ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2022 року
м. Київ
справа № 480/1390/19
адміністративне провадження № К/9901/23710/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року (головуючий суддя Глазько С.М.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Жигилій С.П., судді - П`янова Я.В., Перцова Т.С.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" до Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків, Головного управління Державної податкової служби у Сумській області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги в частині,
установив:
У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання" (далі - ТОВ "СМНВО", Товариство) звернулось до суду з позовом до Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (Північне МУ ДПС по роботі з ВПП, відповідач), Головного управління Державної податкової служби у Сумській області (далі - ГУ ДПС у Сумській області), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 18 лютого 2019 року №73-50 в частині визначення суми податкового боргу з податку на прибуток у загальному розмірі 9ʼ 090ʼ 646,54 грн (з яких штрафні (фінансові) санкції - 413ʼ 261,50 грн, пеня - 8ʼ 677ʼ 385,04 грн).
Обґрунтовуючи неправомірність спірного рішення позивач вказував, що контролюючим органом протиправно включено до оскаржуваної вимоги суму податкового боргу з податку на прибуток у загальному розмірі 9ʼ 090ʼ 646,54 грн, оскільки є такі, що набрали законної сили, судові рішення, якими підтверджено протиправність зазначення у картці платника податків частини вказаної суми. Крім того, позивач звертав увагу на те, що відповідачем нараховано зобов`язання поза межами строку давності, визначеного статтею 102 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року, позовні вимоги Товариства задоволено частково: визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Офісу великих платників податків ДФС від 18 лютого 2019 року №73-50 в частині визначення суми податкового боргу з податку на прибуток у загальному розмірі 9ʼ 084ʼ 058,31 грн, в тому числі: штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 413ʼ 261,50 грн, пеня - 8ʼ 670ʼ 796,81 грн; у задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог, відповідач, Північне МУ ДПС по роботі з ВПП, звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення й постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме: відповідач зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пунктів 59.1, 59.5 статті 59, статті 95, статті 102, підпункту 101.2.3 пункту 101.2 статті 101 ПК України, пункту 1 розділу ІІІ Порядку направлення податкових вимог платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №610 від 30 червня 2017 року, у подібних правовідносинах.
У розрізі заявленої підстави касаційного оскарження Північне МУ ДПС по роботі з ВПП звертає увагу на те, що сума нарахувань в розмірі 3ʼ 529ʼ 757,25 грн, яка є предметом оскарження за 2017 рік, вже була відкоригована в індивідуальній картці платника (далі - ІКП) позивача на підставі відповідних судових рішень. Відповідач вважає, що звернення позивача з подібними позовними вимогами є передчасним і недопустимим, оскільки питання законності чи незаконності вжиття відповідних заходів стягнення має вирішуватись у справі про стягнення податкового боргу з Товариства. Зауважує, що порушені, на переконання позивача, права вже були поновленні у судовому порядку у справах №818/2389/18 та №480/1304/19, якими податковий орган було зобов`язано відкоригувати дані ІКП шляхом скасування нарахованої пені. Окрім того, звертає увагу на те, що станом на час прийняття спірної вимоги були відсутні рішення суду, які б встановлювали протиправність дій Північного МУ ДПС по роботі з ВПП та зобов`язували відкоригувати дані інтегрованої картки платника податків, у зв`язку з чим відповідачем визначено суму податкового боргу станом на день винесення вимоги на підставі даних ІКП. Також, вказує, що податкове повідомлення-рішення від 22 січня 2015 року №0000111501 не увійшло до спірної податкової вимоги, а тому суди безпідставно задовольнили позовні вимоги в означеній частині. На додаток до викладеного, відповідач зазначає, що стаття 102 ПК України визначає 1095-строк саме для стягнення податкового боргу, а не для включення сум боргу до податкової вимоги, й прийняття податкової вимоги не є заходом стягнення, й на неї не поширюються приписи означеної статті.
Наполягаючи на порушенні судами норм процесуального права відповідач посилається на те, що судами неповно з`ясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення справи, не враховано доводи й аргументи, якими він обґрунтовував свою правову позицію у спорі.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін як законні й обґрунтовані, а скаргу контролюючого органу - без задоволення, повністю підтримуючи висновки й мотиви, з яких виходили суди при ухваленні рішень.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що18 лютого 2019 року Офісом великих платників податків ДФС (правонаступником якого є Північне МУ ДПС по роботі з ВПП) винесено податкову вимогу №73-50, якою визначено, що станом на 17 лютого 2019 року сума податкового боргу TOB "СМНВО" становить - 100ʼ325ʼ 578,48 грн, в тому числі: з податку на прибуток - 65ʼ 049ʼ 598,80 грн (основний платіж - 44ʼ 066ʼ 050,94 грн, штрафні (фінансові) санкції - 513ʼ 310,67 грн, пеня - 20ʼ 470ʼ 237,20 грн; з податку на додану вартість - 35ʼ 275ʼ 979,67 грн, основний платіж - 29ʼ 214ʼ 551,00 грн, штрафні (фінансові) санкції- 2ʼ 232ʼ 727,18 грн, пеня - 3ʼ 828ʼ 701,49 грн.
Вважаючи неправомірною податкову вимогу в частині нарахованої пені з податку на прибуток у загальному розмірі 9ʼ 090ʼ 646,54 грн, в тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 413ʼ 261,50 грн та пенею в сумі 8ʼ 677ʼ 385,04 грн, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги частково суд першої інстанції, з висновком якого повною мірою погодився й апеляційний суд, виходив з того, що, приймаючи спірну вимогу, відповідачем не враховано судових рішень, які мають преюдиційне значення для вирішення цієї справи, а також включення до структури податкового боргу суми заборгованості, стосовно якої минув строк давності.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з такого.
Дослідженням структури податкового боргу ТОВ "СМНВО" станом на 17 лютого 2019 року, судами попередніх інстанцій з`ясовано, що правомірність включення до податкового боргу позивача пені вже була предметом дослідження у ході розгляду інших судових справ (№818/2389/18 та №480/1304/19) та в подальшому підтверджена прийнятими за результатами їх розгляду судовими рішеннями.
Так, зокрема, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2018 року у справі №818/2389/18, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2019 року, визнано протиправними дії Офісу великих платників податків ДФС в особі Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС по нарахуванню в інтегрованій картці ТОВ "СМНВО" з податку на прибуток пені у загальному розмірі 3ʼ 529ʼ 757,25 грн на суму погашеного у 2017 році податкового боргу; зобов`язано Офіс великих платників податків ДФС в особі Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС відкоригувати дані інтегрованої картки ТОВ "СМНВО" з податку на прибуток шляхом скасування пені в сумі 3ʼ 529ʼ 757,25 грн, нарахованої на суму погашеного у 2017 році податкового боргу.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 11 липня 2019 року у справі №480/1304/19, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2020 року, зобов`язано Офіс великих платників податків ДФС в особі Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС відкоригувати дані інтегрованої картки ТОВ "СМНВО" з податку на прибуток шляхом скасування пені в сумі 5ʼ 141ʼ 039,56 грн. на суму погашеного у 2018 році податкового боргу.
Отже, наведеними вище судовими рішеннями, які набрали законної сили, та в касаційному порядку не переглядались, встановлено протиправність дій контролюючого органу щодо нарахування у 2017 році позивачу пені з податку на прибуток у загальному розмірі 3ʼ529ʼ 757,25 грн, а також зобов`язано контролюючий орган відкоригувати дані ІКП TOB "СМНВО" з податку на прибуток шляхом скасування пені в сумі 5ʼ 141ʼ 039,56 грн на суму погашеного у 2018 році податкового боргу.
Згідно з частиною другою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
Одним із процесуальних засобів забезпечення реалізації конституційної гарантії обов`язковості судового рішення є застосування як преюдиційних обставин, встановлених у судовому рішенні, що набрало законної сили, під час судового розгляду іншої справи (частини четверта - сьома статті 78 КАС України).
Під преюдицією розуміється обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.
Так, відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Тобто, учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені. Учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої справи. Преюдиційний характер встановлених у судовому рішенні, що набуло законної сили, обставин справи виявляється також і в тому, що суд враховує такі обставини, навіть у випадку, якщо це судове рішення не було виконано фактично.
Враховуючи викладене, а також приписи частини четвертої статті 78 КАС України, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що в межах розгляду даної справи протиправність дій контролюючого органу щодо нарахування у період з 2017 по 2018 роки в інтегрованій картці позивача з податку на прибуток пені у загальному розмірі 8ʼ 670ʼ 796,81 грн (3ʼ 529ʼ 757,25 грн + 5ʼ 141ʼ 039,56 грн), - не підлягає доказуванню, а відтак є правильним висновок судів про безпідставне включення до структури податкового боргу станом на 17 лютого 2019 року пені, відображеної у податковій вимозі Офісу великих платників податків ДФС від 18 лютого 2019 року №73-50.