ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2022 року
м. Київ
справа № 826/10262/15
адміністративне провадження № К/9901/56432/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів: Тацій Л.В., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2016 у складі колегії суддів Арсірія Р.О.(головуючий суддя), суддів Кузьменка В.А., Огурцова О.П. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2018 у складі колегії суддів: Парінова А.Б., (суддя-доповідач), Губської Л.В., Федотова І.В. у справі №826/10262/15 за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - відповідач, ДАБІ України) про визнання протиправним припису.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій, встановлені судами попередніх інстанцій обставини:
1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України з позовом та просила суд:
визнати протиправною та скасувати постанову №13 від 17 лютого 2015 року про накладення адміністративного стягнення, передбаченого частиною першою статті 188-42 КУпАП, прийняту заступником директора Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві Рекуном В.А.;
закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо позивача за відсутності у діях позивача складу правопорушення;
визнати протиправним та скасувати припис головного державного інспектора відділу №2 Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві Лисака С.Ф. від 05.1.2015 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
визнати протиправним та скасувати припис від 31 липня 2014 року про усунення вимог законодавства у сфері містобудівельної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
2. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 січня 2016 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2018 року, позов в частині вимог про визнання протиправним та скасування припису від 31 липня 2014 року про усунення вимог законодавства у сфері містобудівельної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил залишено без розгляду.
3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2016 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.
4. Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що:
4.1. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві 31.07.2014 на підставі звернення гр. ОСОБА_2 проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил по АДРЕСА_1 .
4.2. Згідно акту перевірки від 31.07.2014 за вказаною адресою розташований житловий будинок, частина якого (1/2 частина - квартира АДРЕСА_2 .) належить позивачці. Вказана квартира самочинно реконструйована громадянкою в 2005 році шляхом прибудови приміщення тамбуру без документів, що надають право на виконання будівельних робіт, чим порушено частину 1 статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". Крім того перевіркою встановлено, що вказане приміщення використовується як житлове, без прийняття в експлуатацію в установленому законом порядку, чим порушено вимоги частини 8 статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
4.3. 31.07.2014 за наслідками перевірки видано позивачу припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, з вимогою заборонити експлуатацію приміщення тамбуру, самочинно реконструйованої квартири та усунути допущені порушення до 30.09.2014.
4.4. 05.02.2015 Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил по АДРЕСА_1 .
4.5. За наслідками перевірки складено акт від 05.02.2015, в якому зазначено про те, що перевіркою з виїздом на місце 04.02.2015 та на підставі наданих громадянкою ОСОБА_1 документів та усних пояснень встановлено, що вимоги припису інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві від 31.07.2014 не виконано. А саме самочинно реконструйована квартира АДРЕСА_3, частина якого (1/2 частина, кв. 1) належить гр. ОСОБА_1, не прийнята в експлуатацію в установленому законодавством порядку.
4.6. У зв`язку з невиконанням припису від 31.07.2014 Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у м. Києві 05.02.2015 видано припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з вимогою усунути допущені порушення законодавства у сфері містобудівної діяльності шляхом приведення житлової квартири АДРЕСА_3 до попереднього стану в термін до 30.12.2015.
4.7. За невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, що є адміністративним правопорушенням, встановленим статтею 188-42 КУпАП, позивача постановою від 17.02.2015 за № 123 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 5 100,00 грн.
5. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що оскаржені припис та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності, прийняті відповідачем в межах повноважень, на підставі та у спосіб, що передбачені законодавством.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги, заперечень (відзиву) на касаційну скаргу:
6. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2018, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
6.1. Мотивами в обґрунтування доводів касаційної скарги вказано, що суди попередніх інстанцій не правильно застосували до спірних правовідносин норми статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (далі - Закон України № 3038-VI), Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою КМ України від 23.05.2011 №553 (далі - Порядок №553) під час призначення і проведення позапланової перевірки, встановлення результатів перевірки. Також на думку позивача суди неправильно застосували норми статей 38 та 39 Закону України № 3038-VI щодо визначення будівлі самочинно збудованою (реконструйованою) і застосування наслідків виявлення факту самочинного будівництва. Крім того, позивач вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм статей 31 та 34 Закону України № 3038-VI щодо необхідності виготовлення проектної документації та декларування будівельних робіт, вчинених до 2005 року. Вказує позивач і на безпідставне застосування до спірних правовідносин норм Положення про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженого наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 05.12.2000 №273 та Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення І та ІІ категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж", затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 19.03.2013 №95 з огляду на те, що відповідачем не зазначалось про його порушення під час прийняття оскаржених рішень та на відсутність у неї права власності чи користування земельною ділянкою, на якій розташований будинок.
6.2. Також скаржник стверджує, що головуючий по справі у суді першої інстанції ОСОБА_3 був упередженим під час розгляду справи з огляду на подібність висновків цього судді в справах з подібним предметом спору та постановлення ним ухвали про повернення її позовної заяви, яка була скасована судом апеляційної інстанції. Нею з цих підстав заявлено відвід цьому судді, який не було задоволено. Особа, яка подала касаційну скаргу, вказує на те, що судами не було встановлено обставин справи, які мають значення для справи, оскільки не досліджено оригінали доказів та не витребувано всіх доказів щодо предмету спору, не витребувано судом та не надано оцінки і матеріалів адміністративної справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 188-42 КУпАП.
7. Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, у якому він просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2018 року залишити без змін. Мотивами зазначає відповідність висновків судів попередніх інстанцій обставинам справи, які встановлені на підставі досліджених доказів, правильне застосування норм матеріального права та відсутність порушення норм процесуального права, які можуть слугувати підставою для скасування оскаржених судових рішень.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
8. При розгляді касаційної скарги колегією суддів враховуються приписи частин 1-2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) у редакції до 08.02.2020, у відповідності до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
10. Норми матеріального права під час перевірки судом касаційної інстанції правильності їх застосування судами попередніх інстанцій застосовуються у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин. Норми процесуального права під час касаційного перегляду судом касаційної інстанції застосовуються у редакції КАС України станом до 08.02.2020.
11. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
12. Правове регулювання спірних правовідносин унормовується Законом України № 3038-VI та КУпАП.
13. Зокрема, частинами 1-4 Закону України №3038-VI визначено, що державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Орган державного архітектурно-будівельного контролю розглядає відповідно до закону справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.
Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають, зокрема, право безперешкодного доступу до місць будівництва об`єктів та до об`єктів, що підлягають обов`язковому обстеженню; складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов`язкові для виконання приписи щодо а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт.
14. На виконання статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", Кабінет Міністрів України Постановою від 23 травня 2011 року № 553 затвердив Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, який містить аналогічні норми, що й зазначений вище Закон. Крім того, пунктом 7 Порядку №553 встановлено, що підставою для проведення позапланової перевірки є звернення фізичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог містобудівного законодавства, а також перевірка виконання суб`єктом містобудівної діяльності вимог приписів інспекцій.
15. За наведеного правового регулювання суди попередніх інстанцій обґрунтовано прийшли до висновку про правомірність проведення відповідачем позапланових перевірок позивача 31.07.2014 та 05.02.2015, а також наявності повноважень на видання за їх наслідками приписів, обов`язкових до виконання та наявності повноважень накладати штрафи за вчинення правопорушень, передбачених статтею 188-42 КУпАП.
16. Частиною 1 статті 34 Закону України №3038-VI встановлено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після: 1) направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - орган державного архітектурно-будівельного контролю) - щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування; 2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності; 3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.
17. Частиною 8 статті 39 цього Закону встановлено, що експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.
18. Оскільки суди попередніх інстанцій встановили, що позивачка у 2005 році без документів, що дають право на виконання будівельних робіт, прибудувала приміщення тамбуру до квартири АДРЕСА_3, колегія суддів погоджується з висновками цих судів про порушення ОСОБА_1 зазначених вище вимог Закону України №3038-VI. Відтак судами попередніх інстанцій правильно застосовані норми статей 34, 39, 41 Закону України №3038-VI.
19. Твердження позивачки про те, що до спірних правовідносин слід застосовувати норми статті 38 Закону України №3038-VI, а не притягувати її до адміністративної відповідальності за порушення вимог статті 188-42 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки статтею 38 вказаного Закону встановлено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва об`єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
У разі якщо особа в установлений строк добровільно не виконала вимоги, встановлені у приписі, орган державного архітектурно-будівельного контролю подає позов до суду про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсацію витрат, пов`язаних з таким знесенням.
20. Зазначена норма підлягає застосуванню у тому разі, коли допущені істотні відхилення від проекту, істотні порушення будівельних норм або порушення законних прав та інтересів інших осіб і усунення таких порушень є неможливим. У цій справі суди таких обставин не встановили, а тому до спірних правовідносин не підлягає застосуванню стаття 38 Закону України №3038-VI.
21. Також безпідставними є доводи позивачки про те, що прибудова тамбура не є будівництвом чи реконструкцією, оскільки суди встановили, що прибудовою тамбура було змінено геометричні розміри квартири. Такі зміни, відповідно до чинних на час проведення перевірки 31.07.2014 ДБН А.2.2-3-2012 "Склад та зміст проектної документації на будівництво" є реконструкцією приміщення і потребували відповідного дозволу.
22. При цьому суд апеляційної інстанції слушно послався у судовому рішенні на те, що оскільки станом на час реконструкції квартири Закон України №3038-VI не був прийнятий, обов`язок позивачки отримати такий дозвіл був передбачений Положенням про порядок надання дозволу на виконання будівельних робіт, затвердженим наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 5 грудня 2000 року N 273 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2000 року за N 945/5166).
23. Відповідно суди попередніх інстанцій прийшли до правильного висновку про відповідність припису відповідача від 31.07.2014 про усунення порушень законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил вимогам чинного законодавства.
24. Встановивши, що станом на час проведення позапланової перевірки 05.02.2015 припис від 31.07.2014 у встановлений строк виконаний не був, суди попередніх інстанцій прийшли до обґрунтованого висновку про наявність у відповідача підстав для видачі припису від 05.02.2015 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та складання протоколу про адміністративне правопорушення від 05.02.2015 стосовно ОСОБА_1 .
25. При цьому суди попередніх інстанцій встановили, що станом на час видачі припису від 05.02.2015 припис від 31.07.2014 року не був оскаржений та скасований у судовому чи адміністративному порядку. Також суди встановили, що позивачкою не вживались будь які заходи щодо виконання зазначеного припису.
26. Частинами 1 та 2 статті 244-6 КУПАП встановлено, що Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виробництва, виготовлення та застосування будівельних матеріалів, виробів, конструкцій, а також будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту та прийняття в експлуатацію об`єктів чи споруд, вимог щодо розміщення та функціонування майданчиків для паркування, необладнанням майданчиків для платного паркування транспортних засобів паркувальними автоматами або автоматичними в`їзними та виїзними терміналами, невиконанням законних вимог (приписів) посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (статті 96, 96-1 (крім частин третьої - п`ятої), 97, частини третя - п`ята статті 152-1, стаття 188-42).
Від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівник, заступники керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, та інші уповноважені керівником посадові особи цього органу.
27. Суди попередніх інстанцій встановили, що справу про адміністративне правопорушення, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в сумі 5100 грн. за частиною 1 статті 188-42 КУпАП розглянуто заступником директора Департаменту ДАБІ у м. Києві Рекуном В.А. відповідно до наказу ДАБІ від 11.11.2014 №409, Положення про Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві, затвердженого наказом ДАБІ України від 01.10.2014 №225.
28. Частиною 1 статті 188-42 КУпАП встановлено, що невиконання законних вимог (приписів) посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю, - тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
29. Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
30. Суди попередніх інстанцій встановили, що факт невиконання припису посадової особи органів державного архітектурно-будівельного контролю підтверджений належними і допустимими доказами. Процедуру притягнення до адміністративної відповідальності відповідачем дотримано. Тому прийшли до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для скасування оскарженої постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
31. Доводи позивачки про те, що суди не витребували оригіналу справи про притягнення її до адміністративної відповідальності та не допитали за її заявою свідка ОСОБА_4 і у зв`язку з цим ухвалили помилкові судові рішення не заслуговують на увагу, оскільки у матеріалах справи міститься копія постанови по справі про адміністративне правопорушення №13 від 17.02.2015. У постанові зазначено, що вона прийнята посадовою особою відповідача на підставі дослідження акту перевірки від 05.02.2015, припису від 05.02.2015, протоколу про адміністративні правопорушення від 05.02.2015 та припису від 31.07.2014. Ці докази наявні у матеріалах адміністративної справи і судами попередніх інстанцій надано їм правову оцінку.
32. Та обставина, що під час прийняття оскарженої постанови не опитано свідка ОСОБА_4 не спростовує висновків про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 188-42 КАС України з огляду на те, що позивачкою не виконано законні вимоги припису від 31.07.2014.
33. Доводи ж позивачки про те, що вона не могла виконати вимоги припису через те, що не є власником чи користувачем земельної ділянки по АДРЕСА_4, на якій розташована належна їй на праві власності квартира АДРЕСА_2, і саме ці обставини міг підтвердити свідок, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій про правомірність оскаржених рішень, оскільки позивачкою не надано належних і допустимих доказів про неможливість нею з об`єктивних причин оформити таке право у встановленому Земельним кодексом України порядку.
34. Ще одним доводом касаційної скарги позивачем зазначено упередженість під час розгляду справи головуючого по справі у суді першої інстанції судді Арсірія Р.В., оскільки останній до розгляду цієї справи сформував аналогічні висновки в справах з подібним предметом спору та постановив ухвалу про повернення її позовної заяви, яка була скасована судом апеляційної інстанції.
35. З цього приводу суд касаційної інстанції зазначає, що пунктом 4 частини 1 статті 27 КАС України (в редакції на час вирішення питання відводу) було встановлено, що суддя не може брати участь у справі і відводиться за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді. У пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР зазначено: "Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення".
36. У контексті даних правових норм суд касаційної інстанції зазначає, що неупередженість судді, який бере участь у розгляді справи, його безсторонність, визначаються за допомогою суб`єктивних та об`єктивних критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. За об`єктивним критерієм визначається, чи забезпечував такий суддя відсутність будь яких сумнівів у його безсторонності. При цьому особиста безсторонність судді вважається такою, що не піддається сумніву, поки не буде надано доказів протилежному. Висновки подібного змісту містяться і у рішенні Європейського суду з прав людини від 10 грудня 2009 року по справі Мироненко та Мартенко проти України.
37. У справі, що розглядається, судом касаційної інстанції не встановлено ні суб`єктивних, ні об`єктивних критеріїв, які свідчили б про його неупередженість. При цьому, суд касаційної інстанції приходить до висновку про те, що сама по собі участь судді у минулому в розгляді інших справ з подібним предметом спору та ухвалення у таких справах судових рішень з певними висновками, не може свідчити про упередженість судді. Такі обставини, а також скасування судом апеляційної інстанції процесуальних рішень, постановлених цим суддею, не можуть слугувати безумовною підставою для відводу чи самовідводу за умови, що особою, яка заявила відвід, не доведено, а судом не встановлено, що суддя є неупередженим.
38. У зв`язку з наведеним суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржених судових рішень, що згідно статті 350 КАС України у редакції до 08.02.2020 є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
Керуючись частиною 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 327, 345, 349, 350 КАС України у редакції до 08.02.2020, суд, -