ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 січня 2022 року
м. Київ
справа № 813/4093/17
адміністративне провадження № К/9901/3695/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Рибачука А.І.,
суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.,
розглянувши у порядку переднього розгляду в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 813/4093/17
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (далі - ГУ Держгеокадастру), Вільховецької сільської ради Жидачівського району Львівської області (далі - Вільховецька сільрада), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, Львівська регіональна філія Державного підприємства "Центр Державного земельного кадастру", про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.09.2018, ухвалене у складі головуючого судді Сакалоша В.М.
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.01.2019, ухвалену судом у складі колегії суддів: головуючого судді Макарика В.Я., суддів: Глушка І.В., Ільчишин Н.В.,
УСТАНОВИВ:
РУХ СПРАВИ:
1. 10.11.2017 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
визнати протиправними накази ГУ Держгеокадастру від 30.03.2017 № 13-2125/16-17-СГ, № 13-2128/16-17-СГ, № 13-2127/16-17-СГ, № 13-2118/16-17-СГ, № 13-2123/16-17-СГ, № 13-2117/16-17-СГ, № 13-2122/16-17-СГ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2, відповідно;
зобов`язати ГУ Держгеокадастру зареєструвати витяг про внесення відомостей до Державного земельного кадастру про відведення позивачу земельної ділянки площею 30, 0 га для ведення фермерського господарства.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що на підставі розпорядження голови Жидачівської районної державної адміністрації Львівської області (далі - Жидачівська РДА) від 15.07.2005 № 447 йому надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки для фермерського господарства на території Вільховецької сільради, урочище "За селом" площею 30, 0 га із земель запасу Вільховецької сільради. Межі вказаної ділянки накладаються із межами ділянок, на які відповідачем надано дозвіл на розробку проекту землеустрою ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2, що перешкоджає йому отримати витяг про реєстрацію земельної ділянки, яку йому було відведено ще у 2005 році.
2. Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 05.09.2018, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.01.2019, відмовив у задоволенні позовних вимог.
3. 04.02.2019 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.09.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.01.2019, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
4. Верховний Суд ухвалою від 05.03.2019 відкрив касаційне провадження за вищевказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
5. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 08.12.2021 №2232/0/78-21 призначено повторний автоматизований розподіл цієї судової справи між суддями у зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Желєзного І.В. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 06.12.2021 №15), що унеможливлює його участь у розгляді цієї справи.
6. Протоколом розподілу справи від 10.12.2021 визначено склад колегії суддів для розгляду цієї справи: Рибачук А.І. - головуючий суддя, судді: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю.
7. Ухвалою судді Верховного Суду від 16.12.2021 прийнято зазначену справу до свого провадження.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. У справі, яка розглядається суди встановили, що 24.01.2005 ОСОБА_1 звернувся до Вільховецької сільради із заявою № 15 про виділення земельних ділянок для ведення фермерського господарства.
Вільхівецькою сільрадою рішенням від 25.01.2005 № 299 позивачу виділено земельну ділянку загальною площею 30,0 га, а саме: - біля фермерського господарства ОСОБА_10 в селі Вільхівці урочище "За Дзюньком" площею 15,7 га; - біля фермерського господарства ОСОБА_11 у с. Вільхівці урочище "За селом" площею 14,3 га.
Розпорядження голови Жидачівської РДА від 15.07.2005 № 447 "Про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки для ведення Фермерського господарства гр. ОСОБА_1, жителю с. Іванівці Вільховецької сільської ради" позивачу надано дозвіл на виготовлення проекту відведення земельної ділянки для фермерського господарства на території Вільховецької сільради, урочище "За селом" розміром 30 га із земель запасу Вільховецької сільради.
Після виготовлення технічної документації позивач подав її до відділу у Жидачівському районі ГУ Держгеокадастру для проведення державної реєстрації.
Однак, позивачу було відмовлено у проведенні реєстрації земельної ділянки, у зв`язку з тим, що на даному масиві зареєстрована земельна ділянка ОСОБА_5, кадастровий №4621585900:05:000:0349, передана їй наказом ГУ Держгеокадастру.
Крім того, призупинено реєстрацію земельних ділянок ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, дозвіл на виготовлення технічної документації по яких наданий ГУ Держгеокадастру на підставі наказів від 30.03.2017 № 13-2125/16-17-СГ, № 13-2128/16-17-СГ, № 13-2127/16-17-СГ, № 13-2118/16-17-СГ, № 13-2123/16-17-СГ, № 13-2117/16-17-СГ, № 13-2122/16-17-СГ, відповідно.
Не погоджуючись із наказами від 30.03.2017 № 13-2125/16-17-СГ, № 13-2128/16-17-СГ, № 13-2127/16-17-СГ, № 13-2118/16-17-СГ, № 13-2123/16-17-СГ, № 13-2117/16-17-СГ, № 13-2122/16-17-СГ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2, відповідно ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 при зверненні до ГУ Держгеокадастру за отриманням дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства повністю виконали вимоги до оформлення відповідних клопотань, а відтак у ГУ Держгеокадастру були відсутні підстави для відмови у наданні вказаним особам таких дозволів на розроблення проекту землеустрою.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
10. Касаційна скарга позивача мотивована, зокрема, тим, що судом апеляційної інстанції не повно встановлено обставини у справі, що призвело до неправильного вирішення спору, оскільки на час прийняття оспорюваних у цій справі наказів у розпорядженні ГУ Держгеокадастру перебувала інформація про те, що йому як фермеру було надано земельну ділянку площею 30,0 га в урочищі "За селом". Окрім того ОСОБА_1 зазначає, що ним у письмовій формі заявлялось до суду апеляційної інстанції клопотання про відкладення розгляд його апеляційної скарги, проте Восьмим апеляційним адміністративним судом не було взято цього до уваги.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
11. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів виходить із такого.
12. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
13. Згідно з пунктом "в" частини третьої статті 116 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
14. Відповідно до пункту "б" частини першої статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в розмірі не більше 2,0 гектара для ведення особистого селянського господарства.
15. Згідно із частиною четвертою статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
16. Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
17. Згідно з положеннями частини сьомої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
18. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави колегії суддів дійти висновку, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
19. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема в постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №813/481/17, від 18.10.2018 у справі №527/43/17, від 25.02.2019 у справі №347/964/17 та від 22.04.2019 у справі №263/16221/17.
20. При цьому, колегія суддів наголошує на тому, що виходячи з норм земельного законодавства, які встановлюють механізм та процедуру звернення осіб до органів місцевого самоврядування з питань надання у користування земельних ділянок, надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про надання особі у власність чи у користування земельні ділянки, зокрема для ведення особистого селянського господарства. При цьому, саме по собі отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність чи у користування.
21. Підсумовуючи наведене, колегія суддів зазначає, що у справі, що розглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні регламентовано частиною шостою статті 118 ЗК України.
22. Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл.
23. У справі, яка розглядається суди встановили, що ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_6, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 звернулись до ГУ Держгеокадастру із клопотаннями про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства з усіма необхідними додатками, а саме: викопіюванням з кадастрової карти, погодженням землекористувача, копією документа, що посвідчує особу, копією документа про присвоєння ідентифікаційного коду. При розгляді зазначених клопотань ГУ Держгеокадастру було враховано інформацію Відділу Держгеокадастру у Жидачівському районі Львівської області, викладену у листі від 10.03.2017 №22-1309-0.5-659/2-17 про те, що земельні ділянки, які пропонуються до відведення належать до земель державної форми власності та не перебувають у користуванні (власності) третіх осіб. Відтак у ГУ Держгеокадастру не було підстав для відмови у наданні відповідних дозволів.
24. За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки їх рішення ґрунтуються на правильному розумінні закону.
25. При цьому, колегія суддів відхиляє доводи позивача про неврахування судом апеляційної інстанції його клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки як видно із протоколу судового засідання від 10.01.2019 клопотання, які надійшли до суду розглядались Восьмим апеляційним адміністративним судом та ним було прийнято рішення продовжувати розгляд справи за відсутності учасників, належних чином повідомлених про дату, час і місце судового засідання.
26. Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Верховний Суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанцій, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.
27. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судами попередніх інстанцій оспорюваних рішень і погоджується з їх висновками у справі, якими доводи позивача відхилено.
28. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд