ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2022 року
м. Київ
справа № 400/2638/18
адміністративне провадження № К/9901/17033/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 400/2638/18
за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства по газифікації та газопостачанню "Миколаївгаз" до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
за касаційною скаргою Офісу великих платників податків ДПС на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду (суддя Устинов І. А.) від 04 березня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Бойка А. В., Федусика А. Г, Шевчук О. А.) від 30 жовтня 2019 року,
УСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У жовтні 2019 року Публічне акціонерне товариство по газифікації та газопостачанню "Миколаївгаз" (далі - ПАТ "Миколаївгаз") звернулося до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12 жовтня 2018 року: № 0004774914, № 0004724914, № 0004674914, № 0004754914, № 0004704914, № 0004644914, № 0004684914, № 0004714914, № 0004764914, № 0004634914, № 0004694914, № 0004654914, № 0004784914, № 0004744914, № 0004664914, № 0004734914, № 0004794914, № 0004624914.
2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що метан не підпадає під перелік забруднюючих речовин з котрих сплачується екологічний податок. Зокрема, позивач вважає неправомірним висновок відповідача про те, що "метан", як одна з основних складових природного газу, є речовиною, яка входить до "вуглеводнів" і за викиди яких справляється екологічний податок, за ставками, визначеними статтею 243 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
3. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 березня 2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року, позов задоволено.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 13 липня 2020 року Офіс великих платників податків ДПС звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 березня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити ПАТ "Миколаївгаз" в задоволенні позову.
5. 13 липня 2020 року касаційну скаргу Офіс великих платників податків ДПС на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 березня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 30 жовтня 2019 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: ОСОБА_1 - головуючий суддя, Гімон М. М., Усенко Є. А.).
6. Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, замінено відповідача у справі № 400/2638/18 - Офіс великих платників податків ДФС на його правонаступника - Офіс великих платників податків ДПС, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.
7. 02 вересня 2020 року до Верховного Суду від ПАТ "Миколаївгаз" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить відмовити ПАТ "Миколаївгаз" у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
8. На підставі розпорядження в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 1764/0/78-21 від 20 вересня 2021 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 07 вересня 2021 року № 1942/0/15-21 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку".
9. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 вересня 2021 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
10. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що з вересня 2015 року ПАТ "Миколаївгаз" здійснює на території Миколаївської області господарську діяльність з розподілу природного газу різним категоріям споживачів та є оператором газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) в розумінні статті 37 Закону України "Про ринок природного газу" від 19 квітня 2015 року за №329-VІІІ (далі - Закон № 329-VІІІ). Основна діяльність позивача полягає в здійсненні розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться в його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.
12. ПАТ "Миколаївгаз" є платником податків та перебуває на обліку в Одеському управлінні Офісу великих платників податків ДФС.
13. Спеціалістами Одеського управління офісу великих платників податків ДФС на підставі направлень від 23 липня 2018 року № 202, № 203, № 204, № 212, № 213, № 214, № 215, № 216 та на підставі наказу Офісу великих платників податків ДФС від 23 липня 2018 року № 1361, прийнятого з підстав визначених підпункту 78.1.12 пункту 78.1 ПК України, за участю працівників Державної екологічної інспекції України, проведено позапланову виїзну документальну перевірку ПАТ "Миколаївгаз" з питання повноти нарахування та сплати екологічного податку з викидів забруднюючих речовин в частині використання газу на виробничо-технологічні втрати та витрати за період з 01 липня 2014 року по 30 червня 2017року.
14. За результатами проведеної перевірки складено акт від 25 вересня 2018 року № 62/28-10- 49-14/05410263 згідно якого встановлено порушення позивачем підпункту 242.1.1 пункту 242.1 статті 242 пунктів 249.1, 249.2, 249.3, статті 249 ПК України, а саме заниження екологічного податку у сумі 3 092 955,78 грн та пункту 85.2 статті 85. ПК України, а саме надання до перевірки не в повному обсязі первинних документів.
15. Не погоджуючись з висновками, викладеними в акті перевірки, позивачем було подано заперечення на акт перевірки за вих. № Мк01.2-СЯ-23175-1018 від 01 жовтня 2018 року.
16. Листом від 10 жовтня 2018 року № 42.310/10/28-10-49-14 відповідач повідомив, що за результатом розгляду заперечень, висновки викладені в акті перевірки залишено без змін.
17. На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом 12 жовтня 2018 року винесено податкові повідомлення-рішення :
- № 0004774914, яким визначено податкове зобов`язання з екологічного податку в сумі 2 077 772,74 грн, з яких: 1 662218,19 грн - сума за податковим зобов`язанням, 415 554,55 грн - сума штрафних санкцій;
- № 0004724914, яким визначено податкове зобов`язання з екологічного податку в сумі 36671,69 грн, з яких: 29 337,35 грн - сума за податковим зобов`язанням, 7334,34 грн - сума штрафних санкцій;
- № 0004674914, яким визначено податкове зобов`язання з екологічного податку в сумі 24 009,12 грн, з яких: 19 207,30 грн - сума за податковим зобов`язанням, 4 801,82 грн - сума штрафних санкцій;
- № 0004754914, яким визначено податкове зобов`язання з екологічного податку в сумі 57 690,04 грн, з яких: 46 152,03 грн - сума за податковим зобов`язанням, 11 538,01 грн - сума штрафних санкцій;
- № 0004704914, яким визначено податкове зобов`язання з екологічного податку в сумі 170 869,08 грн, з яких: 136 695,26 грн - сума за податковим зобов`язанням, 34 173,82 грн - сума штрафних санкцій;
- № 0004644914, яким визначено податкове зобов`язання з екологічного податку в сумі 167 491,06 грн, з яких: 133 992,85 грн - сума за податковим зобов`язанням, 33 498,21 грн - сума штрафних санкцій;
- № 0004684914, яким зменшено податкове зобов`язання з екологічного податку на суму 1 638,68 грн;
- № 0004714914, яким визначено податкове зобов`язання з екологічного податку в сумі 64 952,42 грн, з яких: 51 961,93 грн - сума за податковим зобов`язанням, 12 990,48 грн - сума штрафних санкцій;
- № 0004764914, яким визначено податкове зобов`язання з екологічного податку в сумі 17 487,14 грн, з яких: 13 989,71 грн - сума за податковим зобов`язанням, 3 497,43 грн - сума штрафних санкцій;
- № 0004634914, яким визначено податкове зобов`язання з екологічного податку в сумі 295 561,78 грн, з яких: 236 449,42 грн - сума за податковим зобов`язанням, 59 112,36 грн - сума штрафних санкцій;
- № 0004694914, яким визначено податкове зобов`язання з екологічного податку в сумі 81 305,49 грн, з яких: 65 044,39 грн - сума за податковим зобов`язанням, 16 261,10 грн - сума штрафних санкцій;
- № 0004654914, яким визначено податкове зобов`язання з екологічного податку в сумі 48 449,41 грн, з яких: 38 759,53 грн - сума за податковим зобов`язанням, 9 689,88 грн - сума штрафних санкцій;
- № 0004784914, яким визначено податкове зобов`язання з екологічного податку в сумі 55 496,65 грн, з яких: 44 397,32 грн - сума за податковим зобов`язанням, 11 099,33 грн - сума штрафних санкцій;
- № 0004744914, яким визначено податкове зобов`язання з екологічного податку в сумі 14 286,36 грн, з яких: 11 429,09 грн - сума за податковим зобов`язанням, 2 857,27 грн - сума штрафних санкцій;
- № 0004664914, яким визначено податкове зобов`язання з екологічного податку в сумі 86 238,69 грн, з яких: 68 990,95 грн - сума за податковим зобов`язанням, 17 247,74 грн - сума штрафних санкцій;
- № 0004734914, яким визначено податкове зобов`язання з екологічного податку в сумі 27 625,31 грн, з яких: 22 100,25 грн - сума за податковим зобов`язанням, 5 525,06 грн - сума штрафних санкцій;
- № 0004794914, яким визначено податкове зобов`язання з екологічного податку в сумі 33 258,74 грн, з яких: 26 606,99 грн - сума за податковим зобов`язанням, 6 651,75 грн - сума штрафних санкцій;
- № 0004624914, яким застосовано адміністративний штраф у розмірі 510 грн.
18. Загальна сума податкових зобов`язань, визначених за податковими повідомленнями-рішеннями склала 3 259 675,72 грн.
19. Вважаючи зазначені податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
20. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що норми чинного законодавства, в тому числі ПК України, не розкривають поняття "вуглеводні" та "тверді речовини" як забруднюючих речовин, не встановлюють ставки за забруднення атмосферного повітря метаном, а, відтак, висновки податкового органу про наявність у позивача обов`язку зі сплати екологічного податку є необґрунтованими. Суди також дійшли висновку, що контролюючий орган допустив численні помилки й неточності при нарахуванні штрафних санкцій, оскільки неправомірно ототожнив обсяги виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат природного газу з обсягами викидів природного газу в атмосферне повітря.
21. Крім того, за позицією судів попередніх інстанцій, контролюючим органом безпідставно в акті перевірки встановлено порушення пункту 85.2 статті 85 ПК України та застосовано до платника податків відповідальність, передбачену пунктом 121.1 статті 121 ПК України, оскільки в ході судового розгляду справи встановлено, що позивачем були надані всі необхідні первинні документи, які вимагав відповідача до перевірки.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
22. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
23. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме неправильне застосування судами підпункту 242.1.1 пункту 242.1 статті 242, пунктів 249.1, 249.2, 249.3 статті 249 ПК України.
24. В доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що позивач, як оператор газорозподільних мереж, що придбаває природний газ для виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат, а також послуги балансування обсягів природного газу, зобов`язане нараховувати та сплачувати екологічний податок з викидів метану в атмосферне повітря, оскільки такий газ не споживається кінцевими споживачами, а обсяги такого газу (метану) фактично є викидами в атмосферне повітря.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
25. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.
26. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
27. За приписами положень пункту 3.1 статті 3 ПК України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України; чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.
28. Положеннями підпункту 240.1.1 пункту 240.1 статті 240 ПК України визначено, що платниками екологічного податку є суб`єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюються, зокрема викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення.
29. Підпунктом 242.1.1 пункту 242.1 статті 242 ПК України визначено об`єкт та базу оподаткування по екологічному податку, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, зокрема, обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами.
30. Статтею 243 ПК України встановлено ставки податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення. У перелік найменувань забруднюючих речовин включено вуглеводні.
31. Згідно статті 249 ПК України суми податку обчислюються за податковий (звітний) квартал платниками податку.
32. Відповідно до пункту 249.2 статті 249 ПК України у разі якщо під час провадження господарської діяльності платником податку здійснюються різні види забруднення навколишнього природного середовища та/або забруднення різними видами забруднюючих речовин, такий платник зобов`язаний визначати суму податку окремо за кожним видом забруднення та/або за кожним видом забруднюючої речовини.
33. Згідно із пунктом 249.3 статті 249 ПК України суми екологічного податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, обчислюються платниками податку самостійно щокварталу, виходячи з фактичних обсягів викидів та ставок податку.
34. Відповідно до пункту 250.12 ПК України, яким встановлено, що органи державної податкової служби залучають за попереднім погодженням працівників органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим та спеціальних підрозділів центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища для перевірки правильності визначення платниками податку фактичних обсягів викидів стаціонарними джерелами забруднення, скидів та розміщення відходів.
35. Верховний Суд у постанові від 25 лютого 2021 року у справі № 160/8128/18, ухваленою у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, зазначив, що з метою встановлення ставок податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення перелік окремих забруднюючих речовин визначений нормою пункту 243.1 статті 243 ПК України, серед яких "вуглеводні" та "тверді речовини". Норми цього Кодексу не містять виключного переліку забруднюючих речовин, обсяги яких є об`єктом та базою оподаткування екологічним податком.
До вуглеводнів належать органічні речовини, що складаються лише з вуглецю (карбону) та водню (гідрогену): насичені вуглеводні СnН2n+2 (метан, етан тощо), ненасичені СnН2n та СnН2n2-2. Метан належить до вуглеводнів і є забруднюючою речовиною згідно з додатком II Протоколу Організації Об`єднаних Націй про реєстри викидів і перенесення забруднювачів від 21 березня 2003 року, ратифікованого Законом України від 03 лютого 2016 року № 980-VIII.
36. Верховний Суд зробив висновок, що ПК України встановлює обов`язок сплачувати екологічний податок за викиди в атмосферне повітря метану, який належить до вуглеводнів і є забруднюючою речовиною.
37. Також Верховний Суд вказав, що при визначенні об`єкта оподаткування екологічним податком з обсягів метану у складі природного газу як обсягів виробничо-технологічних витрат та виробничо-технологічних (нормованих) втрат, підлягають застосуванню норми Методики визначення питомих втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затверджені наказом Міністерства палива та енергетики України від 30 травня 2003 року № 264, в якій розкрито сутність виробничо-технологічних витрат та втрат (нормованих втрат) газу.
38. Підстав для відступу від правової позиції щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеної судовою палатою і постанові Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі № 160/8128/18, Верховний Суд у цій справі не знаходить.
39. Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосування норми до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
40. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій в ухвалених у цій справі судових рішеннях дійшли помилкового висновку, що викиди метану не підлягають оподаткуванню відповідно до статті 243 ПК України і що об`єкт оподаткування екологічним податком відповідач визначив неправильно, оскільки застосував норми Методики № 264 без фактичного визначення обсягів викидів метану в атмосферне повітря.
41. У розділах 1, 4 Методики № 264 виробничо-технологічні втрати газу визначено як газ, що втрачається під час транспортування газу газорозподільними та внутрішньобудинковими мережами, а також під час виконання профілактичних робіт і поточних ремонтів. Виробничо-технологічні (нормовані) втрати газу - граничний витік газу, під час якого ще можливо забезпечити надійне функціонування та умовну нормативну герметичність газопроводів, з`єднувальних деталей, арматури, компенсаторів, газового обладнання, приладів тощо. Крім того, до виробничо-технологічних втрат належить об`єм витоку газу під час технічного обслуговування, поточного ремонту, заміни арматури, приладів, обладнання, що використовує газ, і з`єднувальних деталей, який не перевищує норм, установлених чинними нормативними документами. Виробничо-технологічні витрати газу - це газ, що витрачається під час виконання комплексу робіт, пов`язаних з введенням в експлуатацію новозбудованих, реконструйованих або капітально відремонтованих об`єктів системи газопостачання та на опалення газорегуляторних пунктів та іншого газорегуляторного обладнання. До виробничо-технологічних витрат газу належать витрати газу під час врізування або підключення новозбудованих, або після капітального ремонту, або реконструйованих газопроводів, об`єктів системи газопостачання житлових та громадських будівель, промислових підприємств тощо, а також у разі виконання пусконалагоджувальних робіт на них та витрати газу на опалення газорегуляторних пунктів та іншого газорегуляторного обладнання (розділи 1, 3 Методик визначення питомих виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами).
42. Нормативне визначення виробничо-технологічних (нормованих) втрат та виробничо-технологічних витрат газу, враховуючи, що позивач не надав документів щодо використання обсягів природного газу, придбаного для виробничо-технологічних (нормованих) втрат та виробничо-технологічних витрат (балансування обсягів газу у газорозподільній мережі), дає підстави для висновку про обґрунтованість доводів контролюючого органу, що зазначені обсяги слід враховувати при визначенні об`єкта оподаткування екологічним податком.
43. Не відповідають доказам у справі висновки судів попередніх інстанцій, що при визначенні об`єкта оподаткування Офіс великих платників податків ДФС не врахував метрологічні втрати газу на приладах обліку, які є комерційними втратами, а не викидами в атмосферне повітря.
44. Так, згідно з актом перевірки обсяг фактично використаного позивачем газу для виробничо-технологічних (нормованих) втрат та витрат становив:
- 2 півріччя 2014 року - 13142,522 тис. м. куб;
- 2015 рік - 28 251 тис. м. куб;
- 2016 рік - 29 389 тис. м. куб;
- 6 місяців 2017 року - 12 221,1 тис. м. куб.
В тому числі обсяги питомих втрат при вимірюванні побутовими лічильниками:
- 2 півріччя 2014 року - 6 950 тис. м. куб;
- 2015 рік - 13 223,43 тис. м. куб;
- 2016 рік - 10 686,75 тис. м. куб;
- 6 місяців 2017 року - 0 тис. м. куб.
45. За змістом частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
46. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
47. За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
48. Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
49. Оскільки суди попередніх інстанцій не дослідили докази у справі щодо обсягу викидів метану, який підлягає оподаткуванню екологічним податком, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
50. Під час нового розгляду справи судам першої та апеляційної інстанцій слід встановити обставини у справі, зокрема щодо обсягу фактичних викидів метану, який підлягає оподаткуванню екологічним податком, у відповідності з нормами процесуального права, та дати їм правильну юридичну оцінку.
На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд