ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2022 року
м. Київ
справа №815/657/18
адміністративне провадження № К/9901/7832/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Стеценка С.Г., Тацій Л.В.,
розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу № 815/657/18
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Суворовський" до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Суворовський" на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2018 року (суд у складі головуючого судді - Єфіменка К.С.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2019 року (колегія суддів у складі головуючого судді - Турецької І.О., суддів: Стас Л.В., Шеметенко Л.П.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2018 року товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Суворовський" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці в Одеській області (далі - ГУ Держпраці в Одеській області), в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу №06 від 11.01.2018 року в сумі 288 000 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що цивільно-правові договори, укладені між позивачем та відповідними фізичними особам з метою забезпечення виконання певних робіт, а не приховання реальних трудових відносини, як про це безпідставно стверджує відповідач.
Такі цивільно - правові договори укладені для досягнення результатів праці - отримання певних послуг і не регулюють сам процес праці, що властиво трудовим договорам.
Відтак, притягнення позивача до відповідальності за допуск до роботи працівників без укладання трудового договору є неправомірним, а оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 липня 2018 року позов задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу №06 від 11.01.2018 року в сумі 288 000 грн.
4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що висновок суб`єкта владних повноважень про порушення позивачем ч.3 ст. 24 КЗпП України, а саме - допуск до роботи працівників без укладання трудового договору, є необґрунтованим. За результатами дослідження цивільно-правових угод про надання послуг судом встановлено, що вони були укладені для досягнення результатів праці - отримання певних послуг, та не регулювали сам процес праці, що властиво трудовим договорам.
5. Додатковим рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2018 року клопотання представника позивача про розподіл судових витрат задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Суворівський" сплачений платіжним дорученням №865 від 16.02.2018 року судовий збір в розмірі 4320,00 грн.
В решті клопотання залишено без задоволення.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
6. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2019 року скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 липня 2018 року та додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2018 року.
Ухвалено у справі нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Суворовський" до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови відмовлено.
У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Суворовський" про стягнення судових витрат відмовлено.
7. Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що цивільно-правові угоди між позивачем та ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 не містять вказівки на кінцевий результат наданих послуг, що є обов`язковою ознакою таких договорів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції та додатковим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Суворовський" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою. У касаційній скарзі просить скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2019 року та залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 липня 2018 року. Додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2018 року скасувати в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути на користь позивача витрати на послуги адвоката у розмірі 20 460 грн. 00 коп.
9. Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд проігнорував пояснення ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3, відповідно до яких вони ніколи не вступали у трудові відносини із ТОВ "Керуюча компанія "Суворовський", а виконували роботи, за які отримали відповідно до цивільно-правових договорів грошову винагороду. Товариство не організовувало їх процес трудової діяльності.
Касатор наголошує, що нормами чинного законодавства не передбачено повноважень органів Держпраці на власний розсуд оцінювати характер правовідносин між сторонами цивільно-правового договору.
10. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Гімона М.М., суддів: Мороз Л.Л., Бучик А.Ю., ухвалою від 27 березня 2019 року відкрив провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
11. У зв`язку зі зміною спеціалізації судді-доповідача Гімона М.М. (відповідно до рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду призначено повторний автоматизований розподіл касаційних скарг, зокрема, касаційної скарги у справі № 815/657/18.
12. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 червня 2019 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Стрелець Т.Г., судді: Стеценко С.Г., Тацій Л.В., справу передано головуючому судді.
13. Відповідач надав заперечення на касаційну скаргу, в яких просив залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
14. ГУ Держпраці в Одеській області було проведено позапланову перевірку у формі інспекційного відвідування ТОВ "Суворовський" з питань додержання законодавства про працю.
15. За результатами проведення вказаного інспекційного відвідування посадовою особою ГУ Держпраці в Одеській області було складено акт перевірки додержання суб`єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 15.12.2017 року № 15-01-019/0374.
16. У зазначеному акті суб`єкт владних повноважень дійшов висновку про наявність у ТОВ "Суворовський" порушень ч.3 ст. 24 КЗпП України, якою передбачено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу.
17. 11.01.2018 року, за результатами виявлених порушень, першим заступником начальника ГУ Держпраці в Одеській області Калайдою М.О. було винесено постанову №6 від, якою було накладено на ТОВ "Керуюча компанія "Суворовський" штраф у розмірі 288 000 з розрахунку по 30 розмірів мінімальної заробітної плати за трьох осіб.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
18. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
19. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
20. 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
21. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
22. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.
23. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла наступних висновків.
Як вбачається зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних рішень судів першої і апеляційної інстанцій, основним питанням, яке підлягає вирішенню в рамках касаційного розгляду цієї справи є наявність у позивача обов`язку оформлення трудових відносин із ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, за наявності укладених цивільно-правових угод про надання послуг.
З цього приводу колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України від 05.04.2007 №877-V "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон №877-V).
Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №96 (далі - Положення №96), Державна служба України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який, серед іншого, реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.
Відповідно до п.п. 27-29 Порядку №295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності. У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються. Заходи до притягнення об`єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 26.04.2018 року по справі № 823/708/17 (провадження № К/9901/747/17), заходи щодо притягнення до відповідальності - штрафи у сфері порушення законодавства про працю - застосовуються незалежно від факту усунення виявлених порушень та не можуть бути підставою для уникнення застосування контролюючими органами та органами у сфері нагляду зазначених заходів.
Судами встановлено, що оскаржувана постанова про накладення штрафу винесена уповноваженими посадовими особами №06 від 11.01.2018 року про накладення штрафу у розмірі 288 000,00 грн. у зв`язку з порушенням позивачем законодавства про працю в частині не оформлення трудових відносин із працівниками, які виконували трудові функції на підприємстві.
Зокрема, у постанові зазначено, що позивачем порушені вимоги частин 1 та 3 статті 24 КЗпП України, а саме - відносно громадян ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 допущено факт підміни трудових договорів на угоди про виконання разової роботи (цивільно-правові договори).
Стосовно укладення із названими вище особами цивільно-правових договорів колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ст.6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст.ст.902-903 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно статті 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Колегія суддів зазначає, що основною ознакою, яка відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений. Він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації). Не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийняття його на роботу на певну посаду.
З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
Таким чином, відносини, які виникають з цивільно-правового договору послуг не є тотожними трудовим правовідносинам, а укладання цивільно-правового договору про надання послуг не свідчить про наявність трудових відносин між Замовником та Підрядником.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі №813/2875/18.
Із наявних в матеріалах справи доказів судами встановлено, що громадяни ОСОБА_1, ОСОБА_2 фактично в період червня - жовтня 2017 року виконували роботу двірників, а саме - в їх обов`язок входило навантаження сміття вручну строком на один календарний місяць, очищення території на такий же строк. Після закінчення місячного строку, укладалась нова угода про виконання аналогічних робіт.
ОСОБА_3 на підставі угоди про виконання разової роботи в період червня - жовтня 2017 року виконував роботу електрозварника.
Згідно з умовами угод за виконану роботу Замовник сплачував Виконавцям щомісяця винагороду, яка підлягала сплаті не пізніше 10 календарних днів з дня підписання акта здачі-приймання виконаної роботи.
В матеріалах справи є підписані акти здачі-приймання виконаних робіт та відомості на виплату грошей даним робітникам.
Зі змісту вказаних вище договорів та акті здачі-приймання виконаної роботи вбачається, що останні не містять конкретного виду робіт, які б мали бути виконані виконавцем, та вказівки на кінцевий результат наданих послуг. Такі послуги мають систематичний характер, що є метою трудового договору.
Вищезазначені обставини, як правильно вказав суд апеляційної інстанції, унеможливлюють кваліфікацію укладених із громадянами ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 угод як цивільно-правових.
Відтак, дані особи були допущені до виконання трудових обов`язків без укладення відповідних трудових договорів, що є порушенням ч.3 ст. 24 Кодексу законів про працю України. Таким чином, застосований суб`єктом владних повноважень акт реагування у вигляді постанови про накладення штрафу є правомірними.
24. Зважаючи на вищезазначене, суд апеляційної інстанції дійшов правильних висновків про відсутність підстав для задоволення позову.
25. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
26. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
27. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
28. Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду