ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2022 року
м. Київ
справа № 760/11624/17
адміністративне провадження № К/9901/49323/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Стародуба О.П.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу №760/11624/17
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Полтавського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними, стягнення коштів, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Міністерства оборони України на постанову Солом`янського районного суду м.Києва від 08 грудня 2017 (суддя Українець В.В.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 (головуючий суддя: Федотов І.В., судді: Літвінова Н.М., Сорочко Є.О.),
в с т а н о в и в :
В липні 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі також - відповідач-1), Полтавського обласного військового комісаріату (далі також - відповідач-2), в якому просив визнати протиправними дії відповідачів щодо не призначення йому одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи, інвалідність якого настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби; стягнути з відповідачів на його користь одноразову грошову допомогу у зв`язку з отриманням інвалідності ІІ групи в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на день встановлення інвалідності в сумі 674842 гривні; зобов`язати відповідачів призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу як інваліду ІІ групи, інвалідність якого настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (далі - Порядок №975) та статей 16-16-3 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII) у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що з 18 серпня 2015 року у позивача виникло право на отримання одноразової грошової допомоги як інваліда ІІ групи, інвалідність якого настала внаслідок виконання обов`язків військової служби, на підставі Порядку № 975 та статей 16-16-3 Закону № 2011-XII, у зв`язку з чим він звернувся до відповідача-2 з відповідною заявою. Однак, ознайомившись з листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 14 червня 2017 року№ 248/3/6/2041 й розцінивши такий як рішення про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги, прийшов до висновку про протиправність такої відмови та порушення його прав як особи з інвалідністю.
Постановою Солом`янського районного суду м.Києва від 08 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2018 року, адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо не розгляду по суті заяви ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності ІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".
Зобов`язано Міністерство оборони України прийняти рішення за результатами розгляду заяви про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності ІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".
В решті позову відмовлено.
Так, судами встановлено, що у період з 06 травня 1988 року по 14 лютого 1989 року позивач приймав участь у бойових діях на території Демократичній Республіки Афганістан, що підтверджується довідкою Диканського районного військового комісаріату Полтавської області від 25 березня 2013 року №23.
Вперше позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з 22 серпня 2013 року, поранення, контузія, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Згідно з витягом із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв (протокол № 1839 від 29 липня 2013 року) захворювання колишнього військовослужбовця ОСОБА_1, ТАК, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК серії 12ААА № 0187881 від 18 серпня 2015 року позивачу встановлено ІІ групу інвалідності з 18 серпня 2015 року (поранення, контузія), причина інвалідності - захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
17 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Диканського районного військового комісаріату Полтавської області із заявою щодо виплати йому відповідної одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності.
Листом Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 14 червня 2017 року № 248/3/6/2041 позивача повідомлено про те, що документи щодо виплати одноразової грошової допомоги повернуті до Полтавського обласного військового комісаріату, оскільки позивач був звільнений зі строкової військової служби в 1989 році, а інвалідність отримав в 2013 році, тобто понад тримісячний термін, встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499.
Не погодившись із такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом.
Задовольняючи позов частково, суди виходили з того, що прийняття відповідачем рішення про повернення документів позивача про призначення допомоги суперечить Закону № 2011-XII та Порядку №975, адже розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих військовослужбовцем для призначення і виплати одноразової грошової допомоги при інвалідності, повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення, однак, у даному випадку, таке відповідачем-1 не приймалось, що свідчить про недотримання ним встановленого законодавством порядку вирішення цього питання.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач-1 подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а справу направити на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції, під час винесення ухвали про відкриття провадження у справі порушені вимоги щодо предметної підсудності даної справи, так як згідно ст. 21 КАС України (в редакції, чинній на час винесення оскаржуваної постанови), справа підсудна окружному адміністративному суду і повинна була розглядатися колегією у складі трьох суддів; інвалідність позивачу первинно встановлена у 2013 році, тобто більше ніж через три місяці після звільнення у 1989 році з військової служби, отже останній не має права на одноразову грошову допомогу; адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача прийняти будь-яке рішення. Крім того, Міністерство оборони України зазначає, що позивачем всупереч Порядку №975 не надано документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, а тому ним правомірно прийнято рішення про повернення документів Полтавському обласному військовому комісаріату.
Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому останній, посилаючись на правомірність та обґрунтованість оскаржуваних рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права та дійшов наступних висновків.
Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", тут і далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно частини 1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно пункту 4 частини 2 статті 16 цього Закону одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 162 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи.
У відповідності до ч. 9 ст. 16-3 Закону № 2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На момент встановлення позивачу інвалідності ІІ групи діяв Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975.
Відповідно до абзацу 2 пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Перелік документів, які військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності подає уповноваженому органу зазначений у п. 11 Порядку № 975.
Такими документами відповідно до п. 11 Порядку № 975 є: заява про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Згідно пункту 12 Порядку №975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Відповідно до пункту 13 Порядку №975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Аналогічна правова позиція застосована у постанові Верховного Суду від 07.03.2018р. у справі №678/283/17, від 22.03.2018р. у справі №288/349/17, від 11.09.2018р. у справі №760/20297/16-а та від 10.04.2019р. у справі №822/220/18 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від неї.
Відтак, оскільки Міністерством оборони України за результатами розгляд питання про виплату або про відмову у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги рішення не приймалось, суди попередніх інстанцій обґрунтовано прийняли рішення про зобов`язання відповідача належним чином розглянути звернення позивача.
Посилання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на положення Порядку №499 є безпідставними, оскільки на час встановлення позивачу інвалідності ІІ групи діяв Порядку №975, а тому відповідач зобов`язаний був вирішити питання про призначення та виплату або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013р. №975.
Безпідставними є також посилання й на не надання повного пакету документів, передбаченого Порядком №975, зокрема, не надано документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), оскільки такі підстави не були предметом для повернення Міністерством оборони України документів позивача, а тому судами такі обставини не досліджувались в межах розгляду цієї справи.
Щодо предметної підсудності даної справи, то згідно п. 4 ч.1 ст. 18 КАС України (чинної на момент звернення позивача до суду) місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні, зокрема, усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб`єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
15.12.2017 набув чинності Закон України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, та інших законодавчих актів", яким, зокрема, Кодекс адміністративного судочинства України викладено у новій редакції.
Згідно нової редакції КАС України, адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб`єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг підсудні окружним адміністративним судам.
Проте, відповідно до підпунктів 10, 12 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання ним чинності, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви чи скарги не можуть бути залишені без руху, повернуті або передані за підсудністю, щодо них не може бути прийнято рішення про відмову у прийнятті чи відмову у відкритті провадження за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу, якщо вони подані з додержанням відповідних вимог процесуального закону, які діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Одноразова грошова допомога, виплата якої передбачена відповідно до ст. 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та про зобов`язання виплати якої ставить питання позивач, відноситься до соціальних виплат, а тому даний спір належить розглядати місцевим загальним судом як адміністративним в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України, в редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 22.10.2019 у справі № 592/3134/17.
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що Солом`янським районним судом постанову у цій справі прийнято 08 грудня 2017 року, тобто до набрання чинності Законом України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України, та інших законодавчих актів".
З приводу доводів відповідача-1 в касаційній скарзі про втручання судами попередніх інстанцій в його дискреційні повноваження, Суд зазначає, що в судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень. Під ними слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.
Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права, порушень норм процесуального права не допустили, тому суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін.
Відповідно до ст. 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,