ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2022 року
м. Київ
справа № 826/13127/15
адміністративне провадження № К/9901/39568/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Літвінової А.В. від 27 червня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Горяйнова А.М., суддів Кузьмишиної О.М., Файдюка В.В. від 28 вересня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремспецбуд-КС" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування наказу, податкового повідомлення-рішення, а також визнання протиправними дій,
В С Т А Н О В И В:
У липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ремспецбуд-КС" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, Інспекція, контролюючий орган), в якому просило: 1) визнати протиправним та скасувати наказ від 13 січня 2015 року №12 про проведення документальної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства Товариством при взаємовідносинах з ПП "Кратос-Гранд" за період з 01 вересня 2014 року по 30 вересня 2014 року; 2) визнати протиправними дії Інспекції щодо призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства, за результатами якої складено акт від 26 січня 2015 року №73/26-54-22-02-37074261 "Про результати документальної позапланової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства Товариством з обмеженою відповідальністю "Ремспецбуд-КС" при взаємовідносинах з ПП "Кратос-Гранд" за період з 01 вересня 2014 року по 30 вересня 2014 року"; 3) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18 лютого 2015 року №0001092202.
Суди встановили, що на підставі наказу від 13 січня 2015 року №12 контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з ПП "Кратос-Гранд" за період з 01 вересня 2014 року по 30 вересня 2014 року, за наслідками якої 26 січня 2015 року складено акт №73/26-54-22-02-37074261, в якому встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження суми податку на додану вартість (далі - ПДВ), яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет, у загальному розмірі 132547 грн.
У акті перевірки відповідач дійшов висновку про формування позивачем у вересні 2014 року податкового кредиту з ПДВ за операціями із ПП "Кратос-Гранд" без належного документального підтвердження таких господарських відносин, посилаючись на отриману податкову інформацію, а саме акти перевірок ДПІ у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 07 листопада 2014 року №428/23-01-22-04/39015627 та від 27 листопада 2014 року №514/23-01-22-04/39015627, відповідно до яких не встановлено реальності господарських взаємовідносин останнього з платниками податків по ланцюгу постачання, а також відсутність окремих документів, які підтверджували право ПП "Кратос-Гранд" на виконання робіт з обслуговування електромереж та кваліфікацію працівників. На думку контролюючого органу, документи, складені між позивачем та контрагентом, використано з метою штучного формування податкового кредиту та отримання неправомірної вигоди у вигляді мінімізації податкових зобов`язань.
На підставі акту 18 лютого 2015 року відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0001092202, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 132547 грн. за основним платежем та на 33137 грн. за штрафними санкціями, а всього на суму 165684 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2017 року позов задоволено повністю.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що наказ від 13 січня 2015 року №12 про проведення документальної позапланової перевірки Товариства прийнято, а саму перевірку проведено, за наслідками якої складено акт від 26 січня 2015 року №73/26-54-22-02-37074261, за відсутності визначених законом підстав; операції між позивачем та його контрагентом (ПП "Кратос-Гранд") щодо виконання останнім монтажних робіт є реальними, їх вчинення та наявність ділової мети підтверджується належними доказами, тому, за висновком суду, Товариством дотримано передбачені податковим законодавством умови для формування податкового кредиту за результатами таких відносин, а доводи контролюючого органу про порушення позивачем правил оподаткування не знайшли свого підтвердження у ході розгляду справи.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 28 вересня 2017 року скасував рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу від 13 січня 2015 року №12, а також про визнання протиправними дій Інспекції щодо призначення та проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства, за результатами якої складено акт від 26 січня 2015 року №73/26-54-22-02-37074261, та прийняв у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову; в іншій частині постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2017 року залишив без змін.
Таку свою позицію апеляційний суд обґрунтував тим, що вимоги про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправними дій контролюючого органу по проведенню перевірки не підлягають задоволенню й не призведуть до відновлення порушених прав платника податку, адже на час вирішення справи оспорюваний наказ вже реалізований, а правові наслідки, обумовлені ним, настали.
Натомість в частині правової оцінки господарських правовідносин позивача із ПП "Кратос-Гранд" та підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення від 18 лютого 2015 року №0001092202 апеляційний суд зважив на позицію суду першої інстанції, погодившись із нею.
Відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог та прийняти у відповідній частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В касаційній скарзі по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій та прийняття ними рішення за неправильного застосування норм матеріального права, що регулюють порядок формування податкової вигоди, вирішення спору без повного, належного та всебічного дослідження всіх обставин справи. Насамперед йдеться про нереальність господарських операцій із ПП "Кратос-Гранд", на підставі яких позивачем формувались дані податкового обліку, а також про непідтвердження платником податку їх товарності відповідними доказами; вказує на залишення судами поза увагою отриману за результатами здійснення податкового контролю контрагента позивача інформацію, яка свідчить про неможливість ведення останнім діяльності у порядку, передбаченому законодавством.
Позивач не реалізував своє процесуальне право на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу відповідача.
Справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.
Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ виникають за таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують відносини певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкової вигоди.
У справі, яка розглядається, судами встановлено, що встановлені у акті перевірки порушення, які оспорюються позивачем, стосуються взаємовідносин із ПП "Кратос-Гранд", яке залучалося Товариством як субпідрядник з метою виконання окремих монтажних робіт на виконання умов договорів підряду, укладених між позивачем, як підрядником, та замовниками - ТОВ "Алекса-Груп" (договори від 24 червня, 09 липня та 28 серпня 2014 року), ТОВ "Альянс Транссервіс" (договір від 12 листопада 2013 року), якими передбачено право залучати до виконання робіт інші організації - субпідрядників.
Як установили суди, взаємовідносини між позивачем та ПП "Кратос-Гранд" здійснювалися на підставі договорів від 02 вересня 2014 року №81/09/14, від 03 вересня 2014 року №89/09/14 та від 16 вересня 2014 року №86/09/14, які передбачали виконання монтажних робіт на об`єктах згідно затвердженої проектно-кошторисної документації та договірної ціни.
За висновком судів операції по придбанню позивачем у ПП "Кратос-Гранд" монтажних робіт, за якими сформовані відповідні суми податкових вигод, підтверджуються всіма необхідними документами (договірними цінами, локальними кошторисами на будівельні роботи, актами приймання виконаних будівельних робіт, робочою документацією на об`єкти будівництва, журналами реєстрації інструктажів з питань охорони праці та пожежної безпеки тощо) й такі оформлені у відповідності із вимогами Закону №996-XIV, тобто є первинними документами у розумінні цього Закону. У виписаних контрагентом податкових накладних присутні усі обов`язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 ПК України, й на момент їх складення ПП "Кратос-Гранд" було зареєстровано як юридична особа та платник ПДВ.
Оцінюючи податкові наслідки спірних господарських операцій між позивачем та ПП "Кратос-Гранд", суди зазначили, що наявні податкові накладні та первинні документи підписані уповноваженими особами, дають можливість визначитися із суттю, змістом та обсягом господарських операцій, ідентифікувати їх учасників, перевірити правильність відображення операцій в податковому обліку, тобто такі у повній мірі підтверджують фактичне виконання сторонами умов договорів, реальне здійснення спірних господарських операцій, обумовлених ними. Дефектів у правовому статусі позивача або його контрагента, за результатами діяльності з яким Товариством сформовано показники податкової звітності, або ж недоліків у оформленні первинних документів, складених за результатами господарських операцій, судами не виявлено.
У ході розгляду справи з`ясовано, що придбані у контрагента роботи (послуги) використані позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується відповідними доказами, залученими до матеріалів справи, а саме з метою виконання взятих на себе зобов`язань за договорами підряду, укладеними із ТОВ "Алекса-Груп" та ТОВ "Альянс Транссервіс".
З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що господарські операції між позивачем та ПП "Кратос-Гранд" документально підтверджені та фактично проведені; відповідачем - суб`єктом владних повноважень, на якого положеннями частини другої статті 71 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень) покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, якщо він заперечує проти адміністративного позову, в ході розгляду справи не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували здійснення таких операцій, свідчили б про відсутність у позивача відповідних розрахункових та інших первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами бухгалтерського обліку, або ж невідповідності їх вимогам Закону №996-XIV, як наслідок, не доведено порушення Товариством установленого законодавством порядку формування відповідних сум податкових вигод.
Відповідачем не здійснювалась перевірка контрагента на предмет наявності у останнього необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності, зокрема, основних фондів, матеріальних та трудових ресурсів, укладених цивільно-правових угод з іншими суб`єктами господарювання щодо надання послуг або виконання робіт. Висновки ж контролюючого органу про неможливість здійснення вказаним підприємством господарських операцій із позивачем ґрунтуються виключно на оцінці податкової інформації, що не є достатнім для об`єктивного встановлення дійсних обставин.
При цьому суди надали оцінку актам перевірок ДПІ у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 07 листопада 2014 року №428/23-01-22-04/39015627 та від 27 листопада 2014 року №514/23-01-22-04/39015627, на які посилався відповідач, визнавши їх такими, що не є беззаперечними доказами відсутності руху активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "Кратос-Гранд". Зокрема встановили, що акт від 07 листопада 2014 року №428/23-01-22-04/39015627 складений за результатами перевірки ПП "Кратос-Гранд" з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Хілтон Тайм" та ПП "Фленкер-Ф" та з іншими контрагентами-покупцями за липень-серпень 2014 року й не містить аналізу правовідносин ПП "Кратос-Гранд" із Товариством у вересні 2014 року, які є предметом дослідження у цій справі; акт від 27 листопада 2014 року №514/23-01-22-04/39015627 містить лише загальне посилання на здійснення ПП "Кратос-Гранд" правовідносин із позивачем у вересні 2014 року, інформацію про розмір задекларованих податкових зобов`язань за відповідними операціями та вказівку на те, що акти приймання-передачі виконаних робіт не надано.
Відтак, оцінивши повноту, характер, об`єктивність та юридичне значення установлених конкретних фактичних обставин справи, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про недоведення відповідачем порушення Товариством відповідних вимог ПК України при формуванні податкового кредиту за результатами взаємовідносин із контрагентом й, як наслідок, підстав для прийняття податкового повідомлення - рішення від 18 лютого 2015 року №0001092202.
Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень. Відповідач на обґрунтування своїх вимог не зазначив, у чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права (неправильно розтлумачено закон або застосовано закон, який не підлягав застосуванню, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню) чи порушення норм процесуального права судами попередніх інстанцій, що призвело до постановлення незаконних судових рішень.
У касаційній скарзі не наведено інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в акті перевірки, запереченні на позовну заяву та апеляційній скарзі, з урахуванням яких суди вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. Фактично доводи касаційної скарги зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що згідно положень статті 341 КАС України виходить за межі повноважень касаційного суду.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи те, що обставини неправильного застосування судами норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм не підтвердилися, підстави для задоволення касаційної скарги податкового органу відсутні.
Щодо позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено судом апеляційної інстанції, то в цій частині рішення судів, враховуючи положення частини першої статті 341 КАС України, касаційним судом не переглядаються.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд