10 грн.
Листом від 10.10.2018 №06-03-1959 відповідач повернув позивачці заяву-розрахунок з підстав несплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із сум доходу за період з квітня по грудень 2018 року.
24.01.2019 позивачка разом із документами для призначення допомоги по вагітності та пологах подала скаргу до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування країни в Миколаївській області.
Листом від 18.02.2019 №03-06-350 суб`єкт розгляду повернув скаржниці заяву-розрахунок з тих підстав, що дані про сплату ОСОБА_1 єдиного соціального внеску за період з квітня 2018 року по грудень 2018 року в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні. Також у листі зазначено про те, що державну реєстрацію підприємницької діяльності ОСОБА_1 проведено 16.05.2018, а державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності проведено 11.12.2018, що свідчить про те, що реєстрація підприємницької діяльності проведена з метою отримання допомоги по вагітності та пологах у завищених розмірах.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивачка звернулася із цим позовом до суду.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування позовних вимог позивачка стверджує, що набула право на отримання страхових виплат по вагітності та пологах, оскільки у період здійснення підприємницької діяльності нею сплачений єдиний внесок у повному обсязі, що підтверджується документально.
Відповідач проти позову заперечує та наголошує на тому, що за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня інформація про сплату ОСОБА_1 єдиного соціального внеску за період з квітня 2018 року по липень 2018 року.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою сплачено єдиний внесок за період здійснення підприємницької діяльності, а тому із настанням страхового випадку остання набула право на виплату допомоги по вагітності та пологах. Водночас суд першої інстанції відхилив поданий відповідачем в підтвердження позиції щодо несплати позивачкою єдиного соціального внеску доказ (відповідь УПФУ на запит у вигляді таблички) з підстав, що такий не містить інформації про те, що відомості по застрахованій особі сформовані на підставі даних Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку у зв`язку із чим скасував рішення суду першої інстанції і в позові відмовив. Суд апеляційної інстанції з інформації, зазначеній у довідках пенсійного органу форми ОК-7 та форми ОК-5 стосовно особи ОСОБА_1 щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 встановив, що у червні-липні 2018 року ФОП ОСОБА_1 сплачено єдиний соціальний внесок з максимальної величини бази нарахування єдиного внеску (55845 грн), а вже в серпні 2018 року єдиний соціальний внесок сплачено з мінімальної величини бази нарахування єдиного внеску (3732 грн). За позицією суду апеляційної інстанції зазначена інформація свідчить про те, що приватний підприємець за декілька місяців до відпустки по вагітності та пологах, зокрема 2 місяці, сплачує єдиний соціальний внесок з максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, тоді як в місяці, в якому розпочинається відпустка по вагітності та пологах, єдиний соціальний внесок сплачується вже з мінімальної величини бази нарахування єдиного внеску. Також суд апеляційної інстанції зауважив, що за даними довідки Форми ОК-5 "Індивідуальні відомості про застраховану особу" позивачка у період до березня 2018 року працювала як найманий працівник в ТОВ "АДІСЄМ", де отримувала мінімальну заробітну плату, а перед настанням страхового випадку (вагітність та пологи) зареєструвалася як фізична особа-підприємець. Крім того, суд апеляційної інстанції констатував, що згідно інформації, наданій податковим органом на вимогу суду, ФОП ОСОБА_1 за даними інтегрованої картки платника ІС "Податковий Блок" сплачено за спірний період єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 29486,16 грн (травень 2018 року - 819,06 грн; липень 2018 року - 25390,86 грн; жовтень 2018 року - 1638,12 грн; грудень 2018 року - 1638,12 грн), що не збігається із відомостями, зазначеними пенсійним органом у довідці за формою ОК-7, що була долучена до заяви-розрахунку для фінансування допомоги по вагітності та пологах.
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до помилкових висновків про відсутність у позивачки права на отримання страхових виплат із настанням страхового випадку. Скаржниця стверджує, що допомога по вагітності та пологах є видом матеріального забезпечення за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності і гарантується Законом України від 23.09.1999 №1105-XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №1105-XIV). За позицією скаржниці суд апеляційної інстанцій вибірково дослідив докази, подані на підтвердження сплати страхових внесків за спірний період. Стверджує, що є застрахованою особою в розумінні законодавства, єдиний внесок за період підприємницької діяльності сплачений вчасно та у повному обсязі у зв`язку із чим така при настанні страхового випадку (вагітності та пологах) набула право на виплату страхових виплат.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому підтримав позицію апеляційного суду і просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
Закон №1105-XIV відповідно до Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я.
Статтею 18 Закону №1105-XIV визначено, що страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності на інших підставах.
Відповідно до положень статті 19 цього Закону право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.
Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.
Отже, зміст наведених норм права дає підстави дійти висновку, що страхуванню у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають як особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) (наймані працівники), так і фізичні особи - підприємці під час зайняття підприємницькою діяльністю.
Так, одним із видів матеріального забезпечення та соціальних послуг за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності є допомога по вагітності та пологах (пункт 2 частини першої статті 20 Закону №1105-XIV).
Частиною першою статті 25 Закону №1105-XIV передбачено, що допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке компенсує втрату заробітної плати (доходу) за період відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами.
Допомога по вагітності та пологах застрахованій особі виплачується за весь період відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 (у разі ускладнених пологів або народження двох чи більше дітей - 70) календарних днів після пологів. Жінкам, віднесеним до 1 - 3 категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, допомога по вагітності та пологах виплачується за 180 календарних днів зазначеної відпустки (90 - до пологів та 90 - після пологів). Розмір зазначеної допомоги обчислюється сумарно та надається застрахованій особі в повному обсязі незалежно від кількості днів відпустки, фактично використаних до пологів.
За вимогами статті 26 цього Закону допомога по вагітності та пологах надається застрахованій особі у розмірі 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу), обчисленої у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і не залежить від страхового стажу.
Сума допомоги по вагітності та пологах у розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, з якої сплачувалися страхові внески до Фонду, та не може бути меншою за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.
Допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах застрахованим особам (у тому числі тим, які здійснюють підприємницьку чи іншу діяльність та одночасно працюють на умовах трудового договору) надається за основним місцем роботи (діяльності) та за сумісництвом (наймом) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 30 Закону №1105-XIV).
Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності (частина перша статті 31 Закону №1105-XIV).
Статтею 33 Закону №1105-XIV передбачено, що при обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для забезпечення допомогою по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески на страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності.
Порядок обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою від 26.09.2001 №1266 "Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням" Уряд України затвердив Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням (далі - Порядок №1266).
Цей Порядок розроблений, зокрема, відповідно до статті 33 Закону №1105-XIV і визначає механізм обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням на випадок безробіття, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності (далі - страхові виплати), у разі настання страхового випадку, а також оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів підприємства, установи, організації або фізичної особи, яка використовує працю найманих працівників (далі - роботодавці).
Особливості обчислення середньої заробітної плати для призначення допомоги по вагітності та пологах, допомоги по тимчасовій непрацездатності, а також оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця визначені у пунктах 25-30 Порядку №1266.
Так, розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців перебування у трудових відносинах (з першого до першого числа) за останнім основним місцем роботи застрахованої особи, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок; для осіб, у яких через деякий час погіршився стан здоров`я у зв`язку з раніше отриманим ушкодженням здоров`я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, - перед настанням тимчасової непрацездатності (пункт 25 Порядку №1266).
Пунктом 26 цього Порядку визначено, що якщо застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше 12 календарних місяців за останнім основним місцем роботи, розрахунковий період визначається за фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа).
У пункті 29 Порядку №1266 визначено, що якщо протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування застрахована особа має страховий стаж менше шести місяців, середня заробітна плата визначається для розрахунку: допомоги по вагітності та пологах - виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище двократного розміру мінімальної заробітної плати та не менше за розмір мінімальної заробітної плати, встановлений законом у місяці настання страхового випадку.
Зміст наведених норм права дає підстави дійти висновку, що одним із видів матеріального забезпечення та соціальних послуг за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності є допомога по вагітності та пологах. Допомога по вагітності та пологах застрахованій особі виплачується за весь період відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами, тривалість якої становить 70 календарних днів до пологів і 56 календарних днів після пологів. При цьому, розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців перебування у трудових відносинах (з першого до першого числа) за останнім основним місцем роботи застрахованої особи, що передують місяцю, в якому настав страховий випадок. У випадку ж якщо застрахована особа перебувала у трудових відносинах менше 12 календарних місяців за останнім основним місцем роботи, то розрахунковий період визначається за фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно листка непрацездатності серії АДЖ №114404, страховий випадок настав 15.08.2018. Тривалість виплати допомоги по вагітності та пологах визначена з 15.08.2018 по 18.12.2018 (126 день).
Як з`ясували суди першої та апеляційної інстанцій у межах цієї справи, підставою для повернення позивачці заяви-розрахунку для виплати допомоги по вагітності та пологах слугував висновок відповідача про несплату ФОП ОСОБА_1 єдиного внеску за період здійснення підприємницької діяльності.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI).
Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску (частини друга статті 2 Закону №2464-VI).
Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників (абзац 2 частини першої статті 5 Закону №2464-VI).
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Статтею 12 Закону №2464-VI визначено, що завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.
Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань, зокрема: забезпечує збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску; здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску; формує та веде реєстр страхувальників Державного реєстру, здійснює заходи щодо забезпечення доступу до даних Державного реєстру відповідно до цього Закону.
Отже, виходячи зі змісту наведених норм права вбачається, що позивачка є платником єдиного внеску, правильність нарахування, обчислення, повнота і своєчасність сплати якого контролюється з боку податкового органу.
Суд першої інстанцій із інформації, зазначеній у довідці пенсійного органу Форми ОК-7, встановив, що позивачка сплатила єдиний внесок з доходу, отриманого нею за період до настання страхового випадку.
Судом апеляційної інстанції із наданої ГУ ДПС у Миколаївській області на вимогу суду відповіді (лист від 29.10.2019 №211/9/14-29-50-02, а.с. 140, том І) встановлено, що за даними інтегрованої картки платника ІС "Податковий Блок" ФОП ОСОБА_1 сплачено за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 29 486,16 грн: травень 2018 року - 819,06 грн; липень 2018 року - 25390,86 грн; жовтень 2018 року - 1638,12 грн; грудень 2018 року - 1638,12 грн.
Також зі змісту довідок пенсійного органу за формою ОК-7 та ОК-5 суд апеляційної інстанції встановив, що у червні-липні 2018 року ФОП ОСОБА_1 сплачено єдиний внесок з максимальної величини бази нарахування єдиного внеску (55 845 грн), а вже в серпні 2018 року єдиний соціальний внесок сплачено з мінімальної величини бази нарахування єдиного внеску (3 732 грн).
Колегія суддів зазначає, що право на отримання матеріального забезпечення у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності (вагітність та пологи) настає за умови якщо особа є застрахованою особою у розумінні положень законів України №1105-XIV та №2464-VI, з доходу якої сплачувався єдиний внесок.
Отже у ході розгляду справи судами обох інстанцій на підставі належних та допустимих доказів встановлено, що позивачка за період здійснення підприємницької діяльності та до настання страхового випадку сплатила єдиний внесок.
Одночасно колегія суддів враховує, що відповідальний за правильністю нарахування, обчислення, повноту і своєчасність сплати єдиного внеску орган (ГУ ДПС у Миколаївській області) підтвердив факт сплати позивачкою єдиного внеску за спірний період.
За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність у відповідача підстав для повернення позивачці заяви-розрахунку на виплату допомоги по вагітності та пологам.
Колегія суддів у межах касаційного розгляду не перевіряє правильність обчислення позивачкою заявленої до виплати суми допомоги по вагітності та пологам, оскільки зазначене не є спірним у цій справі.
Водночас Верховний Суд вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції про необхідність сплати єдиного внеску за серпень 2018 року, оскільки при обчисленні середньої заробітної плати для забезпечення допомогою по вагітності та пологах враховується дохід, отриманий застрахованою особою за останнім основним місцем роботи за період (в залежності від страхового стражу), що передує місяцю, в якому настав страховий випадок. Відтак, з огляду на те, що страховий випадок настав у серпні 2018 року, то дохід, а відповідно і сплата з такого єдиного внеску, не впливає на право позивачки на матеріальне забезпечення.
Також колегія суддів критично оцінює мотиви суду апеляційної інстанції про те, що позивачка сплачуючи єдиний внесок з максимальної величини бази нарахування за попередні два (червень-липень 2018 року) місяці перед настанням страхового випадку мала умисел на отримання неправомірної вигоди, оскільки такі висновки є припущенням та жодними доказами не підтверджуються.
За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин, суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що із настанням страхового випадку позивачка набула право на виплату страхових виплат, натомість суд апеляційної інстанції помилково скасував законне і обґрунтоване рішення суду першої інстанції.