ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2022 року
м. Київ
справа № 826/7375/17
адміністративне провадження № К/9901/53673/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів: Єзерова А.А., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2017 року у складі головуючого судді Аблова Є.В. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2018 року у складі головуючого судді Бєлової Л.В., суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю. у справі №826/7375/17 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправними та скасування наказів.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій, встановлені судами попередніх інстанцій обставини:
1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом у якому просив визнати протиправними та скасувати накази Департаменту з питань архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №52 від 13 березня 2017 року та №53 від 13 березня 2017 року про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації.
2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2018 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасувано накази Департаменту з питань архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №52 від 13 березня 2017 року та №53 від 13 березня 2017 року про скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації.
3. Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що:
3.1. 30 серпня 2013 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в місті Києві зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт "Будівництво житлового будинку і господарських будівель по АДРЕСА_1", подану замовником будівництва ОСОБА_1 .
3.2. 20 лютого 2015 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в місті Києві зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації "Будівництво житлового будинку і господарських будівель по АДРЕСА_1", подану замовником будівництва ОСОБА_1 .
3.3. 08 квітня 2014 року Державною архітектурно-будівельною інспекцією України зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт "Будівництво житлового будинку і господарських будівель по АДРЕСА_1", подану замовником будівництва ОСОБА_1 .
3.4. 20 лютого 2015 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в місті Києві зареєстровано декларацію про готовність об`єкта до експлуатації "Будівництво житлового будинку і господарських будівель по АДРЕСА_1", подану замовником будівництва ОСОБА_1 .
3.5. 13 березня 2017 року відповідач прийняв наказ №53, яким скасовано реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації щодо об`єкта "Будівництво житлового будинку і господарських будівель по АДРЕСА_1" та №52, яким
4. Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що доводи відповідача про неотримання ОСОБА_1 містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки на АДРЕСА_1 спростовуються матеріалами справи, а відсутність в електронній базі даних інформацію про отримання вказаних містобудівних умов та обмежень не може бути беззаперечним доказом неотримання їх позивачем, зважаючи на наявність їх у паперовому вигляді з відтиском печатки Департаменту містобудування та архітектури та підписом директора. Крім зазначеного, суди вказали, що відповідач не надав суду доказів того, що будинки, побудовані на земельних ділянках по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 мають п`ять поверхів всупереч вимог містобудівних умов та обмежень.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги, заперечень (відзиву) на касаційну скаргу:
5. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2018 року, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
5.1. Мотивами в обґрунтування доводів касаційної скарги вказано, що суди попередніх інстанцій не правильно застосували до спірних правовідносин норми частини 2 статті 39-1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (далі - Закон України № 3038-VI), оскільки неправильно встановили фактичні обставини справи.
6. Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, у якому він просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2018 року залишити без змін. Мотивами зазначає відповідність висновків судів попередніх інстанцій обставинам справи, які встановлені на підставі досліджених доказів, правильне застосування норм матеріального права та відсутність порушення норм процесуального права, які можуть слугувати підставою для скасування оскаржених судових рішень.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
7. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин 1-2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) у редакції до 08.02.2020, у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
8. Норми матеріального права під час перевірки судом касаційної інстанції правильності їх застосування судами попередніх інстанцій застосовуються у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин. Норми процесуального права під час касаційного перегляду судом касаційної інстанції застосовуються у редакції КАС України станом до 08.02.2020.
9. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
10. Правове регулювання спірних правовідносин унормовується Законом України № 3038-VI.
11. Зокрема, частиною 2 статті 39-1 Закону України №3038-VI визначено, що у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування повідомлення або декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня скасування.
12. Статтею 26 цього Закону визначено, що забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.
Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.
Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.
Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.
13. Статтею 29 Закону України №3038-VI (частини 1 та 8) встановлено, що основними складовими вихідних даних є, серед іншого, містобудівні умови та обмеження. Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.
14. Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач отримав містобудівні умови та обмеження 08 липня 2013 року за №11608/0/12/009-03 на забудову земельної ділянки по АДРЕСА_1 та 05 серпня 2014 року за №19/14/12-3/009-14 на забудову земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Копії відповідних документів містяться у матеріалах справи, їх дослідили суди попередніх інстанцій.
15. За таких обставин відсутні підстави для скасування реєстрації декларацій про початок виконання будівельних робіт та про готовність об`єкта до експлуатації щодо об`єкта "Будівництво житлового будинку і господарських будівель по АДРЕСА_1" з підстав відсутності містобудівних умов та обмежень на забудови земельної ділянки за цією адресою.
16. Крім того, ще однією підставою для прийняття відповідачем оскаржених рішень вказано про порушення позивачем вимог містобудівної документації щодо обмеження висотності будинків по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 чотирма поверхами.
17. Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
18. Проте суди попередніх інстанцій встановили, що відповідачем не надано будь яких належних і допустимих доказів того, що будинки за вказаними адресами перевищують висоту 4 поверхів. Більше того, суд першої інстанції дослідив постанову слідчого про закриття кримінального провадження №42016101100000308 від 22.05.2017, де вказано, що проведеним оглядом міста події за адресами вулиця Лук`янівська 14а та 14в у Шевченківському районі міста Києва встановлено, що об`єкти будівництва мають чотири поверхи та відповідають містобудівним умовам, а також відомостям, вказаним в деклараціях про початок та завершення будівельних робіт. Відповідач же у даному випадку заходи архітектурно-будівельного контролю у вигляді планової чи позапланової перевірки не проводив.
19. За наведеного правового регулювання та встановлених фактичних обставин справи суди попередніх інстанцій обґрунтовано прийшли до висновку про протиправність оскаржених наказів відповідача від 13 березня 2017 року №№52, 53 та наявності підстав для їх скасування, а доводи касаційної скарги зводяться до необхідності переоцінки судом касаційної інстанції встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що виходить за межі повноважень суду, визначених статтею 341 КАС України.
20. У зв`язку з наведеним суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржених судових рішень, що згідно статті 350 КАС України у редакції до 08.02.2020 є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
Керуючись частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 327, 345, 349, 350 КАС України у редакції до 08.02.2020, суд, -