ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2022 року
м. Київ
справа № 240/12515/20
адміністративне провадження № К/9901/12837/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача: Мартинюк Н.М.,
суддів: Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №240/12515/20
за позовом ОСОБА_1
до військової частини А3358
про визнання протиправними дій, стягнення середнього заробітку,
за касаційною скаргою військової частини А3358
на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року (головуючий суддя: Залімський І.Г., судді: Сушко О.О., Мацький Є.М.),
УСТАНОВИВ:
І. Історія справи
У серпні 2020 року ОСОБА_1 пред`явив позов до військової частини А3358, у якому просив суд:
1) визнати протиправним дії відповідача щодо проведення виплати йому індексації після дня звільнення;
2) стягнути з відповідача на його користь середній заробіток в сумі: 204777,52 грн за 607 днів затримки повного розрахунку при звільненні за період з 24 листопада 2018 року до 22 липня 2020 року включно, обчислений шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення за останні два місяці служби на кількість днів затримки виплати індексації.
12 жовтня 2020 року Житомирський окружний адміністративний суд ухвалив рішення про часткове задоволення позову:
1) визнав протиправним дії військової частини А3358 щодо проведення ОСОБА_1 виплати індексації після дня звільнення;
2) стягнув з військової частини А3358 на користь ОСОБА_1 середній заробіток в сумі: 8273,01 грн за 607 днів затримки повного розрахунку при звільненні за період з 24 листопада 2018 року до 22 липня 2020 року включно;
3) у задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Рішення суду першої інстанції оскаржили обидві сторони.
16 листопада 2020 року Сьомий апеляційний адміністративний суд відкрив апеляційне провадження за скаргою ОСОБА_1 й 4 лютого 2021 року ухвалив постанову про залишення цієї скарги без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
Натомість апеляційна скарга військової частини А3358 від 25 листопада 2020 року була залишена без руху ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2020 року у зв`язку з відсутністю доказів сплати судового збору. Одночасно з цим, для усунення недоліків апеляційної скарги суд встановив військовій частині десятиденний строк з дня вручення копії ухвали.
11 січня 2021 року суд постановив ухвалу про повернення апеляційної скарги на підставі частини другої статті 298 й пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки протягом установленого строку військова частина не усунула її недоліки.
25 січня 2021 року військова частина повторно подала апеляційну скаргу. Одночасно з цим, військова частина також клопотала про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Двома ухвалами від 4 лютого 2021 року апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання військової частини про поновлення строку на апеляційне оскарження та залишив скаргу без руху.
Так, суд дійшов висновку про відсутність поважних причин пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження. Водночас, залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд запропонував скаржнику протягом десяти днів з дня вручення ухвали звернутися з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку, а також подати докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у цей же строк.
26 лютого 2021 року Сьомий апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою військової частини.
Апеляційний суд виходив з приписів пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, вказавши, що копії ухвал від 4 лютого 2021 року були направлені на електронну адресу військової частини 8 лютого 2021 року, проте станом на 26 лютого 2021 року остання не виконали вимоги суду, які слугували підставою для залишення апеляційної скарги без руху.
Не погодившись з указаною ухвалою суду апеляційної інстанції, військова частина А3358 оскаржила її до Верховного Суду.
У касаційній скарзі військова частина просить:
1) скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року ;
2) відкрити апеляційне провадження за її апеляційною скаргою.
Військова частина стверджує, що на її електронну або на поштову адресу від апеляційного суду не надходили ухвали від 14 грудня 2020 року (про залишення скарги без руху), від 4 лютого 2021 року (про відмову у поновленні строку, залишення скарги без руху) та 26 лютого 2021 року про відмову у відкриття провадження. Для підтвердження цих фактів покликається на витяг з електронної пошти.
На основі цього військова частина стверджує, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, що позбавило її можливості вчасно відреагувати на ухвалу про залишення скарги без руху.
Позивач відзиву на касаційну скаргу не подав, копію ухвали про відкриття касаційного провадження отримав 9 червня 2021 року.
ІІ. Мотиви Верховного Суду
Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить із такого.
Предметом касаційного перегляду є ухвала Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2021 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою військової частини на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року.
Цьому судовому рішенню передувала ухвала суду від 4 лютого 2021 року про залишення апеляційної скарги без руху.
Згідно з листом Сьомого апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2021 року №240/12515/20/3875/2021 і довідкою від 8 лютого 2021 року, складеною відповідальним працівником цього суду, копія ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 4 лютого 2021 року була надіслана військовій частині А3358 на електронну адресу: vcha_a3358_tender@ukr.net (а.с. 107-108).
Ухвала від 26 лютого 2021 року про відмову у відкритті апеляційного провадження мотивована тим, що після направлення військовій частині копії ухвали від 4 лютого 2021 року остання не усунула недоліків апеляційної скарги.
У касаційній скарзі військова частина стверджує про недотримання апеляційним судом процесуальних правил надіслання копії судового рішення і вважає, що через це її було позбавлено можливості вчасно виконати вимоги ухвали про залишення скарги без руху.
Отже, спірне питання стосується наявності правових підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження за скаргою, яка була попередньо залишена без руху на підставі ухвали, що надсилалась апелянту на електронну адресу.
У цьому контексті Суд зауважує, що відповідно до частини другої статті 298 КАС України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з моменту отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 299 КАС України).
Логічний спосіб тлумачення частини третьої статті 298 КАС України дає підстави вважати, що для відмови у відкритті апеляційного провадження у зв`язку з неусуненням недоліків апеляційної скарги в строк, встановлений судом, відлік цього строку належить обчислюватися з дня отримання/вручення апелянту копії ухвали про залишення його скарги без руху.
Тому при застосуванні процесуального наслідку, про який йде мова у пункті 4 частини першої статті 299 КАС України, суду необхідно встановити час вручення/отримання апелянтом зазначеної ухвали.
При постановленні ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції обчислював строк усунення недоліків з дня направлення апелянту на електронну пошту ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Як вбачається з матеріалів справи, копію ухвали від 4 лютого 2021 року про залишення апеляційної скарги без руху суд надіслав військовій частині на електронну адресу: vcha_a3358_tender@ukr.net.
Доказів направлення цієї ухвали в паперовій формі поштовим відправленням матеріали справи не містять.
У той же час, скаржник наполягає на неотриманні копії такої ухвали та стверджує, що направлення ухвали від 4 лютого 2021 року виключно на електрону адресу позбавило його можливості вчасно виконати вимоги суду.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не заявляв вимоги щодо надіслання на його електронну адресу копій прийнятих судових рішень.
Відповідно до підпункту 15.1 підпункту 15 пункту 1 розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.
Згідно з підпунктом 15.15 підпункту 15 пункту 1 розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи суд вручає судові рішення в паперовій формі.
Пунктом 16 цього розділу встановлено, що до дня реєстрації суб`єкта владних повноважень в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі та отримання ним офіційної електронної адреси надсилання судом суб`єкту владних повноважень текстів повісток, копій судових рішень здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Правила спрямування копій судових рішень було визначено статтею 167 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 року), а саме з урахуванням специфіки постановлення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху без участі сторін, надсилання судового рішення здійснювалося безпосередньо рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Також положеннями частини п`ятої статті 251 КАС України передбачено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса у особи відсутня.
Згідно з частиною одинадцятою цієї ж статті у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення.
Отже, судом апеляційної інстанції було порушено вимоги частини статті 251 КАС України та пункту 16 частини першої розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України в частині дотримання порядку направлення копії судового рішення у справі.
Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року у справі №760/22516/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 826/10044/18, від 28 січня 2021 року у справі №260/1888/20, від 31 березня 2021 року у справі №240/13092/20, від 7 жовтня 2021 року у справі №500/2063/20.
На цій основі колегія суддів дійшла висновку, що при вирішенні питання про дотримання апелянтом строку на усунення недоліків апеляційної скарги необхідно виходити із дати отримання ним судового рішення, надісланого у порядку та у спосіб, встановлений законом.
Однак суд апеляційної інстанції достовірно не встановив факт отримання такої ухвали апелянтом. Направивши ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху на електронну адресу: vcha_a3358_tender@ukr.net, суд апеляційної інстанції не зміг забезпечити її вручення скаржнику. Внаслідок цього апелянт був позбавлений права вчасно відреагувати на ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху та виконати її вимоги.
Отже, суд апеляційної інстанції порушив вимоги частини п`ятої статті 251 КАС України та пункту 16 частини першої розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України в частині дотримання порядку направлення копії судового рішення у справі.
Своєю чергою, апеляційний суд передчасно застосував наслідки щодо відмови у відкритті апеляційного провадження, передбачені пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
За таких обставин і міркувань Верховний Суд констатує обґрунтованість доводів касаційної скарги стосовно наявності підстав для скасування ухвали суду апеляційної інстанції.
Одночасно з цим, Верховний Суд не може погодитися з іншою вимогою скаржника, який також просить відкрити апеляційне провадження за її апеляційною скаргою. Ця вимога не може бути задоволена, оскільки її вирішення належить до компетенції суду апеляційної, а не касаційної інстанції.
Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу належить задовольнити частково та скасувати оскаржувану ухвалу й направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.
З огляду на результат касаційного розгляду справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд