ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2022 року
м. Київ
справа №810/2889/17
адміністративне провадження № К/9901/51098/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Гончарової І.А.,
суддів: Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу фізичної особи- підприємця ОСОБА_1
на постанову Київського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року (головуючий суддя - Басай О.В.)
та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року (колегія суддів: головуючий суддя - Твердохліб В.А., судді - Костюк Л.О., Троян Н.В.)
у справі № 810/2889/17
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Бориспільського відділення Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області
про визнання протиправним та скасування рішення, податкової вимоги,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2017 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, платник, ФОП ОСОБА_2 ) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бориспільського відділення Броварської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач, контролюючий орган, Бориспільське відділення Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області), в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення про застосування фінансових санкцій від 22 серпня 2016 року №000070/10-04-12/ НОМЕР_1 та податкову вимогу від 18 жовтня 2016 року №6240-17.
На обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив про протиправність оскаржуваного рішення і вимоги контролюючого органу. Зокрема, вказав, що Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році" від 20 грудня 2016 року № 1791-VІІІ (далі - Закон № 1791-VІІІ) скасовано відповідальність за неподання звітів про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів у роздрібній мережі за формами № 1-РА та № 1-РТ, а тому, з огляду на наявність у останнього ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, до нього не може бути застосована відповідальність за порушення строків подання звітності, передбачена абзацом 18 частини другої статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" (далі - Закон № 481/95-ВР).
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2018 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено в повному обсязі.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскаржувані рішення та податкова вимога прийняті відповідачем у межах повноважень та у спосіб, встановлений законом. Суди зазначили, що оскільки рішення контролюючого органу від 22.08.2016 № 000070/10-04-12/ НОМЕР_1, яким позивача було притягнуто до відповідальності у вигляді штрафу, прийнято відповідачем до набрання чинності Законом № 1791-VІІІ, яким скасовано відповідальність за неподання звітів про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв та тютюнових виробів у роздрібній мережі за формами № 1-РА та № 1-РТ, норми статті 58 Конституції України до зазначеного рішення застосуванню не підлягають. За цих обставин, відсутні правові підстави для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішення та вимоги контролюючого органу.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. На обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що ФОП ОСОБА_1 має ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, а тому штрафи, передбачені абзацом 18 частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР не можуть до нього застосовуватися з дати виникнення зобов`язання щодо подання такого звіту. Платник наголошує на відсутності у відповідача повноважень для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій та зазначає про наявні в оскаржуваному рішенні певні недоліки, зокрема, його невідповідність встановленій законом формі.
Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача.
22 червня 2018 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому контролюючий орган зазначив про законність і обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець з 01 серпня 2013 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 06.08.2013 Серії ААВ №500234.
У серпні 2016 року посадовою особою відповідача проведено камеральну перевірку позивача щодо своєчасності подання форм звітів щодо виробництва й обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів за червень 2016 року, за результатами якої складено акт від 08.08.2016 № 57/10-04-15-50 (далі - Акт перевірки).
Як вбачається з Акта перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог пунктів 5 та 6 Порядку заповнення форми звіту № 1-РА "Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у роздрібній мережі" та Порядку заповнення форми звіту № 1-РТ "Звіт про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у роздрібній мережі", затверджених наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2016 № 49, а саме позивачем не подано звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у роздрібній мережі за червень 2016 року (форма № 1-РА) та звіт про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у роздрібній мережі за червень 2016 року (форма №1-РТ).
На підставі Акта перевірки відповідач прийняв рішення від 22.08.2016 № 000070/10-04-12/2386112414, яким до позивача застосував фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 34000,00 грн за неподання звітів про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв і тютюнових виробів.
Також контролюючим органом сформовано податкову вимогу від 18.10.2016 № 6240-17 на суму 34000,00 грн.
Вважаючи зазначені рішення та податкову вимогу протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку викладеним обставинам, Суд виходить з наступного.
Закон № 481/95-ВР (тут і надалі в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону № 481/95-ВР імпорт, експорт і оптова торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами можуть здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензій.
Згідно з частиною третьою статті 16 Закону № 481/95-ВР суб`єкти господарювання, які отримали передбачені цим Законом ліцензії, подають до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати такі ліцензії, щомісяця до 10 числа наступного місяця звіт про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів за формою, встановленою цим органом.
За порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством (частина перша статті 17 Закону № 481/95-ВР).
Абзацом 18 частини другої статті 17 Закону № 481/95-ВР визначено, що до суб`єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: неподання чи несвоєчасного подання звіту або подання звіту з недостовірними відомостями про обсяги виробництва та/або обігу (в тому числі імпорту та експорту) спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів до органу виконавчої влади, уповноваженого Кабінетом Міністрів України видавати відповідні ліцензії, - у розмірі 17000 гривень.
Наказом Міністерства фінансів України від 11.02.2016 № 49 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) затверджено, зокрема, Форму звіту № 1-РТ "Звіт про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у роздрібній мережі", Порядок заповнення форми звіту № 1-РТ "Звіт про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у роздрібній мережі" та форму звіту № 1-РА "Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у роздрібній мережі", Порядок заповнення форми звіту № 1-РА "Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у роздрібній мережі". Вказаний наказ набрав чинності 21.04.2016.
Згідно з пунктами 1, 6 Порядку заповнення форми звіту № 1-РТ "Звіт про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у роздрібній мережі" звіт про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у роздрібній мережі (далі - Звіт) подають суб`єкти господарювання, які одержали ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, незалежно від форми власності до органів ДФС за основним місцем обліку в електронній формі. Звіт складається окремо за кожний місяць та до 10 числа місяця, що настає за звітним, подається до органу ДФС за місцем реєстрації суб`єкта господарювання.
Пунктами 1, 6 Порядку заповнення форми звіту № 1-РА "Звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у роздрібній мережі" визначено, що звіт про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у роздрібній мережі (далі - Звіт) подають суб`єкти господарювання, які одержали ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, незалежно від форми власності до органів ДФС за основним місцем обліку в електронній формі. Головні управління ДФС подають зведений Звіт за кодами продукції до ДФС в електронному вигляді до 13 числа місяця, що настає за звітним кварталом.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваних рішення та вимоги слугувало неподання позивачем звіту про обсяги придбання та реалізації алкогольних напоїв у роздрібній мережі за червень 2016 року (форма № 1-РА) та звіту про обсяги придбання та реалізації тютюнових виробів у роздрібній мережі за червень 2016 року (форма №1-РТ).
Дійсно, Законом № 1791-VIII статтю 18 Закону № 481/95-ВР було доповнено частиною дев`ятнадцятою такого змісту: "штрафи за неподання чи несвоєчасне подання звіту або подання звіту з недостовірними відомостями про обсяги обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів, передбачені абзацом вісімнадцятим частини другої статті 17 цього Закону, не застосовуються до суб`єктів господарювання, які отримали ліцензію на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, з дати виникнення зобов`язання щодо подання такого звіту".
Разом з цим, Суд звертає увагу на те, що позивачем до матеріалів справи долучено копії ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями від 28.10.2016 № 012993 та ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами від 28.10.2016 № 012994. При цьому, камеральна перевірка своєчасності подання форм звітів № 1-РА та № 1-РТ щодо виробництва й обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів проводилась посадовою особою контролюючого органу у серпні 2016 року за період - червень 2016 року.
Тобто, долучені платником до матеріалів справи копії ліцензій були отримані останнім вже після проведення перевірки та прийняття оскаржуваних рішення і вимоги. Жодних доказів наявності відповідних ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами у спірному періоді (червень 2016 року) суду не надано.
Статтею 351 КАС України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Таким чином, оскільки суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не допустили порушень норм процесуального права, а неправильне застосування норм матеріального права не призвело до ухвалення неправильних судових рішень по суті, вказані судові рішення слід змінити в мотивувальній частині, а в іншій частині - залишити без змін.
Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що приймаючи оскаржувані рішення про застосування фінансових санкцій та вимогу відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, встановлений законом.
Щодо посилань позивача на те, що оскаржуване у цій справі рішення про застосування фінансових санкцій прийняте не за формою, передбаченою для податкових повідомлень - рішень, Суд зазначає наступне.
Загальні підходи до оцінки недоліків форми рішення сформульовані Верховним Судом у постановах від 19 травня 2020 року у справі №820/2300/18, від 30 квітня 2020 року у справі №810/384/16, від 17 березня 2020 року у справі № 808/4140/15, від 25 січня 2019 року у справі №812/1112/16, у яких Верховний Суд звертав увагу, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування.
Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли недотримано окремих елементів. Технічні помилки не є недоліками форми оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,