ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2022 року
м. Київ
справа № 360/609/21
провадження № К/9901/30391/21, К/9901/32057/21, К/9901/32759/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Єресько Л. О., Шевцової Н. В.,
секретаря судового засідання - Жидецької В. В.,
за участі представника відповідача: Кудіної Т. А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Луганської обласної прокуратури, за участі третьої особи: Офісу Генерального прокурора, про визнання протиправними та скасування рішення, наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито
за касаційними скаргами Луганської обласної прокурори, Офісу Генерального прокурора, ОСОБА_1 на постанову Першого апеляційного адміністративного суду прийняту 26 липня 2021 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Компанієць І. Д., суддів: Гайдара А. В., Гаврищук Т. Г.,
І. Суть спору
1. У лютому 2021 року ОСОБА_1 (надалі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), Луганської обласної прокуратури, за участі третьої особи: Офісу Генерального прокурора, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати рішення четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 24 листопада 2020 року № 107 "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп?ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора" прокурором Рубіжанського відділу Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області ОСОБА_1 ;
1.2. визнати протиправним та скасувати наказ виконувача обов?язки керівника Луганської обласної прокуратури від 28 грудня 2020 року № 2056к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Рубіжанського відділу Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області на підставі пункту 9 частини першої статі 51 Закону України "Про прокуратуру" з 31 грудня 2020 року;
1.3. поновити ОСОБА_1 в структурі Луганської обласної прокуратури з 31 грудня 2020 року на посаді прокурора Рубіжанського відділу Сєвєродонецької місцевої (окружної) прокуратури Луганської області або на рівнозначній посаді прокурора в органах Луганської обласної прокуратури;
1.4. стягнути з Луганської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 31 грудня 2020 року до моменту фактичного поновлення на роботі.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначав про те, що він з 14 березня 2003 року по 31 грудня 2020 року працював в органах прокуратури України на різних прокурорських посадах, має загальний стаж роботи в органах прокуратури майже 18 років та заохочення.
2.1. 10 листопада 2020 року було проведено іспит у формі анонімного тестування з використанням комп?ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, в якому він брав участь, і за наслідками якого набрав 61 бал.
2.2. За результатами проведення першого етапу атестації прокурорів четверта кадрова комісія обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур та їх відділів, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) прийняла рішення від 24 листопада 2020 року № 107 про неуспішне проходження атестації позивачем.
2.3. На підставі рішення четвертої кадрової комісії від 24 листопада 2020 року № 107 про неуспішне проходження позивачем атестації, наказом Луганської обласної прокуратури від 28 грудня 2020року № 2056к позивача звільнено з посади прокурора Рубіжанського відділу Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 31 грудня 2020 року.
2.4. Дії відповідачів є протиправними, а рішення четвертої кадрової комісії не законними, оскільки відсутні підстави для звільнення, передбачені статтею 51 Закону України "Про прокуратуру".
Реорганізації чи ліквідації, скорочення кількості прокурорів в органі, в якому позивач обіймав посаду, не відбувалося, мало місце тільки перейменування органів прокуратури.
Не відбулось на час звільнення позивача і передбачене законом утворення окружних прокуратур.
2.5. Крім того, є сумніви щодо правомірності формування четвертої кадрової комісії, у тому числі компетентності її членів та наявності у цих осіб необхідних професійних і моральних якостей, необхідного досвіду щодо проведення атестації, бездоганної ділової репутації, навичок володіння тематикою, яка використовується для складання тестів та завдань іспиту.
2.6. Письмова заява про намір пройти атестацію, містить обов`язкові умови, з якими особа, яка подає вказану заяву, повинна погодитись, проте підписанням саме такої форми (змісту) заяви позивач фактично надав право кадровим комісіям на збирання стосовно нього будь-якої інформації та персональних даних, які можуть бути в подальшому розголошені та використані без законно поставленої мети.
2.7. Також, під час іспиту програма, на якій здійснювалось тестування працювала не правильно, з технічними перебоями, відбувався технічний збій комп`ютера, збої у роботі програмного забезпечення.
В тестових питаннях та їх відповідях містилися помилки.
Крім того, значна кількість сформованих питань на іспиті стосувалась кримінального права та кримінального процесу, що не враховує рівень професійності та компетентності тих прокурорів, які працюють в інших напрямках прокурорської діяльності.
2.8. Також, звільнення позивача мало місце в період тимчасової непрацездатності, оскільки він з 29 грудня 2020 року перебував на лікарняному.
3. Відповідачі позов не визнали, заперечували проти його задоволення, зазначаючи, що позивач за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування, з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора набрав 61 бал, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, і не був допущений до проходження наступних етапів атестації.
Тобто, позивач не успішно пройшов атестацію.
У зв`язку з цим четверта кадрова комісія, керуючись підпунктом 13, 17 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ, пункту 6 Розділу І, пункту 5 розділу Порядку № 221, обґрунтовано прийняла рішення про неуспішне проходження позивачем атестації.
3.1. Юридичним фактом, що зумовлює звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" в даному випадку є рішення комісії про неуспішне проходження атестації прокурором.
3.2. Відтак спірний наказ про звільнення позивача видано на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений законом. А тому просили у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
4. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 14 березня 2003 року працював на різних посадах в органах прокуратури України.
5. 14 грудня 2015 року позивача призначено на посаду прокурора Рубіжанського відділу Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області.
6. 19 вересня 2019 року Верховна Рада України ухвалила Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" яким, зокрема, передбачено обов`язкове проходження атестації чинними працівниками органів прокуратури України.
7. 03 жовтня 2019 року Генеральний прокурор видав наказ № 221, яким затверджено Порядок проходження прокурорами атестації.
Цей Порядок установив правила та процедуру проведення атестації прокурорів, передбаченої Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури".
Поряд з іншими нормами Порядок № 221 передбачає, що для проходження атестації працівник прокуратури повинен подати заяву за формою, передбаченою додатком 2 до цього Порядку.
8. 07 жовтня 2019 року позивачем подано Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в окружній прокуратурі та про намір пройти атестацію.
9. 10 листопада 2020 року за результатами іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора позивач набрав 61 бал, що підтверджується відомістю про результати тестування на знання та вміння у застосуванні закону і відповідність здійснювати повноваження прокурора, в якій за порядковим номером 1 зазначений ОСОБА_1 .
9.1. Згідно роздруківки розгорнутих результатів тестування "Деталі іспиту" кількість коректних відповідей позивача та набраний бал 61.
Кількість набраних за результатом тестування балів позивачем не оспорюється.
9.2. На засіданні четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) 10 листопада 2020 року, яке оформлено протоколом № 9 прийнято рішення про формування списку осіб, які 10 листопада 2020 року не пройшли іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, набравши менше 70 балів.
9.3. У Додатку 2 до протоколу засідання четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) № 9 від 10 листопада 2020 року "Список осіб, які 10 листопада 2020 року не пройшли іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, набравши менше 70 балів" під порядковим номером 19 зазначений ОСОБА_1, кількість набраних балів 61.
9.4. 24 листопада 2020 року на засіданні четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), яке оформлено протоколом № 12 від 24 листопада 2020 року, зафіксовано осіб, серед яких зазначено ОСОБА_1, які 10 листопада 2020 року не пройшли іспит у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, набравши 70 балів.
Внаслідок цього, комісією ухвалено рішення про неуспішне проходження прокурорами атестації враховуючи, що указані особи за результатами іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, набрали бал, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, відповідно до пунктів 6, 8 розділу І, пунктів 4, 5 розділу ІІ Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2020 року № 221.
9.5. Рішенням четвертої кадрової комісії від 24 листопада 2020 року № 107 "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп?ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора", керуючись пунктами 13, 17 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", пунктами 6, 8 розділу І, пунктами 4, 5 розділу ІІ Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2020 року № 221, враховуючи, що прокурор Рубіжанського відділу Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області ОСОБА_1 за результатами іспиту у формі анонімного тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора набрав 61 бал, що є менше встановленого пунктом 4 розділу ІІ Порядку прохідного балу (70) для успішного складання іспиту, визначено, що він не допускається до проходження іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички та припиняє участь в атестації. У зв`язку із цим прокурор Рубіжанського відділу Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області ОСОБА_1 не успішно пройшов атестацію.
9.6. Наказом виконувача обов`язки керівника Луганської обласної прокуратури від 28 грудня 2020 року № 2056к позивача звільнено з посади прокурора Рубіжанського відділу Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 31 грудня 2020 року.
10. Не погодившись із рішенням четвертої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) від 24 листопада 2020 року № 107 "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора" та наказом виконувача обов`язки керівника Луганської обласної прокуратури від 28 грудня 2020 року № 2056к про звільнення ОСОБА_1, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
11. Луганський окружний адміністративний суд рішенням від 15 квітня 2021 року в задоволенні адміністративного позову відмовив.
11.1. Відмовляючи в задоволенні позову, суду першої інстанції виходив з того, що позивач подаючи заяву про переведення на посаду прокурора в окружну прокуратуру та про намір пройти атестацію цілком і повністю був ознайомлений з умовами та процедурами проведення атестації та погодився на їх застосування.
Тобто, позивач розумів наслідки неуспішного проходження одного з етапів атестації та можливе звільнення із підстав, передбачених Законом №113-IX, зокрема не успішне проходження іспиту.
Крім того, юридичним фактом, що зумовлює звільнення позивача на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону "Про прокуратуру" є не завершення процесу ліквідації органу прокуратури, завершення процесу реорганізації органу прокуратури чи завершення процедури скорочення чисельності прокурорів органу прокуратури, а є виключно настання події, зумовленою наявністю рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором ОСОБА_1 .
12. Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 26 липня 2021 року рішення Луганського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 скасував, та прийняв нову постанову, якою позовні вимоги задовольнив частково.
12.1. Визнав протиправним та скасував наказ виконувача обов`язки керівника Луганської обласної прокуратури від 28 грудня 2020 року № 2056к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Рубіжанського відділу Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області з 31 грудня 2020 року.
12.2. Поновив ОСОБА_1 на посаді прокурора Рубіжанського відділу Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області з 31 грудня 2020 року.
12.3. Стягнув з Луганської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 170 151, (сто сімдесят тисяч сто п?ятдесят одна) гривня 80 копійок з відрахуванням обов`язкових податків та зборів.
12.4. Допустив до негайного виконання постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора Рубіжанського відділу Сєвєродонецької місцевої прокуратури Луганської області.
12.5. Допустив до негайного виконання постанову в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.
12.6. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовив.
13. Так, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивача із займаної посади звільнено на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, відповідно до змісту якої прокурор звільняється у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури. Суд указав, що скорочення посади, яку займав позивач до його звільнення із органів прокуратури, та ліквідація вказаного підрозділу станом на дату звільнення позивача з посади не проводилася, реорганізація прокуратури Луганської області у відповідності до передбаченого законом порядку не здійснювалася. На момент звільнення позивача з посади положення Закону № 1697-VII не передбачали звільнення прокурора з посади в разі прийняття рішення кадровою комісією про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.
13.1. Із посиланням на вимоги частини першої статті 235 КЗпП України суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність законних підстав щодо звільнення позивача з роботи та про необхідність поновлення останнього на тій посаді, з якої він звільнений.
13.2. Разом з тим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування рішення №107 Четвертої кадрової комісії від 24 листопада 2020 року про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі тестування з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, оскільки кадровою комісією зроблено обґрунтований висновок про неуспішне проходження атестації позивачем.
13.3. Оскаржуване рішення кадрової комісії відповідає вимогам, встановленим Порядком № 221, зокрема, містить посилання на нормативно-правові акти, що підтверджують повноваження комісії та підстави його прийняття. Також в рішенні наявне його обґрунтування набрання позивачем за результатами складання іспиту балів, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту.
IV. Касаційне оскарження
14. Луганська обласна прокуратура та Офіс Генерального прокурора подали касаційні скарги (К/9901/30391/21, К/9901/32057/21) на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2021 року з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в яких, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення ним норм процесуального права, просять скасувати указане судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог.
Так, Офіс Генерального прокурора та Луганська обласна прокуратура посилаються на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-IX та звільненням з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
15. Позивачем ОСОБА_1 також подано касаційну скаргу (К/9901/32759/21) з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Так, автор скарги посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування підпункту 2 пункту 19 розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-IX.
При цьому зазначає, що його звільнено з органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру". Підставою для такого звільнення слугувало рішення кадрової комісії від 24 листопада 2020 року № 107 про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки.
16. Просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, та прийняти нову постанову якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
17. Верховний Суд ухвалами від 6 жовтня 2021 року, від 11 жовтня 2021 року та від 09 вересня 2021 року відкрив касаційні провадження за скаргами Луганської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора та позивача ОСОБА_1, відповідно, на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2021 року з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
18. Зважаючи на те, що зазначені касаційні скарги подані на рішення, яке постановлено по одній і тій же справі, провадження по цих касаційних скаргах об`єднано в одне К/9901/32759/21.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
19. Згідно зі статтею 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
20. Частиною першою статті 341 КАС України обумовлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
21. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
22. Статтею 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
23. За змістом статті 2 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) право громадянина України на працю є одним з основних трудових прав працівників.
24. Положеннями статті 5-1 КЗпП України передбачено гарантії забезпечення права громадян на працю, зокрема, щодо правового захисту від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
25. Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.
26. Статтею 4 Закону № 1697-VII установлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
27. Законом № 1697-VII забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема, щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.
28. Законом № 113-IX (діє з 25 вересня 2019 року) запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку із чим до Закону № 1697-VII були внесені зміни.
29. Статтею 14 Закону № 1697-VII у зв`язку із внесенням до неї змін Законом № 113-ІХ передбачено скорочення кількості прокурорів органів прокуратури.
30. Зокрема, змінами, унесеними законодавцем, установлено, що загальна чисельність прокурорів органів прокуратури становить не більше 10 000 осіб. Приведення у відповідність із вимогами статті 14 Закону України "Про прокуратуру" кількісного складу органів прокуратури здійснюється, крім іншого, шляхом проведення атестації на виконання вимог Закону № 113-ІХ.
31. У тексті Закону № 1697-VII слова "Генеральна прокуратура України", "регіональні прокуратури", "місцеві прокуратури" замінено відповідно словами "Офіс Генерального прокурора", "обласні прокуратури", "окружні прокуратури".
32. Згідно з пунктами 6, 7 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру". Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
33. Пунктом 10 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ установлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
34. Згідно з пунктом 11 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
35. Пунктом 14 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.
36. На виконання вимог Закону № 113-IX наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (надалі - Порядок № 221).
37. За визначенням, що міститься в пункті 1 розділу 1 Порядку № 221 атестація прокурорів - це встановлена розділом II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.
38. Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку № 221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями. Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.
39. Згідно пункту 9 Порядку № 221 атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку.
40. Заява, вказана у пункті 9 розділу I цього Порядку, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15 жовтня 2019 року (включно). Особа, яку за рішенням суду поновлено на посаді прокурора або слідчого прокуратури після 15 жовтня 2019 року, подає таку заяву Генеральному прокурору упродовж 5 днів після видання керівником органу прокуратури наказу про її поновлення на посаді (пункт 10 Порядку № 221).
41. Відповідно до пункту 11 Порядку № 221 особиста участь прокурора на всіх етапах атестації є обов`язковою. Перед кожним етапом атестації прокурор пред`являє кадровій комісії паспорт або службове посвідчення прокурора.
У разі неявки прокурора для проходження відповідного етапу атестації у встановлені кадровою комісією дату, час та місце, кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Факт неявки прокурора фіксується кадровою комісією у протоколі засідання, під час якого мав відбуватися відповідний етап атестації такого прокурора.
У виключних випадках, за наявності заяви, підписаної прокурором або належним чином уповноваженою ним особою (якщо сам прокурор за станом здоров`я не може її підписати або подати особисто до комісії) про перенесення дати іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, або дати іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, або дати співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, кадрова комісія має право протягом трьох робочих днів з дня отримання такої заяви ухвалити рішення про перенесення дати складання відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора.
Заява має бути передана безпосередньо секретарю відповідної кадрової комісії не пізніше трьох днів з дати, на яку було призначено іспит, співбесіду відповідного прокурора. До заяви має бути долучена копія документа, що підтверджує інформацію про поважні причини неявки прокурора на складання відповідного іспиту, проходження співбесіди. У разі неможливості надати документальне підтвердження інформації про причини неявки в день подання заяви прокурор має надати таке документальне підтвердження в день, на який комісією було перенесено проходження відповідного етапу атестації, однак до початку складання відповідного іспиту, проходження співбесіди.
Якщо прокурор не надасть документальне підтвердження інформації про поважні причини його неявки до початку перенесеного складання відповідного іспиту, проходження співбесіди, комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.
Якщо заява прокурора подана до кадрової комісії з порушенням строку, визначеного цим пунктом, або якщо у заяві не вказані поважні причини неявки прокурора на складання відповідного іспиту, проведення співбесіди кадрова комісія ухвалює рішення про відмову у перенесенні дати та про неуспішне проходження атестації таким прокурором.
Інформація про нову дату складання відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора оприлюднюється на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора). З моменту оприлюднення відповідної інформації прокурор вважається повідомленим належним чином про нову дату проведення відповідного етапу атестації.
42. Згідно з пунктом 7 Порядку № 221 повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних або інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора.
43. Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 КАС України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі також - ЄСПЛ).
44. Згідно з частинами першою та другою статті 19 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-IV "Про міжнародні договори України" (зі змінами та доповненнями), чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.
45. Відповідно до Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
46. Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
47. За сталою практикою Європейського суду з прав людини приватне життя "охоплює право особи формувати та розвивати відносини з іншими людьми, включаючи відносини професійного чи ділового характеру" (див. п. 25 рішення Суду в справі "C. проти Бельгії" від 07 серпня 1996 року (Reports 1996)).
48. Стаття 8 Конвенції "захищає право на розвиток особистості та право формувати і розвивати відносини з іншими людьми та навколишнім світом" (див. п. 61 рішення Суду в справі "Pretty проти Сполученого Королівства" (справа № 2346/02, ECHR 2002)).
49. Поняття "приватне життя" не виключає в принципі діяльність професійного чи ділового характеру, адже саме у діловому житті більшість людей мають неабияку можливість розвивати відносини із зовнішнім світом (див. п. 29 рішення Суду в справі "Niemietz проти Німеччини" від 16 грудня 1992 року). Отже, обмеження, установлені щодо доступу до професії, були визнані такими, що впливають на "приватне життя" (див. п. 47 рішення Суду в справі "Sidabras and Dћiautas проти Латвії" (справи № 55480/00 і № 59330/00, ECHR 2004) і пп. 22 - 25 рішення Суду в справі "Bigaeva проти Греції" від 28 травня 2009 року (справа №26713/05). Крім того, зазначалося, що звільнення з посади становило втручання у право на повагу до приватного життя (див. пп. 43 - 48 рішення Суду в справі "Ozpinar проти Туреччини" від 19 жовтня 2010 року (справа № 20999/04).
50. За усталеною практикою Європейського суду з прав людини втручання вважатиметься "необхідним у демократичному суспільстві" для досягнення законної мети, якщо воно відповідає "нагальній суспільній необхідності", та, зокрема, якщо воно є пропорційним переслідуваній законній меті. Хоча саме національні органи влади здійснюють початкову оцінку необхідності втручання, остаточна оцінка щодо відповідності та достатності наведених підстав для втручання залишається предметом вивчення Суду на відповідність вимогам Конвенції (див., наприклад, рішення в справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" [ВП] (Chapman v. the United Kingdom) [GC], заява № 27238/95, пункт 90, ЄСПЛ 2001).