iplex360.Демо.Судові рішення

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2022 року

м. Київ

справа № 640/5884/19

адміністративне провадження № К/9901/17887/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стеценка С.Г.,

суддів: Шарапи В.М., Мороз Л.Л.,

розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу №640/5884/19

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Кабінету Міністрів України

про визнання протиправними та нечинними окремих положень розпорядження від 03.10.2018 №717-р

за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2020 (колегія у складі: головуючого судді Костюк Л.О., суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.),-

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2019 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач, АТ НАК "Нафтогаз України", компанія) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України (далі - відповідач, КМУ, Уряд) в якому просить визнати протиправними та нечинними окремі положення розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 №717-р "Деякі питання опалювального сезону 2018/19 року", а саме:

"укласти до 15 жовтня 2018 р. договори із суб`єктами господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води населенню та/або виробництва теплової енергії для релігійних організацій, з дотриманням вимог Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 року №357";

"разом з операторами газотранспортних та газорозподільних систем забезпечити протягом опалювального сезону 2018/19 року безперебійне постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, для надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води населенню в необхідних обсягах";

"укласти договори про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ з теплопостачальними та теплогенеруючими організаціями, включеними до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

2. В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що Уряд, приймаючи зазначений нормативний акт та в імперативній формі зобов`язуючи АТ НАК "Нафтогаз України" укласти договори про постачання природного газу і договори про реструктуризацію заборгованості та зобов`язуючи Компанію безперебійно постачати природний газ виробникам теплової енергії, діяв з перевищенням повноважень, наданих Конституцією (частина 2 статті 19, стаття 116) та законами України, та за відсутності відповідних правових підстав, чим порушив права та інтереси позивача. Так, за твердженням позивача, оскаржуване Розпорядження прийнято відповідачем з перевищенням повноважень, передбачених статтею 21, 24 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", статтями 4 та 11 Закону України "Про ринок природного газу", статтею 5 Закону України "Про управління об`єктами державної власності". Як зазначав позивач, оскаржуване Розпорядження видано в порушення норм Господарського та Цивільного кодексів України, а також не узгоджується з постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №351 "Про затвердження основних засад здійснення державної власності щодо публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". Також, на думку позивача, оскаржувані положення Розпорядження №717-р у частині покладення на АТ НАК "Нафтогаз України" зобов`язання укласти договори про реструктуризацію заборгованості, по суті, у безумовному порядку, суперечать положенням, закріпленим в частині восьмій статті 5 та в частині восьмій статті 6 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії". До того ж, за твердженням позивача, Розпорядження Кабінету Міністрів України №717-р не узгоджується і з його власним нормативно-правовим актом - постановою від 22.03.2017 №187 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу".

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.11.2019 у задоволенні позову відмовлено.

4. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що Розпорядження №717-р від 03.10.2018 видано Кабінетом Міністрів України, як суб`єктом, який у відповідності до положень Закону України "Про теплопостачання" здійснює державне управління у сфері теплопостачання на загальнодержавному рівні та в межах повноважень Уряду, наданих йому Законом України "Про ринок природного газу" щодо покладення на суб`єктів ринку природного газу на визначений строк спеціальних обов`язків у процесі функціонування ринку природного газу і саме з метою забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу. Не виявлено судом під час розгляду справ також і суперечностей оскаржуваних положень Розпорядження №717-р з наведеними позивачем вимогами нормативно-правових актів, які мають вищу юридичну силу.

5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2020 рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 07.11.2019 скасовано. Винесено нову постанову, якою визнано протиправними та не чинними окремі положення розпорядження Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 №717-р "Деякі питання опалювального сезону 2018/19 року", а саме щодо:

"укладення до 15 жовтня 2018 р. договорів із суб`єктами господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води населенню та/або виробництва теплової енергії для релігійних організацій, з дотриманням вимог Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 р. №357";

"укладення договорів про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ з теплопостачальними та теплогенеруючими організаціями, включеними до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".

6. Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про задоволення позову, апеляційний суд зазначив, що свідченням протиправності оскаржуваного розпорядження відповідача є його пряма невідповідність вимогам статті 11 Закону України "Про ринок природного газу", адже в порушення зазначеної норми, положення розпорядження № 717-р не визначають виключного випадку, з яким пов`язане його прийняття, а з огляду на їх протиріччя вимогам Постанови № 187, вони не можуть вважатись чітко визначеними, оскільки є такими, що фактично вносять юридичну невизначеність у регулюванні правовідносин щодо здійснення постачання природного газу. Відповідно, покладені розпорядженням №717-р обов`язки, у досліджуваній їх частині, не є необхідними та пропорційними меті задоволення правомірного загальносуспільного інтересу та такими, що створюють найменші перешкоди для розвитку ринку природного газу, як цього вимагає Закон України "Про ринок природного газу".

Також апеляційний суд зазначив, що для визначення Розпорядження таким, що є рішенням Кабінету Міністрів України про покладання спеціальних обов`язків, у цьому Розпорядженні має бути зазначено: які саме загальносуспільні інтереси воно забезпечує, однак, Розпорядження будь-яких посилань на загальносуспільні інтереси не містить, а Судом не встановлено будь-якого зв`язку між оскаржуваним розпорядженням та зазначеними у частині третій статті 11 Закону загальносуспільними інтересами; у зв`язку з якими виключними випадками воно прийнято, при цьому "своєчасний і належний початок та проходження опалювального сезону 2018-2019 року" не може вважатися виключним, адже опалювальні сезони проходять щороку, тому є регулярними, передбачуваними та прогнозованими, а не виключними випадками, характерними лише для опалювального сезону 2018/2019; який обсяг прав надано суб`єктам господарювання, на яких покладено спеціальні обов`язки, однак у Розпорядженні про це не зазначено; джерела фінансування та порядок визначення компенсації, що надається суб`єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні Обов`язки, однак у Розпорядженні про це не йдеться. Також, при прийнятті Розпорядження не проводились обов`язкові попередні консультації із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства. Таким чином, оскаржуване розпорядження КМУ жодному з критеріїв, визначених Законом України "Про ринок природного газу", не відповідає. Відтак не є і не може бути апріорі рішенням, що прийнято у межах наданих законом повноважень.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погоджуючись з указаним судовим рішенням, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2020, в якій просив скасувати вказане рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

8. В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначає, що Розпорядження Кабінету Міністрів України №717-р від 03.10.2018 видано Урядом в межах повноважень, визначених статтями 9, 10 Закону України "Про теплопостачання", статтею 11 Закону України "Про ринок природного газу", якими визначені повноваження Уряду щодо реалізації державної політики у сфері теплопостачання та щодо покладення спеціальних обов`язків у процесі функціонування ринку природного газу.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. 20.07.2020 у автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстрована вказана касаційна скарга.

10. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2020, визначено склад колегії суддів: головуючий суддя: Стеценко С.Г., судді Шарапа В.М., Мороз Л.Л.

11. Ухвалою Верховного Суду від 31.07.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Кабінету Міністрів України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2020.

12. Ухвалою Верховного Суду від 19.01.2022 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження з 20.01.2022.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Як встановлено судами попередніх інстанцій, 03.10.2018 Кабінет Міністрів України видав розпорядження №717-р "Про деякі питання опалювального сезону 2018/19 року", яким, з метою забезпечення своєчасного початку та сталого проходження опалювального сезону 2018/19 року, АТ НАК "Нафтогаз України" надається доручення:

- укласти до 15 жовтня 2018 р. договори із суб`єктами господарювання, що здійснюють виробництво теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води населенню та/або виробництва теплової енергії для релігійних організацій, з дотриманням вимог Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 р. № 357 (Офіційний вісник України, 2016 р., № 46, ст. 1666), та принципу недискримінації (абзац 2 пункту 1 Розпорядження);

- разом з операторами газотранспортних та газорозподільних систем забезпечити протягом опалювального сезону 2018/19 року безперебійне постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, для надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води населенню в необхідних обсягах (абзац 2 пункту 1 Розпорядження);

- укласти договори про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ з теплопостачальними та теплогенеруючими організаціями, включеними до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" (абз. 3 п. 1 Розпорядження).

14. Не погоджуючись з наведеними положеннями Розпорядження №717-р, АТ НАК "Нафтогаз України" звернулась до суду із даним позовом.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

16. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

17. Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

18. Статтею 113 Конституції України встановлено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади та у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

19. Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною 1 статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

20. Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

21. Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

22. Відповідно до статті 3 Закону України від 27.02.2014 №794-VII "Про Кабінет Міністрів України" (далі - Перейти до повного тексту