ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2022 року
м. Київ
справа № 300/3684/20
адміністративне провадження № К/9901/19229/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача: Мартинюк Н.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №300/3684/20
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області
про стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,
за касаційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області
на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року (головуючий суддя: Довга О.І., судді: Глушко І.В., Запотічний І.І.),
УСТАНОВИВ:
І. Історія справи
У грудні 2020 року ОСОБА_1 пред`явив позов до Міністерства внутрішніх справ України, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області, у якому просив суд:
1) стягнути з відповідачів на його користь середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 29 жовтня 2014 року до 17 червня 2020 року в розмірі: 644014,36 грн з проведенням (утриманням) необхідних відрахувань відповідного до вимог законодавства;
2) допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі: 8186,89 грн.
18 лютого 2021 року Івано-Франківський окружний адміністративний суд ухвалив рішення про часткове задоволення позову:
1) стягнув з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 29 жовтня 2014 року до 16 червня 2020 року в розмірі: 552139,94 грн, з вирахуванням податків та обов`язкових платежів;
2) допустив до негайного виконання рішення суду в межах стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за один місяць у розмірі: 8186,89 грн, з вирахуванням податків та обов`язкових платежів;
3) у задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Не погодившись із цим рішенням, 26 березня 2021 року Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області оскаржило його в апеляційному порядку.
Одночасно з цим, скаржник просив поновити строк на апеляційне оскарження та відстрочити сплату судового збору.
9 квітня 2021 року Восьмий апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу, якою відмовив у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та залишив без руху апеляційну скаргу.
Одночасно з цим, для усунення недоліків скарги суд встановив апелянту десятиденний строк з дня вручення копії ухвали.
26 квітня 2021 року суд постановив ухвалу про повернення апеляційної скарги на підставі частини другої статті 298 й пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
Це судове рішення мотивоване тим, що копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник отримав 9 квітня 2021 року за допомогою електронних засобів зв`язку на адресу електронної пошти: license@mvs.gov.ua, однак протягом установленого строку не усунув недоліки скарги.
У касаційній скарзі Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області просить:
1) скасувати ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року;
2) поновити йому строк для усунення недоліків апеляційної скарги.
Скаржник покликається на порушення апеляційним судом норм процесуального закону й помилковість його висновку про належне вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Так, скаржник заперечує факт отримання ним цієї ухвали. Зазначає, що електронна адреса, на яку апеляційний суд відправив копію вказаної ухвали, не є офіційною електронною адресою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області, позаяк офіційної електронної адреси Управління взагалі не має. Також вказує, що електронна адреса, яку використав суд, належить Міністерству внутрішніх справ України, тобто іншому відповідачу й самостійній юридичній особі. Тому вважає необґрунтованим використання цієї адреси для надіслання йому копій судових рішень.
Водночас скаржник стверджує, що про постановлення апеляційним судом ухвал про залишення без руху та повернення апеляційної скарги йому стало відомо 13 травня 2021 року під час моніторингу реєстру судових рішень.
На цій основі скаржник вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції стосовно наявності правових підстав для повернення апеляційної скарги з підстав неусунення недоліків апеляційної скарги.
Інші учасники справи відзивів на касаційну скаргу не подали, копії ухвали про відкриття касаційного провадження отримали 17 червня і 13 жовтня 2021 року.
ІІ. Мотиви Верховного Суду
Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить із такого.
У цій справі апеляційний суд залишив без руху апеляційну скаргу на тій підставі, що до неї не був доданий документ про сплату судового збору (а.с.128-129).
Згідно з листом Восьмого апеляційного адміністративного суду від 9 квітня 2021 року №300/3684/20/01-17/19911/21 і довідкою без номера й дати, складеною відповідальним працівником цього суду, копія ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 9 квітня 2021 року була надіслана й доставлена того ж дня апелянту на електронну адресу: license@mvs.gov.ua (а.с. 130-131).
Ухвала про повернення апеляційної скарги, яка є предметом касаційного перегляду, мотивована тим, що апелянт отримав копію ухвали від 9 квітня 2021 року, проте протягом десятиденного строку не усунув недоліків апеляційної скарги.
У касаційній скарзі Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області стверджує про недотримання апеляційним судом процесуальних правил надіслання копії судового рішення. Вважає, що через це його було позбавлено можливості вчасно виконати вимоги ухвали про залишення скарги без руху.
Отже, спірне питання стосується наявності правових підстав для повернення апеляційної скарги, яка попередня була залишена без руху на підставі ухвали, яка надсилалась на електронну адресу.
У цьому контексті Суд зауважує, що вимоги до форми і змісту апеляційної скарги передбачені у статті 296 КАС України. Пунктом 1 частини п`ятої цієї статті встановлено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Відповідно до частини другої статті 298 КАС України, до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За змістом частини другої статті 169 КАС України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Отже, наданий частиною другою статті 169 КАС України строк на усунення недоліків апеляційної скарги пов`язаний зі спливом 10 днів саме з часу вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Тому застосування наслідків, установлених частиною другою статті 298 та пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України, можливе за умови беззаперечного встановлення та з`ясування судом дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, що є визначальним для встановлення факту невиконання вимог вказаної ухвали.
Водночас апеляційна скарга повертається з підстав, передбачених частиною другою статті 298 КАС України, при настанні двох взаємопов`язаних умов: 1) не усунення недоліків, на які вказав суд; 2) закінчення встановленого судом строку.
Застосовуючи до апеляційної скарги наслідки, встановлені частиною другою статті 298 КАС України, суд апеляційної інстанції виходив з того, що надіслання судового рішення на електронну адресу суб`єкта владних повноважень відбулося у передбачений законом спосіб, а тому початком відліку строку на усунення недоліків апеляційної скарги є 9 квітня 2021 року.
Цей висновок суду апеляційної інстанції Верховний Суд вважає помилковим.
Так, відповідно до підпункту 15.1 пункту 15 частини першої розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі.
Підпунктом 15.15 цього пункту встановлено, що суд вручає судові рішення в паперовій формі.
Згідно з пунктом 16 вказаного розділу, до дня реєстрації суб`єкта владних повноважень в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі та отримання ним офіційної електронної адреси надсилання судом суб`єкту владних повноважень текстів повісток, копій судових рішень здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Правила спрямування копій судових рішень було визначено статтею 167 КАС України (в редакції до 15 грудня 2017 року), а саме з урахуванням специфіки постановлення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху без участі сторін, надсилання судового рішення здійснювалося безпосередньо рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Також порядок вручення учасникам справи судового рішення визначається статтею 251 КАС України. Відповідно до частини шостої згаданої статті днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Частиною п`ятою статті 251 КАС України передбачено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса у особи відсутня.
Згідно з частиною одинадцятою цієї ж статті, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення.
На основі цього Суд дійшов висновку, що надіслання апелянту копії ухвали від 9 квітня 2021 року про залишення апеляційної скарги без руху відбулося не у спосіб, встановлений процесуальним законом.
Крім цього, колегія суддів зауважує, що позовна заява ОСОБА_1, відзиви й клопотання відповідачів та апеляційна скарга не містять будь-яких відомостей про електронну адресу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області.
Як видно з матеріалів справи, суд першої інстанції надсилав копії судових рішень на поштові адреси учасників справи й такі були їм вручені.
При поданні апеляційної скарги, скаржник не заявляв про необхідність надіслання йому копій судових рішень на електронну пошту.
Зрештою матеріали справи не містять доказів направлення апелянту ухвали від 9 квітня 2021 року в паперовій формі поштовим відправленням.
Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2019 року у справі №760/22516/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 826/10044/18, від 28 січня 2021 року у справі №260/1888/20, від 31 березня 2021 року у справі №240/13092/20, від 29 квітня 2021 року у справі №460/3873/20, від 7 жовтня 2021 року у справі №460/2657/20.
На цій основі Верховний Суд дійшов висновку, що при вирішенні питання про дотримання апелянтом строку на усунення недоліків апеляційної скарги необхідно виходити із дати отримання ним судового рішення, надісланого у порядку та у спосіб, встановлений законом.
Однак суд апеляційної інстанції достовірно не встановив факт отримання такої ухвали апелянтом. Направивши ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху на електронну адресу: license@mvs.gov.ua, суд апеляційної інстанції не зміг забезпечити її вручення скаржнику, а відтак останній в силу наведених обставин був позбавлений можливості усунути недоліки апеляційної скарги.
Отже, суд апеляційної інстанції порушив вимоги частини п`ятої статті 251 КАС України та пункту 16 частини першої розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України в частині дотримання порядку направлення копії судового рішення у справі.
Своєю чергою, апеляційний суд передчасно застосував наслідки, визначені частиною другою статті 298 КАС України щодо повернення апеляційної скарги у зв`язку з невиконанням вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
За таких обставин і міркувань Верховний Суд констатує обґрунтованість доводів касаційної скарги стосовно наявності підстав для скасування ухвали суду апеляційної інстанції.
Одночасно з цим, Верховний Суд не може погодитися з іншою вимогою скаржника, який також просить поновити йому строк для усунення недоліків апеляційної скарги. Ця вимога не може бути задоволена, оскільки її вирішення належить до компетенції суду апеляційної, а не касаційної інстанції.
Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу належить задовольнити частково та скасувати оскаржувану ухвалу й направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.
З огляду на результат касаційного розгляду справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд