ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2022 року
м. Київ
справа №580/4107/20
адміністративне провадження № К/9901/45816/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року (судді: Беспалов О.О., Парінов А.Б., Ключкович В.Ю.) у справі за позовом Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
Інститут Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1, в якому просив стягнути з позивача на користь Інституту Військово-Морських Сил Національного університету Одеська морська академія витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі у сумі 141 628, 66 грн. та витрати на судовий збір у розмірі 2 124, 43 грн.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження у цій справі за апеляційною скаргою Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року.
Відмовляючи у відкритті провадження суд апеляційної інстанції виходив з приписів пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що апелянт у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження не наводить поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, звертаючись з апеляційною скаргою 15 липня 2021 року, а відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не є поважними причинами пропуску строку на звернення до суду із апеляційною скаргою.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року і направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Позивач зазначає, що відповідно до платіжного доручення № 452 Інститутом сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 2 270, 00 грн. лише 01 липня 2021 року, а тому відсутність кошторисних призначень для сплати судового збору не залежить від волі Інституту, оскільки кошти на сплату судового збору надходять з державного бюджету, що є об`єктивною причиною несплати Інститутом судового збору за подання апеляційної скарги у встановлені законодавством процесуальні строки.
Позиція інших учасників справи
Відзиву на касаційну скаргу не надходило.
Рух касаційної скарги
За результатом автоматизованого розподілу справи між суддями справу передано для розгляду колегії суддів у складі: (судді-доповідача) Загороднюка А.Г., (суддів) Єресько Л.О., Соколова В.М.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження на увалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2022 року призначено справу до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року позов повернуто позивачу.
Копія рішення суду першої інстанції отримана позивачем 03 листопада 2020 року.
Не погоджуючись з таким рішенням, 15 липня 2021 року позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року залишено без задоволення клопотання Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" про поновлення строку на апеляційне оскарження заявлене разом із апеляційною скаргою.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків з огляду на те, що апелянтом пропущено тридцятиденний строк на апеляційне оскарження встановлений статтею 295 КАС України, оскільки останній звернувся з апеляційною скаргою лише 15 липня 2021 року.
На виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху відповідач звернувся із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження. Апелянт посилається на те, що у зв`язку відсутністю видатків на оплату судового збору раніше не зверталися з апеляційною скаргою. За наведених обставин, апелянт вважав, що строк на апеляційне оскарження був пропущений з поважних причин та просив суд його поновити.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та відмовлено у відкритті апеляційного оскарження на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року.
Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Статтею 295 КАС України встановлено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. За цих обставин протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
За приписами пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Як свідчать матеріали справи, звернення апелянта до суду з апеляційною скаргою відбулось лише 15 липня 2021 року, тобто з пропуском тридцятиденного строку на апеляційне оскарження, рахуючи, що його перебіг розпочався з наступного дня після отримання скаржником ухвали суду першої інстанції від 26 жовтня 2020 року про повернення позовної заяви, а саме з 03 листопада 2020 року (а.с. 18).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
У даному випадку підставою пропуску строку на апеляційне оскарження стало відсутність у нього документу про сплату судового збору.
В контексті таких обставин справи Верховний Суд зазначає, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів на сплату судового збору не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, а обставини щодо сплати судового збору лише 01 липня 2021 року не є непереборними обставинами для своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою повторно. При цьому такі обставини є внутрішніми питаннями організації роботи апелянта, та не можуть бути підставою для поновлення пропущеного строку.
У статті 8 КАС України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, відповідно до якого, усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Не може бути привілеїв чи обмежень прав учасників судового процесу за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Стаття 44 КАС України передбачає обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, щодо сплати судового збору.
З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії. При цьому, особливості організації роботи в установі жодним чином не впливає на неухильність виконання своїх процесуальних обов`язків з урахуванням часу, необхідного для вирішення внутрішніх організаційних питань, пов`язаних з процедурою узгодження і проведення платежів (здійсненням видатків бюджету).
Це стосується і суб`єктів владних повноважень, які фінансуються з Державного бюджету України, зокрема, в частині видатків на оплату судового збору, тому держава повинна створити належні фінансові можливості і заздалегідь передбачити відповідні кошти на вказані цілі у кошторисах установ, а особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору.
Отже, відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не можуть впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку.
Така правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 1 серпня 2019 року у справі №1440/1822/18, від 22 липня 2021 року у справі № 640/13056/19, від 30 листопада 2021 року у справі № 560/6797/20.
Відповідно до практики Верховного Суду суд апеляційної інстанції не обмежений повноваженнями щодо поновлення строку апеляційного оскарження в порядку, передбаченому частиною третьою статті 295 КАС України, однак такі висновки не дають абсолютного права скаржнику на поновлення пропущеного процесуального строку, без поважних на те причин та відповідних підстав.
Процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення строку звернення до суду або апеляційного оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.
Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами), тобто обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій, на чому також неодноразово наголошував Верховний Суд. За відсутності таких обставин, у суду будуть відсутні і підстави для поновлення процесуального строку.
Водночас право на звернення до суду не є абсолютним, а здійснюється на підставах і в порядку, установлених законом. Кожний із процесуальних кодексів установлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур, та осіб, котрі можуть ініціювати їхнє вирішення. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу, що не є порушенням прав на справедливий судовий розгляд та ефективний засіб юридичного захисту, гарантованих статтями 6 та 13 Конвенції про захист прав особи й основоположних свобод (далі - Конвенція).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене в статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (mutatis mutandis пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року в справі "Перетяка та Шереметьєв проти України", заяви №17160/06 та №35548/06; пункт 53 рішення ЄСПЛ від 08 квітня 2010 року в справі "Меньшакова проти України", заява №377/02).