ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2022 року
м. Київ
справа № 826/6649/17
адміністративне провадження № К/9901/54118/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Вінницькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 08.02.2018 (суддя Літвінова А.В.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2018 (головуючий суддя: Бєлова Л.В., судді: Безименна Н.В., Кучма А.Ю.) у справі №826/6649/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколінія" до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
У травні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Еколінія" звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області (яке ухвалою Верховного Суду від 26.01.2022 було замінено його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Вінницькій області, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.03.2017 №0001551401 та №0001561401.
Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю правових підстав для нарахування та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території Пеньківської сільської ради у 2015 році. Також позивачем зазначено про відсутність законних підстав для нарахування податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, адже нерухоме майно, яке належить позивачу на праві власності, в силу підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування, оскільки є будівлями промисловості, які використовуються за цільовим призначенням.
Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 08.02.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2018, позов задоволено.
Ухвалюючи такі рішення, суди попередніх інстанцій, виходили з безпідставності нарахувань позивачу зобов`язань по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки належний позивачу комплекс нежитлових будівель та споруд з усіма нежитловими приміщеннями, як будівлі промисловості, не є відповідно до приписів підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування. Крім цього відзначено про протиправність визначення суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік, оскільки внесені Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів щодо податкової реформи" до Податкового кодексу України зміни щодо встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, застосовуються з 01 січня 2016 року.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, податковий орган вказує, що основний вид діяльності позивача не відноситься до діяльності промислового підприємства, а відтак нежитлові приміщення, які належать позивачу на праві власності, відповідно до вимог підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, є об`єктом оподаткування.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанції, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Еколінія" зареєстроване рішенням Головного управління юстиції у м. Києві №16571200000000001 від 23.04.2002, здійснює види діяльності за КВЕД: 01.11 - Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 01.61 - Допоміжна діяльність у рослинництві; 10.61 - Виробництво продуктів борошномельної-круп`яної промисловості; 46.21 - оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і корами для тварин; 52.10 - Складське господарство; 46.33 - Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами.
У власності позивача на підставі договору купівлі-продажу від 25.04.2013 перебуває нежитлова нерухомість - майнові комплекси: виробничі будівлі та споруди за адресою: Вінницька обл., Шаргородський район, с. Пеньківка, вул.Леніна, буд. 97; Вінницька обл., Шаргородський район, с. Пеньківка, вул.Казьмірова, буд. 29; Хмельницька обл.. Дунаєвецький район, с. Петрівське, вул.Кутузова, буд. 33.
Головним управлінням ДФС у м.Києві проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколінія" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2016.
За результатом перевірки Головним управлінням ДФС у м.Києві складено акт від 14.02.2017 №45/26-15-14-04-02/32013204, яким встановлено, зокрема, порушення підпункту 266.7.5 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, а саме неподання річної декларації по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015, 2016 рік, внаслідок чого занижено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 449666,46грн.
На підставі висновків акта перевірки Головним управлінням ДФС у Вінницькій області прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.03.2017:
- №0001551401, яким визначено грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у розмірі 314202, 46грн., у тому числі: 251361,97грн. - основний платіж, 62840,49грн. - штрафні (фінансові) санкції;
- №0001561401, яким визначено штрафні санкції за платежем "податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" у розмірі 340грн.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 143 Конституції України визначено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування, зокрема, встановлюють місцеві податки і збори відповідно до закону.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Законом України від 28 грудня 2014 року №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (далі - Закон №71-VIII) було запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки та плата за землю.
Статтею 4 ПК України визначено основні засади податкового законодавства України.
Одним із принципів податкового законодавства України є принцип стабільності, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Відповідно до статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Відповідно до пункту 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.
Отже, встановлення податку на майно, зокрема в частині податку на майно, відмінне від земельної ділянки, є безумовним обов`язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.
Підпункт 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України імперативно врегульовує порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків.
Так, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Підпунктом 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України встановлено спеціальні правові наслідки невиконання місцевої радою свого обов`язку щодо встановлення місцевих податків. Так, у разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що справляння невстановленого обов`язкового місцевого податку в розмірі мінімальної ставки застосовується у разі якщо відповідне рішення місцевої ради (рішення про встановлення місцевих податків та зборів, передбачене підпунктом 12.3.4 пунк