ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2022 року
м. Київ
справа № 818/857/17
адміністративне провадження № К/9901/20843/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Малого підприємства "Гранум ЛТД" у формі товариства з обмеженою відповідальністю на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2018 року (головуючий суддя Бершов Г.Є., судді: Ральченко І.М., Катунов В.В.) у справі за позовом Малого підприємства "Гранум ЛТД" у формі товариства з обмеженою відповідальністю до Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області, Головного управління ДФС у Сумській області про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії,
В С Т А Н О В И В:
У червні 2017 року Мале підприємство "Гранум ЛТД" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області (далі - Інспекція), Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач, Управління), в якому просило визнати незаконними дії Інспекції та Управління щодо непідтвердження йому статусу платника єдиного податку четвертої групи; зобов`язати Інспекцію та Управління внести Товариство до реєстру платників єдиного податку як платника єдиного податку четвертої групи з 01 січня 2017 року; зобов`язати Інспекцію та Управління надати йому документальне підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи за 2017 рік.
В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначало, що контролюючий орган безпідставно не підтвердив йому статус платника єдиного податку четвертої групи лише на підставі наявності у нього станом на 01 січня 2017 року податкового боргу, оскільки у розумінні статті 299 Податкового кодексу України (далі - ПК України) це може зумовити відмову у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку, але не є умовою для непідтвердження такої реєстрації платникам податку, які вже перебувають на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності; крім того, вважає, що законодавством передбачена можливість анулювання реєстрації платника єдиного податку лише за рішенням контролюючого органу, проте Товариство жодного рішення або вмотивованої відмови в застосуванні четвертої групи єдиного податку не отримувало; водночас, в акті документальної планової виїзної перевірки від 17 лютого 2017 року №49/18-28/14-02/21101656/9, складеному посадовими особами Управління за наслідками перевірки діяльності Товариства за період з 01 грудня 2013 року по 30 листопада 2016 року, відсутні дані щодо виявлення контролюючим органом невідповідності позивача вимогам підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.5-1 статті 291 ПК України у податковому (звітному) році або у попередніх періодах.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року позов задоволено частково: визнано незаконними дії Управління щодо непідтвердження Товариству статусу платника єдиного податку четвертої групи; зобов`язано Управління підтвердити Товариству статус платника єдиного податку четвертої групи за 2017 рік; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Приймаючи таке рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що наявність боргу на 1 січня поточного року є підставою для відмови у реєстрації платником єдиного податку четвертої групи, тобто в отриманні такого статусу й лише для тих сільськогосподарських товаровиробників, хто вперше його набуває, та не поширюється на анулювання реєстрації платником податку, проте оскільки позивач вже набув статусу платника єдиного податку четвертої групи, зареєстрований як такий і ця реєстрація є безстроковою, а не відбувається щорічно, то позбавити його цього статусу можна лише анулювавши реєстрацію платником єдиного податку, отже відповідач безпідставно відмовив Товариству у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2017 рік; крім того, рішення про анулювання реєстрації може бути прийняте з вичерпних підстав, передбачених пунктом 299.10 статті 299 ПК України, до яких не належить підстава, визначена відповідачем у листі №5796/18-19-12-03 від 20 березня 2017 року (виключно лише наявність несплаченого податкового зобов`язання); разом з тим, позивачем дотримано вимоги ПК України та подано до відповідача необхідну інформацію і документи для підтвердження його статусу, при цьому жодних рішень щодо анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку четвертої групи Управління не приймало; водночас, встановивши, що саме Управління відмовило в підтвердженні позивачу статусу платника єдиного податку четвертої групи, суд відмовив у задоволенні позовних вимог до Інспекції; також суд зазначив про те, що не може перебирати на себе повноваження іншого державного органу (у даному випадку Управління), адже виключно до компетенції податкового органу входить обов`язок внесення відомостей до Єдиного державного реєстру платників єдиного податку.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10 січня 2018 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове - про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що наявність у Товариства станом на 01 січня 2017 року непогашеного податкового боргу унеможливлює перебування останнього на спрощеній системі оподаткування та є підставою для непідтвердження йому статусу платника єдиного податку четвертої групи.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на ті ж доводи і мотиви, що вже наводились ним в позовній заяві, просив його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідач в письмовому відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду попередньої інстанції, яке він просив залишити без змін, - обґрунтованим та законним.
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, Товариство є суб`єктом спеціального режиму оподаткування та в 2016 році мало статус платника єдиного податку четвертої групи.
Для підтвердження статусу платника єдиного податку четвертої групи позивачем подано до податкового органу декларацію платника єдиного податку четвертої групи на 2017 рік (вх. №9023145638 від 17 лютого 2017 року), розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробника та відомості про наявність земельних ділянок.
Листом Управління №5796/18-19-12-03 від 20 березня 2017 року Товариству було відмовлено у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2017 рік в зв`язку з тим, що за ним по платежу "Суми ПДВ, що залишаються у розпорядженні с/г підприємства згідно ст.209 ПКУ" обліковувався податковий борг в сумі 42 249,00 грн.
Не погоджуючись із такими діями податкового органу, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до приписів пунктів 291.2, 291.3 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
В свою чергу згідно з положеннями підпункту 4 пункту 291.4 цієї ж статті ПК України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку: четверта група - четверта група - сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.
За змістом же підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПК України сільськогосподарські товаровиробники для щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають до 20 лютого поточного року визначений у цій нормі пакет документів.
В той же час порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку врегульовано положеннями статті 299 ПК України, згідно з пунктом 299.10 якої реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема, у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.
Разом з тим підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України встановлено обов`язок платника єдиного податку перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у випадках наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.
У даному ж випадку відповідач обмежився лише констатацією факту наявності у позивача станом на 01 січня 2017 року податкового боргу в сумі 42 249,00 грн., при цьому, в порушення приписів частини 2 статті 77 КАС України не довів існування у Товариства такого боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.
Що ж до мотивів податкового органу стосовно правомірності прийнятого ним спірного рішення з посиланням на положення підпункту 291.5-1.3 пункту 291.5-1 статті 291 ПК України, відповідно до якого не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи суб`єкти господарювання, які станом на 1 січня базового (звітного) року мають податковий борг, то з цього приводу Касаційний адміністративний суд зазначає таке.
Абзацом 2 пункту 299.11 статі 299 ПК України встановлено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.5-1 статті 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього Кодексу. Такий платник податку зобов`язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.
Зміст наведеної правової норми дає підстави для висновку, що контролюючий орган приймає рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку четвертої групи у разі встановлення під час проведення перевірки факту наявності у такого платника податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що повинно бути зафіксовано у відповідному акті перевірки. При цьому реєстрація платника єдиного податку анульовується з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.
Водночас у межах даного адміністративного процесу не здобуто доказів проведення відповідачем документальної виїзної перевірки Товариства та, відповідно, не встановлено наявності у нього податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що у розумінні пункту 299.10 статті 299 ПК України є підставою для анулювання реєстрації платником єдиного податку; при цьому й такого рішення відповідачем також не приймалось.
Враховуючи наведене, у відповідача не виникло заснованих на законі правових підстав для непідтвердження позивачу статусу платника єдиного податку четвертої групи на 2017 рік.
Подібна правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі №822/1676/18 (адміністративне провадження №К/9901/63174/18), від 20 червня 2019 року у справі №822/1807/17 (адміністративне провадження №К/9901/31141/18), від 19 грудня 2019 року у справі №810/3682/15 (адміністративне провадження №К/9901/6541/18), від 19 червня 2020 року у справі №822/758/17 (адміністративне провадження №К/9901/35654/18).
Водночас, суд першої інстанції з`ясував, що з метою підтвердження свого статусу платника єдиного податку четвертої групи Товариством своєчасно й у встановлений ПК України строк було подано до податкового органу всі належні та необхідні документи.
Відтак, з огляду на викладене вище, Верховний Суд погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно зі статтею 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд