ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2022 року
м. Київ
справа № 824/499/20-а
адміністративне провадження № К/9901/30892/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючого судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,
за участю:
секретаря судового засідання Вітковської К.М.,
представника позивача Петренка В.О.,
представника відповідача Любимова К.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2020 року (суддя: Маренич І.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року (судді: Курко О.П., Біла Л.М., Гонтарук В. М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернівецькій області про скасування рішень,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернівецькій області (далі - ГУ ДПС у Чернівецькій області, відповідач), правонаступником якого є ГУ ДПС у Чернівецькій області (ЄДРПОУ 43005393), в якому просила: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення - рішення від 04.12.2019 №128953-5607-2412, №1289531-5607-2412 та №1289532-5607-2412.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2020 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року, у задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що обов`язок зі сплати орендної плати ґрунтується на умовах договору, а не на підставі податкових повідомлень-рішень, що винесені податковим органом. Наголошує, що оскаржувані податкові повідомлення -рішення є протиправними, оскільки у податкового органу була відсутня компетенція нараховувати орендну плату за спірною земельною ділянкою.
Як підставу касаційного оскарження відповідач вказав п.1 ч.4 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), - застосування судами попередніх інстанцій норми матеріального права при вирішенні цієї справи без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 18.06.2019 у справі №812/778/17, від 30.01.2018 у справі №484/272/16-ц, від 13.12.2018 у справі №500/2858/16-ц, від 22.2018 у справі № 704/1413/16-ц, від 31.10.2018 у справі № 616/415/17-ц та від 24.10.2018 у справі № 704/99/16-ц.
Відповідач скористався своїм процесуальним правом та подав до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити скаргу позивача без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, оскільки вважає доводи такої скарги безпідставними, а оскаржувані рішення - такими, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Крім того, 01 лютого 2021 року на адресу суду надійшло клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, вмотивоване правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26 листопада 2020 року по справі № 500/2486/19, відповідно до якої оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору має відбуватись із дотриманням строків, визначених частиною четвертою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), тобто протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 статті 56 Податкового кодексу України (далі - ПК України). З урахуванням вказаної правової позиції відповідач вважає, що позивачем пропущенно строк звернення до суду з даним адміністративним позовом, адже податкові повідомлення-рішення від 04.12.2019 №128953-5607-2412, №1289531-5607-2412, №1289532-5607-2412 оскаржувались в адміністративному порядку та згідно відмітки в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення рішення про результати розгляду скарги вручене платнику 25.02.2020. Однак, з адміністративним позовом ОСОБА_1 звернулась до Чернівецького окружного адміністративного суду лише 12.04.2020.
Представник позивача заперечив проти задоволення такого клопотання, обґрунтовуючи це тим, що в силу приписів КАС України питання залишення позову без розгляду має право вирішувати виключно суд першої інстанції і не пізніше, ніж до початку розгляду справи по суті.
Перевіривши наведені заявником обставини, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав до задоволення клопотання, з огляду на те, що зміна правової позиції Верховного Суду в частині строків звернення до суду у разі застосування платником податку досудового порядку оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання відбулась після розгляду цієї справи судами першої та апеляційної інстанцій, а тому відсутні підстави вважати, що суди порушили норму частини п`ятої статті 242 КАС України, згідно з якою при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Ураховуючи викладене, а також з метою недопущення обмеження права на доступ до суду через наступну зміну судової практики, Суд констатує відсутність правових підстав для залишення позову у цій справі без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
Судами попередніх інстанцій було встановлено, що 07 грудня 2006 року між Чернівецькою міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки за №3326, згідно з умовами якого на підставі рішення 8 сесії Чернівецької міськради V скликання від "27" жовтня 2006 оку за №136, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування та володіння земельну ділянку, кадастровий номер 7310136600:30:001:0048, загальною площею 0,2076 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, за кодом використання до УКЦВЗ: 1.11.6 - інша комерційна діяльність, на строк до 16.02.2054 для обслуговування будівлі.
Зазначений договір нотаріально посвідчений та зареєстрований 29.05.2007 у Чернівецькій регіональній філії ДП "Центр ДЗК".
Пунктом 7 даного Договору встановлено, що річна орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі і становить 8303,54 грн.
Відповідно до п.10 Договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених цим договором; зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у т.ч. внаслідок інфляції та індексації у відповідності до чинного законодавства; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, в інших випадках передбачених законом.
У пункті 28 Договору сторони погодили, що зміна умов цього договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткових договорів. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов цього договору спір розв`язується у судовому порядку.
Рішенням Господарського суду Чернівецької області 26.02.2014 у справі №926/955/13 внесено зміни до договору оренди землі № 3326 від 7 грудня 2006 року, який укладений між Чернівецькою міською радою та ФОП ОСОБА_1, а саме: пункт 7 Договору викладно в такій редакції: "Річна орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі і становить 51607,08 грн".
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.07.2014 рішення Господарського суду Чернівецької області від 26.02.2014 залишено без змін.
Однак, у звітній податковій декларації за 2016 рік позивачем визначена сума річної орендної плати за вказану земельну ділянку у сумі 18638,62 грн; у звітній податковій декларації за 2017 рік у сумі 19756,94 грн; у звітній податковій декларації за 2018 рік у сумі 19756,94 грн; у звітній податковій декларації за 2019 рік у сумі 19756,94 грн.
Згідно розрахунку заборгованості відповідно до рішення господарського суду Чернівецької області по справі №926/955/13 від 26.02.2013 орендна плата за договором оренди землі №3326 від 07.12.2006 становить 51607,08 грн.
У зв`язку з чим відповідачем на підставі листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 04.01.2019 року №22-28-0.22-125/2-19 "Про індексацію нормативно грошової оцінки земель" визначено податкове зобов`язання з орендної плати за земельну ділянку площею 0,2076 га за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 7310136600:30:001:0048, надану Чернівецькою міською радою в строкове платне користування позивача :
- за 2016 рік в розмірі 92367,22 (51607,08 грн х 1,249 х 1,433);
- за 2017 рік в розмірі 97909,26 (51607,08 грн х 1,249 х 1,433х1,06);
- за 2018 рік в розмірі 97909,26 (51607,08 грн х 1,249 х 1,433х1,06х1,0);
- за 2019 рік розмірі 97909,26 (51607,08 грн х 1,249 х 1,433х1,06х1,0х1,0).
На підставі зазначеного, відповідачем донараховано позивачу орендну плату за землю та надіслано податкові повідомлення - рішення від 04.12.2019:
№1289533-5607-2412, яким донараховано податкові зобов`язання з орендної плати за землю за 2016 рік в розмірі 73728,60 грн;
№1289532-5607-2412, яким донараховано податкові зобов`язання з орендної плати за землю за 2017 рік в розмірі 78152,31 грн;
№1289531-5607-2412, яким донараховано податкові зобов`язання з орендної плати за землю за 2018 рік в розмірі 78152,31 грн;
№128953-5607-2412, яким донараховано податкові зобов`язання з орендної плати за землю за 2019 рік в розмірі 78152,31 грн.
Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.
Рішенням ДПС України від 17.02.2020 про результати розгляду скарги, скаргу позивача задоволено частково: податкове повідомлення - рішення від 04.12.2019 №1289533-5607-2412 скасовано, решта податкових повідомлень - рішень залишені без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що покладення контролюючим органом на позивача обов`язку зі сплати орендної плати за землю згідно з оскарженими податковими повідомленнями-рішеннями є обґрунтованим.
Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пункту 5.2 статті 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.
Будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства (п.7.3 статті 7 ПК України).
За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 ПК України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
З аналізу вищевикладених норм вбачається, що орендна плата за земельну ділянку державної і комунальної власності є однією із форм плати за землю.
Відповідно до пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Останні ж, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу, - це юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно зі статтею 20 ПК України контролюючі органи мають право, серед іншого:
- отримувати безоплатно від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, у тому числі від органів, які забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів), інформацію, документи і матеріали (пп.20.1.3. п.20.1 ст. 20 ПК України);
- проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (пп.20.1.4. п.20.1 ст. 20 ПК України);
- визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків (пп.20.1.18. п.20.1 ст. Перейти до повного тексту