ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2022 року
м. Київ
справа № 826/10262/15
адміністративне провадження № К/9901/56317/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів: Тацій Л.В., Чиркіна С.М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2016 у складі колегії суддів Арсірія Р.О.(головуючий суддя), суддів Кузьменка В.А., Огурцова О.П. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2018 у складі колегії суддів: Парінова А.Б., (суддя-доповідач), Губської Л.В., Федотова І.В. у справі №826/10262/15 за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України (далі - відповідач, ДАБІ України) про визнання протиправним припису.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції, в якому просила визнати протиправним та скасувати припис від 31.07.2014.
2. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2016, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2018, позовну заяву про визнання протиправним та скасування припису від 31.07.2014 залишено без розгляду.
3. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено наступні обставини:
3.1. 07.10.2015 позивачем подано уточнюючу позовну заяву, у якій позивач, крім уже заявлених вимог, просила скасувати припис від 31.07.2014 про усунення вимог законодавства у сфері містобудівельної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
3.2. Вказаним приписом заборонено експлуатацію приміщення тамбуру самочинно реконструйованої квартири АДРЕСА_1 та зобов`язано усунути допущені порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності до 30.09.2014. Зазначено про необхідність повідомити контролюючий орган про виконання припису у строк до 30.09.2014.
3.3. Позивачем, на обґрунтування поважності причин пропуску ним строку звернення до суду, зазначено, що зазначений припис є незаконним з тих підстав, що його вимоги неможливо виконати. Це ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що на прийомі у Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві юрист Павлишин М.М. повідомив про відсутність юридичної можливості виконати припис від 31.07.2014 та ввести в експлуатацію тамбур, побудований до 2005 року.
Також позивач зазначає про те, що до винесення наступного припису від 05.02.2015 за наслідками перевірки виконання припису від 31.07.2014, а також притягнення її до адміністративної відповідальності, оскаржуваний припис від 31.07.2014 її права не порушував.
4. Залишаючи позов без розгляду в цій частині позовних вимог з підстав, визначених пунктом 9 частини 1 статті 155 КАС України, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем пропущений шестимісячний строк на звернення до суду без поважних причин.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Позивачем - ОСОБА_1, подано касаційну скаргу на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.01.2016 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2018, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
5.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до допущення судами попередніх інстанцій порушень норм процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що при визначенні строку звернення до суду судам попередніх інстанцій необхідно було враховувати, що вимоги припису вона не могла виконати фактично через відсутність нормативного врегулювання вимог, які у ньому викладені, а також через відсутність у неї можливості приватизації земельної ділянки через перешкоди співвласника будинку.
6. Відповідачем - ДАБІ України подано відзив на касаційну скаргу, у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити без змін оскаржені судові рішення з огляду на дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права під час ухвалення судових рішень про залишення позовної заяви без розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
7. Відповідно до частин 1-2 статті 99 КАС України (в редакції, чинній на час звернення до суду), адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
8. Статтею 100 цього Кодексу було визначено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
9. За змістом норми пункту 9 частини 1 статті 155 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
10. При вирішенні даної справи колегія суддів Верховного Суду зауважує, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
11. Європейський Суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує у своїй практиці, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, №22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства", пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
12. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
13. Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
14. Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
15. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
16. Частиною 4 статті 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у редакції на час видання припису від 31.07.2014 було встановлено, що посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право видавати обов`язкові для виконання приписи щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.
17. За такого правового врегулювання позивач, отримавши такий припис, повинна була вчинити активні дії з метою виконання припису, а у разі незгоди з вимогами припису, мала можливість оскаржити його у встановленому порядку.
18. Суди попередніх інстанцій встановили, що припис від 31.07.2014 з терміном усунення зазначених у ньому порушень до 30.09.2014 позивачка отримала особисто у день його видачі. Тому з цього дня вона є такою, що дізналась про порушення її прав, свобод та інтересів. Проте, як установили суди попередніх інстанцій, будь яких активних дій як щодо виконання вимог припису так і щодо його оскарження у встановленому порядку позивачка не вчиняла.
19. Таким чином, варто прийти до висновку, що реалізація особою права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від неї самої, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб.
20. Оскільки позивачем жодних належних доказів поважності причини пропуску строку звернення до суду з позовом про визнання протиправним та скасування припису від 31.07.2014 до суду першої та апеляційної інстанції не надано, суди попередніх інстанцій, з дотриманням норм процесуального права, дійшли правильного висновку про наявність підстав, передбачених пунктом 9 частини 1 статті 155 КАС України для залишення позову без розгляду у відповідній частині.
21. Доводи касаційної скарги вказані висновки не спростовують, а тому суд касаційної інстанції відповідно до вимог статті 350 КАС України залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, оскільки рішення, переглянуті в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалені з додержанням норм процесуального права.
22. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишенню без змін.
Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15.01.2020 №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 349, 355, 356, 359 КАС України, суд,