ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2022 року
м. Київ
справа № 140/3909/19
адміністративне провадження № К/9901/5651/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О. В., Дашутіна І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2021 року (судді: Нос С.П., Обрізко І.М., Шевчук С.М.) у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування рішень та вимоги,
установив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі - ГУ ДПС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних санкцій від 08.10.2019 №000051-32, №000054-32, №000055-32 та податкової вимоги від 06.12.2019 №39754-53.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись із таким рішенням суду апеляційної інстанції відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що складання контролюючим органом рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій не за формою податкового повідомлення-рішення не може бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення, за умови якщо суб`єкт господарювання вчинив порушення вимог податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки вважає доводи відповідача безпідставними, а оскаржуване рішення - таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що на підставі наказів від 08.04.2019 №1303, №1301, №1302 "Про проведення фактичної перевірки" ГУ ДФС у Волинській області було проведено ряд фактичних перевірок магазинів, що знаходяться за адресами: Волинська обл., Любомльський р-н, с. Олеськ, вул. Лесі Українки; Волинська обл., Любомльський р-н., с. Глинянка; Волинська обл., Любомльський р-н, с. Олеськ, де здійснює торгівельну діяльність ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законів України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та інших нормативно - правових актів, які регулюють ліцензування, виробництво, обіг, зберігання спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів.
За наслідками проведення вищезазначених перевірок були складені Акти від 10.04.2019 №03/88/40-01/2315212046, №03/89/40-01/ НОМЕР_1 та №03/87/40-01/ НОМЕР_1, яким встановлено наступні порушення:
- пунктів 1, 2, 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстратора розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг";
- статей 11, 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" та постанови Кабінету Міністрів України №1251 від 27.12.2010 "Про затвердження Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів".
На підставі вищеозначених актів перевірок ГУ ДПС у Волинській області винесені рішення від 08.10.2019: №000055-32 про застосування до позивача фінансових санкцій в сумі 34?000 грн, №000054-32 про застосування до позивача фінансових санкцій в сумі 51?000 грн, №000051-32 про застосування до позивача фінансових санкцій в сумі 51?000 грн.
Також, 06.12.2019 відповідачем сформовано податкову вимогу №39754-53 про сплату боргу у розмірі 136?000 грн.
Позивач не погодившись із вищезазначеними рішеннями та вимогою ГУ ДПС у Волинській області звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність доводів і аргументів, якими позивач мотивував свій позов, а висновки податкового органу, які слугували підставою прийняття спірних рішень, - суд визнав законними й такими, що відповідають обставинам справи.
В свою чергу суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що контролюючим органом неправомірно застосовано до позивача фінансові санкції оскаржуваними рішеннями, оскільки застосування контролюючим органом штрафу за порушення вимог законодавства, дотримання якого ним контролюється, здійснюється виключно шляхом прийняття податкових повідомлень-рішень. Однак, в даному випадку відповідач застосував до позивача штрафні санкції на підставі рішень, які за своєю формою не відповідають податковому повідомленню-рішенню.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі - Закон №481/95-ВР).
Статтею 11 Закону №481/95-ВР визначено, що алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.
Відповідно до статті 15 Закону №481/95-ВР імпорт, експорт і оптова торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами можуть здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензій.
Згідно статті 17 Закону №481/95-ВР встановлено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
До суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів, зокрема, у разі:
оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом) - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень;
виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень;
Відповідно до пункту 5 Порядку застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону №481/95-ВР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 №790, підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є, зокрема, акт перевірки додержання суб`єктом господарювання встановлених законодавством вимог, обов`язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства.
У свою чергу, згідно з підпунктом 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 ПК України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з осіб, що вчинили податкове правопорушення або порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до пункту 58.1 статті 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом, зокрема, відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян).
Форма та порядок надіслання податкового повідомлення-рішення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 58.2 статті 58 ПК України).
Системний аналіз положень підпункту 14.1.265 пункту 14.1 статті 14, пункту 58.2 статті 58 Податкового кодексу України свідчить, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган. Поняття грошового зобов`язання охоплює всі суми коштів, які підлягають сплаті як штрафні санкції за порушення вимог законодавства, дотримання якого контролюють контролюючі органи, в тому числі і штрафні санкції за порушення законодавства, яке регулює обіг спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.
Враховуючи наведене, у випадку порушення суб`єктом господарювання вимог Закону № 481/95-ВР, контролюючий орган повинен складати та надсилати (вручати) такому суб`єкту господарювання податкове повідомлення-рішення за штрафними (фінансовими) санкціями.
Водночас, складання контролюючим органом рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій не за формою податкового повідомлення-рішення не може бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення, за умови якщо суб`єкт господарювання вчинив порушення вимог податкового законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган. При розгляді податкових спорів перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.
Рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення. У такому разі рішення контролюючого органу про застосування фінансових санкцій за порушення вимог законодавства з регулювання обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, прийняте не за формою, передбаченою для податкових повідомлень-рішень, варто розцінювати як податкове повідомлення-рішення з окремими дефектами, які не змінюють суті спірного рішення. У цьому випадку перевага надається змісту документу порівняно з його зовнішньою формою.
Аналогічна правова позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21 жовтня 2021 року по справі № 814/724/17, від 07 липня 2020 року по справі №826/1844/15 та від 20 вересня 2019 року по справі №818/597/16.
З огляду на наведене суд касаційної інстанції зазначає про помилковість висновку суду апеляційної інстанції про те, що складання контролюючим органом рішень про застосування до суб`єкта господарювання штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог Закону №481/95-ВР не у формі податкових повідомлень-рішень, як того вимагає Податковий кодекс України, є достатньою підставою для визнання таких рішень протиправним.
Поряд із цим, обмежившись висновком щодо невідповідності форми оскаржуваних рішень, апеляційний суд не перевірив їх на предмет відповідності вимогам частини другої статті 2 КАС України.
Так, Верховний Суд у постанові від 28 травня 2019 року по справі №810/2155/16 вказав на те, що визначальною ознакою для висновку про наявність підстав для притягнення позивача до відповідальності, передбаченої Законом № 481/95-ВР, є встановлення фактів вчинення позивачем порушень, зафіксованих у актах фактичних перевірок.
Однак, такі обставини за результатами апеляційного перегляду справи залишись не з`ясованими.
Правилами статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
З огляду на визначені процесуальним законом межі повноважень суду касаційної інстанції під час касаційного перегляду справ, КАС ВС позбавлений можливості самостійно перевірити наведені вище обставини й надати їм правову оцінку.
Статтею 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій з направленням справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом (частина четверта статті 353 КАС України).
З огляду наведене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2021 року ухвалена з порушенням норм процесуального права, а відтак, підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Під час нового апеляційного розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.
Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду