ПОСТАНОВА
Іменем України
19 січня 2022 року
м.Київ
справа №520/10571/2020
адміністративне провадження №К/9901/36686/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Уханенка С.А.,
суддів: Кашпур О.В., Радишевської О.Р.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом Харківського прикордонного загону (військова частина 9951) до ОСОБА_1 про стягнення збитків, провадження в якій відкрите
за касаційною скаргою 4 прикордонного загону (військова частина 9951) на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року, постановлену суддею Ніколаєвою О.В. та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2021 року, ухвалену у складі головуючого судді Бартош Н.С, суддів Григорова А.М., Подобайло З.Г.,
У С Т А Н О В И В :
І. Суть спору
1. У серпні 2020 року Харківський прикордонний загін (військова частина 9951) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просив:
- стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Харківського прикордонного загону (військова частина 9951) збитки у розмірі 32039,66 грн. (тридцять дві тисячі тридцять дев`ять гривень 66 коп.).
ІІ. Встановлені судами обставини справи
2. 22.10.2018 наказом начальника 4 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України ОСОБА_1 звільнено в запас за пунктом "ж" (у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 23.10.2018.
3. За змістом листа Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 08.11.2019, адресованого ОСОБА_1, останнього повідомлено, що про невідшкодовану станом на 05.11.2019 суму збитку у розмірі 32039 грн. 66 коп., про необхідність її відшкодування та про звернення до суду у разі її невідшкодування.
ІІІ. Рух справи
4. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду в ухвалі про відкриття провадження не вирішувалось.
5. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з пропуском позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом та надано п`ятиденний строк для надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин його пропуску та надання доказів, які їх підтверджують.
6. 04 січня 2021 року на адресу суду першої інстанції надійшло клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якому зазначено, що безпосередньо КАС України не передбачено прямої норми щодо стягнення майнової шкоди та викладено висновок Верховного Суду, зроблений у постанові від 19.03.2019 року у справі №806/1952/18.
7. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року адміністративний позов залишено без розгляду.
8. Залишаючи без розгляду адміністративний позов суд першої інстанції дійшов висновку щодо пропуску позивачем встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України місячного строку звернення до суду з цим позовом, а зазначені позивачем обставини, з якими він пов`язує час пред`явлення ним позову, за жодних умов не можуть бути визнаними такими, які є об`єктивно непереборними, не залежали від його волевиявлення або пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. Судом зазначено, що позивач був обізнаний щодо необхідності своєчасного звернення за відшкодуванням збитків і не був позбавлений можливості пред`явити відповідний позов.
9. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2021 року апеляційну скаргу Харківського прикордонного загону (військова частина 9951) залишено без задоволення, а ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 залишено без змін.
10. Залишаючи без змін ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо пропуску позивачем місячного строку звернення до суду та відсутністю поважних причин для його поновлення.
Щодо посилань в апеляційній скарзі на звернення з вимогами про стягнення майнової шкоди суд апеляційної інстанції зазначив, що у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби частиною п`ятою статті 122 КАС України передбачено місячний строк звернення до суду .
Також зазначив про недоречність посилань на приписи Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" та ЦК України, оскільки ними передбачено строки притягнення винної особи до відповідальності, тобто вони не поширюються на спірні відносини.
Посилання на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19.03.2019 року у справі №806/1952/18 відхилено судом апеляційної інстанції, оскільки правовідносини у цій справі не є подібними тим, що розглядались у вказаній справі Верховним Судом.
ІV. Провадження в суді касаційної інстанції
11. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції позивач подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на їх необґрунтованість, прийняття з недотриманням норм чинного законодавства України, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
12. На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник, з посиланням на майновий характер предмета позову, зазначає про відсутність в КАС України прямої норми щодо строків стягнення майнової шкоди.
Також посилається на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 19.03.2019 щодо встановленого статтями 256 та 257 Цивільного кодексу України трирічного строку позовної давності.
13. Підставою для відкриття касаційного провадження стала необхідність перевірки правильності застосування cудами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, зокрема, правильності застосування положень статей 122, 123 КАС України щодо наявності підстав залишення позову без розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення до адміністративного суду.
14. Відповідачем відзиву на касаційну скаргу не подано.
V. Джерела права й акти їхнього застосування. Позиція Верховного Суду
15. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України Суд зазначає таке.
16. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
17. За змістом частин першої-третьої, п`ятої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
18. Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для визнання поважними причин такого пропуску є лише наявність обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
19. Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлено статтею 123 КАС України, згідно з частинами першою-третьою якої у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
20. Як свідчать матеріали справи, заявлені у цій справі позовні вимоги стосуються проходження позивачем публічної служби, що сторонами не заперечується.
21. Так предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача невідшкодованої частини збитків у розмірі 32039,66 грн.(тридцять дві тисячі тридцять дев`ять) гривень 66 коп., у зв`язку з його звільненням, за завдання яких він був притягнутий до повної матеріальної відповідальності в розмірі суми завданих збитків 172919,37 (сто сімдесят дві тисячі дев`ятсот дев`ятнадцять) гривень 37 коп. згідно з наказом Харківського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 08.12.2017 на підставі пунктів 13, 17 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23.07.95 №243/95-ВР (далі - Положення №243/95-ВР).
22. Згідно з пунктом 32 Положення №243/95-ВР на притягнутих до матеріальної відповідальності звільнених з військової служби військовослужбовців і військовозобов`язаних після закінчення зборів, які не відшкодували заподіяної ними державі шкоди, в 10-денний термін після дня вибуття їх з військової частини до суду за місцем їх постійного проживання (роботи) надсилаються виконавчі написи органів, що виконують нотаріальні дії. Для отримання виконавчого напису командир (начальник) військової частини подає органам, що виконують нотаріальні дії, довідки про суму заборгованості, яка підлягає стягненню.
23. Таким чином вказані приписи Положення №243/95-ВР встановлювали порядок та строки стягнення невідшкодованих збитків військовослужбовцем, якого звільнено зі служби.
24. Положення №243/95-ВР про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі було чинним до набрання чинності, 31.10.2019 Законом України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" N 160-IX від 03.10.2019, тобто воно діяло на момент звільнення відповідача (22.10.18) та більше року після нього.
25. Водночас, позивачем не надано доказів вчинення дій, передбачених зазначеними вище приписами Положення №243/95-ВР, як у встановлений ними строк, так і до втрати чинності Положенням №243/95-ВР.
26. При цьому, існування такого порядку не виключало право позивача звернутись до суду за захистом порушеного права.
27. З цих же підстав необґрунтованим є посилання позивача в позові на приписи Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі", якими передбачено, що у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється у судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку (стаття 12).
28. Водночас приписами Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" не визначено строків звернення до суду з позовом про відшкодування завданої шкоди.
29. За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо пропуску позивачем встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС України місячного строку звернення до суду з адміністративним позовом та відсутності поважних причин для його поновлення.
30. Доводи касаційної скарги, що предмет позову носить майновий характер та посилання на частину другу статті 122 КАС України не приймаються Судом, оскільки встановлені приписами КАС України строки звернення до суду з адміністративним позовом не поставлені в залежність від майнового/немайнового характеру спору та крім того спірні у цій справі правовідносини підпадають під категорію спорів щодо проходження публічної служби, для яких встановлений спеціальний, місячний, строк звернення до суду (частина п`ята статті 122 КАС України).
31. Належність такої категорії правовідносин, до спорів, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби встановлена Великою Палатою Верховного Суду, закрема у постанові від 13.02.2019 у справі №636/93/14-ц.
32. Посилання на висновок, викладений у постанові Верховного Суду у справі №806/1952/18 від 19.03.2019 щодо встановленого статтями 256 та 257 Цивільного кодексу України трирічного строку позовної давності є безпідставними, оскільки правовідносини у цих справах не є подібними, про що правильно зазначено судом апеляційної інстанції.
33. Оскільки суди першої і апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду, а наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують викладених у судових рішеннях висновків, то касаційна скарга задоволенню не підлягає.
34. За таких обставин, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
35. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.
36. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд