ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2022 року
м. Київ
справа № 821/1291/17
адміністративне провадження № К/9901/3929/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Волна" на постанову Херсонського окружного адміністративного суду у складі судді Хом`якової В.В. від 30 жовтня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Танасогло Т.М., суддів Запорожана Д.В., Яковлєва О.В. від 12 грудня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Волна" до Головного управління ДФС у Херсонській області, Генічеської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Предметом розгляду судів у цій справі були позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Волна" (далі - позивач, Товариство) до Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - відповідач 1, Управління), Генічеської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області (далі - відповідач 2, ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 листопада 2016 року №0004161200 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 230673,44 грн., від 09 листопада 2016 року №0004361200 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 10200,00 грн., від 20 березня 2017 року №0003981201 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 12758,60 грн., від 20 березня 2017 року №0003971201 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1999,43 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими до Товариства застосовано штраф за порушення граничного строку реєстрації податкових накладних, подання податкової звітності з податку на додану вартість (далі - ПДВ) та термінів сплати грошових зобов`язань з ПДВ є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки їх прийнято за результатами камеральних перевірок, проведених з порушенням приписів Податкового кодексу України (далі - ПК України); крім того контролюючий орган вийшов за межі предмету камеральних перевірок, адже згідно підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України в редакції, що діяла у період, на який припадала реєстрація податкових накладних, подання податкової звітності та терміни сплати грошових зобов`язань, тобто до 01 січня 2017 року, під час проведення таких відповідачі не мали для цього правових підстав.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2017 року, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив з того, що за результатами камеральної перевірки, право на проведення якої надано контролюючому органу положеннями статті 19-1, підпункту 20.1.43 пункту 20.1 статті 20, статті 75 ПК України й не залежить від наявності скарги від покупців товарів, встановлено порушення Товариством термінів реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), подання податкової звітності та строків сплати грошових зобов`язань, що є підставою для притягнення такого платника податків до встановленої Законом відповідальності; визначений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 ПК України строк передбачений для проведення камеральної перевірки, предметом якої є перевірка податкової декларації або уточнюючого розрахунку, камеральна перевірка з інших питань проводиться з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу; також з 2017 року питання своєчасності нарахування та сплати податків та зборів могли охоплюватися предметом камеральної перевірки. За наведеного, враховуючи доведення виявлених у ході камеральних перевірок порушень Товариством строків реєстрації податкових накладних, подання податкової звітності та термінів сплати грошових зобов`язань, суд дійшов висновку про законність прийнятих за результатами перевірок оспорюваних податкових повідомлень-рішень.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування ними норм матеріального права, а також порушення процесуальних норм - вирішення спору без повного та всебічного дослідження всіх обставин, що мають істотне значення для правильного розгляду справи, просив їх скасувати, а справу передати на новий розгляд.
В обґрунтування вимог касаційної скарги Товариство, посилаючись на обставини, аналогічні викладеним у позовній заяві, вказує на невідповідність висновків судів приписам законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, й обставинам справи, незаконність оспорюваних податкових повідомлень-рішень, адже такі прийняті за результатами камеральних перевірок, предмет яких не охоплює дослідження спірних питань, зокрема своєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН, які, на думку позивача, можуть бути перевірені лише під час документальної перевірки у зв`язку із поданням покупцем/продавцем товарів/послуг заяви із скаргою на продавця/покупця, обставини чого у даному випадку місця не мали; до того ж при здійсненні перевірки дотримання платником податків вимог законодавства у 2016 році контролюючому органу необхідно було керуватися законодавством, чинним станом на відповідний період діяльності Товариства. Також стверджує про ненадання судами правової оцінки поданій позивачем 12 квітня 2017 року заяві щодо зарахування надміру сплачених грошових зобов`язань на електронний рахунок з ПДВ для подальшого їх спрямування на погашення податкового боргу, яка, однак, залишена без задоволення ОДПІ.
Крім того вказує на апеляційний розгляд справи у порядку письмового провадження за відсутності представника позивача, хоча останній подав клопотання про його відкладення, чим порушено законні права та інтереси учасників судового процесу.
Відповідачі у поданих до суду відзивах на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечили, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просять залишити без змін, - обґрунтованими та законними. Вважають, що згідно норм податкового законодавства, чинних на момент проведення перевірок, предметом камеральної перевірки, окрім питань правильності оформлення податкових декларацій, можуть бути і інші питання, зокрема своєчасність реєстрації податкових накладних в ЄРПН. Відтак стверджують, що висновки судів у цій справі зроблені за правильного застосування норм податкового законодавства.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 27 жовтня 2016 року посадовими особами ОДПІ проведено камеральну перевірку дотримання Товариством термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям-платникам ПДВ, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в ЄРПН у червні, серпні, вересні 2016 року, за результатами якої складено акт №27/21-10-12/3785444, у якому зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України щодо несвоєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН, а саме: податкових накладних (покупець ПАТ "ДПЗКУ") №28/2 від 10 серпня 2016 року на суму ПДВ 88194,29 грн. (дата реєстрації в ЄРПН 12 вересня 2016 року), порушення терміну складає 18 днів, штрафна санкція становить 17638,86 грн.; №27/2 від 10 серпня 2016 року на суму ПДВ 721067,9 грн. (дата реєстрації в ЄРПН 12 вересня 2016 року), порушення терміну складає 18 днів, штрафна санкція становить 144213,6 грн.; №26/2 від 06 червня 2016 року на суму ПДВ 27087,67 грн. (дата реєстрації в ЄРПН 14 вересня 2016 року), порушення терміну складає 85 днів, штрафна санкція становить 10835,07 грн.; №32/2 від 23 серпня 2016 року на суму ПДВ 34714,6 грн. (дата реєстрації в ЄРПН 15 вересня 2016 року), порушення терміну складає 8 днів, штрафна санкція становить 3471,46 грн.; №31/2 від 23 серпня 2016 року на суму ПДВ 234827,7 грн. (дата реєстрації в ЄРПН 22 вересня 2016 року), порушення терміну складає 15 днів, штрафна санкція становить 23482,77 грн.; №38/2 від 06 вересня 2016 року на суму ПДВ 65890,09 грн. (дата реєстрації в ЄРПН 27 вересня 2016 року), порушення терміну складає 6 днів, штрафна санкція становить 6589,01 грн.; податкова накладна (покупець ТОВ "М`ясокомбінат Ювілейний") №33/2 від 06 червня 2016 року на суму ПДВ 27087,67 грн. (дата реєстрації в ЄРПН 23 вересня 2016 року), порушення терміну складає 94 днів, штрафна санкція становить 10835,07 грн.; податкові накладні (покупець ПАТ "Мелітопольський м`ясокомбінат") №34/2 від 19 серпня 2016 року на суму ПДВ 22293,0 грн. (дата реєстрації в ЄРПН 29 вересня 2016 року), порушення терміну складає 26 днів, штрафна санкція становить 4458,6 грн.; №35/2 від 26 серпня 2016 року на суму ПДВ 24075,33 грн. (дата реєстрації в ЄРПН 29 вересня 2016 року), порушення терміну складає 19 днів, штрафна санкція становить 4815,07 грн.; №39/2 від 29 вересня 2016 року на суму ПДВ 43339,33 грн. (дата реєстрації в ЄРПН 20 жовтня 2016 року), порушення терміну складає 6 днів, штрафна санкція становить 4333,93 грн.
Окрім того ОДПІ проведено камеральну перевірку подання Товариством податкової звітності, за результатами якої складено акт від 27 жовтня 2016 року №43/21-10-12/3785444, у якому зафіксовано про порушення підприємством вимог підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49, пункту 203.1 статті 203 ПК України, що полягає у несвоєчасному поданні загальної та скороченої податкової декларації з ПДВ за березень, травень, серпень 2016 року та неподання загальної та скороченої податкової декларації з ПДВ за червень, липень 2016 року.
Також посадовими особами Управління проведено камеральну перевірку з питань своєчасності сплати Товариством грошових зобов`язань з ПДВ за листопад, жовтень, вересень, травень, березень 2016 року, за результатами якої складений акт від 28 лютого 2017 року №180/21-22-12-01/3785444, в якому встановлено порушення позивачем термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з ПДВ протягом строків, передбачених пунктом 57.1 статті 57 ПК України, а саме: за податковою декларацією з ПДВ за жовтень 2016 року строк сплати становить 30 листопада 2016 року, фактична сплата 02 грудня 2016 року, кількість днів затримки склала 2 дні, погашена сума податкового боргу становить 13244,30 грн.; за податковою декларацією з ПДВ за вересень 2016 року строк сплати становить 30 жовтня 2016 року, фактично було погашено 02 грудня 2016 року, кількість днів затримки склала 33 дні, погашена сума податкового боргу становить 15656,0 грн.; за податковою декларацією з ПДВ за серпень 2016 року строк сплати становить 30 вересня 2016 року, фактично погашено 02 грудня 2016 року, кількість днів затримки склала 63 дні, погашена сума податкового боргу становить 19718,0 грн.; за податковою декларацією з ПДВ за травень 2016 року строк сплати становить 19 вересня 2016 року, фактично було погашено 02 грудня 2016 року, кількість днів затримки склала 73 дні, погашена сума податкового боргу становить 6894,0 грн.; за податковою декларацією з ПДВ за квітень 2016 року строк сплати становить 30 травня 2016 року, фактично було погашено 02 грудня 2016 року, кількість днів затримки склала 186 днів, погашена сума податкового боргу становить 16681,0 грн.; за податковою декларацією з ПДВ за лютий 2016 року строк сплати становить 30 березня 2016 року, фактично було погашено 05 травня 2016 року, кількість днів затримки склала 36 днів, погашена сума боргу склала 2344 грн., а також 13 квітня 2016 року - кількість днів затримки склала 14 днів, погашена сума боргу 6750 грн., 05 травня 2016 року - кількість днів затримки 36 дні, погашена сума податкового боргу 2500 грн.
На підставі вказаних актів відповідачами прийнято оспорювані податкові повідомлення - рішення, незгода з якими зумовила звернення Товариства до суду із цим позовом.
Позивач не заперечує обставин порушення терміну реєстрації податкових накладних в ЄРПН, подання податкової звітності та строків сплати грошових зобов`язань, предметом же доказування в цій справі є дотримання контролюючим органом процедури проведення камеральних перевірок та можливість в межах останніх здійснювати перевірку окреслених вище питань.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд вказує на таке.
Абзацом першим пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючим органам надано право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України (в редакції чинній на 2016 рік) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування ПДВ (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування ПДВ, даних ЄРПН та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.
Відтак об`єктом камеральної перевірки згідно із положеннями цього підпункту є, серед іншого, дані ЄРПН. Саме аналізуючи дані цього реєстру податковий орган встановив порушення позивачем реєстрації податкових накладних, що і стало підставою для застосування штрафу.
Особливості камеральної перевірки полягають у тому, що для її проведення не потрібен наказ керівника податкового органу або інший спеціальний дозвіл чи направлення, не потрібно згоди платника податків, а також його присутності. Мета камеральної перевірки - виявити в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, єдиних реєстрів, арифметичні та/або методологічні помилки, або інші відомості які призвели до заниження або завищення податкового зобов`язання або посвідчують інші реєстраційні порушення, які доводять склад податкового правопорушення. Камеральна перевірка проводиться на систематичній основі, тобто перевіряються всі без винятку податкові декларації та уточнюючі розрахунки, подані платником, якого перевіряють.
Камеральна перевірка є одним із способів реалізації контрольної функції податкового органу, шляхом якої здійснюється систематичний контроль за своєчасністю нарахування та відображення всіх відомостей, які впливають на правильність декларування платником податків.
Таким чином Верховний Суд вважає, що предметом камеральної перевірки, навіть у розумінні підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України в редакції, що діяла до 01 січня 2017 року, охоплюються питання своєчасності реєстрації податкових накладних. Виявлення контролюючим органом цього порушення не потребує наявності будь-яких документів платника податку або необхідності витребувати такі в останнього, достатніми є дані ЄРПН, дані податкових декларацій та дані системи електронного адміністрування ПДВ.
На користь такого висновку свідчить також змістовне уточнення законодавцем правового регулювання цього питання шляхом доповнення з 01 січня 2017 року підпункту 75.1.1 абзацом другим, яким визначено, що предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Аналогічна правова позиція викладена і, зокрема, в постановах Верховного Суду від 18 лютого 2020 року у справі №821/2236/16 та від 17 липня 2020 року у справі №826/4776/17.
Як установлено пунктом 200.10 статті 200 ПК України, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
Водночас згідно з положеннями пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Тобто, оскільки предметом камеральної перевірки, окрім питань правильності оформлення податкових декларацій, уточнюючих розрахунків можуть бути й інші питання, зокрема пов`язані із своєчасністю реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН, а тому, з урахуванням положень статті 102 ПК України, такою перевіркою може бути охоплено період в 1095 днів за останнім днем граничного строку реєстрації податкових накладних.
Висновки судів у цій справі у повному обсязі відповідають наведеній правовій позиції, яка також неодноразово висловлювалась й у постановах Верховного Суду, зокрема від 18 травня 2018 року у справі №804/4483/17, від 29 січня 2019 року у справі №805/4868/16-а, від 21 лютого 2019 року у справі №808/2404/17.
Установивши обставини проведення відповідачем у жовтні 2016 року камеральної перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН за червень, серпень, вересень 2016 року, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про дотримання контролюючим органом строків, передбачених статтею 102 ПК України, протягом яких може бути проведена камеральна перевірка таких питань.
До того ж нормами податкового законодавства не передбачено обмежень у проведенні камеральних перевірок за аналогією з нормами підпункту 78.1.9 пункту 78.1 статті 78, пунктом 201.10 статті 201 ПК України, згідно з якими підставою для проведення документальної позапланової перевірки є подання, серед іншого, скарги щодо платника податків про порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в ЄРПН податкової накладної та/або розрахунку коригування у разі ненадання таким платником податків пояснень та документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначається інформація зі скарги, а тому посилання позивача на обставини відсутності скарг від покупців товарів є безпідставними.
Варто вказати й на те, що проведення камеральних перевірок завдяки їх спрощеній процедурі не вимагає від платників податків будь-яких витрат часу та ресурсів, не створює будь-якого додаткового адміністративного навантаження, не перешкоджає нормальному здійсненню господарської діяльності.
У взаємозв`язку із наведеним слід також зазначити, що Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21 грудня 2016 року №1797-VIII змінено редакцію підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України та розширено предмет камеральної перевірки шляхом включення до нього, зокрема, питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання. Вказаний закон набув чинності 01 січня 2017 року.
Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
Як випливає з рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до правовідносин застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони мали місце.
Відповідно правомірність поведінки особи, зокрема дотримання нею норм податкового законодавства, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи, а повноваження правозастосовчого органу, механізми їх реалізації, зокрема, порядок проведення податковими органами перевірок платників податків, слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент реалізації відповідних владних повноважень, зокрема, здійснення податкових перевірок.
Зміст наведених правових норм дає підстави для висновку, що з 01 січня 2017 року у податкового органу з`явились підстави для проведення камеральних перевірок платників податків щодо своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
У даному випадку камеральну перевірку з питань своєчасності сплати Товариством грошових зобов`язань з ПДВ за листопад, жовтень, вересень, травень, березень 2016 року проведено 28 лютого 2017 року, тобто після набрання чинності Законом України від 21 грудня 2016 року №1797-VIII.
Вказане у сукупності свідчить про цілком обґрунтований висновок судів попередніх інстанцій, що податковий орган, провівши згадані вище камеральні перевірки Товариства з урахуванням норм ПК України, що діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та встановивши порушення позивачем вимог податкового законодавства із прийняттям оспорюваних податкових повідомлень-рішень, діяв в межах наданих повноважень та відповідно до приписів чинного законодавства.
Наведене, а також зміст встановлених фактичних обставин свідчить, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі прийняті за правильного застосування вказаних норм матеріального права й необґрунтованість вимог касаційної скарги.
У ситуації, що розглядається, відсутні підстави стверджувати про ненадання судами попередніх інстанцій оцінки доводам позивача щодо протиправності проведення відповідачами перевірок Товариства, про що останній стверджує у касаційній скарзі; встановлені ж у судовому процесі обставини не визнані судами такими, що мають наслідком протиправність оспорюваних податкових повідомлень-рішень.
При цьому Верховний Суд не вбачає порушень судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні судового рішення у зв`язку із розглядом справи у письмовому провадженні, про які зазначається у касаційній скарзі, оскільки, враховуючи приписи частини четвертої статті 196 та частини першої статті 197 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи й суд апеляційної інстанції у такому випадку може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Таким чином, враховуючи, що у судовому засіданні 12 грудня 2017 року підстави для відкладення розгляду справи були відсутні, апеляційний суд у відповідності до положень процесуального закону перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.
Не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій й посилання позивача на подання 12 квітня 2017 року заяви до контролюючого органу щодо зарахування надміру сплачених грошових зобов`язань на електронний рахунок з ПДВ для подальшого їх спрямування на погашення податкового боргу, адже такі обставини не є предметом дослідження в межах спірних правовідносин.
Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи наведене, мотиви касаційної скарги, Верховний Суд не вбачає підстав для скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій та задоволення вимог касаційної скарги.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд