ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2022 року
м. Київ
справа № 754/1091/17
касаційне провадження № К/9901/38540/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 04.09.2017 (суддя - Шевчук О.П.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2017 (головуючий суддя - Грибан І.О., судді - Беспалов О.О., Парінов А.Б.) у справі № 754/1091/17 за позовом ОСОБА_1 (далі у тексті - ОСОБА_2, позивач) до Волинської митниці ДФС (далі у тексті - Митниця, відповідач), третя особа - Київська міська митниця ДФС, про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про порушення митних правил,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив визнати незаконною та скасувати винесену відносно нього Волинською митницею ДФС України постанову від 21.12.2016 про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил за ч. 3 ст. 479 Митного кодексу України та накладення штрафу у розмірі 8 500, 00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що автомобіль є транспортним засобом комерційного призначення та при ввезені автомобіля на митну територію України ним заявлено про митний режим "тимчасове ввезення транспортного засобу" на підставі міжнародної Конвенції "Про тимчасове ввезення" від 26.06.1990 терміном на 2 роки. Також, позивач зазначав, що митницею справа про адміністративне правопорушення розглядалась 21 день, чим порушено ст. 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі у тексті - КупАП) і відповідач при винесенні постанови про притягнення його до відповідальності за порушення митних правил не врахував обставини непереборної сили, що відповідно законодавства звільняють особу від відповідальності.
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 04.09.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.10.2017, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач допустив перевищення встановленого статтею 95 Митного кодексу України строку переміщення транспортних засобів, що є підставою для накладення штрафу, з огляду на те, що строк транзитного перевезення автомобіля марки "OPEL ZAFIRA", кузов № НОМЕР_1, державний реєстраційний номер Республіка Литва НОМЕР_2 більше ніж на 10 (десять) діб.
Позивач оскаржив рішення судів до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 08.11.2017 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій не прийняли до уваги, що надані до суду витяги ПІК "Інспектор-2006" Журнал пункту пропуску та ПІК "Інспектор-2006" функціонального модулю "Диспетчер" ЗМК не є в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України належними та допустимими доказами, позаяк не завірені належним чином, а також містять суперечності; митним органом не доведено того, що автомобіль марки "OPEL ZAFIRA", реєстраційний номер Республіка Литва НОМЕР_2 ввезений на митну територію України, як транспортний засіб особистого користування оформлений у митному режимі "транзит". Решта доводів касаційної скарги Інспекції зводиться до цитування норм Митного кодексу України та Конвенції.
Відповідач у запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій надано належну оцінку доказам Митниці, всебічно і повно з`ясовано обставини справи та рішення судів першої та апеляційної інстанції винесені у відповідності до норм матеріального та процесуального права.
Дану справу у порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017; далі у тексті - КАС України) передано до Верховного Суду.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20.12.2021 прийняв касаційну скаргу до провадження, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 21.12.2021.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи Інспекції, та враховуючи межі касаційної скарги дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач стверджує, що транспортний засіб марки "OPEL ZAFIRA", реєстраційний номер Республіка Литва НОМЕР_2 ввезений на митну територію України в режимі "тимчасового ввезення", як транспортний засіб комерційного призначення.
Частиною першою статті 105 Митного кодексу України (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у митний режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами поміщуються виключно товари, транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у статті 189 цього Кодексу та в Додатках B.1 - B.9, C, D до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік), на умовах, визначених цими Додатками, а також повітряні судна, які ввозяться на митну територію України українськими авіакомпаніями за договорами оперативного лізингу.
У свою чергу, згідно з частинами першою-третьою статті 189 Митного кодексу України (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для переміщення товарів та/або пасажирів через митний кордон України, можуть тимчасово ввозитися на митну територію України без справляння митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Тимчасово ввезені на митну територію України транспортні засоби комерційного призначення підлягають вивезенню без внесення в їх конструкцію будь-яких змін (без урахування природного зношення, витрати пально-мастильних матеріалів та необхідного ремонту).
Тимчасове ввезення транспортних засобів комерційного призначення на митну територію України допускається за умови, що такі транспортні засоби не використовуватимуться для внутрішніх перевезень на митній території України.
Відповідно до статті першої Додатка С Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік) "комерційне використання" означає: платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів.
При цьому, згідно частини першої статті 9 Додатка С цієї Конвенції, подальше вивезення транспортних засобів комерційного використання відбувається відразу ж після закінчення транспортних операцій, для яких вони були ввезені.
Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави дійти висновку, що у митний режим тимчасового ввезення з умовним повним звільненням від оподаткування митними платежами поміщуються виключно транспортні засоби комерційного призначення, зазначені у статті 189 цього Кодексу та в Додатках B.1 - B.9, C, D до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 рік). При цьому, комерційне використання означає платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів.
Судами встановлено, що позивачем як до митного оформлення, так і до судового розгляду не було подано жодних документів, які б підтверджували комерційне використання автомобілю (зокрема, платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів). Зазначені висновки суду апеляційної інстанції доводами касаційної скарги не спростовані.
Судами попередніх інстанцій у межах спірних правовідносин встановлено, що згідно з відомостями з Витягу з ПІК "Інспектор-2006" та ЄАІС ДФС старшим державним інспектора ВМО № 1 м/п "Ягодин" Волинської митниці ДФС 30.11.2016 виявлено перевищення позивачем строку транзитного перевезення транспортного засобу, встановленого ст.94 МК України більше ніж на 10 днів, оскільки 09.10.2016 позивач ввіз на митну територію України в режимі "транзит" іноземний транспортний засіб марки "OPEL ZAFIRA", реєстраційний номер Республіка Литва НОМЕР_2, номер кузова НОМЕР_1, через митний пост "Ягодин" Волинської митниці ДФС; мета - транзит на митну територію України відповідно до ч. 1 ст. 381 МК України.
Згідно частини першої статті 90 Митного кодексу України (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Частиною першою статті 381 Митного кодексу України (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) передбачено, що громадянам дозволяється ввозити транспортні засоби особистого користування з метою транзиту через митну територію України за умови їх письмового декларування в порядку, передбаченому для громадян, та внесення на рахунок органу доходів і зборів, що здійснив пропуск таких транспортних засобів на митну територію України, грошової застави в розмірі митних платежів, що підлягають сплаті при ввезенні таких транспортних засобів на митну територію України з метою вільного обігу. Зазначені вимоги не поширюються на транспортні засоби, постійно зареєстровані у відповідних реєстраційних органах іноземної держави, що підтверджується відповідним документом.
Здійснивши системний аналіз положень пунктів 57, 59-60 частини першої статті 4 Митного кодексу України,