ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2022 року
м. Київ
справа №823/801/18
адміністративне провадження № К/9901/16442/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.,
розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу №823/801/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіньки" до Управління Держпраці у Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіньки" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2019 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Собківа Я.М., суддів: Ісаєнко Ю.А., Файдюка В.В.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. 20 лютого 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Тіньки" (далі - ТОВ "Тіньки") звернулося до суду з адміністративним позовом до управління Держпраці у Черкаській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати постанову № 23-24-46/0918-461 від 21.09.2017 про накладення штрафу у розмірі 288000,00 грн.
2. Позовна заява мотивована тим, що між позивачем та фізичними особами: ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 були укладені цивільно-правові договори про виконання робіт (надання послуг), які регулюють відносини між позивачем (замовником) та виконавцем (найманою фізичною особою). Відтак, висновок відповідача про порушення позивачем вимог пунктів 1, 3 статті 24 КЗпП України щодо неоформлення трудових відносин є помилковим та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
3. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову управління Держпраці у Черкаській області № 23-24-46/0918-461 від 21.09.2017 про накладення штрафу у розмірі 288 000,00 грн. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань управління Держпраці у Черкаській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіньки" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4320 (чотири тисячі триста двадцять) гривень.
4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що висновок відповідача про наявність в укладених між позивачем та ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 цивільно-правових договорах ознак трудових договорів є помилковим, а постанова № 23-24-46/0918-461 від 21.09.2017 є протиправною.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2019 року скасовано рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2018 року та прийнято нове. У задоволенні позову відмовлено.
6. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що цивільно-правові угоди між позивачем та ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 не містять вказівки на кінцевий результат наданих послуг, що є обов`язковою ознакою таких договорів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ТОВ "Тіньки" звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
8. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків про існування між позивачем та ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 трудових відносин, які не були оформлені у встановленому законом порядку. Апеляційний суд проігнорував пояснення вказаних осіб, відповідно до яких вони ніколи не вступали у трудові відносини із ТОВ "Тіньки", а виконували роботи, за які отримали відповідно до цивільно-правових договорів грошову винагороду. Товариство не організовувало їх процес трудової діяльності.
Касатор наголошує, що нормами чинного законодавства не передбачено повноважень органів Держпраці на власний розсуд оцінювати характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору.
9. Верховний Суд ухвалою від 19 червня 2019 року відкрив провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
10. Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
11. 28 серпня 2017 року управлінням Держпраці у Черкаській області прийнято наказ № 185-Н про проведення у період з 29.08.2017 по 11.09.2017 інспекційного відвідування на предмет додержання законодавства про працю з питань виявлення неоформлених трудових відносин та інших питань законодавства про працю в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Тіньки" (далі - ТОВ "Тіньки"). На підставі цього наказу відповідач виписав направлення № 1707.
12. В період з 30.08.2017 по 31.08.2017 головним державним інспектором відділу з питань праці відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно-правових актів управління Держпраці у Черкаській області Верченком І.Я. проведено інспекційне відвідування на предмет додержання ТОВ "Тіньки" законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
13. За результатами перевірки складено акт № 23-24-46/0918, в якому, зокрема, зафіксовано порушення позивачем вимог статей 24, 115 КЗпП України.
14. У зв`язку з виявленими порушеннями законодавства про працю відповідачем винесено припис від 31.08.2017 № 23-24-46/0918-0636 про усунення виявлених порушень. Також, вказано про необхідність у строк до 15 вересня 2017 року письмово проінформувати про виконання вимог припису.
15. Одночасно із внесенням припису, керуючись статтями 254-256 Кодексу України про адміністративні правопорушення інспектором вжито заходів щодо притягнення винних осіб до відповідальності, а саме: складено протокол про адміністративне правопорушення від 31.08.2017 № 23-03-46/, відповідно до якого при проведенні інспекційного відвідування ТОВ "Тіньки" з питань додержання законодавства про працю, встановлено, що керівник ТОВ "Тіньки" ОСОБА_5 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо порушення законодавства про працю.
16. У зв`язку із виявленими у ході інспектування ТОВ "Тіньки" порушеннями вимог законодавства про працю, за результатами розгляду справи, посадовою особою відповідача 21.09.2018 винесено постанову № 23-24-46/0918-461 про накладення штрафу на ТОВ "Тіньки" в розмірі 288 000,00 грн. на підставі абзацу 8 частини 2 статті 265 КЗпП України за порушення вимог частин 1 та 3 статті 24 Кодексу законів про працю України.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
17. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
18. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
19. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
20. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
21. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
22. Як вбачається зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних рішень судів першої і апеляційної інстанцій, основним питанням, яке підлягає вирішенню в рамках касаційного розгляду цієї справи є наявність у позивача обов`язку оформлення трудових відносин із ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 за наявності укладених цивільно-правових угод про надання послуг.
З цього приводу колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України від 05.04.2007 №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон №877-V).
Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96 (далі - Положення №96), Державна служба України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який, серед іншого, реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Відповідно до п.п. 27-29 Порядку №295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності. У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються. Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 26.04.2018 року по справі № 823/708/17 (провадження № К/9901/747/17), заходи щодо притягнення до відповідальності - штрафи у сфері порушення законодавства про працю - застосовуються незалежно від факту усунення виявлених порушень та не можуть бути підставою для уникнення застосування контролюючими органами та органами у сфері нагляду зазначених заходів.
Судами встановлено, що оскаржувана постанова про накладення штрафу винесена уповноваженими посадовими особами № 23-24-46/0918-461 від 21.09.2017 про накладення штрафу у розмірі 288000,00 грн. у зв`язку з порушенням позивачем законодавства про працю в частині не оформлення трудових відносин із працівниками, які виконували трудові функції на підприємстві.
Зокрема, у постанові зазначено, що позивачем порушені вимоги частин 1 та 3 статті 24 КЗпП України, а саме - укладені між ТОВ "Тіньки" та ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 цивільно-правові договори мають ознаки трудових.
Судом першої інстанції досліджені пояснення ОСОБА_2, ОСОБА_3 та заява ОСОБА_4, в яких зазначено, що останні надавали послуги, виконували роботи, за які отримали відповідно до цивільно-правових договорів грошову винагороду, не перебувають і ніколи не перебували у трудових відносинах з позивачем, товариство не організовувало їх процес трудової діяльності.
Стосовно укладення із названими вище особами цивільно-правових договорів колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст.ст.902-903 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Колегія суддів зазначає, що основною ознакою, яка відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений. Він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації). Не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийняття його на роботу на певну посаду.
З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
Таким чином, відносини, які виникають з цивільно-правового договору послуг не є тотожними трудовим правовідносинам, а укладання цивільно-правового договору про надання послуг не свідчить про наявність трудових відносин між Замовником та Підрядником.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі №813/2875/18.
Із наявних в матеріалах справи доказів судами встановлено, що предметом укладених між позивачем та ОСОБА_4 (від 13.03.2017 №01/03/17-СТ, від 01.04.2017 № 01/04/17-СТ та від 01.06.2017 № 01/06/17-СТ), ОСОБА_2 (від 02.06.2017 №02/06/17-РУ), ОСОБА_3 (від 01.06.2017 №01/06/17-ПР), є надання останніми послуг та виконання робіт одноразового характеру, а саме: перекидка зерна пультовим агрегатом ЗМ-60 на автомобіль, перекидка зерна пультовим агрегатом ЗМ-60 ручні, ручні роботи в рослинництві перший розряд, ручні роботи в рослинництві другий розряд, допоміжний працівник на внесенні ЗЗР, вантажно-розвантажувальні роботи тарний матеріал (коробка, каністра).
Зі змісту вказаних вище договорів та акті здачі-приймання виконаної роботи вбачається, що останні не містять конкретного виду робіт, які б мали бути виконані виконавцем, та вказівки на кінцевий результат наданих послуг. Суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що предметом укладених договорів є процес праці, а не її кінцевий результат. Фізичні особи повинні були виконувати систематично певні трудові функції на підприємстві відповідно до визначеного виду виконуваної роботи у встановлений строк. При цьому, в укладених договорах не визначається обсяг виконуваної роботи, а обумовлюється у вигляді зобов`язання виконувати роботи (надавати послуги).
Такі послуги мають систематичний характер, що є метою трудового договору.
Колегія суддів звертає увагу, що вказані договори є безстроковими, оскільки не містять вказівки на конкретний термін їх виконання.
Вищезазначені обставини, як правильно вказав суд апеляційної інстанції, унеможливлюють кваліфікацію угод про надання послуг, укладених позивачем із ОСОБА_4 (від 13.03.2017 №01/03/17-СТ, від 01.04.2017 № 01/04/17-СТ та від 01.06.2017 № 01/06/17-СТ), ОСОБА_2 (від 02.06.2017 №02/06/17-РУ) та ОСОБА_3 (від 01.06.2017 №01/06/17-ПР) як цивільно-правових.
Отже, виходячи з аналізу норм чинного законодавства та обставин даної справи, колегія суддів вважає правильним висновок суду апеляційної інстанції, що позивачем не було дотримано вимоги статті 24 КЗпП України в частині обов`язкового укладання трудових договорів у письмовій формі шляхом укладення договору (контракту), або видання наказу, або розпорядження та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частинами першою, другою статті 265 КЗпП України, посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзац другий частини другої статті 265 КЗпП України).
Таким чином, застосований суб`єктом владних повноважень акт реагування у вигляді постанови про накладення штрафу є правомірними.
23. Зважаючи на вищезазначене, суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків про відсутність підстав для задоволення позову.
24. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
25. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
26. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
27. Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду