ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2022 року
м. Київ
справа № 600/1432/21-а
провадження № К/9901/35765/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Чернівецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Шеромова Владислава Дмитровича на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року, постановлену у складі головуючого судді Маренича І. В., та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Іваненко Т. В., суддів: Граб Л. С., Сторчака В. Ю.
І. Обставини справи
1. У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Чернівецького обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якому просила:
1.1. визнати протиправними дії Чернівецького обласного територіального центру комплектування і соціальної підтримки щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного Фонду України в Чернівецькій області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 05 березня 2019 року, у відповідності до вимог статей 43, 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01 квітня 2019 року основного розміру пенсії;
1.2. зобов`язати Чернівецький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки підготувати та надати до Головного управління Пенсійного Фонду України в Чернівецькій області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 05 березня 2019 року, у відповідності до вимог статей 43, 63 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", із обов`язковим зазначенням відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, для здійснення обчислення та перерахунку з 01 квітня 2019 року основного розміру пенсії.
2. Чернівецький окружний адміністративний суд рішенням від 21 квітня 2021 року задовольнив заявлені позивачем позовні вимоги. Також стягнув на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати (судовий збір) у сумі 908,00 грн.
3. Разом з цим Чернівецький окружний адміністративний суд ухвалою від 19 травня 2021 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2021 року, заяву представника ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу залишив без розгляду.
4. Ухвалюючи таке рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з приписів частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції
5. Представник позивача, вважаючи судові рішення такими, що ухвалені з порушенням вимог процесуального закону, подав касаційну скаргу.
6. У касаційній скарзі автор просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Така позиція ґрунтується на тому, що суди першої та апеляційної інстанцій проігнорували доводи позивача та не надали їм належної оцінки.
Представник позивача зазначає, що, виходячи з частини сьомої статті 139 КАС України, відшкодовуються судові витрати, які сторона сплатила або має сплатити, за умови, що стороною надано докази, які підтверджують їхній розмір. При цьому, на думку автора касаційної скарги, вказана норма стосується лише строків подачі доказів, а тому жодним чином не стосується заяви про стягнення/розподіл судових витрат.
7. Верховний Суд ухвалою від 01 грудня 2021 року відкрив касаційне провадження з підстав, передбачених частиною другою, пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
ІІІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування
8. Частиною першою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
9. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
10. Згідно з частиною другою статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
11. Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
12. Частиною першою статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
13. Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
14. Частиною третьою статті 143 КАС України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
15. Згідно з частиною четвертою статті 143 КАС України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
16. Відповідно до частини п`ятої статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
17. За приписами статті 252 КАС України передбачає, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.