ПОСТАНОВА
Іменем України
26 січня 2022 року
м. Київ
справа №822/1991/16
адміністративне провадження № К/9901/6680/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Чиркіна С.М.
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області
на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.11.2016 (суддя Блонський В.К.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08.12.2016 (колегія у складі суддів Мельник-Томенко Ж.М., Ватаманюка Р.В., Сторчака В.Ю.)
у справі № 822/1991/16
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неподання до Міністерства внутрішніх справ України у 15-ти денний строк з дня реєстрації заяви (рапорту), висновку щодо виплати грошової допомоги;
- зобов`язати відповідача подати до Міністерства внутрішніх справ України висновок щодо виплати грошової допомоги у зв`язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності, відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 № 565-ХІІ, а також Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850.
2. Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.11.2016, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 08.12.2016, позов задоволено.
3. 28.12.2016 до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга, в якій відповідач просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
4. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20.02.2017 відкрито касаційне провадження у справі.
5. У зв`язку з ліквідацією цього суду, справу було передано для розгляду до Верховного Суду.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом №8 о/с від 05.02.2016 ОСОБА_1, старший сержант поліції, звільнений зі служби в поліції.
7. Після звільнення позивач пройшов обстеження у військово-лікарській комісії ДУ "ТМО МВС України по Хмельницькій області". Під час обстеження було встановлено причинний зв`язок між захворюваннями позивача та проходженням служби в органах внутрішніх справ.
8. За результатами обстеження позивач отримав довідку про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності, в якій зазначено, що ступінь втрати професійної придатності у відсотках становить 50%, захворювання пов`язане із проходженням служби в ОВС. Йому встановлено ІІІ групу інвалідності.
9. 11.07.2016 позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області із заявою (рапортом), в якій просив провести йому виплату одноразової грошової допомоги, у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності (захворювання, пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ).
10. Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області листом № 29/з-84 від 19.07.2016 повідомило позивача, що на теперішній час в МВС України та Національній поліції України не врегульоване питання щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги поліцейським, які отримали захворювання, травму та поранення відповідно до довідки медико - соціальної експертної комісії від причин інвалідності "захворювання, пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ".
11. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
12. В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що відповідно до Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 №565-ХІІ він має право на отримання одноразової грошової допомоги, як інвалід ІІІ групи, у зв`язку із захворюванням, яке пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
13. Зазначав, що не втрачав права на отримання одноразової грошової допомоги лише через те, що подав рапорт після втрати чинності Закону України "Про міліцію", оскільки інвалідність була набута під час проходження служби саме в органах внутрішніх справ України, та норма ст. 23 Закону №565-ХІІ щодо такої виплати залишається чинною.
14. Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність його дій.
ІV. ОЦІНКИ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
15. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що розгляд заяви позивача відбувся з порушенням Порядку № 850, оскільки відповідач - Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області не зверталося ні з документами, ні з висновком до Міністерства внутрішніх справ України щодо виплати грошової допомоги позивачу, і, відповідно, будь-яке рішення з даного питання Міністерством внутрішніх справ України не приймалося.
Таким чином, відповідач діяв не у спосіб та не в порядку, що визначені чинним законодавством, а саме не прийняв у позивача документи, не сформував висновок щодо нарахування одноразової грошової допомоги, та не передав його на розгляд МВС України, відтак його бездіяльність є протиправною.
16. За висновком суду апеляційної інстанції, стаття 23 Закону України "Про міліцію" передбачає, що право на одноразову грошову допомогу у працівника міліції виникає і у тому разі, коли інвалідність настала навіть після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров`я, яке мало місце в період її проходженні що і було зазначено в довідці МСЕК.
17. Також зазначає, що повноваження на прийняття рішення про призначення чи про відмову в призначенні одноразової допомоги є виключною компетенцією Міністерства внутрішніх справ України, на орган внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, покладено обов`язок по проведенню відповідних процедурних дій по оформленню відповідних документів для вирішення питання про виплату такої допомоги та реалізації рішення головного розпорядника коштів (МВС) розпорядниками нижчої ланки.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
18. У касаційній скарзі відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
19. Скаржник зазначає, що позивач з 07.11.2015 проходив службу в ГУНП в Хмельницькій області як поліцейський, відповідно до Закону України "Про Національну поліцію", а не як працівник міліції, а тому з моменту призначення його на відповідну посаду в поліції він втратив право на отримання одноразової грошової допомоги як працівник міліції та одночасно, за умови наявності визначених законодавством підстав, може набути право на отримання одноразової грошової допомоги як працівник поліції.
20. Порядок призначення та отримання поліцейськими одноразової грошової допомоги, розміри та підстави, за яких здійснюється призначення та виплата допомоги, регулюється положеннями статей 97-101 Закону України "Про Національну поліцію" та реалізуються в порядку та на умовах визначених Порядком №4.
21. Крім того, Законом України "Про Національну поліцію" та Порядком №4 передбачена виплата одноразової грошової допомоги поліцейським у тому разі, якщо їхнє захворювання пов`язане із проходженням служби в поліції, а не в органах внутрішніх справ.
22. Позивач відзиву на касаційну скаргу не подав.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
23. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов таких висновків.
24. У касаційній скарзі відповідач зазначає про те, що позивач втратив право на отримання одноразової грошової допомоги як працівник міліції, оскільки з 07.11.2015 його прийнято на службу в ГУНП в Хмельницькій області, а тому на нього поширюються норми Закону України "Про Національну поліцію".
25. Подібні правовідносини були предметом розгляду у Верховному Суді.
26. Судова палата для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, вирішуючи питання визначення порядку та належного органу, до компетенції якого входить призначення та виплата одноразової грошової допомоги поліцейському, якому інвалідність встановлена внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, у постанові від 14.02.2019 у справі № 822/764/18 висловила правову позицію, згідно якої поліцейський, який проходить службу в поліції, у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про Національну поліцію", виплата якої здійснюється відповідним підрозділом Національної поліції за останнім місцем служби поліцейського на підставі Порядку №4.
27. У вказаній постанові судова палата для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що зважаючи на те, що позивача звільнено зі служби в поліції, на нього, як на поліцейського, поширюються норми Закону України "Про Національну поліцію", а порядок та умови призначення одноразової грошової допомоги урегульовано Порядком № 4. Отже належним органом, до якого позивач мав звернутися з заявою (рапортом) про виплату одноразової грошової допомоги, є Головне управління Національної поліції в Хмельницькій області.
28. Крім того, суди попередніх інстанцій при задоволенні позову помилково послалися на приписи пункту 15 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIII, згідно якого право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-XII зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 580-VIII. Ця норма за своїм змістом не розповсюджує порядок отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом № 565-XII, на осіб, які набули право на відповідні виплати після втрати чинності Законом № 565-XII, а лише зберігає такий порядок для тих, хто набув право на ці виплати до набрання чинності Законом № 580-VIII.
29. Колегія суддів не знаходить підстав для відступу від цього правового висновку у справі, що розглядається.
30. У справі, що розглядається суди встановили, що наказом Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області № 8 о/с від 05.02.2016, старшого сержанта поліції Заяця Юрія Васильовича, поліцейського роти дорожньо-патрульної служби Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області, звільнено зі служби в поліції.
31. Оскільки позивача звільнено зі служби в поліції, то враховуючи правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 14.02.2019 у справі № 822/764/18, колегія суддів звертає увагу на те, що на нього, як на поліцейського, поширюються норми Закону № 580-VІІІ, а порядок та умови призначення одноразової грошової допомоги урегульовано Порядком №4.
32. Отже, належним органом, до якого позивач мав звернутися із заявою (рапортом) про виплату одноразової грошової допомоги та до повноважень якого належить розгляд такої заяви, є Головне управління Національної поліції.
33. Таким чином, Міністерство внутрішніх справ не має повноважень розглядати та приймати рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги.
34. Суди попередніх інстанцій безпідставно поклали на ГУ Національної поліції в Хмельницькій області обов`язок подати до Міністерства внутрішніх справ України висновок про виплату позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850.
35. Нормами частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
36. Відтак, з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів ОСОБА_1, слід задовольнити позовні вимоги частково, зобов`язавши ГУ Національної поліції в Хмельницькій області розглянути заву (рапорт) позивача відповідно до вимог Порядку №4.
37. Відповідно до частини першої та третьої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
38. З огляду на наведене, судові рішення відповідно до статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають скасуванню із ухваленням нового про часткове задоволення позову.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,