ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2022 року
м. Київ
справа № 160/626/21
провадження № К/9901/22626/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А. суддів: Кравчука В.М., Коваленко Н.В.
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року (головуючий суддя Сафронова С.В., судді Чепурнов Д.В., Мельник В.В.)
у справі № 160/626/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
І. РУХ СПРАВИ
1. У січні 2021 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 82 відсотки, починаючи з 19 лютого 2020 року у зв`язку з підвищенням заробітної плати судді працюючого на відповідній посаді, згідно довідки ТУ Державної судової адміністрації у Дніпропетровській області про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці від 24 лютого 2020 року № Б-с 350;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 у розмірі 82 відсотки на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у Дніпропетровській області від 24 лютого 2020 року № Б-с 350, про заробітну плату для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19 лютого 2020 року з урахуванням фактично виплачених сум за цей період.
2. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року позов задоволено.
3. Не погодившись з таким рішення суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області оскаржило його в апеляційному порядку.
4. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - повернуто, оскільки апеляційна скарга підписана особою, яка не підтвердила наявність у неї повноважень на підписання такої апеляційної скарги.
5. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із вказаним судовим рішенням суду апеляційної інстанції не погодилося, тому звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2021 року, натомість, справу №160/626/21 направити до Третього апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
ІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
6. Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції керувався тим, що підписана в.о. начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Ларисою Дуксовою. На підтвердження повноважень підписання апеляційної скарги в.о. начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Ларисою Дуксовою, долучено наказ про розподіл обов`язків між першим заступником та заступниками начальника Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області. У п. 2 зазначеного наказу, зокрема, установлено, що у разі відсутності начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області його обов`язки виконує перший заступник начальника головного управління Дуксова Л.В. Проте, до апеляційної скарги не додано документів на підтвердження повноважень в.о. Ларисою Дуксовою щодо підписання апеляційної скарги від імені Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
7. Заявник мотивує вимоги своєї касаційної скарги тим, що суд апеляційної інстанції під час ухвалення оскарженого судового рішення порушив норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
8. Скаржник вказує на те, що відповідно до пп. 10 п. 10 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року №28-2 начальник представляє Головне управління Фонду в державних органах, громадських організаціях, у тому числі в міжнародних, без доручення підписує документи від імені Головного управління фонду та відповідно до пп. 13 п. 10 розподіляє обов`язки між своїми заступниками.
Відтак, апеляційна скарга була підписана особою, яка мала повноваження її підписувати, а суб`єктивні чинники завадили відповідачу реалізувати свої процесуальні права щодо апеляційного оскарження.
9. На підтвердження своєї позиції відповідач посилається на практику Верховного Суду, викладену в постановах від 19 червня 2019 року у справі № 620/3827/18 та від 14 квітня 2021 року у справі №640/27279/20, а також на практику ЄСПЛ у справах "Скорик проти України", "Зубак проти Хорватії".
ІV. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
10. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
11. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства та гарантується приписами п. 8 ч. 3 ст.129 Конституції України. Проте, таке право підлягає реалізації з дотриманням вимог процесуального законодавства, що виражається в дотриманні форми та змісту апеляційної скарги, термінів її подачі, а також обов`язковому переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї.
12. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Юридична особа, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
13. Стаття 59 КАС України містить вимоги до документів, що підтверджують повноваження представників. Так, частина перша цієї статті визначає, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.
14. Аналіз наведених правових норм свідчить, що юридичні особи, суб`єкти владних повноважень беруть участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
15. При цьому у порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких визначені законодавством чи установчими документами.
16. Водночас, дія ст. 59 КАС України не поширюється на випадки самопредставництва юридичної особи. Інші норми вказаного Кодексу також не вимагають додавання до апеляційної скарги документів, що підтверджують повноваження відповідного керівника у випадку самопредставництва юридичної особи.
17. Отже, керівник юридичної особи має право реалізовувати процесуальні права сторони без подання документів, що засвідчують його повноваження.
18. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 19 червня 2019 року (справа № 620/3827/18), від 31 січня 2020 року (справа №620/1491/19), від 27 лютого 2020 року (справа №826/19448/16) та від 13 серпня 2020 року (справа №826/2850/17), від 14 квітня 2021 року у справі №640/27279/20.
19. У цій справі апеляційну скаргу підписано в.о. начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Ларисою Дуксовою.
20. Верховний Суд вже розглядав справи, в яких перевіряв ухвали про повернення апеляційної скарги, підписаної виконуючою обов`язки начальника Головного управління Дуксовою Л.В. Зокрема, у постанові від 15 вересня 2021 року у справі №160/3028/21 Верховний Суд дійшов такого висновку:
" 30. … суд апеляційної інстанції виходив із того, що подана апелянтом на виконання ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху копія наказу від 25 лютого 2020 року №51 "Про розподіл обов`язків між першим заступником та заступниками начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області", не є належним документом, що підтверджує повноваження першого заступника, який виконує обов`язки керівника, на представництво інтересів відповідача в суді та факт відсутності начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області станом на дату підписання апеляційної скарги.
31. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів не погоджується із висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для повернення апеляційної скарги, особі яка її подала, та вважає їх передчасними, так як сам факт підписання апеляційної скарги виконуючою обов`язки начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вказує на те, що така дія виконана за підстав, визначених наказом від 25 лютого 2020 року №51 "Про розподіл обов`язків між першим заступником та заступниками начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області", оскільки підписант може набути такого статусу тільки в разі відсутності керівника управління (лікарняний, відпустка, тощо).
32. Тобто, в даному випадку, виконання підписантом обов`язків керівника управління свідчить про відсутність на роботі (лікарняний, відпустка, тощо) такого керівника на момент підписання/подання апеляційної скарги, а тому відсутня необхідність у наданні додаткових доказів на підтвердження повноважень визначених, зокрема наказом від 25 лютого 2020 року №51 "Про розподіл обов`язків між першим заступником та заступниками начальника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області" та відсутності керівника управління на роботі (невиконання ним посадових обов`язків за визначених законодавством підстав).
33. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що апеляційна скарга підлягає поверненню, оскільки зазначені в ухвалі про повернення апеляційної скарги обставини не можуть беззаперечно свідчити про те, що у даному випадку, особа, яка подала апеляційну скаргу від імені відповідача, не мала на це повноважень.
34. Колегія суддів зауважує, що застосування судом правових норм й вчинення дій, що мають юридичне значення, повинно відбуватись із урахуванням обставин конкретної справи та забезпеченням ефективного захисту прав, свобод та законних інтересів. Формальний підхід суду до здійснення своїх повноважень вже на стадії звернення особи до суду може призвести до порушення права на справедливий судовий розгляд.
35. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції у силу пункту 2 частини першої статті 305 КАС України наділений повноваженням закрити апеляційне провадження у випадку, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати".
21. Зазначений правовий висновок підтримано Верховним Судом і у ряді інших постанов, зокрема від 15 вересня 2021 року у справі №160/5405/20, від 01 жовтня 2021 року у справі №160/10274/20, від 06 жовтня 2021 року у справі №160/8397/20, від 09 грудня 2021 року у справі №160/8789/20, і колегія суддів не вбачає правових підстав відступати від такого.
22. У справі, що розглядається, йдеться про аналогічну ситуацію та особу, до якої слід застосувати вищезазначений правовий висновок.
23. Оскільки оскаржувана ухвала суду апеляційної про повернення апеляційної скарги перешкоджає відповідачу у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення і, як наслідок, то вона підлягає скасуванню.
24. Враховуючи, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права, без дослідження обставин справи, судова колегія дійшла висновку про необхідність її скасування та направлення справи до апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. 139, 242, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,