ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2022 року
м. Київ
справа № 2040/5471/18
адміністративне провадження № К/9901/36935/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Шишова О.О.,
суддів -Дашутіна І.В., Яковенка М.М.
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, третя особа - Публічне акціонерне товариство "УКРСОЦБАНК", про скасування податкових повідомлень-рішень, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року (постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Мельнікової Л.В., суддів Рєзнікової С.С., Калитки О.М.),
У С Т А Н О В И В:
1. ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі- відповідач, податковий орган), третя особа - Публічне акціонерне товариство "УКРСОЦБАНК" про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17.04.2018 року №0001711314 про сплату грошових коштів у розмірі 177138,59 гривень від 17.04.2018 року №0001701314 про сплату грошових коштів у розмірі 2125663,04 гривень та стягнути з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 8810,00 грн.
2. Обґрунтовуючи позовну заяву позивач зазначив, що Відповідач необґрунтовано нарахував податок на суму списаного боргу за кредитним договором, визначивши таку суму як додаткове благо. Позивач посилався на положення пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України, згідно яких сума списаного боргу позивача не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу.
3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.11.2018 року адміністративний позов задоволений у повному обсязі.
3.1. Скасовано податкове повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 17.04.2018 року №0001711314 про сплату грошових коштів у розмірі 177138,59 гривень, від 17.04.2018 року №0001701314 про сплату грошових коштів у розмірі 2125663,04 гривень.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зробив висновок, що з наданих 02.11.2018 року ПАТ "УКРСОЦБАНК" пояснень вбачається розбіжність розрахунків між встановленими у Акті перевірки про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача та фактичними даними, наданими банківською установою, а також вбачається різниця розрахунків, наведених у відзиві на позов.
5. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2019 року скасовано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року та прийнято нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
5.1. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що відповідно до умов вищеозначених договорів про внесення змін до договорів кредиту від 18.08.2008 року № 805/6/18/8-10 та від 13.10.2008 року № 805/6/18-8/-136 при зміні валюти заборгованості позивача по двох договорах кредиту їх сторонами не вирішувалися питання щодо прощення (анулювання) різниці між основною сумою боргу ОСОБА_1 за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначеною за офіційним курсом НБ України на дату зміни валюти зобов`язання (відповідно, - на 08.05.2015 року та 08.06.2015 року) за таким кредитом з іноземної валюти у гривні, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом НБ України станом на 01.01.2014 року.
6. Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2018 року.
7. У поданій касаційній скарзі посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а саме положень підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, підпункту 1.2 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ, пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України.
7.1. Позивач указує, що помилковим є висновок Колегії суддів апеляційної інстанції про те, що для застосування пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України необхідна саме зміна умов кредитного договору в частині зміни валюти кредиту з іноземної на національну. Застосування в цій нормі терміну "дата зміни валюти зобов`язання" стосується того моменту, коли банк анулює заборгованість за кредитним договором і на виконання вимог абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України включає суму прощеного боргу в гривневому еквіваленті до розрахунку за формою № 1ДФ, яку банк, як податковий агент, направляє до контролюючого органу.
7.2. Також зазначає, що курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів. Вищевказане підтверджується конкретною та послідовною практикою Верховного суду України щодо застосування зазначених вимог Податкового кодексу України, зокрема, у постановах від 15 травня 2018 р. у справі № 821/1594/17, від 19 липня 2019 р. у справі № 826/4240/18, від 14 листопада 2019 р. у справі № 520/10880/18, від 6 листопада 2020 р. у справі № 826/7313/17.
7.2. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі №2040/5471/18 стало оскарження судових рішень, перелік яких визначений у частині першій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, з посиланням у касаційній скарзі на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
8. Ухвалою Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
9. На адресу Верховного Суду надійшов відзив податкового органу на касаційну скаргу, в якому він проти касаційної скарги заперечує, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
10. Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги.
11. Так, судами попередніх інстанцій установлено, що 13.10.2008 року між АКБСР "Укрсоцбанк" та позивачем ОСОБА_1 укладений договір відновлювальної кредитної лінії № 805/6/18/8-136, за умовами якого банк зобов`язався надавати ОСОБА_1 грошові кошти на умовах забезпеченості повернення, строковості, платності в межах максимального ліміту заборгованості 850.000 доларів США (т. 1, а.с. 95-102).
12. 08.06.2015 року ПАТ "УКРСОЦБАНК" та ОСОБА_1 уклали договір про внесення змін до договору кредиту, зокрема, про наступне.
13. Станом на 08.06.2015 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складає 535.260,35 доларів США, по процентам - 11,89 доларів США.
14. Сторони домовилися змінити валюту кредиту, та перевести суму кредиту разом із нарахованими процентами в гривню. Зміна валюти заборгованості до договором кредиту здійснюється шляхом видачі кредиту в сумі 13.381.806 грн. В результаті здійснення конвертації заборгованість за договором кредиту (окрім нарахованих пені та штрафів) з дати проведення конвертації складає 13.381.806 грн, заборгованість за процентами за користуванням кредитом, нарахованими на дату укладання цього договору, вважається погашеною.
15. Сторони домовилися, що в разі якщо ОСОБА_1 здійснить погашення кредиту в сумі не менше 4.000.000 грн не пізніше 05.06.2016 року та буде здійснювати, починаючи з 08.06.2015 року сплату строкових (поточних) процентів за користування кредитом не пізніше 5-го числа кожного місяця, то сторони укладають відповідний договір про внесення змін до договору кредиту, в якому передбачають розмір заборгованості за цим договором, що підлягає анулюванню (прощенню), дату такого анулювання (прощення), а також відповідні положення стосовно повідомлення ОСОБА_1 про таке анулювання (прощення) та його обов`язок сплатити податок з таких доходів і відобразити їх у річній податковій декларації відповідно до вимог ПК України (т. 1, а.с. 105-107).
16. 01.08.2016 року ПАТ "УКРСОЦБАНК" та ОСОБА_1 уклали договір про наступне.
17. Станом на 01.08.2016 року заборгованість за кредитом складає 10.842.323,64 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом - 17.168,76 грн.
18. Сторони домовилися, що погашення заборгованості за договором кредиту в сумі 3.640.000 грн здійснюється ОСОБА_1 не пізніше 01.08.2016 року. У разі виконання ОСОБА_1 означеного, залишкова заборгованість за кредитом у розмірі 7.202.323,64 грн та за процентами у сумі 17.168,76 грн підлягає анулюванню (прощенню). Датою такого анулювання (прощення) вважається день сплати ОСОБА_1 суми 3.640.000 грн.
19. Також сторони договору дійшли згоди про те, що шляхом укладання цього договору ОСОБА_1 погоджується, що він повідомлений про анулювання (прощення) заборгованості на зазначених вище умовах у сумі 7.219.492,4 грн (7.202.323,64 грн кредит та 17.168,76 грн. проценти) та про свій обов`язок самостійно сплатити податок з доходів фізичних осіб з суми прощеної залишкової заборгованості за кредитом і відобразити такий дохід у річній податковій декларації відповідно вимог ПК України (т. 1, а.с. 89-91).
20. Судом установлено, що 18.08.2008 року між АКБСР "Укрсоцбанк" та позивачем ОСОБА_1 укладений договір відновлювальної кредитної лінії № 805/6/18/8-109, за умовами якого банк зобов`язався надавати ОСОБА_1 грошові кошти на умовах забезпеченості повернення, строковості, платності в межах максимального ліміту заборгованості 250.000 доларів США (т. 1, а.с. 111-118).
21. 08.06.2015 року ПАТ "УКРСОЦБАНК" та ОСОБА_1 уклали договір про внесення змін до договору кредиту, зокрема, про наступне.
22. Станом на 08.06.2015 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складає 201.025,91 доларів США, по процентам - 4,47 доларів США.
23. Сторони домовилися змінити валюту кредиту, та перевести суму кредиту разом із нарахованими процентами в гривню. Зміна валюти заборгованості до договором кредиту здійснюється шляхом видачі кредиту в сумі 5.025.759,50 грн. В результаті здійснення конвертації заборгованість за договором кредиту (окрім нарахованих пені та штрафів) з дати проведення конвертації складає 5.025.759,50 грн, заборгованість за процентами за користуванням кредитом, нарахованими на дату укладання цього договору, вважається погашеною.
24. Сторони домовилися, що в разі якщо ОСОБА_1 здійснить погашення кредиту в сумі не менше 2.000.000 грн не пізніше 05.06.2016 року та буде здійснювати, починаючи з 08.06.2015 року сплату строкових (поточних) процентів за користування кредитом не пізніше 5-го числа кожного місяця, то сторони укладають відповідний договір про внесення змін до договору кредиту, в якому передбачають розмір заборгованості за цим договором, що підлягає анулюванню (прощенню), дату такого анулювання (прощення), а також відповідні положення стосовно повідомлення ОСОБА_1 про таке анулювання (прощення) та його обов`язок сплатити податок з таких доходів і відобразити їх у річній податковій декларації відповідно до вимог ПК України (т. 1, а.с. 119-122).
25. Згідно з податковим розрахунком сум доходу, нарахованого (сплаченого на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, за формою 1-ДФ у 3 кварталі 2016 року ПАТ "УКРСОЦБАНК" відображено нарахування та виплату ОСОБА_1 доходу з ознакою " 126" - додаткове благо, у загальному розмірі 9.447.391,27 грн (т. 1, а.с. 222-224).
26. 06.11.2017 року ПАТ "УКРСОЦБАНК" повідомив контролюючий орган, що в податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДР) за 3 квартал 2016 року банком відображено нарахований та виплачений дохід ОСОБА_1 з ознакою доходу " 126" (додаткове благо у вигляді анульованої основної суми кредитної заборгованості, за винятком 689 грн (п.п. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 ПК України), у розмірі 9.447.391,27 грн (т. 1, а.с. 43-44).
27. Наказом ГУ ДФС у Харківській області № 746 від 06.02.2018 року призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 з питань повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року (т. 1, а.с. 33), копія якого отримана позивачем 13.02.2018 року (т. 1, а.с. 34-35).
28. Актом № 986/20-40-13-14-08/ НОМЕР_1 від 19.03.2018 року, що складений за результатами проведеної перевірки платника податків ОСОБА_1, встановлено, що останній в порушення п.п. 164.2.17 "д" п. 164.2 ст. 164, п.п. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 ПК України отриманий у 2016 році дохід у вигляді суми боргу, анульованого кредитором за його самостійним рішенням у розмірі 9.337.391,27 грн не задекларував, податок на доходи фізичних осіб за ставками, визначеними п. 167.1 статтею 167 ПК України, у сумі 1.700.530,43 грн. не сплатив. Крім того, в порушення п. 16-1 розділу ХХ ПК України з отриманого доходу платником податків не сплачений військовий збір (т. 1, а.с. 45-54).
29. На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.
30. Не погодившись із указаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
31. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), виходить з такого.
32. Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (далі - ПК України) у редакції, що були чинними на момент їх виникнення.
33. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
34. Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.
35. Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.
36. Відповідно до підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і надалі у редакції, чинній на момент прощення боргу) додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
37. Згідно з підпунктами 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний, у тому числі, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
38. Підпунктом 162.1.1 пункту 162.1 статті 162 ПК України визначено, що платниками податку на доходи фізичних осіб є фізичні особи - резиденти, які отримують доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
39. Пунктом 164.1 статті 164 ПК України встановлено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
40. Так, відповідно до підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
41. Аналіз наведених норм законів дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.
42. Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, та підвищені проценти, нараховані у разі прострочення платежу, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, та підвищених процентів, нарахованих у разі прострочення платежу, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.
43. Колегія суддів звертає увагу на те, що 28 липня 2021 року Верховний Суд у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі №826/12872/17 ухвалив постанову, в якій сформовано наступні висновки:
- додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі, коли відпадуть установлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг;
- під додатковим благом розуміється основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором;
- якщо кредитором (банком) здійснено анулювання (прощення) основної суми боргу (кредиту), а не суми у розмірі різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України, то з метою оподаткування сума такого анульованого боргу вважається додатковим благом і включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу відповідності до підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.
44. Тобто, під додатковим благом розуміється основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.
45. При цьому, Верховний Суд зауважує, що 07.05.2015 набув чинності Закон України від 09.04.2015 №321-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов`язань" (далі - Закон №321-VIII), згідно з яким підрозділ 1 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України доповнено пунктом 8 у наступній редакції: не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов`язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, непогашених до 1 січня 2014 року.
46. Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 1 січня 2015 року. При цьому, згідно з пунктом 8 підрозділу 1 розділу ХХ Перехідних положень ПК України, обов`язковою умовою для застосування зазначеної норми є зміна валюти зобов`язання за відповідним кредитом з іноземної валюти у гривню.
47. Також суди не встановили, що чи було анульовано (прощено) основну суму боргу (кредиту), чи суму різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України.
48. Крім того, судами попередніх інстанцій не встановлено різницю між прощеною (анульованою) сумою боргу та сумою курсової різниці та склад анульованої (прощеної) суми боргу.
49. Суд зазначає, що судами першої та апеляційної інстанції не вжито необхідних заходів щодо витребування доказів з власної ініціативи та як наслідок не встановлено склад прощеного (анульованого) платнику суми боргу, що позбавляє Суд можливості надати правову оцінку законності оскаржуваних у цій справі податкових повідомлень - рішень.
50. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
51. У зв`язку з зазначеним, колегія суддів не дає оцінку доводам скаржника про неправильне застосуванням судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
52. Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
53. У зв`язку з вищенаведеним, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили при цьому фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
54. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення із наведенням відповідного правового обґрунтування в частині прийняття чи відхилення доводів учасників справи.
55. Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 356, 359 КАС України, суд, -