ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2022 року
м. Київ
справа № 440/3735/20
адміністративне провадження № К/9901/8505/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року (головуючий суддя - Ясиновський І.Г.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2021 року (колегія суддів у складі: головуюча суддя Бартош Н.С., судді - Подобайло З.Г., Чалий І.С.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕС" до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
установив:
У липні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАЛЕС" (далі за текстом - ТОВ "ВАЛЕС", Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області (далі за текстом - ГУ ДПС у Полтавській області), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 3 квітня 2020 року №0004230501.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2021 року, позов задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення й постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктами 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У розрізі заявленої підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач звертає увагу на застосування судами норми права без урахування висновків, висловлених Верховним Судом у постановах від 24 січня 2018 року у справі №802/2148/13-а, від 6 лютого 2018 року у справі №826/22154/15, від 5 травня 2018 року у справі №808/2524/15, від 2 жовтня 2018 року у справі 816/2328/17, від 21 грудня 2018 року у справі №815/288/18, від 12 березня 2019 року у справі №816/870/19, від 16 квітня 2020 року у справах №826/1199/16 та №826/7760/15, від 2 листопада 2020 року у справі №520/528/19.
Наполягаючи на порушенні судами попередніх інстанцій норм процесуального права (пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України) відповідач посилається на те, що судами було неповно з`ясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, та безпідставно надано перевагу доказам, наданим позивачем. Зокрема, відповідач зазначає, що судами не досліджено належним чином господарські відносини позивача з ТОВ "Нафтогазсервіс", на підставі яких виникла кредиторська заборгованість, не з`ясовано, за якими саме господарськими операціями та за якими правочинами така заборгованість виникла, а також період її виникнення. Вважає, що судами не з`ясовано, чи мав позивач обов`язок відображати у Звіті про фінансовий результат та Декларації з податку на прибуток дохід від простроченої заборгованості. Недослідженими залишились й обставини щодо існування судових чи інших документів на підтвердження факту вжиття відповідних заходів кредитором позивача. Що стосується решти контрагентів позивача, то, за твердженням відповідача, суди не дослідили, за яких обставин та в який спосіб було налагоджено господарські зв`язки між ними, не з`ясовано, хто персонально брав участь у господарських операціях, не допитано відповідних осіб як свідків. Також, скаржник вважає, що підприємством порушено терміни подання заперечення на акт перевірки, а висновки судів з цього приводу не відповідають фактичним обставинам справи.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін як законні й обґрунтовані, а скаргу відповідача - без задоволення, повністю підтримуючи висновки й мотиви, з яких виходили суди при ухваленні рішень.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ГУ ДПС у Полтавській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ВАЛЕС" з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи, за результатами якої 11 березня 2020 року складено акт.
Проведеною перевіркою зафіксовано порушення позивачем, серед іншого, пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 135.1 статті 135, пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пунктів 5, 7, 8 П(С)БО 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 1ʼ 194ʼ 283,00 грн, у тому числі: за 2017 рік у сумі 62ʼ 190,00 грн, за 2018 рік у сумі 988ʼ 770,00 грн та за 9 місяців 2019 року у сумі 143ʼ 323,00 грн.
За наслідками встановлених перевіркою порушень 3 квітня 2020 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004230501, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1ʼ 492ʼ 853,75 грн (за податковим зобов`язанням - 1ʼ 194ʼ 283 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 298ʼ 570,75 грн).
За наслідками процедури адміністративного оскарження означене податкове повідомлення-рішення залишене податковим органом вищого рівня без змін, після чого позивач оскаржив його до суду.
Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновком якого повною мірою погодився й апеляційний суд, що зафіксовані актом перевірки обставини щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства під час здійснення господарських операцій з контрагентами, - є безпідставними та спростовуються зібраними у справі доказами.
Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 1 січня 2017 року по 30 вересня 2019 року встановлено, що ТОВ "ВАЛЕС" на порушення пунктів 7, 8 П(С)БО 15 "Дохід", підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пункту 135.1 статті 135, пункту 137.1 статті 137 ПК України не включено до інших операційних доходів Звіту про фінансові результати (форма №2-м) та одночасно до Декларації по податку на прибуток прострочену кредиторську заборгованість за 2017 рік у сумі 345ʼ 500,00 грн.
Надаючи оцінку означеним обставинам суди попередніх інстанцій виходили з такого.
Згідно з пунктом 5 П(С)БО №11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20, зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.
За приписами Інструкції застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року №291, на рахунку 71 "Інший операційний дохід" ведеться узагальнення інформації про інші доходи від операційної діяльності підприємства у звітному періоді, крім доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). До інших операційних доходів відносяться, зокрема: доходи від списання кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності.
Відповідно до підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України під безнадійною заборгованістю розуміється, зокрема, заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.
Згідно зі статтями 256, 257, частин першої, п`ятої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що досліджувана контролюючим органом заборгованість, яка, на його думку, помилково не включена позивачем до інших операційних доходів Звіту про фінансові результати (форма №2-м) та Декларації по податку на прибуток, виникла в межах виконання договору купівлі-продажу від 16 липня 2013 року №16/07 на придбання технічного метанолу, укладеного між ТОВ "ВАЛЕС" (покупець) та ТОВ "Нафтогазсервіс" (постачальник).
Означеним правочином було обумовлено, що розрахунки здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 1095-ти днів з дати поставки товару. Дата поставки товару визначається з дати відмітки про отримання товару покупцем.
Як встановили суди з видаткової накладної №РН0000040 від 6 травня 2014 року ТОВ "Нафтогазсервіс" поставило метанол технічний марки "А" на суму 399ʼ489,00 грн, а тому ТОВ "ВАЛЕС" мало сплатити протягом 1095 днів з дня отримання товару (6 травня 2014 року), вартість товару. З наведеного суди зробили висновок, що гранична дата сплати товару становить 6 травня 2017 року, і саме з цієї дати почався відлік трирічного строку позовної давності щодо стягнення відповідної заборгованості з позивача.
Тобто, станом на момент проведення перевірки та складення акта перевірки (11 березня 2020 року) строк позовної давності щодо стягнення неоплаченої суми коштів за договором купівлі-продажу від 16 липня 2013 року №16/07 не минув, з чого суди зробили висновок про те, що контрагент позивача, ТОВ "Нафтогазсервіс", може звернутися до суду із відповідною вимогою про стягнення з позивача заборгованості, яка утворилась за договором поставки.
Своєю чергою, станом на час перевірки та складання акта перевірки відповідачем не було отримано інформації від контрагента позивача ТОВ "Нафтогазсервіс" щодо вжиття ним будь-яких заходів зі стягнення з позивача заборгованості, і що такі заходи не призвели до позитивних наслідків (як-от пред`явлення претензії боржнику, звернення до суду, подання заяви про банкрутство боржника тощо).
На переконання колегії суддів КАС ВС, суди в цій справі належним чином з`ясували, з настанням якої події пов`язується початок перебігу строку позовної давності