ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2022 року
м. Київ
справа №816/654/17
адміністративне провадження № К/9901/31128/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2021 року (судді: Присяжнюк О.В., Жигилій С.П., Перцова Т.С.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління статистики у Полтавській області про визнання протиправним і скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління статистики в Полтавській області (далі - відповідач, ГУ статистики в Полтавській області), в якому просила:
визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління статистики у Полтавській області "Про звільнення у зв`язку зі скороченням ОСОБА_1" від 11 квітня 2017 року № 48-к;
зобов`язати Головне управління статистики у Полтавській області поновити з 12 квітня 2017 року ОСОБА_1 на роботі, на посаді начальника управління по організації роботи з респондентами;
стягнути з Головного управління статистики у Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 квітня 2017 року по день поновлення на роботі;
стягнути з Головного управління статистики у Полтавській області 24000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, яка була завдана відповідачем шляхом повторного перевищення службових повноважень при повторному протиправному звільненні.
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 червня 2017 року у справі №816/654/17, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 24 липня 2020 року скасовано постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 14 червня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року у справі №816/654/17, а адміністративну справу №816/654/17 направлено на новий розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року позов задоволено частково, а саме: визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління статистики в Полтавській області від 11 квітня 2017 року №48-К "Про звільнення у зв`язку зі скороченням ОСОБА_1"; поновлено позивачку на посаді начальника управління по організації роботи з респондентами Головного управління статистики в Полтавській області з 12 квітня 2017 року; стягнуто з Головного управління статистики в Полтавській області на користь позивачки середній заробіток час вимушеного прогулу за період з 12 квітня 2017 року по 27 листопада 2020 року у розмірі 383207,50 грн, з відрахуванням обов`язкових платежів; в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року: апеляційну скаргу Головного управління статистики у Полтавській області залишено без задоволення; апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року по справі №816/654/17 змінено, шляхом викладення абзацу четвертий резолютивної частини рішення наступним чином: "Стягнути з Головного управління статистики в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12 квітня 2017 року по 27 листопада 2020 року в розмірі 530974,56 грн, з відрахуванням обов`язкових платежів"; рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року по справі №816/654/17 скасовано в частині відмови в задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди; прийнято в цій частини постанову, якою позов ОСОБА_1 в цій частині задоволено частково; стягнуто з Головного управління статистики у Полтавській області на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн; в іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року по справі №816/654/17 залишено без змін.
ОСОБА_1 звернулася до Другого апеляційного адміністративного суду з заявою про перегляд рішення Другого апеляційного адміністративного суду по справі №816/654/17 від 06 квітня 2021 року за нововиявленими обставинами, в якій просила: скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду по справі №816/654/17 від 06 квітня 2021 року у частині стягнення з Головного управління статистики у Полтавській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 12 квітня 2017 року по 27 листопада 2020 року в розмірі 530947,56 грн, з відрахуванням обов`язкових платежів; прийняти нову постанову у справі №816/654/17, у якій прийняти рішення та стягнути з Головного управління статистики у Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 квітня 2017 року по 27 листопада 2020 року в розмірі 663728,71 грн, з відрахуванням обов`язкових платежів.
В обґрунтування поданої заяви, заявниця зазначає, що суд та учасники справи не знали та не могли знати, що 14 травня 2021 року Полтавський окружний адміністративний суд під час розгляду справи №440/147/21 встановив факт, що відповідач, не виплативши позивачці премію за лютий 2017 року діяв з порушенням законодавства, а відповідач зможе визнати свій обов`язок щодо виплати позивачці премії за лютий 2017 року, згідно із виданого ним наказу №4-з від 23 лютого 2017 року та на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року у справі №440/147/21 виплатити позивачці 25 червня 2021 року виробничу премію за лютий 2017 року в сумі 633,75 грн. Зазначений факт, на думку заявниці, є нововиявленою істотною обставиною, яка дає право на перегляд постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року, в частині стягнення на користь позивачки з відповідача середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2021 року заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року у справі №816/654/17 залишено без задоволення.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що обставини, на які посилається заявник, як на нововиявлені, повинні бути істотними настільки, що врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийнято, тобто фактично спростовувати зазначені вище висновки суду або свідчити про протилежне. Проте, вказані заявником обставини як нововиявлені, не є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення та не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
У касаційній скарзі ОСОБА_1 указує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року скасувати та у частині стягнення з Головного управління статистики в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12 квітня 2017 року по 27 листопада 2020 року в розмірі 530974,56 грн, з відрахуванням обов`язкових платежів". Прийняти нову постанову у справі №816/654/17, якою стягнути з Головного управління статистики в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12 квітня 2017 року по 27 листопада 2020 року в розмірі 663728,71 грн, з відрахуванням обов`язкових платежів.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року у справі №440/147/21, зокрема, зобов`язано Головне управління статистики у Полтавській області вирішити питання про нарахування та виплату ОСОБА_1 премії за лютий 2017 року, згідно із виданим наказом №4-з від 23 лютого 2017 року, у зв`язку з чим постанова Другого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року у справі №816/654/17 підлягає перегляду за нововиявленими обставинами.
На переконання скаржниці при розгляді справи і прийнятті у ній рішення, існували істотні обставини, які могли суттєво вплинути на прийняте судом апеляційної інстанції рішення щодо стягнення із відповідача на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 530974,56 грн, у частині розрахунку розміру середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, який повинен бути стягнений із відповідача.
До зазначених істотних обставин позивачка відносить її законне право на отримання виробничої премії за лютий 2017 рік (далі - премія), згідно із наказом від 23 лютого 2017 року №4-з "Про преміювання працівників Головного управління статистики у Полтавській області за лютий 2017 року" (далі - наказ), розмір якої складає 633,75 грн, відповідно до статтей 50, 52 Закону України "Про державну службу", кошторису відповідача на 2017 - 2020 роки та пункту 3 розділу 3, пункту 10 розділу 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок 100), повинен бути включений у загальний розмір заробітної плати позивачки за лютий 2017 року і застосовуватись судом у розрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Тобто, право на включення розміру премії до розрахунку середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу існувало із 23 лютого 2017 року із дня видання наказу, а було реалізовано 25 червня 2021 року при фактичній виплаті 633,75 грн.
Зазначене право розрахунку розміру середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу на основі розміру зарплати за лютий 2017 року із включенням розміру премії становить сутність заяви, маючи юридичне значення для взаємовідносин сторін та вплив на рішення суду апеляційної інстанції від 06 квітня 2021 року, тому що існувало під час розгляду справи, а тому його реалізація стала підставою для звернення позивачки до апеляційного суду із заявою щодо перегляду зазначеного рішення суду.
Позиція інших учасників справи
Від Головного управління статистики у Полтавській області до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, у якому відповідач просить залишити без задоволення касаційну скаргу позивача, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2021 року.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 25 січня 2022 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить з такого.
Відповідно до змісту частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.
Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання (частина перша статті 129-1 Конституції України).
Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Частиною другою статті 14 КАС України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
За змістом частини першої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до частини другої статті 361 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.
Наведений перелік підстав для перегляду судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами, який визначений у частині другій статті 361 КАС України, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 800/578/17).
Оцінюючи, чи наведені скаржницею обставини є підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у розумінні частини другої статті 361 КАС України, Верховний Суд виходить з таких міркувань.
В ухвалі від 27 липня 2021 року суд апеляційної інстанції зазначив, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року у справі №440/147/21, зокрема, зобов`язано Головне управління статистики у Полтавській області вирішити питання про нарахування та виплату ОСОБА_1 премію за лютий 2017 року, згідно із виданого ним наказу № 4-з від 23 лютого 2017 року.
Суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про те, що ухвалення судового рішення в іншій справі є новою, а не нововиявленою обставиною, у зв`язку з чим відсутні підстави для перегляду постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року у справі №816/654/17 за нововиявленими обставинами.
Верховний Суд погоджується із такими висновками суду апеляційної інстанції та уважає доводи скаржниці необґрунтованими.
Перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є важливою гарантією захисту прав і свобод людини, зокрема, у сфері адміністративного судочинства. Перегляд судових рішень, які набрали законної сили, є додатковим засобом забезпечення законності судового рішення і є резервним механізмом захисту прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб і забезпечення справедливого та ефективного здійснення правосуддя.
При перегляді судових рішень за нововиявленими обставинами слід враховувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду відповідні факти та аргументи. Метою перегляду справи за нововиявленими обставинами є не ревізія судових рішень або усунення судових помилок, а перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставин, про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення.
Інститут перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами за своєю природою передбачає баланс між принципами правової визначеності та res judicata і правом на справедливий суд.
Законодавство, у тому числі й КАС України, не містить визначення поняття "нововиявлені обставини", проте за своєю юридичною суттю нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження і ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об`єктивного, повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.
Ураховуючи викладене, сутність перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами - це встановлення наявності або відсутності нововиявлених обставин і повторний розгляд справи у разі їх встановлення з метою досягнення істини у справі (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі №826/20239/16).
Нововиявлені обставини характеризуються сукупністю таких ознак:
- існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява;
- на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не були та не могли бути відомі ані заявникові, ані суду;
- істотність цих обставин для справи (внаслідок урахування цих обставин суд міг би суттєво змінити, або прийняти інше рішення, ніж те, яке було прийняте).
Аналіз наведених норм процесуального права свідчить, що судове рішення, яке набрало законної сили, може бути переглянуто на підставі істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
Істотне значення для справи мають обставини, які пов`язані з матеріалами справи, що розглянута судом, впливають на оцінку вже досліджених ним доказів і мають, відповідно, значення для об`єктивного розгляду спору. Під такими обставинами розуміють факти, а не нові докази. Зокрема, ними можуть бути скасування рішення або вироку суду, що мали преюдиційне значення під час прийняття рішення судом; факти, встановлені вироком суду, що набрав законної сили; завідомо неправдиві показання свідка в судовій справі; завідомо неправильний висновок експерта; фальшиві документи або речові докази тощо.
Водночас, нововиявлені обставини слід відрізняти від нових обставин, що виникли після вирішення справи та ще не існували на час її розгляду, а також обставини, що зазнали змін після прийняття судом рішення. Їх виявлення не може бути підставою для перегляду судового рішення. Не можуть визнаватися нововиявленими обставинами і обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону. Надання правової оцінки аналогічним правовідносинам в іншому судовому рішенні також не може вважатися нововиявленими обставинами.
Верховний Суд зазначає, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 у справі №440/147/21, не є нововиявленою обставиною, оскільки право на отримання премії ОСОБА_1 встановлено і реалізовано не під час розгляду справи №816/654/17, а після винесення Другим апеляційним адміністративним судом (06 квітня 2021 року) рішення по цій справі. Указані ОСОБА_1 обставини як нововиявлені, не є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення та не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
За нормами статей 1 та 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику ЄСПЛ та Європейської комісії з прав людини.
У рішеннях ЄСПЛ від 18 листопада 2004 року у справі Pravednaya v. Russia та від 06 грудня 2005 року у справі Popov v. Moldova № зазначено, що процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
У параграфі 33 рішення від 19 лютого 2009 року у справі "Христов проти України" ЄСПЛ зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно із цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, тому сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення ЄСПЛ від 24 липня 2003 року у справі Ryabykh v. Russia та від 09 червня 2011 року у справі "Желтяков проти України").
Отже, наведені ОСОБА_1 доводи не є нововиявленими обставинами і не дають підстави для перегляду у зв`язку з нововиявленими обставинами постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2021 року у справі №816/654/17. Відтак Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що заява ОСОБА_1 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами не містить нововиявлених обставин, визначених частиною другою статті 361 КАС України, для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
З огляду на викладене Верховний Суд уважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, доводи касаційної скарги не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції.