ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 січня 2022 року
м. Київ
справа № 820/4110/17
адміністративне провадження № К/9901/50840/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року (суддя Тітов О.М.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року (головуючий суддя Бондар В.О., судді: Калитка О.М., Кононенко З.О.) у справі за позовом Приватного підприємства "Технобазіс" до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, про скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2017 року Приватне підприємство "Технобазіс" (далі - Підприємство, позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (яке ухвалою Верховного Суду від 24 січня 2022 року замінено його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Харківській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України; далі - Управління, відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 28 серпня 2017 року №0000581415, №0000591415, №0000601415.
Обґрунтовуючи позовну заяву, Підприємство вказувало, що у відповідача не було підстав для донарахування йому за результатами перевірки ввізного мита, додаткового імпортного збору та податку на додану вартість (далі - ПДВ), адже при ввезенні спірних товарів ним подавались митному органу всі необхідні документи в підтвердження правильності задекларованої митної вартості останніх, що також підтверджено й судовим рішенням, яке набрало законної сили.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року, позов задоволено.
Приймаючи такі рішення, суди, дослідивши обставини справи та беручи до уваги постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14 березня 2016 року у справі №820/28/16, визнали підтвердженою задекларовану Підприємством в митній декларації від 03 грудня 2015 року №102110000/2015/026884 за основним методом митну вартість імпортованих товарів ("замазки (герметика) для ущільнення вікон та дверей…" та "монтажного клею у вигляді пасти…"), а відтак прийшли до висновку про відсутність у відповідача підстав для донарахування Підприємству за наслідками проведеної перевірки сум ввізного мита, додаткового імпортного збору та ПДВ на підставі оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, Управління звернулось до суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на обставини, встановлені в акті перевірки, просило їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Позивач в письмовому відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просив залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.
Судами встановлено, що посадовими особами Управління у період з 20 по 26 липня 2017 року проведена документальна невиїзна перевірка Підприємства з питань дотримання вимог законодавства України з державної митної справи при правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, за фактами митного оформлення товарів з комерційною назвою "замазка (герметик) для ущільнення вікон та дверей…" та "монтажний клей у вигляді пасти…" по митній декларації від 03 грудня 2015 року №102110000/2015/026884, за результатами якої складено акт №9052/20-40-14-15-07/38630430 від 03 серпня 2017 року, яким, в свою чергу, встановлено порушення:
- пункту 2 частини 2 статті 52 глави 8 розділу ІІІ Митного кодексу України (далі - МК України) щодо заниження бази оподаткування (митної вартості імпортованих товарів) на суму 734 141,91 грн. по митній декларації №1020000/2015/026884 від 03 грудня 2015 року, яка підлягає перерахуванню до Державного бюджету України;
- частини 1, пункту 5 частини 8 статті 257, статті 278, пункту 1 частини 1 статті 279, частини 1 статті 293, частини 1 статті 295 МК України, у зв`язку з чим занижено податкове зобов`язання із ввізного мита на загальну суму 36 707,10 грн. по митній декларації №1020000/2015/026884 від 03 грудня 2015 року, яка підлягає перерахуванню до Державного бюджету України;
- частини 1, пункту 5 частини 8 статті 257, статті 278, пункту 1 частини 1 статті 279, частини 1 статті 293, частини 1 статті 295 МК України та статті 4 Закону України "Про заходи щодо стабілізації платіжного балансу України відповідно до статті ХІІ Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року", внаслідок чого занижено податкове зобов`язання з додаткового імпортного збору на загальну суму 36 707,10 грн. по митній декларації №1020000/2015/026884 від 03 грудня 2015 року, яка підлягає перерахуванню до Державного бюджету України;
- пункту 187.8 статті 187 та пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України щодо заниження бази оподаткування ПДВ на суму мита, у зв`язку з чим занижено податкове зобов`язання з ПДВ на суму 161 511,23 грн. по митній декларації №1020000/2015/026884 від 03 грудня 2015 року, яка підлягає перерахуванню до Державного бюджету України.
В результаті вищевказаних порушень Підприємством занижено податкові зобов`язання на суму 234 925,43 грн., з яких: по ввізному миту - 36 707,10 грн., додатковому імпортному збору - 36 707,10 грн., ПДВ - 161 511,23 грн.
На підставі висновків, викладених в акті перевірки, відповідачем 28 серпня 2017 року винесено податкові повідомлення-рішення, а саме:
- №0000581415 про збільшення суми грошового зобов`язання з додаткового імпортного збору на суму 45 883,88 грн., в тому числі: 36 707,10 грн. - додатковий імпортний збір, 9 176,78 грн. - штрафні (фінансові) санкції;
- №0000591415, на підставі якого збільшено суму грошового зобов`язання з мита на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності, на суму 45 883,88 грн., в тому числі: 36 707,10 грн. - ввізне мито, 9 176,78 грн. - штрафні (фінансові) санкції;
- №0000601415 про нарахування грошового зобов`язання з ПДВ на суму 201 889,04 грн., в тому числі: 161 511,23 грн. - основний платіж, 40 377,81 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, Підприємство звернулось до суду з позовом у даній справі.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
За змістом пунктів 23, 24 та 29 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.
Вартість товарів, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та використовується для митних цілей, виходячи з положень частини 1 статті 49 МК України, є митною вартістю товарів, що переміщуються через митний кордон України.
Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу (частина 1 статті 51 МК України).
Як передбачено частиною 10 статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до