ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2022 року
м. Київ
справа № 820/6465/17
адміністративне провадження № К/9901/54778/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду у складі судді Заічко О.В. від 28 лютого 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Присяжнюк О.В., суддів Курило Л.В., Русанової В.Б. від 14 червня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2017 року ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі-відповідач, Управління), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11 травня 2017 року №215/1310-2040-тр про визначення суми податкового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 33333,33 грн., у тому числі за 2016 рік - 8333,33 грн., за 2017 рік - 25000 грн.
Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначала, що справляння транспортного податку за 2016 та 2017 роки на підставі положень статті 267 Податкового кодексу України (далі - ПК України) є неправомірним та суперечить основним засадам податкового законодавства щодо необхідності прийняття рішення місцевої ради про встановлення місцевих податків до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок. У зв`язку із наведеним вважає, що нарахування оспорюваним рішенням сум грошового зобов`язання зі сплати транспортного податку з фізичних осіб за 2016 та 2017 роки є незаконним.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2018 року, позов задоволено; скасовано оспорюване податкове повідомлення-рішення.
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем при здійсненні розрахунку визначення вартості транспортного засобу не враховано його фактичний пробіг, який у відповідності до Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів є обов`язковою складовою, а тому не доведено, що вартість належного позивачу автомобіля є більшою за 750 розмірів мінімальної заробітної плати й такий автомобіль є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році згідно положень статті 267 ПК України. Стосовно ж правомірності нарахування позивачу податкового зобов`язання за 2017 рік суди зазначили, що на час прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення були чинними ще норми Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року №66, які не узгоджувалися із положеннями підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України в редакції, чинній з 1 січня 2017 року, який визначав об`єкт оподаткування транспортним податком у 2017 році, а тому відповідачем не доведено правомірності визначення середньоринкової вартості належного ОСОБА_1 автомобілю для цілей віднесення такого до об`єкту оподаткування транспортним податком та, відповідно, для визначення суми грошового зобов`язання.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Управління подало касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
У доводах касаційної скарги посилається на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, вирішення спору без повного, належного та всебічного дослідження обставин справи. Зазначає, що згідно сформованого відповідачем на офіційному сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України розрахунку середньоринкової вартості транспортного засобу вартість належного позивачу транспортного засобу у 2016 році становила понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, а у 2017 році була більшою за 375 розмірів мінімальної заробітної плати, що не спростовано останньою в ході розгляду справи, а тому такий автомобіль був об`єктом оподаткування транспортним податком у 2016 та 2017 роках згідно положень статті 267 ПК України, у зв`язку з чим нарахування ОСОБА_1 відповідної суми грошового зобов`язання здійснено за наявності правових підстав.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечила, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які вона просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є власником транспортного засобу LEXUS RX 200Т, 2016 року випуску, з об`ємом двигуна 1,998 куб. см., що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
11 травня 2017 року Управлінням прийнято податкове повідомлення-рішення №215/1310-2040-тр, яким визначено позивачу суму податкового зобов`язання по транспортному податку в розмірі 33333,33 грн., у тому числі за 2016 рік - 8333,33 грн., за 2017 рік - 25000 грн.
В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини Верховний Суд вказує на таке.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" від 24 грудня 2015 року №909-VIII, положення якого набрали чинності з 1 січня 2016 року, до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України внесені зміни, згідно яких об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
Відповідно до пункту 4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону від 24 грудня 2015 року №909-VIII в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Отже, Законом України №909-VIII не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, з 1 січня 2016 платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п`яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.
Станом на 1 січня 2016 року мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 1378 грн. (стаття 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік"), а тому 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2016 року складали 1033500 грн.
Таким чином, об`єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1033500 грн. та з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно).
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (абз.2 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України).
Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року №66 (далі - Методика), відповідно до положень пункту 2 якої (у редакції, чинній на 2016 рік) середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року №403 (Офіційний вісник України, 2013 р., №44, ст. 1576), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.
Пунктом 3 Порядку №403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: Сср = Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100), де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.
Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку №403).
Згідно пункту 5 Методики, ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об`єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація. Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.
Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (пункт 13 Методики).
Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об`єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (пункт 14 Методики).
На коефіцієнт коригування ринкової вартості транспортних засобів згідно додатком 1 та додатком 2 Методики впливає строк експлуатації транспортних засобів та нормативний середньорічний пробіг транспортних засобів. При цьому технічний стан автомобіля відповідно до Методики не впливає на обрахунок середньоринкової вартості автомобіля.
Наведені положення свідчать, що при визначенні середньоринкової вартості легкових автомобілів повинні враховуватись певні ознаки, параметри і характеристики транспортного засобу.
Обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Також, необхідно вказати, що положеннями підпункту 267.6.10 пункту 267.6 статті 267 ПК України передбачено право фізичних осіб - платників податку звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем своєї реєстрації для проведення звірки даних щодо: об`єктів оподаткування, що перебувають у власності платника податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів (зокрема документів, що підтверджують право власності на об`єкт оподаткування, перехід права власності на об`єкт оподаткування, документів, що впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля), контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Повнота з`ясування обставин у цій справі вимагає від суду витребування у відповідача або у Мінекономрозвитку інформації, яка стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, в тому числі і відомостей щодо пробігу транспортного засобу позивача, які враховувались при розрахунку середньоринкової вартості транспортного засобу та впливають на визначення об`єкта оподаткування транспортним податком у звітному періоді.
Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, який зобов`язує суд до активної ролі в судовому процесі для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.
Натомість, судами, в порушення принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, не витребувано ані у відповідача, ані у Мінекономрозвитку інформації, яка стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, й, як наслідок, не надано належної оцінки обрахунку середньоринкової вартості автомобіля позивача, яка впливає на віднесення такого автомобіля до об`єкта оподаткування в розумінні підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України; не з`ясовано чи зверталась позивач з письмовою заявою для проведення звірки розрахунку, здійсненого податковим органом, зокрема щодо показників, які впливають на середньоринкову вартість легкового автомобіля, тощо.
В ході розгляду справи судами не надано й жодної оцінки інформації, зазначеній у листі Мінекономрозвитку від 6 липня 2016 року, згідно якої середньоринкова вартість автомобіля LEXUS RX 200Т, з об`ємом двигуна 2.0, бензин, АТ, з року випуску якого минуло не більше двох років може становити понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" станом на 1 січня 2016 року, а також відсутність в матеріалах справи доказів, які б свідчили про зворотне.
За таких обставин висновок судів про неправомірність покладення контролюючим органом на позивача обов`язку зі сплати транспортного податку за 2016 рік є передчасним, оскільки здійснений за неналежного застосування принципу офіційного з`ясування обставин у справі.
Що ж стосується нарахування позивачу зобов`язання зі сплати транспортного податку у 2017 році касаційний суд виходить з наступного.
1 січня 2017 року набрали чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21 грудня 2016 року №1797-VIII (далі - Закон №1797-VIII) та Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" від 20 грудня 2016 року №1791-VIII (далі - Закон №1791-VIII), якими, зокрема, внесені зміни до статті 267 ПК України, яка визначає основні елементи транспортного податку, порядок його обчислення та строки сплати.
Згідно підпункту 267.1.1. пункту 267.1 статті 267 ПК України (в редакції, чинній з січня 2017 року) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.
Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (пункт 267.4 статті 267 ПК України).
За змістом положень абзацу 1 підпункту 267.2.1 пункту 267.2. статті 267 ПК України об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Станом на 1 січня 2017 року мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 3200 грн. (стаття 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2017 рік"), а тому 375 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2017 року складали 1200000 грн.
Таким чином об`єктом оподаткування у 2017 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1200000 грн та з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно).
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального (абзац 2 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України).
Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального (абзац 3 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України).
У зв`язку із внесенням у 2017 році до ПК України змін, що стосуються оподаткуванням транспортним податком, постановою Кабінету Міністрів України від 21 червня 2017 року №428 (далі - постанова КМУ №428), яка набрала чинності 24 червня 2017 року, внесено зміни до Методики.
У відповідності до пункту 2 Методики (з урахуванням внесених змін) середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об`єму циліндрів двигуна, типу пального; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року №403 (Офіційний вісник України, 2013 р., №44, ст. 1576).
Джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) (пункт 3 Методики).
Інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, об`єму циліндрів двигуна, типу пального подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством "Держзовнішінформ" до Мінекономрозвитку (пункт 4 Методики).
Як визначено пунктом 14 Методики, Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна та тип пального.
За змістом попереднього пункту вказаної Методики у разі відсутності на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про марку, модель легкового автомобіля, що має ознаки об`єкта оподаткування транспортним податком, Мінекономрозвитку за зверненням ДФС та/або власника зазначеного легкового автомобіля визначає його середньоринкову вартість, доповнює перелік, зазначений в абзаці першому цього пункту, такою інформацією та розміщує її на своєму офіційному веб-сайті.
Зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що для визнання об`єкту оподаткування транспортним податком з фізичних осіб до уваги береться, зокрема середньоринкова вартість автомобіля, яка визначається статистичними методами з урахуванням певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу та встановлюється виключно Мінекономрозвитку.
Перелік легкових автомобілів, які є об`єктом оподаткування у 2017 році (з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року), із зазначенням марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального, розміщується на офіційному веб-сайті центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі.
У справі, яка розглядається, суди виходили з того, що на час прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення норми Методики не узгоджувалися із положеннями підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України в редакції, чинній з 1 січня 2017 року, який визначав об`єкт оподаткування транспортним податком у 2017 році, і при визначенні позивачу грошового зобов`язання зі сплати транспортного податку за цей податковий період фактично діяли правила щодо визначення середньоринкової вартості автомобіля для цілей оподаткування транспортним податком у 2016 році, що, однак, свідчить про передчасність віднесення належного ОСОБА_1 автомобілю до об`єкту оподаткування транспортним податком у 2017 році та, відповідно, визначення суми грошового зобов`язання.
Враховуючи викладене, висновок судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 травня 2017 року №215/1310-2040-тр про визначення суми податкового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2017 рік в розмірі 25000 грн. не спростовується мотивами, наведеними у касаційній скарзі відповідача.
Натомість висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для скасування згаданого податкового повідомлення-рішення в частині визначення суми податкового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік в розмірі 8333,33 грн. в цілому не можна визнати повними, всебічними та обґрунтованими й такі недоліки унеможливлюють формулювання правового висновку.
Пунктом другим частини першої статті 349 КАС передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.
Враховуючи, що в силу вимог процесуального закону допущені порушення не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, рішення судів першої та апеляційної інстанцій на підставі статті 353 КАС України підлягають частковому скасуванню, а справа у частині позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 11 травня 2017 року №215/1310-2040-тр про визначення суми податкового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік в розмірі 8333,33 грн. - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, в ході проведення якого необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд