ПОСТАНОВА
Іменем України
24 січня 2022 року
м.Київ
справа №540/593/19
провадження № К/9901/13436/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А. суддів: Кравчука В.М., Шарапа В.М.
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області
на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року (суддя Попов В.Ф.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2020 року (головуючий суддя Осіпов Ю.В., судді Скрипченко В.О., Танасогло Т.М.)
у справі №540/593/19
за позовом ОСОБА_1 і ОСОБА_2
до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області,
за участі третьої особи Фермерського господарства "ВЛ-Фермер"
про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. У березні 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Херсонського окружного адміністративного суду із позовною заявою до ГУ Держгеокадастру у Херсонській області за участі третьої особи ФГ "ВЛ-Фермер", в якому просили суд:
- визнати протиправними рішення ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 05 березня 2019 року №128/0-74/6-19 та №128/0-74/6-19 про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність, як членам ФГ, земельних ділянок, що не перевищує земельну частку (пай), за рахунок земель, наданих в оренду для ведення особистого фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 21,1341 га, у тому числі: 21,1341 га - пасовища (кадастровий номер 6520955100:04:033:0002), згідно договору оренди землі від 15 грудня 2016 року, зареєстрованого 25 грудня 2016 року;
- зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Херсонській області надати їм дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність, як членам ФГ "ВЛ-Фермер", земельних ділянок, що не перевищує земельну частку (пай), за рахунок земель, наданих в оренду для ведення особистого фермерського господарства загальною площею 21,1341 га, у тому числі: 21,1341 га - пасовища (кадастровий номер 6520955100:04:033:0002), згідно договору оренди землі від 15 грудня 2016 року, зареєстрованого 25 грудня 2016 року;
- встановити судовий контроль за рішенням суду шляхом зобов`язання відповідача подати у визначений судом термін з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду.
2. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2020 року, позов задоволено повністю.
3. Не погодившись з такими судовими рішеннями, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати судові рішення та прийняти нове про відмову у позові.
4. Від позивачів надійшов відзив на касаційну скаргу, в яких вони просять відмовити у задоволенні касаційної скарги.
5. Від третьої особи надійшли пояснення на касаційну скаргу, в яких ФГ "ВЛ-Фермер" також просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 15 грудня 2016 року між ГУ Держгеокадастру у Херсонській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, предметом якого є надання орендарю в строкове (на 7 років) платне користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності площею 21,1341 га для ведення фермерського господарства, що розташована за межами населених пунктів на території Великоолександрівської селищної ради Великоолександрівського району Херсонської області.
7. Згідно зі статутом ФГ "ВЛ-Фермер" (нова редакція), затвердженого рішенням засновника господарства від 26 червня 2017 року №2 та зареєстрованого 18 липня 2017 року, до складу господарства входять: голова ФГ - ОСОБА_1, член ФГ - ОСОБА_2 .
8. 09 серпня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до ГУ Держгеокадастру у Херсонській області із заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею по 10,6 га, яка розташована на території Великоолександрівської селищної ради Великоолександрівського району Херсонської області для ведення фермерського господарства із земель державної власності.
9. Отримавши відмову, позивачі звернулися до суду з позовом.
10. Постановою Херсонського окружного адміністративного суду у справі № 821/1412/17 позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено: визнано протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Херсонській області у наданні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність, як членам фермерського господарства, земельних ділянок та зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Херсонській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність, як членам фермерського господарства "ВЛ-Фермер", земельних ділянок, що не перевищує земельну частку (пай), за рахунок земель, наданих в оренду для ведення особистого фермерського господарства загальною площею 21,1341 га, у тому числі: 21,1341 га - пасовища, згідно з договором оренди землі від 15 грудня 2016 року, зареєстрованого 25 грудня 2016 року.
11. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2018 року, постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року скасовано, ухвалено нову постанову, якою визнано протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Херсонській області у наданні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність та зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Херсонській області повторно розглянути заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, для ведення фермерського господарства.
12. В подальшому, ГУ Держгеокадастру у Херсонській області повторно розглянуті заяви позивачів щодо надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю) для ведення фермерського господарства та листами від 08 червня 2018 року № 31-21-0.302-3159/2-18, № 31-21-0.302-3162/2-18 відмовлено у задоволені заяв із раніше зазначених причин, що стало підставою для повторного звернення позивачів до суду.
13. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 18 липня 2018 року у справі №821/1234/18 визнано протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Херсонській області у наданні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою та з урахуванням позиції Одеського апеляційного адміністративного суду у справі № 821/1412/17 та зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Херсонській області повторно розглянути заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, для ведення фермерського господарства.
14. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 18 липня 2018 року залишено без змін.
15. На виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року відповідачем, втретє розглянуто заяву ОСОБА_2, якій відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) для ведення фермерського господарства згідно з листом заступника начальника ГУ Держгеокадастру у Херсонській області за від 05 березня 2019 року № 128/0-74/6-19.
16. ОСОБА_1 також повідомлено листом заступника начальника ГУ Держгеокадастру у Херсонській області за від 05 березня 2019 року № 128/0-75/6-19, що на виконання постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року, розглянуто його заяву та відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки в розмірі земельної частки (паю) для ведення фермерського господарства.
17. Незгода з цими відмовами стала підставою для звернення до суду з цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
18. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, керувався тим, що позовні вимоги обґрунтовані та доведені, а дії та спірні рішення відповідача є неправомірними.
19. Суди взяли до уваги те, що вказані відповідачем підстави для відмов у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою були предметом розгляду адміністративних справ №821/1412/17 та №821/1234/18, і судовими рішеннями у цих справах встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які є членами ФГ "ВЛ-Фермер", мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю). При цьому, жодних нових обставин при останній відмові позивачам у наданні спірного дозволу відповідач у своїх рішеннях не навів.
20. Щодо належного способу захисту порушеного права, то суди врахували те, що відповідач неодноразово відмовляв позивачам з одних і тих же підстав, а також те, що у листах-відмовах від 05 березня 2019 року ГУ Держгеокадастру у Херсонській області не навело законодавчо обґрунтованих підстав для повторної відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, а отже у ГУ Держгеокадастру у Херсонській області відсутнє право адміністративного розсуду, а відтак, зобов`язання відповідача затвердити вищезазначений проект, в цьому конкретному випадку, фактично не впливає на його дискреційні повноваження.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ ТА ПОЯСНЕНЬ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ
21. Заявник на обґрунтування вимог касаційної скарги покликається на те, що судами першої та апеляційної інстанції допущено невідповідність висновків нормам чинного законодавства та висновкам Верховного Суду при розгляді аналогічних спорів, викладених у постановах від 19 червня 2018 року у справі №816/1920/17, від 14 серпня 2018 року у справі №818/1530/17, від 07 червня 2019 року у справі №1140/2695/18.
22. Скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги того, що відповідач на виконання судових рішень вчасно повторно розглядав клопотання позивачів та приймав рішення про відмову у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою через невідповідність місця розташування земельних ділянок вимогам чинного законодавства, а саме ст. 32 ЗК України, ст. ст. 12, 13 Закону України "Про фермерське господарство".
23. Також відповідач вважає, що суди не могли втручатися у дискреційні повноваження ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, зобов`язуючи останнього надати відповідні дозволи позивачам.
24. У відзиві на касаційну скаргу позивачі наголошують на тому, що з 2017 року звертаються до відповідача для отримання дозволів на розробку проектів землеустрою. Незаконність дій відповідача щодо відмови у наданні дозволів доведена при розгляді справ №821/1412/17 та №821/1234/18.
25. У поясненнях на касаційну скаргу третя особа зазначає про те, що підтримує позовні вимоги, а касаційну скаргу вважає необґрунтованою.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
26. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
27. Особливості надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства визначені ЗК України та Законом України "Про фермерське господарство" від 19 червня 2003 року № 973-ІV (далі - Закон № 973-ІV).
28. Так, відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону № 973-ІV члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності із земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).
29. Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради (ч. 2 ст.13 Закону № 973-ІV).
30. Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (по тексту - ЗК України) та Законом України "Про землеустрій".
31. Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.
32. Згідно з ч. 1 ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
33. Зі змісту ч. 6 ст. 118 ЗК України слідує, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні, до якого додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
34. Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
35. При цьому ч. 7 ст. 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:
- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;
- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;
- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
36. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 ЗК України.
37. Верховний Суд зазначає, що основним питанням, яке постало перед судами попередніх інстанцій була перевірка та надання оцінки підставам відмови у наданні позивачам дозволу на розробку проектів землеустрою.
38. Матеріалами справи підтверджено, що підставою для відмови ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою було те, що спірна земельна ділянка перебуває у користуванні ОСОБА_1, а не у ФГ "ВЛ-Фермер", тому у ОСОБА_2 немає правових підстав для отримання безоплатно у приватну власність земельної частки (паю) із означеної земельної ділянки.
39. Підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_1 зазначено, що заявнику за умовами договору оренди землі від 15 грудня 2016 року надано в оренду земельну ділянку на підставі протоколу земельних торгів строком на 7 років. ГУ Держгеокадастру у Херсонській області вважало, що відсутні правові підстави у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у період дії договору оренди землі.
40. Суди попередніх інстанцій керувалися тим, що аналогічні підстави для відмови у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою вже розглядалися судами при вирішенні справ №821/1412/17 та №821/1234/18.
41. У постанові Херсонського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року у справі №821/1412/17 зазначено про те, що 08 вересня 2017 року Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області листом № Л-9799/0-3436/6-17 надало відповідь ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про розгляд їх заяв стосовно надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок в розмірі земельної частки (паю) для ведення фермерського господарства, розташованих на території Великоолександрівської селищної ради. За результатами розгляду заяв відповідач відмовив позивачам у наданні запитуваних дозволів мотивуючи тим, що на даний час має право передавати у власність громадянам в межах норм безоплатної приватизації не більше 25 відсотків від площі земельних ділянок, право оренди на які було продано на території Херсонської області за попередній квартал та повідомив, що зазначена ділянка не ввійшла до переліку ділянок, виділених для безоплатної приватизації.
42. У вказаній справі суд першої інстанції зробив висновки про протиправність такої відмови з огляду на те, що вона не узгоджується з приписами ч. 7 ст. 118 ЗК України.
43. При повторному розгляді клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ГУ Держгеокадастру у Херсонській області керуючись ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України відмовило в його задоволенні. Обґрунтуванням відмови слугувала наявність договору оренди земельної ділянки, який укладено з ОСОБА_1 15 грудня 2016 року, зареєстровано 25 грудня 2016 року, строк дії якого до 2023 року. Для вирішення порушеного в заяві питання управління рекомендувало звернутися після закінчення орендних правовідносин.
44. Відмовляючи ОСОБА_2 при повторному розгляді клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, ГУ Держгеокадастру у Херсонській області з посиланням на ст.13 Закону України "Про фермерське господарство" від 19 червня 2003 року №973-VI зазначило про відсутність правових підстав для передачі їй безоплатно у приватну власність земельної частки, яка раніше у її користуванні не перебувала, а в даний час перебуває у користуванні ОСОБА_1 .
45. Вказаним підставам для відмови надано оцінку при розгляді справи №821/1234/18.
46. Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 18 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 грудня 2018 року у справі №821/1234/18 позов задоволено частково: визнано протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Херсонській області у наданні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність, як членам фермерського господарства, земельних ділянок, що не перевищує земельну частку (пай), за рахунок земель, наданих в оренду для ведення особистого фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 21,1341 га, у тому числі: 21,1341 га - пасовища (кадастровий номер 6520955100:04:033:0002), згідно з договором оренди землі від 15 грудня 2016 року, зареєстрованого 25 грудня 2016 року; зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Херсонській області повторно розглянути заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2, від 09 серпня 2017 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, для ведення фермерського господарства. В решті позовних вимог відмовлено.
47. Проаналізувавши судові рішення у справі №821/1234/18, суди зробили висновки про те, що ГУ Держгеокадастру у Херсонській області при наданні відмов позивачам у листах від 08 червня 2018 року № 31-21-0.302-3159/2-18, № 31-21-0.302-3162/2-18 та у листах від 05 березня 2019 року №128/0-74/6-19 та №128/0-74/6-19 (які є предметом розгляду цієї справи) зазначило однакові підстави для відмови у наданні дозволів на розробку проектів землеустрою.
48. Відповідно до ч.1 ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
49. У зв`язку з неврахуванням висновків судів, викладених у судових рішеннях у справі №821/1234/18, Херсонський окружний адміністративний суд 24 квітня 2019 року постановив окрему ухвалу у справі № 540/593/19.
50. Верховний Суд, оцінюючи спірні відмови ГУ Держгеокадастру у Херсонській області у наданні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дозволів на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність як членам фермерського господарства земельних ділянок, що не перевищує земельну частку (пай), за рахунок земель, наданих в оренду для ведення особистого фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 21,1341 га, керується таким.
51. Частиною 3 ст. 341 КАС України передбачено, що Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
52. У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 03 листопада 2021 року у справі №817/1911/17 сформовані такі правові висновки:
" 59. У члена фермерського господарства не виникає право користування земельною ділянкою, яка була надана власником (органом місцевого самоврядування) громадянину (засновнику) у користування для створення такого господарства. Єдиним суб`єктом, який володіє правомочністю користуватися земельною ділянкою, виділеною власником (органом місцевого самоврядування) для створення фермерського господарства, є саме таке фермерське господарство як суб`єкт господарювання.
60. Право на безоплатну передачу у власність земельних ділянок із земель, що надавалися у користування засновнику для створення фермерського господарства, не виникає у жодного члена фермерського господарства, в тому числі засновника.
61. Чинні правові норми Земельного кодексу України та Закону № 973-IV не передбачають права громадянина України використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення фермерського господарства, без створення такого фермерського господарства та його реєстрації. Тому земля, надана в користування громадянину України для створення фермерського господарства, вважається такою, яка передана у користування всьому фермерському господарству. Але при цьому, власник землі залишається незмінним - держава або територіальні громади. Фермерське господарство не має в цьому випадку документу, який засвідчував би державну реєстрацію права на землю (права постійного користування) на відміну від громадянина, який отримав земельну ділянку у користування та зареєстрував належним чином такий правочин. Отже, члени фермерських господарств, у тому числі засновник (який отримав земельну ділянку у користування для створення такого фермерського господарства), можуть отримати безоплатно у приватну власність земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) із земель державної та комунальної власності у порядку, передбаченому ЗК України, та лише після припинення права власності чи користування такими земельними ділянками у визначеному законом порядку".
53. Застосовуючи вказаний підхід до обставин цієї справи, Суд бере до уваги те, що позивачі помилково вважають наявним у них право на отримання бажаних земельних ділянок, які знаходяться у користуванні ОСОБА_1 на підставі оренди.
54. При цьому позивачі можуть реалізувати наявне у них право на отримання земельних ділянок у загальному порядку, обравши інші земельні ділянки.
55. З урахуванням викладеного, відмови ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 05 березня 2019 року №128/0-74/6-19 та №128/0-74/6-19 узгоджуються з останньою судовою практикою Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду.
56. Отже, позовні вимоги про скасування вказаних відмов відповідача не підлягають задоволенню.
57. За правилом частини 1 статті 351 КАС України Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
58. Суди попередніх інстанцій помилково задовольнили позов, у зв`язку з чим касаційну скаргу слід задовольнити, судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові.
59. На підставі викладеного, керуючись ст. 139, 242, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,