ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 січня 2022 року
м. Київ
справа № 280/4551/21
провадження № К/9901/38340/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А.,
суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08.07.2021 (головуючий суддя Прасов О.О.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18.10.2021 (колегія суддів у складі головуючого судді Чумака С.Ю., суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В.)
у справі № 280/4551/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просив:
- визнати протиправними дії/бездіяльність відповідача щодо непроведення перерахунку/індексації та не відновлення виплати пенсії позивачу, з компенсацією втрати частини доходу;
- зобов`язати відповідача прийняти позивача на пенсійний облік, провести, починаючи з 07.10.2009 перерахунок пенсії позивачу, як непрацюючому пенсіонеру і дитині війни, відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон №1058-IV), з урахуванням змін в пенсійному законодавстві, застосуванням всіх підвищень, надбавок і доплат, передбачених пенсійним законодавством України, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі та додатково поданих документів про заробітну плату і загальним виробничим стажем, із застосуванням при розрахунку розміру пенсії, починаючи з 07.10.2009, показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2018-2020 роки, не нижче мінімальної пенсії в розмірі прожиткового мінімуму на момент фактичного виконання судового рішення і встановленого законом для позивача мінімального розміру пенсії 2600 грн.;
- виплатити позивачу заборгованість по пенсії одним платежем за період з 07.10.2009 по день фактичної виплати, з розрахунку місячного розміру пенсії, визначеного з застосуванням показника середньої заробітної плати за 2018-2020 роки, індивідуального коефіцієнта заробітної плати і коефіцієнта страхового стажу, згідно з документами про стаж та заробітну плату, наданих позивачем, помноженого на кількість місяців в виплатному періоді, починаючи з 07.10.2009 по день фактичного виконання рішення, на зазначений позивачем банківський рахунок;
- виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів за затримку виплати пенсії за період з 07.10.2009 по день фактичного виконання рішення, одним платежем, на зазначений позивачем банківський рахунок;
- відновити і виплачувати позивачу пенсію за віком довічно, починаючи з 07.10.2009, як непрацюючому пенсіонеру і дитині війни, відповідно до норм Закону № 1058-ІV, з урахуванням змін в пенсійному законодавстві, застосуванням всіх підвищень, надбавок і доплат, передбачених пенсійним законодавством України, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі та додатково поданих документів про заробітну плату і загальним виробничим стажем, не нижче мінімальної пенсії в розмірі прожиткового мінімуму на момент фактичного виконання судового рішення і встановленого законом для позивача мінімального розміру пенсії 2600 грн., з проведенням на загальних засадах індексації/масових перерахунків і осучасненням пенсії, відповідно до пенсійної реформи України.
Також просив, встановити спосіб виконання судового рішення, шляхом зобов`язання відповідача виплачувати пенсію позивачу на зазначений позивачем банківський рахунок, згідно з заявою про виплату пенсії, поданим через уповноваженого представника за дорученням і відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 371 КАС України, допустити негайне виконання рішення суду в повному обсязі заявлених позовних вимог, шляхом стягнення одним платежем всієї суми боргу, починаючи з 07.10.2009 по день фактичної виплати та відповідно до ч. 6 ст. 245, ч. 1 ст. 382 КАС України, зобов`язати відповідача в 14-денний термін надати до суду звіт про виконання судового рішення, зверненого до негайного виконання.
2. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 08.07.2021 позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не поновлення виплати пенсії позивачу;
- зобов`язано відповідача прийняти позивача на пенсійний облік, провести, починаючи з 07.10.2009, поновлення виплати пенсії позивачу, як непрацюючому пенсіонеру і дитині війни, відповідно до норм Закону 1058-ІV, з урахуванням змін в пенсійному законодавстві, застосуванням всіх підвищень, надбавок і доплат, передбачених пенсійним законодавством України, на підставі документів, що знаходяться в пенсійній справі та додатково поданих документів про заробітну плату і загальним виробничим стажем, з проведенням індексації.
В іншій частині позову відмовлено.
3. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.10.2021 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
4. У поданій касаційній скарзі позивач із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права просив скасувати оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції та змінити рішення суду першої інстанції.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач до 01.11.1996 отримував призначену з 15.12.1989 пенсію за віком, надалі виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю. Після виїзду за кордон виплату пенсії було припинено.
6. На підтвердження призначення пенсії позивачем надано суду копію пенсійного посвідчення, виданого Управлінням праці та соціального забезпечення населення в Ленінському районі м. Запоріжжя.
7. 26.05.2021 представником позивача, на підставі нотаріально посвідченої довіреності, подано до відповідача заяву про поновлення позивачу пенсії.
8. 01.06.2021 відповідач відмовив у поновленні пенсії позивачу, посилаючись на те, що зазначену заяву він зобов`язаний подати до пенсійного органу особисто. Крім того, відповідач вказав, що в архіві управління зберігаються пенсійні справи, списані починаючи з 1999 року, архівна пенсійна справа ОСОБА_1 не значиться. Згідно п. 1 ст. 47 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
9. Вважаючи незаконними зазначені дії відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
10. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що з 07.10.2009 (дня набрання чинності Рішенням Конституційного Суду від 07.10.2009 №25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону № 1058-IV) виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу (07.10.2009) територіальні органи Пенсійного фонду України мають відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон. Крім того, відсутність на цей час механізму виплати пенсій громадянам, які проживають у країнах, з якими не укладено міждержавних договорів щодо пенсійного забезпечення, не може бути підставою для позбавлення громадянина України гарантованого йому державою права на отримання пенсії у старості. За наведених обставин, оскільки позивач з 1996 року виїхав на постійне місце проживання в Ізраїль, а йому пенсія була припинена в період проживання за кордоном, то, враховуючи той факт, що на цей час ОСОБА_1 не втратив громадянство України, він має право на поновлення її виплати. Також суд дійшов висновку про наявність у відповідача обов`язку провести дії по здійсненню перерахунку та виплати пенсії позивачу з 07.10.2009 з застосуванням всіх підвищень, індексації, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, зазначив, що заяву про поновлення виплати пенсії подано особою, яка за приписами п. 1.1, 1.3 та 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного Фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанов правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1 та від 16 грудня 2020 року № 25-1; далі - Порядок №22-1) не має такого права, і це є самостійною і достатньою підставою для відмови в поновленні пенсії.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
11. У своїй касаційній скарзі позивач наголошує, що:
- висновки апеляційного суду про необхідність особистого звернення із заявою про поновлення виплати пенсії є безпідставними, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства та суперечать релевантній практиці Верховного Суду у подібних правовідносинах (справи №815/1226/18, №454/2238/16, №489/473/17 та інші);
- зазначені доводи апеляційного суду звужують конституційне право позивача на звернення за допомогою через представника, ставлять його в залежність від місця проживання (перебування) і взагалі унеможливлюють реалізацію пенсіонером, який проживає за кордоном, права на поновлення пенсії.
12. Окремо позивач не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позову, вважає, що при непокладенні на відповідача обов`язку проіндексувати пенсію позивача та виплачувати це призведе до відновлення виплати пенсії позивача в розмірі, який був на момент припинення її виплати (1996 рік) і такі дії відповідача обов`язково призведуть до нового судового процесу.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
13. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.
14. Колегія суддів звертає увагу, що суд апеляційної інстанції при розгляді справи надав оцінку лише доводам сторін щодо дотримання/не дотримання заявником порядку звернення до Пенсійного органу із заявою про поновлення пенсії. Апеляційний суд зазначив, що доводи представника позивача щодо інших підстав відмови в поновленні виплати пенсії, зазначених відповідачем у листі від 01.06.2021, правового значення для вирішення справи не мають і судом не аналізуються, оскільки порушений порядок звернення до пенсійного органу.
15. Щодо таких висновків апеляційного суду колегія суддів зазначає таке.
16. Відповідно до частини 2 статті 49 Закону №1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.
17. За змістом статті 46 Закону №1058-IV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
18. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
19. Пунктами 1.1 - 1.5 розділу І Порядку №22-1 (у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що заява про призначення, перерахунок пенсії, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1); заява про припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання (Заява про виплату пенсії - додаток 2); заява про працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (додаток 3); заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера (додаток 4) подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі - орган, що призначає пенсію) через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб (далі - сервісний центр).
20. Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) з використанням кваліфікованого електронного підпису або електронної системи BankID відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436 (пункт 1.1).
21. Заява про виплату пенсії шляхом зарахування на поточний рахунок пенсіонера в банку подається заявником згідно з Порядком виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596 (пункт 1.2)
22. Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера може бути подана представником заявника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально (пункт 1.3).
23. Заява про призначення пенсії працюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника, який працював на (в) підприємстві, установі, організації, може бути подана через уповноважену посадову особу підприємства, установи, організації (далі - посадова особа) за місцезнаходженням такого підприємства, установи, організації (пункт 1.4).
24. За осіб, які не досягли повноліття або є недієздатними, заява подається батьками, усиновителями, батьками-вихователями, прийомними батьками, патронатними вихователями, опікунами, піклувальниками, представниками закладів (органів опіки і піклування), які виконують функції опікунів і піклувальників, за місцезнаходженням таких закладів (органів) (далі - законні представники).
25. Заява про переведення виплати пенсії за новим місцем проживання особі, яка потребує опіки (піклування), якій опікуна (піклувальника) не призначено і яка перебуває на довготривалому лікуванні у закладі охорони здоров`я, подається адміністрацією цього закладу (пункт 1.5).
26. Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, припиненням перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отриманням пенсії за місцем фактичного проживання, продовженням виплати пенсії за довіреністю, виплатою частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплатою пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведенням виплати пенсії за новим місцем проживання, у зв`язку із працевлаштуванням (звільненням), початком (припиненням) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через вебпортал - дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів) (абзац 6 пункту 1.9 розділу І Порядку №22-1).
27. Перелік документів, необхідних для призначення, перерахунку пенсії або поновлення виплати раніше призначеної пенсії, визначений у розд. ІІ Порядку №22-1. Зокрема, пунктом 2.8 розділу ІІ Порядку №22-1 передбачено, що поновлення виплати пенсії здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.
28. З аналізу вищенаведених норм права апеляційний суд дійшов висновку, що заява про поновлення виплати раніше призначеної пенсії може бути подана тільки особисто пенсіонером. При цьому, можливість подання такої заяви представником пенсіонера не передбачена.
29. Суд констатує, що посилання позивача на ряд постанов Верховного Суду у подібних правовідносинах є помилковим, з огляду на те, що рішення у зазначених справах прийняті на підставі аналізу норм Порядку №22-1, що діяли до 30.03.2021.
30. Розділ І Порядку №22-1 був змінений Постановою правління Пенсійного фонду України "Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України" від 16 грудня 2020 року № 25-1 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16 березня 2021 року за №339/35961 і набрала чинності з 30.03.2021), та викладений в редакції, що наведена вище.
31. Колегія суддів вважає висновки апеляційного суду помилковими з огляду на таке.
32. Верховний Суд неодноразово зазначав, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій, право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні або відсутність міжнародного договору, ратифікованого Верховною Радою України; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія - в Україні чи за її межами, що також передбачено в статті 46 Конституції України.
33. З пункту 3 резолютивної частини рішення Конституційного суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009 вбачається, що Конституційний Суд України звернув увагу Верховної Ради України на необхідність приведення у відповідність до Конституції України положень інших законів, які регламентують виплату пенсій пенсіонерам, які постійно проживають у державах, з якими Україною не укладено відповідного договору, а також прийняття закону про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними.
34. Проте, відповідні зміни до законодавства до цього часу не були внесені.
35. Відсутність чіткого законодавчого механізму щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, призвела до ситуації, за якої громадяни України були позбавлені можливості отримувати належні їм пенсійні виплати, або створювалися умови за яких пенсіонерам, які проживають за межами України, для отримання належних їм пенсійних виплат необхідно було докласти значних зусиль, зокрема, звертатись до суду.
36. Рішення суду апеляційної інстанції у цій справі ґрунтується на тому, що пункт 1.1 Порядку №22-1 (у редакції постанов правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1 та від 16 грудня 2020 року № 25-1) передбачає подачу заяви про поновлення пенсії "заявником", а пункт 1.3 зазначеного Порядку наводить виключний перелік випадків, за яких заява до Пенсійного органу може бути подана представником пенсіонера. А тому, апеляційний суд виснував про відсутність будь-якого інакшого способу подання пенсіонером заяви про поновлення виплати пенсії, аніж особисто.
37. Колегія суддів вважає таке тлумачення чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства помилковим.
38. Так, жоден з пунктів Порядку №22-1 (у редакції постанов правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1 та від 16 грудня 2020 року № 25-1) не містить обов`язку пенсіонера звертатись із заявою про поновлення виплати пенсії особисто. Вжитий у пункті 1.1 термін "заявник", на переконання колегії суддів, дає підстави стверджувати, що таким заявником може бути і представник за довіреністю.
39. Відсутність у пункті 1.3 Порядку №22-1 згадки про заяви з приводу поновлення виплати пенсії не можна тлумачити як заборону подання таких заяв представниками пенсіонерів, що виїхали на постійне місце проживання за кордон.
40. Крім того, як вже зазначено вище, наразі відсутній чіткий механізм щодо відновлення виплати пенсій особам, які виїхали на постійне проживання за межі України, а тому існуючі "загальні" норми не повинні тлумачитись Пенсійним фондом з надмірним формалізмом, зважаючи на те, що непроведення виплати пенсії таким особам відбулося з вини держави в особі її компетентних органів.
41. Очевидним є те, що необхідність приїзду людей похилого віку, які виїхали на постійне проживання за межі України, виключно з метою особистого звернення до Пенсійного органу задля виправлення помилки, допущеної державою, є додатковим тягарем для таких осіб і не сприяє відновленню їх порушеного права. Такий підхід суперечить тезам, покладеним Конституційним судом України в основу рішення від 07.10.2009 №25-рп/2009.
42. Таким чином, Верховний Суд вважає за необхідне сформувати наступний правовий висновок:
подання заяви про поновлення виплати пенсії пенсіонеру, який виїхав на постійне проживання за межі України, у період дії Порядку №22-1 у редакції постанов правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1 та від 16.12.2020 № 25-1 допускається, у тому числі, представником такого пенсіонера за довіреністю і така заява повинна бути розглянута Пенсійним органом з урахуванням інших вимог Порядку №22-1.
43. Таким чином, рішення апеляційного суду у зазначеній частині є помилковим.
44. Як вже зазначено вище, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи представника позивача щодо інших підстав відмови в поновленні виплати пенсії (крім порушення порядку звернення), зазначених відповідачем у листі від 01.06.2021, правового значення для вирішення справи не мають і судом не аналізуються, оскільки порушений порядок звернення до пенсійного органу.
45. Таким чином, апеляційний судом не надавалась оцінка доводам сторін та висновкам суду першої інстанції щодо правомірності/протиправності дій відповідача щодо непроведення перерахунку/індексації та не відновлення виплати пенсії позивачу, з компенсацією втрати частини доходу.
46. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
47. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
48. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
49. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
50. Разом з тим, враховуючи помилковий висновок апеляційного суду про порушення позивачем порядку звернення до пенсійного органу, без дослідження і з`ясування наведених у пункті 45 цього судового рішення обставин ухвалене у справі рішення суду апеляційної інстанції не можна вважати законним та обґрунтованим.,
51. Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
52. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
53. Отже, Верховний Суд позбавлений процесуального права самостійно дослідити докази та оцінити зазначені доводи сторін.
54. Відповідно до частини 2 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.
Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
55. Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про скасування судового рішення суду апеляційної інстанції з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
56. Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно надати оцінку доводам доводам сторін та висновкам суду першої інстанції щодо правомірності/протиправності дій відповідача щодо непроведення перерахунку/індексації та не відновлення виплати пенсії позивачу, з компенсацією втрати частини доходу та прийняти законне та обґрунтоване рішення з урахуванням додатково встановлених обставин і релевантної практики Верховного Суду в подібних правовідносинах.
57. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статей 345, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -