ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2022 року
м. Київ
справа № 160/6466/21
адміністративне провадження № К/9901/36649/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н. В.,
суддів: Мацедонської В. Е., Кашпур О.В.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу №160/6466/21
за позовом ОСОБА_1
до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини
про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2021 року (головуючий суддя Чумак С. Ю., судді Чабаненко С. В., Юрко І. В.),
УСТАНОВИВ:
І. Установлені судами фактичні обставини справи, короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
1. У квітні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (далі - відповідач), в якому просила:
1.1. визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, викладене у листі № 28948.4/11-15958.3/20/30.2 від 16.10.2020 про відмову у прийнятті до розгляду звернення ОСОБА_1 від 28.09.2020 відносно посадових осіб Печерського УП ГУНП у м. Києві;
1.2. зобов`язати Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини відкрити провадження за заявою ОСОБА_1 від 28.09.2020 відносно посадових осіб Печерського УП ГУНП у м. Києві;
1.3. стягнути з Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини на користь позивача у відшкодування моральної шкоди за протиправні рішення - відмову у прийнятті до розгляду заяви від 28.09.2020 -5 000 (п`ять тисяч) грн.
2. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2021 року позовну заяву повернуто позивачу.
3. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.
4. 29 червня 2021 року ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2021 року у справі №160/6466/21 залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, а саме надати суду оригінал документа про сплату судового збору в розмірі 2270 грн.
5. На виконання зазначеної ухвали суду апеляційної інстанції від позивача надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги та клопотання про звільнення від сплати судового збору, на обґрунтування якого ОСОБА_1 зазначила, що не може сплатити судовий збір у розмірі 2270 грн, оскільки є розлученою, багатодітною, малозабезпеченою та особою, що перебуває у відпустці по догляду за дитиною за медичними показаннями. Також вказала на те, що апеляційний суд у своїй ухвалі від 29 червня 2021 року про залишення апеляційної скарги без руху, незважаючи на той факт, що Верховним Судом вже скасовано дві ухвали про повернення апеляційної скарги (у зв`язку з несплатою судового збору), прийняті колегією суддів Чабаненко С.В., Чумак С.Ю., та Юрко І.В., відмовив у звільненні від сплати судового збору. Додатково повідомила, що повернення апеляційної скарги буде розцінювати як ненадання доступу до правосуддя, з подальшим зверненням до Вищої ради правосуддя. На обґрунтування своєї позиції надала копії наказу від 01.02.2021 № 49 КВ про надання відпустки без збереження заробітної плати; рішення суду про розірвання шлюбу; скарги щодо дисциплінарного проступку суддів; судових рішень Верховного Суду; повідомлень про надання субсидій.
6. 26 липня 2021 року ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2021 року у справі № 160/6466/21 повернуто скаржнику.
7. Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що скаржник не усунув зазначені в ухвалі апеляційного суду від 29 червня 2021 року недоліки апеляційної скарги.
7.1. Суд апеляційної інстанції зазначив, що клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору на підставі підпункту "г" пункту 2 частини першої, частини другої статті 8 Закону України "Про судовий збір" задоволенню не підлягає з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18, оскільки клопотання про звільнення від сплати судового збору не містить достатніх доводів та обставин, що дають підстави для визнання його обґрунтованим та не підтверджується документами, які б доводили наявність підстав для звільнення від сплати збору у встановленому законом порядку.
ІІ. Касаційне оскарження
8 Не погодившись із ухвалою суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 подала касаційну скаргу до Верховного Суду, яку зареєстровано 07 жовтня 2021 року.
9. На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження позивач указує на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме незастосування підпункту "г" пункту 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір".
10. Враховуючи викладене, позивач просить скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2021 року, а справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
11. 02 грудня 2021 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у зв`язку із доведенням наявності підстав касаційного оскарження та обставин, які свідчать, що розгляд відповідної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо питання звільнення від сплати судового збору на підставі підпункту "г" пункту 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір".
12. Верховним Судом витребувано справу №160/6466/21 з Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
13. 14 грудня 2021 року справа №160/6466/21 надійшла до Верховного Суду.
14. Відзив від відповідача на касаційну скаргу у встановлений судом строк не надходив.
ІІІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування
15. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" і статті 13 КАС України.
16. За правилами частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
17. Пунктом 1 частини п`ятої статті 296 КАС України передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
18. Відповідно до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
19. За приписами частин першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
20. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
21. Згідно з частиною п`ятою статті 298 КАС України питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
22. За приписами частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
23. При цьому, відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
24. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
25. Згідно з частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року (далі - Закон № 3674-VI) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
26. Частиною другою статті 8 Закону № 3674-VI закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
ІV. Позиція Верховного Суду
27. Верховний Суд, переглянувши оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
28. Відповідно до ухвали Верховного Суду від 02 грудня 2021 року касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанцій норм процесуального права, зокрема, частини другої статті 298 КАС України, що є підставою касаційного оскарження згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України.
29. В обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження позивач вказує, що суд апеляційної інстанції передчасно повернув апеляційну скаргу через несплату позивачем судового збору, не врахувавши наявні для звільнення позивача від сплати судового збору підстави, передбачені підпунктом "г" пункту 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір".
30. Також позивач посилається на постанову Верховного Суду від 17 березня 2021 року в справі №199/3323/18, в якій суд дійшов висновку про наявність підстав для звільнення її від сплати судового збору.
31. Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у встановлений судом строк особою, яка подала апеляційну скаргу, не усунуто недоліків апеляційної скарги. Судовий збір за подання апеляційної скарги не сплачено.
32. При цьому, надаючи оцінку клопотанню позивача про звільнення її від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на підставі підпункту "г" пункту 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", суд апеляційної інстанції зазначив, що за відомостями Державного реєстру фізичних осіб - платників податків за 2020 рік ОСОБА_1 за період з першого по четвертий квартал 2020 року отримано 75689,83 грн, відповідно 5% від річного доходу позивача становить 3784,5 грн, тобто більше ніж 2270 грн, які вона повинна сплатити як судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, а тому підстави для звільнення від сплати судового збору відсутні. Апеляційний суд вважав, що позивач мала змогу сплатити судовий збір у розмірі, який є меншим, ніж 5% її річного доходу.
32.1. Також, суд апеляційної інстанції, покликаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18, звернув увагу на пункті 37 цієї постанови, у якому зазначено, що з аналізу статті 8 Закону України "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
32.2. Умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою.
32.3. Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб (п. 39, 40 постанови ВПВС).
32.4 Крім того, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначила, що надані позивачем копії повідомлень про надання субсидії, не відображають відомості про об`єктивний матеріальний стан особи.
33. Отже, з урахуванням обставин, викладених в ухвалі Третього апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2021 року, а саме: розмір судового збору є меншим ніж 5% річного доходу апелянта; перебування в провадженні судів десятків справ, ініційованих ОСОБА_1, які не мають жодного відношення до її статусу члена багатодітної сім`ї (перелік і номера справ зазначені в ухвалі від 29 червня 2021 року); наявності у власності позивача коштовних автомобіля (Volkswagen Passat) та житлового будинку в м. Дніпро площею 194,8 кв. метрів, вартістю 923 628 грн; предмет спору у цій справі не стосується соціального статусу позивача, з яким законодавець пов`язує можливість звільнення особи від сплати судового збору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення позивача від сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
34. Верховний Суд не погоджується з вказаним висновком суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.
35. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявника на доступ до правосуддя (справа "Креуз проти Польщі"), оскільки формування справедливих принципів оплати судового збору характеризує рівень доступності до правосуддя у країні.
36. Це пов`язано з тим, що, на думку Європейського суду з прав людини, судовий збір є таким обмежувальним заходом, який попереджає подання необґрунтованих та безпідставних позовів та перенавантаження судів (справа "Шишков проти Росії").
37. Разом з тим Європейський суд з прав людини виходить з того, що судовий збір має бути "розумним", тобто таким, що, з урахуванням фінансового положення заявника, може бути ним сплачений. Адже невиправдано великий його розмір, який не враховує фінансове положення заявників, а розраховується на основі певного відсотка від суми, що є предметом розгляду справи, може бути розцінений як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя. Зокрема, така позиція була викладена у справі "Георгел і Георгета Стоїческу проти Румунії".
38. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа "Ґолдер проти Сполученого Королівства").
39. Водночас "право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому, що право на доступ до суду за його природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "прав та обов`язків", пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети ("Креуз проти Польщі").
40. Однак, застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо не переслідує "легітимну мету" і якщо відсутнє "пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою" (справа "Ашинґдейн проти Сполученого Королівства", справа "Файєд проти Сполученого Королівства").
41. Отже, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.
42. Між тим, ураховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.
43. Однією з основних засад судочинства, визначених пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
44. Як зазначалось, ОСОБА_1, звертаючись до суду з клопотанням про звільнення її від сплати судового збору, посилалась на положення підпункту "г" пункту 2 частини першої статі 8 Закону України "Про судовий збір", яка передбачає можливість звільнення від сплати судового збору, з урахуванням матеріального стану, члена малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї, надаючи при цьому докази скрутного матеріального становища та того, що вона є багатодітною матір`ю з малозабезпеченої сім`ї, основна сума доходу якої складається з аліментів та соціальних виплат, про що свідчать надані позивачкою та наявні у матеріалах справи копії відомостей з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, посвідчення члена багатодітної сім`ї та повідомлення про надання державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім`ї.
45. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, залишив поза увагою наявність у позивача статусу багатодітної матері та ті обставини, що сім`я позивачки є малозабезпеченою, що в розглядуваному випадку є визначальним, оскільки потребує додаткових витрат на кожного члена сім`ї.
46. Отже, враховуючи матеріальне становище позивача, підтверджене відповідними доказами та наявність у неї статусу багатодітної матері, члена малозабезпеченої сім`ї з метою забезпечення права доступу до правосуддя, Суд дійшов висновку, що в розглядуваному випадку наявні підстави, визначені статтею 8 Закону України "Про судовий збір" для звільнення позивача від сплати судового збору.
47. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 17 березня 2021 року в справі №199/3323/19 та від 10 червня 2021 року у справі № 199/3772/20(2-а/199/97/20).
48. Верховний Суд не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для повернення апеляційної скарги відповідно до частини другої статті 298 КАС України, оскільки наявні підстави, визначені статтею 8 Закону України "Про судовий збір", для звільнення позивача від сплати судового збору.
49. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
50. Оскільки судом апеляційної інстанції ухвалено рішення з порушенням норм процесуального права, касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2021 року - скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.