ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2022 року
м. Київ
справа № 200/11976/19-а
провадження № К/9901/4325/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.11.2019 (головуючий суддя Льговська Ю.М.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 (колегія суддів у складі головуючого судді Геращенка І,В., суддів: Арабей Т.Г., Міронової Г.М.)
у справі № 200/11976/19-а
за позовом ОСОБА_1
до Міністерство оборони України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення, зафіксованого у пункті 60 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.06.2018 № 60;
- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги та прийняти рішення відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців;, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок №975), з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні;
2. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14.11.2019, залишеним без змін Першого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020, у позові відмовлено.
3. 15.02.2020 ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв`язку до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.11.2019 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №200/11976/19 та постановити нове, яким позов задовольнити.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 проходив строкову військову службу з 20 квітня 1983 року по 26 квітня 1985 року, в період з 07 серпня 1983 року по 26 квітня 1985 року брав участь у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан, що підтверджується довідкою Маріупольського об`єднаного військового комісаріату Донецької області від 24 січня 2012 року № 18.
5. 15 березня 2012 року під час первинного огляду органами МСЕК позивачеві з 24 лютого 2012 року встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок поранення (контузії), захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, про що свідчить довідка до акта огляду МСЕК від 15 березня 2012 року серії 10 ААБ № 270273.
6. 17 березня 2014 року при повторному огляді органами МСЕК ОСОБА_1 з тих же підстав підтверджено ІІІ групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК від 17 березня 2014 року серії ААБ № 415736.
7. 22 лютого 2017 року при повторному огляді органами МСЕК позивачеві підтверджено ІІІ групу інвалідності внаслідок поранення (контузії), пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, про що свідчить довідка до акта огляду МСЕК від 22 лютого 2017 року серії АВ № 0602787.
8. 17 жовтня 2017 року позивач звернувся до Донецького обласного військового комісаріату із заявою про виплату одноразової грошової допомоги.
9. Згідно з витягом із протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаторних сум, від 15 червня 2018 року № 60 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги.
10. Рішення комісії вмотивовано тим, що відповідно до пункту 6 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII, підпункту 4 пункту 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення контузії, травми або каліцтва чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 (далі - Порядку № 499), заявник не має права на одержання одноразової грошової допомоги, оскільки інвалідність йому встановлено понад 3-місячний термін після звільнення з військової служби
11. Вважаючи незаконними зазначені дії відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язане з датою встановлення інвалідності. Позивач не набув право на звернення за отриманням одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку №499, оскільки вперше інвалідність встановлена більш ніж через три місяці після звільнення зі строкової військової служби.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
13. У своїй касаційній скарзі позивач наголошує, що суди невірно застосували норми чинного законодавства (п. 6 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII) та Порядок №499). Стверджує, що у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов`язаному або резервісту при виконанні обов`язків військової служби або служби у військовому резерві, одноразова грошова допомога призначається незалежно від часу звільнення зі служби.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.
15. Предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу позивачу як інваліду ІІІ групи.
16. Статтею 1 Закону №2011-XII встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
17. Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
18. Відповідно до частини 2 статті 16 Закону №2011-XII (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності), у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов`язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
19. Пунктом другим Порядку № 499, передбачено, що одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.
20. Відповідно до пункту другого Порядку № 975, особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
21. Пунктом 3 Порядку № 975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
22. Таким чином, ані статтею 16 Закону №2011-XII, ані Порядком № 499, які діяли на час настання встановлення позивачу III групи інвалідності, не передбачалось можливості отримання одноразової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби.
23. Судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечується сторонами, що позивач проходив саме строкову військову службу.
24. Право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов`язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги. Наступна зміна законодавства не впливає на порядок отримання, розмір допомоги тощо, і це відповідає принципу правової визначеності та не призводить до ситуації, за якої особа, якій встановлена інвалідність, у подальшому внаслідок внесення змін до законодавства не втратить таке право взагалі або їй буде зменшено розмір відповідної допомоги.
25. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 26 червня 2018 року у справі №750/5074/17, від 26 жовтня 2018 року у справі №820/2504/18, від 12 лютого 2019 року у справі №816/1458/18.
26. Доводи касаційної скарги щодо невірного застосування судами попередніх інстанцій норм чинного законодавства (статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей") ґрунтуються на невірному тлумаченні позивачем зазначеної правової норми.
27. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову. Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
28. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій.
29. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
30. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 343, 356 КАС України, Суд -