ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 січня 2022 року
м. Київ
справа № 420/9058/21
адміністративне провадження № К/9901/37254/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів: Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
розглянув у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області в особі державного реєстратора Гудової С.О., за участю третьої особи - Приватного підприємства "Ніка-2", про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року (суддя - Бжассо Н.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року (суддя-доповідач Кравець О.О., судді Зуєва Л.Є., Коваль М.П.),
УСТАНОВИВ:
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Білгород-Дністровської районної державної адміністрації Одеської області в особі державного реєстратора Гудової С.О. про визнання протиправними дій державного реєстратора щодо вчинення реєстраційної дії №1005529950029002795 від 22.01.2021 та зобов`язання державного реєстратора скасувати цей запис.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року, відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що спір, який виник між сторонами, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки стосується захисту корпоративних і майнових прав позивача, а тому такий спір належить до юрисдикції господарського суду.
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ухвалені ними рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
За доводами позивача, суди попередніх інстанцій неправильно визначили зміст спірних правовідносин як корпоративних, оскільки між ним та учасниками підприємства чи то з самим підприємством немає спору. Натомість предметом оскарження є дії державного реєстратора з підстав перевищення ним своїх повноважень та вчинення дій усупереч вимогам законодавства України у сфері державної реєстрації, що, на думку позивача, відносить цей спір до публічно-правових спорів, який підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Відзивів на касаційну скаргу інші учасники справи не подали.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, колегія суддів виходить з такого.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
За змістом пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Суб`єктом владних повноважень, у розумінні пункту 7 частини першої статті 4 КАС України, є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на помилковості поширення юрисдикції адміністративних судів на всі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, зазначаючи, що визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин (постанови від 30 січня 2020 року у справі №817/623/18, від 03 лютого 2021 року у справі №804/4362/18, від 17 лютого 2021 року у справі №821/669/17, від 21 вересня 2021 року у справі №905/2030/19).
Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.
Як установлено судами попередніх інстанцій, реєстраційною дією №1005529950029002795 від 22.01.2021 державний реєстратор скасував реєстраційну дію №15521050026002795 від 15.06.2018, якою на підставі рішень загальних зборів засновників Приватного підприємства "Ніка-2" (далі - ПП "Ніка-2"), оформлених протоколами від 07.06.2018 №3 і від 14.06.2018 №4, були внесені зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у частині затвердження нових редакцій статуту ПП "Ніка-2" (зокрема, легалізовано право ОСОБА_1 на участь у складі засновників цього підприємства).
При цьому оскаржувану реєстраційну дію відповідач вчинив на підставі рішення Господарського суду Одеської області від 16.01.2020 у справі №916/2749/19 за позовом ОСОБА_3 до ПП "Ніка-2" про визнання недійсними рішень загальних зборів засновників ПП "Ніка-2" та визнання недійсними статутів підприємства в новій редакції.
Таким чином, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що позивач у поданому до адміністративного суду позові оскаржує дії державного реєстратора, які пов`язані зі зміною складу засновників ПП "Ніка-2".
Частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За приписами пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.
Аналізуючи зміст наведених правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що звернення позивача із цим позовом спрямоване на захист його корпоративних і майнових прав, тому спір у цій справі підпадає під юрисдикцію господарських судів.
Спростовуючи доводи позивача щодо оскарження ним виключно дій реєстратора як суб`єкта владних повноважень, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що вимога про визнання неправомірними дій державного реєстратора щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань певних відомостей має похідний характер від корпоративного спору та залежить від наявності самого порушеного права, яке підлягає захисту ефективним способом.
Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов у постанові від 04 березня 2021 року у справі №818/2318/18.
З огляду на викладене суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що позивачем пред`явлено позов не у сфері публічно-правових відносин, що згідно зі статтею 19 КАС України виключає можливість його розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав уважати, що судові рішення ухвалені з порушенням норм процесуального права.
Керуючись статтями 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд