ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2022 року
м. Київ
справа № 640/25185/19
адміністративне провадження № К/9901/9180/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
за участю:
секретаря судового засідання - Вітковської К.М.,
представника позивача - Гоцка Р.М.,
представника відповідача - Норця В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 жовтня 2020 року (головуючий суддя Катющенко В.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Лічевецький І.О., судді - Мельничук В.П., Оксененко О.М.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" до Офісу великих платників податків Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
установив:
У грудні 2019 року Публічне акціонерне товариство "Аграрний фонд" (далі - ПАТ "Аграрний фонд", Товариство) звернулось до суду з позовом Офісу великих платників податків Державної податкової служби (далі - Офіс ВПП ДПС), правонаступником якого є Центральне міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17 вересня 2019 року №0003714201 року та №0003704201.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року, позов задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Центральне міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків (правонаступник відповідача), звернулося із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення й постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме - суди застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №826/8114/15, де касаційний суд констатував, що платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій, зокрема формування податкового кредиту з податку на додану вартість, та постанові від 24 січня 2018 року у справі №2а-19379/11/2670, у якій наведено перелік обставин, які свідчать про необґрунтованість податкової вигоди.
У вимірі заявленої підстави касаційного оскарження відповідач звертає увагу на відсутність у контрагентів позивача податкових накладних на придбання послуг із зберігання та перевезення товару; під час перевірки позивачем не надано карток аналізу придбаного майна або посвідчень на їх придбання; перевіркою не встановлено походження придбаної позивачем сільськогосподарської продукції.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити оскаржувані рішення судів без змін як законні й обґрунтовані, а скаргу відповідача - без задоволення. Позивач стверджує про наявність у нього усіх первинних документів, необхідних для формування витрат та податкового кредиту, за наслідками господарських операцій з контрагентами, а доводи відповідача, якими той обґрунтовує свою касаційну скаргу, вважає надуманими й такими, ґрунтуються виключно на припущеннях.
Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав доводи та аргументи, наведені ним в судах попередніх інстанцій, поділяючи мотиви, з яких виходили суди при вирішенні спору, просив залишити касаційну скаргу без задоволення.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав свою правову позицію, викладену в поданій ним касаційній скарзі, наполягав на скасуванні оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників справи, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Суди попередніх інстанцій встановили, що у період з 12 липня по 15 серпня 2019 року посадовими особами Офісу ВПП ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "Аграрний фонд" з питань дотримання вимог податкового законодавства за наслідками взаємовідносин з ПП "Агротекс-2004" у липні 2016 року, ТОВ "Філіпс де Трейд" у серпні 2016 року, ТОВ "Сім Інвестторг" (перереєстровано в подальшому на ТОВ "Крамат ЛТД") у квітні 2016 року та ТОВ "Крона-8" у листопаді 2018 року.
За наслідками перевірки 21 серпня 2019 року посадовими особами відповідача складено акт, яким встановлено порушення позивачем вимог: підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті встановлено заниження податку на прибуток підприємств у сумі 4ʼ 470ʼ 090,00 грн (у тому числі у 2016 році - 2ʼ 864ʼ 685,00 грн, у 2018 році - 1ʼ 605ʼ 405,00 грн); підпункту "а" пункту 198.1 та абзаців першого і другого пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201, пункту 200.4 статті 200 ПК України, в результаті чого встановлено завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на суму ПДВ 5ʼ 772ʼ 950,00 грн за періоди: травень 2016 року - 2ʼ 529ʼ 167,00 грн; липень 2016 року - 810ʼ 000,00 грн; жовтень 2016 року - 650ʼ 000,00 грн; листопад 2018 року - 1ʼ 783ʼ 783,00 грн.
На підставі встановлених перевіркою порушень 17 вересня 2019 року Офісом ВПП ДПС прийнято податкові повідомлення-рішення: №0003704201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток за податковими зобов`язаннями на 4ʼ 470ʼ 090,00 грн та 2ʼ 235ʼ 045,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями; №0003714201, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, на 5ʼ 772ʼ 950,00 грн.
За наслідками процедури адміністративного оскарження означені вище податкові повідомлення-рішення залишені державною податковою службою України без змін, після чого позивач оскаржив їх до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції, з висновком якого повною мірою погодився й апеляційний суд, виходив з того, що у позивача наявні всі необхідні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами бухгалтерського та податкового обліку, для формування витрат та податкового кредиту, й аналіз таких документів свідчить про дотримання ним спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту за господарськими операціями з ПП "Агротекс-2004", ТОВ "Філіпс де Трейд", ТОВ "Сім Інвестторг", ТОВ "Крона-8".
Згідно з частиною першою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України під податковим кредитом розуміється сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі, зокрема, здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг (пункт "а").
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг (пункт "а").
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
За приписами пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
За приписами пункту 135.1 статті 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Відповідно до пункту 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248, витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зоб