ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2022 року
м. Київ
справа № 120/712/20-а
адміністративне провадження № К/9901/31995/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 120/712/20-а
за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Лайн" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду (головуючий суддя: Бошкова Ю. М.) від 12 червня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Залімський І. Г., Є. М. Мацький, О. О. Сушко) від 15 жовтня 2020 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго Лайн" (далі - позивач, ТОВ "Енерго Лайн") звернулось до Вінницького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - відповідач, скаржник, ГУ ДПС у Вінницькій області, контролюючий/податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0003530515 від 03 січня 2020 року.
2. Позов обґрунтовано протиправністю спірного податкового повідомлення рішення, згідно якого позивачу збільшено грошове зобов`язання з ПДВ, оскільки позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення, таким, що базується на припущеннях, адже податковим органом не враховано докази та відомості щодо господарської діяльності ТОВ "Енерго Лайн" у періоді, який перевірявся, та, відповідно, донарахування податкових зобов`язань та покладення на позивача відповідальності у вигляді штрафних санкцій є безпідставним та таким, що суперечить чинному законодавству. Більш того, звернув увагу суду, що наявність кримінального провадження та відсутність вироку про фіктивність контрагента ТОВ "Алмінда Прайм" жодним чином не свідчить про відсутність господарської операції з позивачем.
3. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року, позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0003530515 від 03 січня 2020 року, винесене Головним управлінням ДПС у Вінницькій області.
4. Не погоджуючись з рішеннями суддів першої та апеляційної інстанцій, 25 листопада 2020 року відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 червня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
5. Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2021 року, після усунення недоліків касаційної скарги, клопотання ГУ ДПС у Вінницькій області про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено. Поновлено ГУ ДПС у Вінницькій області строк на касаційне оскарження. Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 червня 2020 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року у справі № 120/712/20-а. Установлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
6. 01 лютого 2021 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
7. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ГУ ДПС у Вінницькій області з 05 грудня 2019 року по 11 грудня 2019 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Енерго Лайн" щодо дотримання вимог податкового законодавства з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати до бюджету податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Альмінда Прайм" за період з 01 вересня 2018 року по 31 жовтня 2018 року, за результатом якої складено акт від 13 грудня 2019 року № 1128/0515/40334879, у якому зафіксовано порушення ТОВ "Енерго Лайн" вимог пунктів 198.1. 198.3 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного (звітного) періоду, яке сплачується до державного бюджету у загальній сумі 202 493,49 грн, у тому числі за вересень 2018 року у сумі 148 000,36 грн та за жовтень 2018 року у сумі 54 493,13 грн.
9. На підставі вказаних висновків акта від 13 грудня 2019 року № 1128/0515/40334879, контролюючим органом прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003530515 від 03 січня 2020 року, яким збільшено суму грошових зобов`язань ТОВ "Енерго Лайн" за платежем податку на додану вартість на 202 493 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 50 623 грн.
10. Позивач не погоджуючись із вказаним рішенням № 0003530515 від 03 січня 2020 року, вважає таке рішення протиправним, а тому звернувся до суду з цим позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що висновки акта від 13 грудня 2019 року № 1128/0515/40334879 про нереальність господарських операцій між ТОВ "Енерго Лайн" та ТОВ "Альмінда Прайм" не є обґрунтованими, не підтверджені належними та достатніми доказами, а ґрунтуються лише на припущеннях, що свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення № 0003530515 від 03 січня 2020 року.
12. Судами відхиллено доводи відповідача щодо не надання ТОВ "Енерго Лайн" до перевірки рахунків-фактур, обґрунтовуючи це тим, що згідно матеріалів справи на перевірку надавались рахунки на оплату № 228 від 03 вересня 2018 року, № 230 від 04 вересня 2018 року, № 235 від 05 вересня 2018 року, № 910, № 911 від 08 жовтня 2018 року, № 982 від 09 жовтня 2018 року, у яких зазначено найменування товару, кількість, ціна без ПДВ та ціна з ПДВ, які містять чіткий перелік придбання товарно-матеріальних цінностей з визначенням кількості та вартості за кожну одиницю товару.
13. Щодо не надання замовлень на перевезення, судами вказано, що відсутність замовлень на перевезення не свідчить про відсутність наміру придбати товарно-матеріальні цінності та не може бути підставою для висновку щодо не реальності господарських операцій. Також не може бути підставою для визначення нереальності операцій відсутність в ТТН інформації щодо пункту розвантаження, зокрема на яку адресу доставлялась продукція (окрім міста) - вулиця, номер будинку не вказано, а також вантажно-розвантажувальних операцій, зокрема час (год., хв.), маси брутто вантажу. Водночас, згідно наданих ТТН в графі "Вантажовідправник" та "Вантажоодержувач" міститься повна інформація про пункт відвантаження та вантажоодержувача. Окрім цього, супровідними документами є видаткові накладні, які містять інформацію про кількість отриманих товарно-матеріальних цінностей.
14. Доводи відповідача про відсутність розрахунку з ФОП ОСОБА_1, який надавав послуги з перевезення товарно-матеріальних цінностей, не прийнято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки є відносини позивача з ФОП ОСОБА_1 є окремими договірними відносинами і не свідчать про нереальність господарських операцій з ТОВ "Альмінда Прайм".
15. Також суди відхилили, як безпідставні, доводи відповідача про наявність кримінальних проваджень у Печерському районному суді міста Києва, згідно матеріалів яких фігурантами є ТОВ "Альмінда Прайм" та його контрагенти постачальники, зазначивши, що ні на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, ні станом на час розгляду даної справи в суді, вироки або рішення про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності щодо посадових осіб ТОВ "Альмінда Прайм" - відсутні. Тому, посилання відповідача на наявність вказаної інформації про ТОВ "Альмінда Прайм" за відсутності відповідних вироків, суд не може розцінювати як доказ нереальності господарських операцій позивача з вказаними контрагентами.
16. При прийняті судових рішень судами враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 06 лютого 2018 року у справі № 804/4940/14, від 01 жовтня 2019 року у справі № 804/9072/16, від 27 лютого 2018 року у справі № 811/2154/13, від 16 квітня 2020 року у справі № 805/5017/15-а, від 29 березня 2017 року у справі № 826/11082/14, від 16 січня 2018 року № 2а-7075/12/2670, від 27 березня 2018 року у справі № 816/809/17, від 05 березня 2019 року у справі № 814/569/16, від 26 червня 2018 року у справі № 808/2360/17, та висновки Верховного Суду України у постановах від 12 квітня 2016 року у справі № 826/17617/13, від 05 березня 2012 року у справі № 21-421а11 та від 22 вересня 2015 року у справі № 810/5645/14.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
17. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суддів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
18. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі є пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
19. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях неправильно застосували норму права без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 640/4687/19, від 26 лютого 2020 року у справі № 826/1308/18, від 28 жовтня 2019 року у справі № 280/5058/18, від 02 грудня 2019 року у справі № 826/13060/18 та постановах Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі № 21-421а11, від 22 листопада 2016 року у справі № 826/11397/14, від 24 травня 2016 року у справі № 21-5332а15, від 14 червня 2016 року у справі № 21-1318а16, від 22 листопада 2016 року у справі № 21-2430а16.
20. Разом з тим, скаржник, посилаючись як на підставу касаційного оскарження судових рішень - пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів. Проте, доводи касаційної скарги, у цій частині, фактично зводяться до переоцінки встановлених обставин справи, в чому саме полягає порушення (неправильне застосування) судами норм матеріального права скаржник в касаційній скарзі не наводить.
21. У подальшому, відповідач, наводить доводи аналогічні доводам відзиву на позовну заяву, апеляційної скарги, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитує норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями, а тому повторному зазначенню не потребують.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
22. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), виходить з такого.
23. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
24. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (стаття 1 Податкового кодексу України).
25. Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
26. Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
27. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).
28. Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість регулюється Розділом V Податкового кодексу України. Зокрема, відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.
29. Пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.
30. Згідно із пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
31. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).
32. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
33. В силу пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
34. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-ХIV).
35. За визначенням статті 1 Закону № 996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
36. За вимогами частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
37. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону № 996-XIV).
38. Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
39. Аналіз наведених норм свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового обліку виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.
40. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій суди повинні враховувати, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору судами попередніх інстанцій), обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.
41. Проте у разі надання контролюючим органом доказів, які і свідчать, що платником податків неправомірно сформував податковий облік, на підставі документів, які містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
42. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця їх здійснення, що обумовлені договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.
43. Так, судами встановлено, що 20 серпня 2018 року між ТОВ "Альмінда Прайм" (продавець) та ТОВ "Енерго Лайн" (покупець) укладено договір поставки № 20/08/2018, відповідно до умов якого, продавець зобов`язується поставити та передати у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію промислово-технічного призначення на умовах, відповідно до цього Договору та рахунків-фактур, що є невід`ємною частиною договору. Кількість та асортимент продукції визначається у рахунку-фактурі, який є невід`ємною частиною договору. Продукція постачається на умовах згідно замовлення або рахунку-фактури на кожну окрему партію товару. Датою поставки продукції вважається дата отримання продукції покупцем, що підтверджується видатковою накладною. Право власності на продукцію від продавця до покупця переходить з моменту отримання її покупцем. Розрахунки за продукцію здійснюються покупцем в безготівковій формі у вигляді банківського переказу, платіжним дорученням, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця в порядку та строки, вказані у рахунках-фактурах. Приймання продукції здійснюється покупцем при наявності товаросупроводжувальних документів за наступним переліком: рахунок-фактура, видаткова накладна, паспорт або сертифікат якості підприємства-виробника та/або експлуатаційні документи, що входять до комплекту постачання виробників.
44. На підтвердження отримання від ТОВ "Альмінда Прайм" товару промислово технічного призначення, позивачем надано наступні документи: видаткові накладні № 342 від 03 вересня 2018 року, № 343 від 04 березня 2018 року, № 345 від 05 вересня 2018 року, № 875, № 876 від 08 жовтня 2018 року, № 893 від 09 жовтня 2018 року; рахунки на оплату № 228 від 03 вересня 2018 року, № 230 від 04 вересня 2018 року, № 235 від 05 вересня 2018 року, № 910, № 911 від 08 жовтня 2019 року, № 982 від 09 жовтня 2018 року; платіжні доручення № 579, № 580, № 581 від 13 вересня 2018 року, № 670, № 671, № 672 від 01 листопада 2018 року; товарно-транспортні накладні № 1823 від 03 вересня 2018 року, № 1824 від 04 вересня 2018 року, № 1825 від 05 вересня 2018 року, № 1923, № 1924 від 08 жовтня 2018 року, № 1925 від 09 жовтня 2018 року.
45. Також на підтвердження використання товарів, придбаних у ТОВ "Альмінда Прайм", надано договори підряду № 40391 від 27 серпня 2018 року, № 40392 від 03 вересня 2018 року, укладені між Акціонерним товариством "Хмельницькобленерго" та ТОВ "Енерго Лайн". На підставі зазначених укладених договорів сформовані договірна ціна, локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1, локальний кошторис на будівельні роботи № 2-2-1, локальний кошторис на будівельні роботи № 2-3-1, локальний кошторис на будівельні роботи № 2-4-1, локальний кошторис на будівельні роботи № 2-5-1, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2018 року, акти приймання виконаних робіт за вересень 2018 року, договірна ціна, локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1, локальний кошторис на будівельні роботи № 2-2-1, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2018 року, акти приймання виконаних робіт за жовтень 2018 року.
46. Судами встановлено, що всі надані Товариством документи підписані відповідальними посадовими особами та скріплені печатками юридичних осіб, крім того, містять інші відомості та реквізити, наявність яких визнана обов`язковою частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
47. Отже, суди попередніх інстанцій, аналізуючи взаємовідносини позивача з його контрагентом, визнали належними та допустимими доказами наявність між позивачем та його контрагентом фактів вчинення правочинів, висновуючись на тому, що на підтвердження реальності господарських операцій та мети придбання (поставки) товарів позивачем надано відповідні первинні документи.
48. За висновками судів попередніх інстанцій спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем не надано.
49. Разом з тим, контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
50. Посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагента позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, правомірно не взято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни в тому числі тими, які не були безпосередніми постачальниками товару, та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, від перебування постачальників за юридичною адресою, а також від їх господарських та виробничих можливостей.
51. Відповідно до правових позиції Верховного Суду викладених у постановах від 17 листопада 2020 року у справі № 816/5040/14, від 11 листопада 2020 року № 320/1147/19, від 24 листопада 2020 року № 813/3034/15 норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.
52. Зазначене підтверджується і практикою Європейського суду з прав людини: рішення від 09 січня 2007 року (заява № 803/02) у справі "Інтерсплав проти України"; рішення від 22 січня 2009 року (заява № 3991/03) "Справа БУЛВЕС проти Болгарії"; рішення від 18 березня 2010 року (заява № 6689/03) у справі "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії".
53. Отже, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а повинні бути підтверджені належними, достатніми, достовірними доказами із законних джерел у їх взаємній сукупності.
54. Разом з тим, матеріали справи не містять жодних доказів, які свідчили б про безтоварність операцій позивача та його контрагента. Не наведено відповідачем й обставин та не надано доказів невідповідності господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, їх збитковості або інших обставин, які б окремо або в сукупності свідчили, що вчинення таких операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру).
55. Крім того, згідно з практикою Верховного Суду зі спорів щодо оскарження рішень податкових органів з оцінки питань щодо відсутності у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів, наявності або відсутності окремих документів, а також недоліки в їх оформленні, відсутності ТТН, порушення податкової дисципліни по ланцюгу постачання, які не можуть бути безумовною підставою для висновку про нереальність господарських операцій та для позбавлення суб`єкта господарювання податкового кредиту.
56. У зв`язку з викладеним, судами обґрунтовано відхиллено доводи відповідача щодо не надання ТОВ "Енерго Лайн" до перевірки рахунків-фактур, адже згідно матеріалів справи на перевірку надавались рахунки на оплату, у яких зазначено найменування товару, кількість, ціна без ПДВ та ціна з ПДВ, які містять чіткий перелік придбання товарно-матеріальних цінностей з визначенням кількості та вартості за кожну одиницю товару.
57. При цьому, не надання замовлень на перевезення, слід вказати, що відсутність замовлень на перевезення не свідчить про відсутність наміру придбати товарно-матеріальні цінності та не може бути підставою для висновку щодо не реальності господарських операцій. Також не може бути підставою для визначення нереальності операцій відсутність в ТТН інформації щодо пункту розвантаження, зокрема на яку адресу доставлялась продукція (окрім міста) - вулиця, номер будинку не вказано, а також вантажно-розвантажувальних операцій, зокрема час (год., хв.), маси брутто вантажу, оскільки згідно наданих ТТН в графі "Вантажовідправник" та "Вантажоодержувач" міститься повна інформація про пункт відвантаження та вантажоодержувача. Окрім цього, супровідними документами є видаткові накладні, які містять інформацію про кількість отриманих товарно-матеріальних цінностей.
58. Разом з тим, доводи відповідача про відсутність розрахунку з ФОП ОСОБА_1, який надавав послуги з перевезення товарно-матеріальних цінностей, також обґрунтовано не прийнято до уваги судами попередніх інстанцій, оскільки відносини позивача з ФОП ОСОБА_1 є окремими договірними відносинами і не свідчать про нереальність господарських операцій з ТОВ "Альмінда Прайм". Окрім того, до матеріалів справи долучений договір № 62 про перевезення вантажів територією України від 02 серпня 2018 року, укладений між ТОВ "Енерго Лайн" та ФОП ОСОБА_1, відповідно до умов якого перевізник - ФОП ОСОБА_1 зобов`язується доставляти (перевозити) автомобільним транспортом довірений йому вантаж з пункту відправлення до пункту призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі.
59. Водночас, слід звернути увагу на те, що висновком Верховного Суду, викладеному у постановах по справам № 826/7704/16 від 19 червня 2018 року, № 2а/1770/3360/12 від 30 січня 2018 року критична оцінка надана посиланню контролюючих органів на відсутність у контрагентів позивача власних чи орендованих основних фондів, кваліфікованих фахівців для здійснення діяльності, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. При цьому залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).
60. При цьому, судами обґрунтовано відхиллено посилання скаржника на наявність кримінальних провадженнь відносно контрагента позивача зважаючи на те, що сам факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб господарюючих суб`єктів не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.
61. Посилання контролюючого органу на кримінальні провадження відносно контрагентів позивача не підтверджуються документально та не містять встановлених обставин, які б свідчили про невиконання контрагентами своїх договірних зобов`язань саме по господарських відносинах з позивачем або обставин, які б свідчили про фіктивність (нереальність) господарських операцій між вказаними суб`єктами господарської діяльності.
62. Подібна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 808/2360/17, від 05 червня 2018 року у справі № 809/1139/17.
63. Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 27 березня 2018 року у справі № 816/809/17, від 24 квітня 2018 року у справі № 2а/0370/205/12, від 20 березня 2019 року у справі № 813/1979/15, від 22 липня 2020 року у справі № 620/3925/18, унесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей по кримінальному провадженню не спростовує фактичного здійснення операцій між позивачем та його контрагентами, адже наявність досудового розслідування не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин.
64. Належними доказами можуть бути лише встановлені вироком суду обставини, у тому числі щодо причетності або обізнаності позивача у цьому. Проте доказів, які б свідчили про наявність вироку суду відносно контрагент позивача, який би набрав законної сили, під час розгляду справи, контролюючим органом не надано, а отже сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.
65. За відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів, які б свідчили, що господарські операції позивача із вказаним контрагентом були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди, обізнаності платника щодо протиправного характеру діяльності підприємств у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності, наявності недоліків у первинних документах тощо, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що у позивача наявні всі необхідні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського та податкового обліку, для формування витрат та податкового кредиту, а аналіз наданих позивачем первинних документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум валових витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ "Альмінда Прайм".
66. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у відзиві на адміністративний позов, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України.
67. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що контролюючий орган приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 03 січня 2020 року № 0003530515, діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного податкового законодавства.
68. Так, як на підставу до відкриття касаційного провадження у цій справі заявник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, покликаючись на те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосувано норму матеріального права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 06 травня 2020 року у справі № 640/4687/19, від 26 лютого 2020 року у справі № 826/1308/18, від 28 жовтня 2019 року у справі № 280/5058/18, від 02 грудня 2019 року у справі № 826/13060/18 та постановах Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі № 21-421а11, від 22 листопада 2016 року у справі № 826/11397/14, від 24 травня 2016 року у справі № 21-5332а15, від 14 червня 2016 року у справі № 21-1318а16, від 22 листопада 2016 року у справі № 21-2430а16.
69. При цьому, скаржник не зазначає, яку саме норму права судами застосовано неправильно, висновок щодо застосування якої, на думку скаржника, наявний у постановах саме у Верховного Суду, не обґрунтовує у чому саме полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та не доводить подібність правовідносин між цією справою та справами наведеними скаржником у касаційній скарзі.
70. Наведені скаржником постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин справ, установлених судами, тому посилання заявника касаційної скарги на те, що судові рішення у цій справі ухвалені без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у цих постановах Верховного Суду, є безпідставними.
71. У скарзі викладено обставини справи, процитовано висновки акта перевірки та норми Податкового кодексу України без зазначення, в чому саме полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та/або порушення норм процесуального права. Фактично, доводи касаційної скарги зводяться до того, що на переконання скаржника суди попередніх інстанцій неправильно оцінили наявні у матеріалах справи докази.
72. Разом з тим, посилання скаржника як на підставу касаційного оскарження судових рішень - пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України є необґрунтованим, оскільки зазначена підстава регламентує її прийнятність у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Разом з тим, відповідач, не зазначив конкретні обставин, які не дослідженні судами попередніх інстанцій та не наведенні докази, які судами не були оціненими.
73. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.
74. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
75. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
76. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
77. Відповідно до частини третьої статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
78. Суд касаційної інстанції визнає, що суд першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
Керуючись статтями 341, 343, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд